Рішення

від 20.12.2018 по справі 327/231/18

РОЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РОЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 327/231/18

Провадження № 2/327/97/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.12.2018 року смт.Розівка

Розівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді - Антіпової Т.А.,

за участю секретаря судового засідання - Літвінової Т.А., Вьюкіної Г.В.

позивача - ОСОБА_1,

представник а відповідача: ГУ Держгеокадастру

у Запорізькій області - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відекоконференції (дистанційного судового провадження) в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади в особі ОСОБА_4 сільської ради Розівського району Запорізької області, Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, треті особи: Розівська державна нотаріальна контора, Розівська районна державна адміністрація про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить визнати за ним право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2324981200:01:001:0159 в порядку спадкування за законом після смерті батька. В обґрунтування позову зазначив, що 12.06.2016 року помер батько позивача ОСОБА_5. Після його смерті позивачу у спадок перейшла земельна ділянка площею 1,4997 га, кадастровий номер 2324981200:01:001:0159. Зазначена земельна ділянка була надана батьку позивача в приватну власність на підставі Розпорядження голови Розівської районної державної адміністрації № 413 від 03.11.2003 року. Інформація про право власності внесена в державний земельний кадастр, що підтверджується ОСОБА_6 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ - 2303145302017 від 19.05.2017 року. Після смерті ОСОБА_5, позивач продовжує сплачувати земельний податок на зазначену земельну ділянку. При зверненні до Розівської державної нотаріальної контори щодо видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину, нотаріус відмовив позивачу у вчинені нотаріальної дії, так як він не надав правовстановлюючий документ на земельну ділянку, про що виніс відповідну постанову № 308/02-31 від 11.04.2017 року.

Ухвалою Розівського районного суду Запорізької області від 07.05.2018 року вищезазначену позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків (а.с. 19-20).

05.06.2018 року від позивача, на виконання ухвали суду про залишення позову без руху, надійшла уточнена позовна заява, яка за змістом позовних вимог є ідентичною раніше поданій позовній заяві (а.с. 23-26).

Ухвалою Розівського районного суду Запорізької області від 05.06.2018 року у зазначеній справі було відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та справу призначено до підготовчого засідання (а.с. 27).

Ухвалою Розівського районного суду Запорізької області від 29.08.2018 року задоволено клопотання позивача та до участі у справі за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади в особі ОСОБА_4 сільської ради Розівського району Запорізької області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом залучено в якості співвідповідача - Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, та в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, Розівську державну нотаріальну контору та Розівську районну державну адміністрацію (а.с. 64-66).

20.09.2018 року (засобами електронної пошти) та 28.09.2018 року до канцелярії суду від представника співвідповідача - Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області надійшов відзив, в якому представник співвідповідача позовні вимоги ОСОБА_1 не визнає та просить суд відмовити у задоволені позову в повному обсязі (а.с. 80-83, 90-94). В обґрунтування зазначає наступне: на момент виникнення спірних правовідносин діяли наступні нормативно-правові акти: Тимчасовий порядок ведення державного земельного кадастру, затверджений наказом Держкомзему України від 02.03.2- 3 року № 174 та Інструкція про порядок складання, видачі, реєстрації та зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затверджена наказом Державного Комітету України по земельним ресурсам від 04.05.1999 № 43 (надалі за текстом - Інструкція). Згідно п. 1.1 Інструкції право власності на землю і право постійного користування землею посвідчується державним актом: на право власності на земельну ділянку; на право постійного користування земельною ділянкою. Відповідно до п. 2.1 Інструкції роботи зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою виконуються в такій послідовності: 1) підготовчі роботи; 2) встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки та меж обмежень на використання земельної ділянки; 3) складання кадастрового плану земельної ділянки; 4) заповнення бланка державного акта. Як вбачається з листа відділу у Розівському районі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 17.10.2017 року № 3-0-0.34-4/143-17, Державний акт на ім'я ОСОБА_5 було виготовлено у 2006 році, проте не було зареєстровано. Згідно до ст. ст. 125-126 Земельного кодексу України, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою , та його державної реєстрації. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Отже, представник Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області зазначає, що гр. ОСОБА_5 не зареєстрував державний акт, тобто він не мав документа, що посвідчував би його право власності, в зв'язку із чим право власності у гр. ОСОБА_5 відсутнє. З огляду на вищевикладене та відповідно до положень ст. ст. 1218, 1225 ЦК України, спірна земельна ділянка не може входити до складу спадщини, оскільки у ОСОБА_5 було відсутнє право власності на дану земельну ділянку, відповідно таке право не може набути й позивач.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, викладені в уточненій позовній заяві, вважає, що його позовні вимоги законні, обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки, на його думку, його батько набув право власності на спірну земельну ділянку на підставі Розпорядження голови Розівської районної державної адміністрації № 413 від 03.11.2003 року, хоча й не отримав державний акт на землю. Чому саме його батьком ОСОБА_5 не було здійснено оплату за проведення державної реєстрації держакту, як того вимагало законодавство, та, відповідно не отримано державного акту, він не знає, проте вважає, що це не залежало від волевиявлення його батька та не може свідчити про відсутність у його батька права власності на зазначену земельну ділянку.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву, додатково зазначив, що факт не отримання спадкодавцем ОСОБА_5 державного акту на землю свідчить про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1, оскільки його батько за життя не набув права власності на земельну ділянку площею 1,4997 га, кадастровий номер 2324981200:01:001:0159, отже позивач не може успадкувати вказану земельну ділянку. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник територіальної громади в особі ОСОБА_4 сільської ради Розівського району Запорізької області в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце його проведення був повідомлений належним чином, надав до суду письмову заяви про розгляд справи без його участі, просить суд рішення по справі прийняти на розсуд суду (а.с. 127).

Представник Розівської районної державної адміністрації в судове засідання також не з`явився, надав до суду заяву, в якій просить суд розглядати справу без його участі (а.с. 131).

Представник Розівської державної нотаріальної контори в судове засідання також не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутністю, проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 не заперечує, при розгляді справи прохає звернути увагу, що у відомостях з Державного земельного кадастру цільове призначення земельної ділянки вказане з помилками (а.с. 109).

Виходячи з наведеного, а також положень ч.3 ст.211, ст.223 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні судового засідання за відсутності представника відповідача: територіальної громади в особі ОСОБА_4 сільської ради Розівського району Запорізької області, та представників третіх осіб: Розівської районної державної адміністрації та Розівської державної нотаріальної контори.

Суд, заслухавши пояснення позивача, співвідповідача - представника Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, надавши їм належну правову оцінку, вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як визначено в статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Способи захисту передбачені ст. 16 ЦК України.

Відповідно до положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Виходячи з положень, викладених в частині 1 статті 82 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Судом встановлено, що 12.06.2016 року помер батько позивача - ОСОБА_5, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії І-ЖС №361774 від 14.06.2016 року (а.с. 6).

Розпорядженням голови Розівської районної державної адміністрації №413 від 03.11.2003 року Про надання земельних ділянок у приватну власність громадянам соціальної сфери , керуючись Указом Президента України від 12.01.2000 № 584/2000 Про забезпечення економічних інтересів і соціального захисту працівників соціальної сфери села та вирішення окремих питань, що виникли в процесі проведення земельної реформи та розглянувши заяви громадян ОСОБА_4 сільської ради щодо надання земельних ділянок у приватну власність для ведення особистого селянського господарства, було вилучено із земель резервного фонду ОСОБА_4 сільської ради земельну ділянку площею 29,98 га ріллі та надано її у приватну власність громадянам ОСОБА_4 сільської ради для ведення особистого селянського господарства (а.с. 11).

Пунктом 3 даного Розпорядження доручено Розівському районному відділу земельних ресурсів: виготовити правовстановлюючі документи на приватну власність згідно з додатком; внести відповідні зімни до земельно-кадастрової документації.

Згідно з пунктом 4 Розпорядження заборонено громадянам, які отримали право власності на землю відповідно до цього Розпорядження, використання зазначеної землі без державної реєстрації документів, які посвідчують право власності на землю та встановлюють межу земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Відповідно до Списку громадян соціальної сфери ОСОБА_4 сільської ради для виготовлення державних актів на право власності на землю (додаток до Розпорядження Голови райдержадміністрації від 03.11.2003 року № 413) під порядковим № 2 зазначено Подболоцький Олександр Олександрович (а.с. 12).

25.07.2017 року позивач звернувся до державного нотаріуса Розівської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території ОСОБА_4 сільської ради Розівського району Запорізької області, яка залишилась після померлого 12.06.2016 року ОСОБА_5, проте державним нотаріусом було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії з підстав не надання ОСОБА_1 документів, що підтверджують право власності померлого на земельну ділянку. Окрім цього, нотаріусом зазначено, що наданий заявником ОСОБА_6 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-2303145302017, виданий 19.05.2017 року Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області, також не містить відомостей щодо документа, який є підставою для виникнення права, та документа, що посвідчує право. Також, в порядку доступу нотаріуса до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, встановлено, що державна реєстрація права власності на зазначену земельну ділянку без видачі документа, що посвідчує таке право, не проводилася (а.с. 10).

Пред'являючи позов, ОСОБА_1 просив визнати за ним в порядку спадкування за законом права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2324981200:01:001:0159.

Відповідно до частини другої статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правовою основою виділення земельної частки (паю) є Закон України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) . Законом визначено, що виділення земельної частки (паю) в окрему земельну ділянку здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку.

Підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради в межах населених пунктів, а за межами населених пунктів - відповідних органів виконавчої влади (райдержадміністрацій).

Спір у справі виник внаслідок того, що державний нотаріус відмовив спадкоємцю у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку з підстав відсутності у останнього документів, що підтверджують право власності спадкодавця ОСОБА_5, на земельну ділянку кадастровий номер 2324981200:01:001:0159, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території ОСОБА_4 сільської ради Розівського району Запорізької області.

Відповідно до положень статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини, відповідно до статті 1218 ЦК України, входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно пункту "г" частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено пунктом 1 частини третьої статті 152 ЗК України.

Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення, що передбачено частиною першою статті 1225 ЦК України.

Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.

Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності : ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку. Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до статті 1216 ЦК не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія пункту 1 розділу X "Перехідні положення" Земельного Кодексу України.

Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім'я спадкоємця , а не права власності на земельну ділянку.

Аналогічні висновки викладені Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у листі Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13.

Як вбачається з матеріалів справи, на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства на території ОСОБА_4 сільської ради у 2006 році ОСОБА_5 за життя державний акт не отримував.

Так, відповідно до листа відділу у Розівському районі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області № 3-0-0.34-4/143-17 від 17.10.2017 року, на ім'я батька позивача - ОСОБА_5 було виготовлено державний акт на право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства на території ОСОБА_4 сільської ради у 2006 році, але його не було зареєстровано, оскільки останній не здійснив оплату за проведення державної реєстрації державного акту, як вимагало того законодавство. Згідно Закону України Про державний земельний кадастр , державні акти на право власності на земельну ділянку, які були виготовлені, але до 29.12.2012 року не були зареєстровані, вважаються зіпсованими бланками і тому передані до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (а.с. 13). Зазначений факт під час судового розгляду позивачем не заперечувався.

Відповідно до інформації ОСОБА_4 сільської ради Розівського району Запорізької області № 01-35/167 від 10.10.2017 року, батько позивача за життя не отримував документів, що підтверджують право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2324981200:01:001:0159, а було лише Розпорядження голови Райдержадміністрації від 03.11.2003 року № 413 Про надання земельних ділянок у приватну власність громадянам соціальної сфери , але земельна ділянка ним використовувалась (а.с. 14).

Як вбачається з Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-2303145302017, виданого 19.05.2017 року Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області, розділ Відомості про право власності/право постійного користування не мстить відомостей щодо документа, який є підставою для виникнення права, та документа, що посвідчує право. Окрім цього, відсутні відомості щодо особи, яка підготувала та надала Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с. 7).

Позивачем під час судового засідання було підтверджено, що його батько - ОСОБА_5 за життя не реєстрував право власності на спірну земельну ділянку, в зв'язку із чим надати суду Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно неможливо.

Таким чином, враховуючи, що за ОСОБА_5 не здійснено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства на території ОСОБА_4 сільської ради з кадастровим номером 2324981200:01:001:0159, останній не набув права власності на неї, та відповідно вказана земельна ділянка не могла бути успадкована позивачем ОСОБА_1

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у розмірі 704 грн. 80 копійок, сплачені позивачем відповідно до квитанції № 0.0.1021818145.1 від 25.04.2018 року (а.с. 1), суд відносить на рахунок позивача, у зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 77-81, 83, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд ,

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до територіальної громади в особі ОСОБА_4 сільської ради Розівського району Запорізької області, Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, треті особи: Розівська державна нотаріальна контора, Розівська районна державна адміністрація про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом - відмовити .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через суд першої інстанції Розівський районний суд Запорізької області шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду відповідно до частин 1 та 2 ст. 273 ЦПК України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 28 грудня 2018 року.

Суддя: Т.А. Антіпова