Рішення

від 27.12.2018 по справі 323/2942/18

ОРІХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 323/2942/18

Провадження № 2/323/847/18

РІШЕННЯ

іменем УКРАЇНИ

27.12.2018 м. Оріхів

Оріхівський районний суд Запорізької області в складі головуючої судді Фісун Н.В., при секретарі Сабліній А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на спадковий будинок, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернулася до суду з позовом в якому вказує, що вона є дружиною ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер 06 березня 1998 року. Після його смерті відкрилася спадщина у вигляді земельної ділянки (паю) площею 6,98 га, кадастровий номер 2323955400:01:001:0100, цільового призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва , розташованої на території Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області, що належала йому на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого 25 квітня 2016 року ОСОБА_5, державним нотаріусом Оріхівської державної нотаріальної контори Запорізької області, зареєстрованого в реєстрі за №536, та житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами в селі Григорівське Оріхівського району Запорізької області по вулиці Грушевського, буд. 39 (тридцять дев'ять), який належав померлому на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 08 жовтня 1998 року Пологівською товарною біржею Агропром-Інвест міста Пологи Запорізької області згідно Закону України Про товарну біржу , реєстраційний номер КШН-65.

Позивач своєчасно подала заяву до приватного нотаріуса Оріхівського районного нотаріального округу ОСОБА_6 про прийняття спадщини, яким була відкрита спадкова справа за №75/2018. Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії за №454/02-31 від 18.09.2018 р. їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок через те, що договір купівлі-продажу, не посвідчений нотаріально, що унеможливлює оформлення спадщини в нотаріальному порядку.

Тому позивач просить визнати дійсним купівлі-продажу, зареєстрований 08 жовтня 1998 року Пологівською товарною біржею Агропром-Інвест м. Пологи Запорізької області за номером КШН-65 та визнати за нею в порядку спадкування за законом після померлого 06.03.2018 року чоловіка право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в селі Григорівське Оріхівського району Запорізької області по вулиці Грушевського, буд. 39 (тридцять дев'ять), який було придбано спадкодавцем на підставі зазначеного біржового договору.

Представник позивача адвокат ОСОБА_7 у судовому засіданні на позовних вимогах наполягає.

Відповідач, ОСОБА_2, у судове засідання не з'явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги визнає у повному обсязі.

Відповідач, ОСОБА_3, повідомлений належним чином про дату, час і місце розгляду справи шляхом оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет - http://court.gov.ua/sud0819 в розділі Виклики до суду .

Суд, заслухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази надані стороною вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних обставин.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, помер 06 березня 1998 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-ЖС № 414009, виданим виконавчим комітетом Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області 12 березня 2018 року, актовий запис № 33.

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, є дружиною ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії І-ЖС №078632, виданим відділом реєстрації актів громадянського стану Запорізької міської ради міста Запоріжжя 02 жовтня 1999 року.

Згідно матеріалів спадкової справи №75/2018 заведеної після померлого 06 березня 2018 року ОСОБА_4, судом встановлено, що ОСОБА_1 своєчасно звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Згідно ст.1261 ЦК України вона є спадкоємицею за законом першої черги.

Донька померлого, ОСОБА_2, як спадкоємець за законом першої черги подала до нотаріуса заяву про відмову від спадщини ОСОБА_4 Інших спадкоємців немає.

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії за №454/02-31 від 18.09.2018 р. нотаріусом відмовлено у видачі позивачеві свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок через те, що договір купівлі-продажу не посвідчений нотаріально.

Постановою Пленуму Верховного Суду України (п. 23) від 30.05.2008 р. за №7 Про судову практику у справах про спадкування , роз'яснено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження .

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємцю нотаріусом відмовлено в оформленні права на спадщину, закон надає йому право на звернення до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно.

Судом встановлено, що 08 жовтня 1998 року ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу, посвідченим Пологівською товарною біржею Агропром-Інвест м. Пологи Запорізької області згідно Закону України Про товарну біржу , реєстраційний номер КШН-65, придбав у ОСОБА_3 житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, розташований на земельній ділянці в с Григорівське, вул. Грушецького, номер 39 (тридцять дев'ять), Оріхівського району Запорізької області.

За умовами договору продавець продав за 7000 (сім тисяч) гривень, належний йому на праві приватної власності, згідно виданого Комишуваською селищною радою Свідоцтва про право власності на житловий будинок від 07 жовтня 1998 року, житловий будинок з господарчими та побутовими спорудами, а покупець здійснив повний розрахунок за придбаний будинок до підписання договору, про що зазначено в п. 3 Договору.

На час укладення договору купівлі-продажу житлового будинку сторонами було досягнуто усіх істотних умов договору, угода купівлі-продажу будинку фактично виконана сторонами в повному обсязі.

Після посвідчення цього договору товарною біржею, покупець вселився до придбаного будинку разом зі своєю сім'єю, де й проживав без реєстрації до 06.03.2018 року.

Рішенням 35-ї сесії 5-го скликання Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області №7 від 04 травня 2010 року назва вулиці Грушецького в селі Григорівське була уточнена на вулицю Грушевського.

Відповідно до положень цивільного законодавства України договір купівлі-продажу житлового будинку підлягає нотаріальному посвідченню, а недотримання цієї вимоги тягне за собою його недійсність.

Відповідно до ст. 224 ЦК УРСР, що діяв на момент укладання договору і підлягає застосуванню до правовідносин, що виникли між сторонами, за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 227 ЦК УРСР договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (ч.1ст.47 ЦК УРСР). Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

Статтею 153 ЦК УРСР передбачено, до договір вважається укладеним, коли між сторонами в повній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 15 Закону України № 1956-XII Про товарну біржу від 10.12.1991 року угоди, зареєстровані на біржі, нотаріальному посвідченню не підлягають.

Відповідно до п.2постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 06.11.2009 року №9, відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Цивільний кодекс УРСР в редакції 1963 року не передбачав поняття нікчемний правочин. Даний термін з'явився у ЦК України від 16 січня 2003 року, який набрав чинності 01 січня 2004 року, а тому договір купівлі-продажу житлового будинку від 08 жовтня 1998 року не може бути визнаний нікчемним, оскільки станом на день його укладання не існувало такого поняття.

Зазначений договір є оспорюваним і може бути визнаний недійсним при наявності для цього підстав, передбачених ЦК УРСР.

По теперішній час ОСОБА_3, попередній власник будинку і відповідач у справі, не заявляв вимог про визнання укладеного договору недійсним з підстав недодержання нотаріальної форми договору, оскільки на час складання договору купівлі - продажу, сторони домовилися з відповідачем щодо усіх істотних умов договору, згідно яких продавець отримав повний розрахунок за проданий будинок, а ОСОБА_4 отримав у власність від нього вищевказаний житловий будинок та вселився туди, де й проживав по час своєї смерті.

Відповідно до ч. 2ст. 47 ЦК України в редакції 1963 р., якщо одна зі сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга ухиляється від її нотаріального оформлення, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати останню дійсною. В цьому разі нотаріальне оформлення угоди у подальшому не вимагається.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду УРСР від 28.04.1978 року № 3 Про судову практику в справах про визнання угод недійсними (із змінами згідно з постановою Пленуму Верховного Суду від 25.05.98 року № 15), яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню, зокрема, договори довічного утримання, застави, купівлі-продажу, в тому числі при придбанні на біржових торгах) міни або дарування жилого будинку (квартири) чи його (її) частини, дарування іншого майна на суму понад 500 крб. і валютних цінностей на суму понад 50 крб. Якщо така угода виконана повністю або частково однією з сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального оформлення, суд на підставі ч. 2 ст. 47 ЦК за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників або прокурора вправі визнати угоду дійсною.

Стаття 392 ЦК України (в редакції 2003 року) визначає, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. В разі смерті власника майна до суду може звернутися його правонаступник.

Судом встановлено, що позивач прийняв спадщину за законом, але оформити своє право на спадщину не може, оскільки правовстановлювальний документ на спадковий будинок не було нотаріально посвідчено.

У відповідності до ст.1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини, відповідно до ст. 1218 ЦК України, входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Однією з таких підстав є спадкування майна за заповітом або за законом відповідно до ст. 1217 ЦК України.

Враховуючи вищенаведене, слід дійти висновку, що ОСОБА_4 за життя набув право власності на вказаний житловий будинок, а тому це право відповідно до ст.1218 ЦК України входить до складу спадщини.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 17 Закону України від 23лютого 2006 р. N3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р.та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

За ст.6 Європейської конвенції з прав людини визнається право людини на доступ до правосуддя, а за ст.13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Правова позиція суду щодо можливості захисту права власності позивача шляхом його визнання ґрунтується на практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини підлягає використанню національними судами України як джерело права.

Так, у рішенні від 30 листопада 2004 року у справі "Case of Oneryildis v. Turkey" (справа відкрита за заявою № 48939/99 та розглянута Великою палатою) Європейський суд визнав, що поняття "майно" охоплює не лише річ, яка реально існує (матеріальна складова), але також стосується засобів право домагання (юридична складова), включаючи право вимоги, відповідно до якого особа може стверджувати, що вона має принаймні "законне сподівання" стосовно ефективного здійснення права власності.

Оскільки право власності набувається з підстав встановлених цивільним законодавством, суд вважає, що спосіб, визначений позивачем поновити порушене право власності спадкоємця передбачений законом, тому позовні вимоги необхідно задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до ст.141 ЦПК України підлягає вирішенню питання судових витрат

Керуючись ст.ст.12, 76, 81,82, 141, 245, 265 ЦПК, ст. ст.16, 328, 1216,1217, 1218, 1261, 1268, 1270, 1297 Цивільного кодексу України, -

УХВАЛИЛА:

Позовну заяву ОСОБА_1 (вул. Грушецького, буд. 39, с. Григорівське, Оріхівський р-н, Запорізька обл.) до ОСОБА_2(вул. Грушецького, 39, с. Григорівське, Оріхівського району Запорізької області, 70530), ОСОБА_3 (вул. 2-й Шевченківський провулок, буд. 22, м. Артемівськ, Донецької області, 84500) про визнання права власності на спадковий будинок - задовольнити в повному обсязі.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу житлового будинку від 08 жовтня 1998 року, посвідчений Пологівською товарною біржею Агропром-Інвест , реєстраційний номер КШН-65, згідно якого ОСОБА_3 продав ОСОБА_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків 21315223937, житловий будинок з господарчими та побутовими будівлями та спорудами, що знаходяться в с. Григорівське, вул. Грушецького (на теперішній час вул. Грушевського), номер 39 (тридцять дев'ять), Оріхівського району Запорізької області.

Визнати за ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, (вул. Грушецького, буд. 39, с. Григорівське, Оріхівський р-н, Запорізька обл.) право власності на житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями і спорудами, розташований за адресою: Запорізька область, Оріхівський район, село Григорівське Оріхівського району Запорізької області, вулиця Грушевського, номер 39 (тридцять дев'ять), з правом реєстрації у відповідних органах.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХIII Перехідних Положень ЦПК України в редакції Закону №2147-VIII від 03.10.2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Повний текст рішення виготовлений 27 грудня 2018 року.

Суддя Оріхівського районного суду

Запорізької області ОСОБА_9