Рішення

від 26.12.2018 по справі 618/1316/18

ДВОРІЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 618/1316/18

Провадження № 2/618/340/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2018 року Дворічанський районний суд Харківської області у складі: головуючого - судді Гніздилова Ю. М., за участю секретаря судового засідання - Рябенко Л. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Дворічна цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дворічанської селищної ради Дворічанського району Харківської області про визнанння права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Дворічанської селищної ради Дворічанського району Харківської області про визнанння права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що вона з серпня 2007 року проживає без реєстрації в домоволодінні, розташованому за адресою: Харківська область, Дворічанський район, смт Дворічна, пров. Парковий, б. 2, кв. 2. Вказану квартиру разом з господарськими будівлями та спорудами вона придбала ще в 2007 році, але належним чином не оформила. Позивач більше 10 років добросовісно володіє вищезазначеним майном, відкрито, безперервно здійснює його обслуговування, сплачує комунальні послуги та підтримує дану квартиру, господарські будівлі та спорудами в належному стані, тому вважає за можливе, відповідно до чинного законодавства України, визнати за нею право власності на господарські будівлі та споруди, які відносяться до квартири №2 у трьохквартирному житловому будинку №2, який розташований за адресою: Харківська область, Дворічанський район, смт Дворічна, прокулок Парковий, в порядку набувальної давності.

В підготовче засідання позивач не з'явилася, надавши заяву, в якій підтримала позовні вимоги, просила суд розглянути справу за її відсутності.

Представник Дворічанської селищної ради в підготовче засідання не з'явилася, надавши заяву, в якій позовні вимоги визнала в повному обсязі, просила суд розглянути справу за її відсутності.

За результатами підготовчого провадження на підставі повідомлених позивачем обставин справи, встановлені такі фактичні обставини та спірні правовідносини.

Відповідно до довідки Дворічанської селищної ради Дворічанського району Харківської області №2225 від 29 серпня 2017 року та актом обстеження від 24 серпня 2017 року, ОСОБА_1 проживає без реєстрації в смт Дворічна по пров. Парковому, б. 2, кв. 2 з серпня 2007 року.

Згідно з технічним паспортом на квартиру №2 у житловому будинку №2, виданого комунальним підприємством Дворічанське бюро технічної інвентаризації від 13 березня 2018 року виданого ОСОБА_1, та інформаційної довідки на квартиру з господарськими будівлями та спорудами №46 від 22 березня 2018 року, квартира №2 (кол. №6), яка розташована в смт Дворічна по пров. Парковому (кол. пров. Комсомольський) а саме: 3/10 А, 1/3 а 3 , а 6 двокімнатна квартира з прибудовами, 1/3 Б погріб, 1/2 в сарай, К сарай, №4 забор.

Факт добросовісного, відкритого користування позивачем вищевказаним майном підтверджується: квитанціями про сплату комунальних послуг, де ОСОБА_1 вказана платником (а. с. 17-20); актом-нарядом №51, де зазначено зняття старого електролічильника та заміна на новий, підписаний ОСОБА_1 (а. с. 16), довідкою акціонерної компанії Харківобленерго , про те , що договір №422 на користування електроенергією за адресою: пров. Парковий 6.2, кв.2 укладений з ОСОБА_1 07 жовтня 2009 року і діє по теперішній час (а. с. 12).

Основоположні принципи здійснення правомочностей власника сформульовані в ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, прийнятої в м. Рим 04 листопада 1950 року, що набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року, яка є складовою її правової системи відповідно до ст. 9 Конституції України. Ця норма міжнародної конвенції передбачає право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном; не допускає позбавлення тією чи іншою особою свого майна, крім як в інтересах суспільної необхідності і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права; визнає право держави на здійснення контролю за використанням власності у відповідності з загальними інтересами або для забезпечення податків, інших зборів чи штрафів.

У Конституції України закріплені основні правові принципи регулювання відносин власності, головним з яких є принцип рівного визнання й захисту рівним чином усіх форм власності (статті 13, 14, 41).

Конституційні положення про право власності відображені в нормах діючого законодавства, закрема і в статті 344 ЦК України, якою встановлені правила застосування набувальної давності як одного зі способів набуття права власності.

Згідно з ст. 325 ЦК України, суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи, які можуть бути власниками будь - якого майна.

Відповідно до вимог ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом та вважається правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до положень ст. 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно.

Відповідно до ч. 4 ст. 344 ЦК України цієї статті, право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду.

Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до ч. 3 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справ керується принципом верховенства права.

Згідно з ч. ч. 1 - 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За таких обставин, згідно з ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

При цьому, згідно вимог ч. 2 ст. 206 ЦПК України суд роз'яснює представнику відповідача наслідки визнання позову, передбачені ч. 4 цієї статті.

Судом також встановлено, що визнання відповідачем пред'явленого позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

За таких обставин справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на які посилалася позивач як на підставу своїх вимог, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів окремо кожного, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову.

На підставі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 13, 14, 41 Конституції України, ст. ст. 325, 328, 344 ЦК України, керуючись ст. ст. ст. ст. 2, 4, 5, 10, 11, 12, 13, 81, 89, 200, 206, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, п. 15.5) розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності за набувальною давністю на господарські будівлі та споруди, а саме: 1/3 Б погріб, 1/2 в сарай, К сарай, №4 забор (огорожа), які відносяться до квартири №2 у трьохквартирному житловому будинку №2, розташованому за адресою: смт Дворічна Дворічанського району Харківської області, провулок Парковий, згідно інформаційної довідки КП Дворічанське БТІ за №46 від 22 березня 2018 року та технічного паспорта виданого КП Дворічанське БТІ 13 березня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду через Дворічанський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Суддя Ю. М. Гніздилов