Постанова

від 26.12.2018 по справі 686/4143/18

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Копія

УКРАЇНА

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 686/4143/18

Провадження № 22-ц/4820/547/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2018 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Спірідонової Т.В., Янчук Т.О.,

секретар судового засідання Дубова М.В.,

з участю позивача ОСОБА_4,

його представника ОСОБА_5,

представника відповідача Михальчук Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства Українська пожежно-страхова компанія , Приватного підприємства Добрий хліб , третя особа - ОСОБА_8, про відшкодування шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 жовтня 2018 року,

встановив:

У лютому 2018 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства Українська пожежно-страхова компанія (далі - ПАТ УПСК ), Приватного підприємства Добрий хліб (далі - ПП Добрий хліб ), третя особа - ОСОБА_8, про відшкодування шкоди.

ОСОБА_4 зазначив, що 20 липня 2017 року ОСОБА_8, керуючи при виконанні трудових обов'язків належним ПП Добрий хліб автомобілем НОМЕР_1 по вул. Зарічанській, у м. Хмельницькому, при проїзді перехрестя рівнозначних доріг не дав дорогу автомобілю НОМЕР_2, який наближався праворуч, у зв'язку з чим сталося зіткнення транспортних засобів. Вина водія ОСОБА_8 у вказаній дорожньо-транспортній пригоді встановлена постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 3 серпня 2017 року. В результаті зіткнення автомобіль VOLKSWAGEN Polo, який належить позивачу на праві власності, отримав механічні пошкодження та потребував відновлювального ремонту. Згідно звіту №1/0709 про оцінку транспортного засобу розмір завданої позивачеві майнової шкоди склав 68 601 грн 10 коп., із яких 4 965 грн 71 коп. - втрата товарної вартості. Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля НОМЕР_1 була застрахована у ПАТ УПСК за полісом №АІ/9868592, яким встановлено ліміт відшкодування за шкоду, заподіяну майну, - 100 000 грн (франшиза - 0). Позивач звернувся до ПАТ УПСК з заявою про страхове відшкодування, яке страховик мав виплатити не пізніше 14 листопада 2017 року. 18 грудня 2017 року ПАТ УПСК здійснило страхову виплату в сумі 34 540 грн 11 коп., а решту збитків у розмірі 34 060 грн 99 коп., із яких 4 965 грн 71 коп. - втрата товарної вартості, позивачеві не відшкодовано до цього часу. ПАТ УПСК прострочило виплату страхового відшкодування, тому воно зобов'язано сплатити позивачеві суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, три проценти річних від простроченої суми та пеню. Крім того, він поніс додаткові витрати на проведення оцінки розміру заподіяної шкоди та виконання звіту №1/0709 про оцінку транспортного засобу, а в результаті неправомірних дій ПП Добрий хліб позивач зазнав душевних страждань.

За таких обставин ОСОБА_4 просив суд стягнути з відповідачів на свою користь: з ПАТ УПСК 34 684 грн 27 коп. майнової шкоди, з яких: 29 095 грн 28 коп. - невиплачене страхове відшкодування, 3 203 грн 61 коп. - пеня за прострочення виплати страхового відшкодування, 1 249 грн 77 коп. - інфляційні втрати, 335 грн 61 коп. - три проценти річних від простроченої суми, 800 грн - витрати на проведення оцінки автомобіля; з ПП Добрий хліб - 4 965 грн 71 коп. майнової шкоди та 15 000 грн моральної шкоди.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 жовтня 2018 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПП Добрий хліб на користь ОСОБА_4 4 965 грн 71 коп. відшкодування втрати товарної вартості пошкодженого автомобіля та 704 грн 80 коп. судових витрат. В решті позову відмовлено.

Суд виходив з того, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини ОСОБА_9, який перебував у трудових відносинах з ПП Добрий хліб , а тому останнє як власник джерела підвищеної небезпеки має відшкодувати ОСОБА_4 втрату товарної вартості пошкодженого автомобіля. ПАТ УПСК виконало всі дії щодо розслідування страхового випадку, визначило розмір завданих збитків на підставі звіту №501 про оцінку транспортного засобу, виплатило ОСОБА_4 страхове відшкодування та пеню за його прострочення, внаслідок чого позов останнього до ПАТ УПСК є безпідставним. А оскільки ОСОБА_4 неправомірно залучив стороннього експерта для визначення розміру збитків, то його витрати на автотоварознавче дослідження не підлягають відшкодуванню. Також суд дійшов висновку, що ОСОБА_4 не надано належних і допустимих доказів на обґрунтування наявності моральної шкоди та її розміру, а заявлені позивачем витрати на правову допомогу не підтверджені документально.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові та розподілу судових витрат і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що у результаті дорожньо-транспортної пригоди позивачу завдано збитків, які підлягають відшкодуванню відповідачами в повному розмірі, разом із тим, суд не дав належної оцінки доказам у справі та дійшов помилкового висновку про безпідставність і необґрунтованість позову.

ОСОБА_4 не оскаржує рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ПП Добрий хліб на його користь 4 965 грн 71 коп. відшкодування втрати товарної вартості пошкодженого автомобіля, тому згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України в апеляційному порядку в цій частині судове рішення не переглядається.

Відповідачі та третя особа не подали відзив на апеляційну скаргу.

Заслухавши учасників судового процесу та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Частинами 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.

Суд першої інстанції встановив обставини справи повно та правильно, проте висновки з установлених обставин зроблено ним неправильно. Також суд не застосував закон (ст.ст. 23, 625, 1167 ЦК України), який підлягав застосуванню, та не дотримався приписів ст.ст. 81, 89, 137 ЦПК України.

У зв'язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права оскаржуване рішення суду в частині відмови в позові про стягнення інфляційних втрат, процентів від простроченої суми, моральної шкоди та витрат на професійну правничу допомогу підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення.

Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України апеляційний суд має змінити розподіл судових витрат.

Встановлено, що автомобіль НОМЕР_2 належить на праві власності ОСОБА_4

ПП Добрий хліб є власником автомобіля НОМЕР_1. З 3 вересня 2005 року ОСОБА_8 працює у ПП Добрий хліб за трудовим договором.

29 серпня 2016 року ПАТ УПСК і ПП Добрий хліб уклали договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АІ/9868592), за умовами якого ПАТ УПСК застрахувало відповідальність власника автомобіля НОМЕР_1 на випадок заподіяння шкоди третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди за участю даного транспортного засобу на строк з 30 серпня 2016 року до 29 серпня 2017 року включно. Цим договором визначено ліміти відповідальності страховика на одного потерпілого: за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю, - 200 000 грн; за шкоду, заподіяну майну, - 100 000 грн (франшиза - 0 грн).

20 липня 2017 року о 9 годині 45 хвилин ОСОБА_8, керуючи автомобілем НОМЕР_1 по вул. Зарічанській, у м. Хмельницькому, при проїзді перехрестя рівнозначних доріг не дав дорогу автомобілю НОМЕР_2, який під керуванням ОСОБА_4 наближався праворуч, у зв'язку з чим сталося зіткнення транспортних засобів. В результаті зіткнення вказані автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 3 серпня 2017 року ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення.

20 липня 2017 року ОСОБА_4, а 21 липня 2017 року ПП Добрий хліб повідомили ПАТ УПСК про дорожньо-транспортну пригоду. 20 липня 2017 року ПАТ УПСК направило свого представника на місце настання страхового випадку для визначення причин інциденту та розміру збитків.

Згідно звіту №501 про оцінку транспортного засобу, складеного 13 грудня 2017 року оцінювачем ОСОБА_7, вартість відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_2 склала 34 540 грн 11 коп.

14 серпня 2017 року ОСОБА_4 звернувся до страховика з заявою про страхове відшкодування.

Платіжним дорученням №381 від 18 грудня 2017 року ПАТ УПСК перерахувало ОСОБА_4 34 540 грн 11 коп. страхового відшкодування. Тоді ж ПАТ УПСК перерахувало позивачеві 919 грн 81 коп. пені за прострочення виплати страхового відшкодування (платіжне доручення №382 від 18 грудня 2017 року).

У серпні 2017 року ОСОБА_4 залучив оцінювача Товариства з обмеженою відповідальністю Подільська незалежна оцінка Карпенка О.В. для визначення розміру шкоди та поніс витрати на це у розмірі 800 грн.

Згідно звіту №1/0709 про оцінку транспортного засобу, складеного 7 вересня 2017 року оцінювачем Карпенком О.В., вартість відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_2 склала 63 635 грн 39 коп., а величина втрати товарної вартості цього автомобіля - 4 965 грн 71 коп.

Зазначені обставини визнані учасниками судового процесу та підтверджуються письмовими доказами у справі.

Частинами 1 і 2 статті 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України слідує, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Стаття 1187 ЦК України відносить до джерела підвищеної небезпеки діяльність, яка пов'язана з використанням транспортних засобів.

Як передбачено п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 7 березня 1996 року №85/96-ВР Про страхування страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Частиною 1 статті 979 ЦК України встановлено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Із положень ч. 1 ст. 985 ЦК України слідує, що страхувальник має право укласти із страховиком договір на користь третьої особи, якій страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у разі досягнення нею певного віку або настання іншого страхового випадку.

За змістом ч. 1 ст. 6 Закону України від 1 липня 2004 року №1961-ІV Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - Закон № 1961-ІV) страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону №1961-ІV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

В силу ст. 29 Закону №1961-ІV у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Частиною 1 статті 1194 ЦК України встановлено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Оцінивши в сукупності докази у справі, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було пошкоджено автомобіль ОСОБА_4, сталася з вини ОСОБА_8, який керував транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових обов'язків, а тому обов'язок по відшкодуванню шкоди має нести ПП Добрий хліб як власник джерела підвищеної небезпеки.

ПП Добрий хліб застрахувало свою цивільно-правову відповідальність на випадок дорожньо-транспортної пригоди з участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок чого у страховика, ПАТ УПСК , виник обов'язок із виплати ОСОБА_4 страхового відшкодування, що має дорівнювати вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля.

Як передбачено п. 33-1.1 ст. 33-1 Закону №1961-ІV, страхувальник, інша особа, відповідальність якої застрахована, водій транспортного засобу, причетного до дорожньо-транспортної пригоди, особа, яка має право на отримання відшкодування (потерпілий), зобов'язані сприяти страховику та МТСБУ в розслідуванні причин та обставин дорожньо-транспортної пригоди, а саме: надати для огляду належний їй транспортний засіб або інше пошкоджене майно, повідомити страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) про всі відомі їй обставини та надати для огляду та копіювання наявні у неї документи щодо цієї дорожньо-транспортної пригоди протягом семи робочих днів з дня отримання нею відповідної інформації або документа. Якщо зазначені особи з поважних причин не мали змоги виконати ці дії, вони мають підтвердити це документально.

Відповідно до ст. 34 Закону №1961-ІV страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.

Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти.

Отже Законом №1961-ІV встановлено порядок визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

За змістом указаних норм права страховик самостійно визначає розмір шкоди шляхом направлення свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна. Для належного здійснення страховиком цих дій закон покладає на потерпілого обов'язок сприяти страховику в розслідуванні причин та обставин дорожньо-транспортної пригоди, зокрема, надати для огляду пошкоджений транспортний засіб, повідомити страховика про всі обставини події, надати документи щодо дорожньо-транспортної пригоди. Самостійно обирати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди потерпілий має право лише у разі ненаправлення страховиком свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.

При цьому вартість матеріального збитку визначається відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395; далі - Методика).

Як вбачається з матеріалів справи, 20 липня 2017 року, тобто у визначений законом строк, ПАТ УПСК направило свого представника (оцінювача ОСОБА_7.) на місце настання страхового випадку для визначення розміру збитків. У той же день оцінювач ОСОБА_7 у присутності ОСОБА_4 оглянув автомобіль НОМЕР_2 і склав акт огляду транспортного засобу /дефектну відомість/ (а.с. 52), в якому були відображені видимі механічні ушкодження автомобіля. При цьому позивач не висловлював заперечень щодо переліку зафіксованих пошкоджень.

За наслідком технічного огляду пошкодженого транспортного засобу оцінювач ОСОБА_7 склав звіт про вартість його відновлювального ремонту (а.с. 53-62), на підставі якого страховик визначив розмір завданих позивачеві збитків.

Таким чином, у позивача були відсутні правові підстави для залучення оцінювача Товариства з обмеженою відповідальністю Подільська незалежна оцінка Карпенко О.В. для визначення розміру шкоди.

Оскільки оцінювач Карпенко О.В. неправомірно залучений до процедури визначення розміру збитків, то складений ним звіт №1/0709 про оцінку транспортного засобу (а.с. 13-35) не може бути взятий до уваги.

Матеріали справи містять скановані копії документів (а.с. 26-28, 101-102), з яких слідує, що ОСОБА_4 виступив замовником виконання робіт із ремонту автомобіля НОМЕР_2 і ніс витрати на оплату цих робіт. Позивач не заявляв вимог про відшкодування фактично понесених ним витрат на відновлення транспортного засобу та не надавав страховику вказаних документів, у зв'язку з чим, ці докази не можуть бути використані при визначені розміру страхового відшкодування.

Крім того, ОСОБА_4 не скористався своїм правом і не заявив клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи для перевірки правильності визначення вартості відновлювального ремонту автомобіля, не спростував визначеного страховиком розміру страхового відшкодування (34 540 грн 11 коп.), а отже не довів, що розмір здійсненої ПАТ УПСК страхової виплати є заниженим.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ПАТ УПСК виплатило позивачеві страхове відшкодування у повному розмірі, тому підстави для стягнення з страховика на користь ОСОБА_4 29 095 грн 28 коп. страхової виплати і 800 грн витрат на проведення оцінки автомобіля відсутні.

Описки, допущені оцінювачем ОСОБА_7 у звіті №501 про оцінку транспортного засобу, зокрема, щодо дати надходження заяви страховика на проведення автотоварознавчого дослідження та прізвища власника транспортного засобу, не є визначальними та не ставлять під сумнів загальний висновок про вартість відновлювального ремонту автомобіля. Цей висновок відповідає вимогам Методики.

Посилання ОСОБА_4 на неправильність акта огляду транспортного засобу (дефектна відомість) (а.с. 52), складеного 20 липня 2017 року оцінювачем ОСОБА_7, є необґрунтованими.

Пунктом 35.1 статті 35 Закону №1961-ІV визначено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

В силу п.п. 36.1, 36.2, 36.4, 36.5 ст. 36 Закону №1961-ІV страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування, зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплатити) та виплатити його.

Виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом а пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків. Виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється шляхом безготівкового розрахунку.

За кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

ОСОБА_4 подав страховику заяву про страхове відшкодування з необхідними документами 14 серпня 2017 року, тому останнім (90-м) днем строку для виплати йому страхового відшкодування є 13 листопада 2017 року, а першим днем прострочення - 14 листопада 2017 року.

ПАТ УПСК виплатило позивачеві страхове відшкодування лише 18 грудня 2017 року, отже, мало місце прострочення виплати на 35 днів.

У зв'язку з цим, ПАТ УПСК повинно було виплатити ОСОБА_4 пеню (за період з 14 листопада до 18 грудня 2017 року) в розмірі:

з 14 листопада до 14 грудня 2017 року (31 день) - 792 грн 06 коп. (34540,11х13,5х2:100:365х31);

з 15 до 18 грудня 2017 року (4 дні) - 109 грн 77 коп. (34540,11х14,5х2:100:365х4), - а всього 901 грн 83 коп. (792,06+109,77).

Платіжним дорученням №382 від 18 грудня 2017 року ПАТ УПСК перерахувало на банківський рахунок позивача 919 грн 81 коп. пені, внаслідок чого суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що в цій частині вимог позов ОСОБА_4 є безпідставним і не підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують указаного висновку суду.

В цій частині рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Разом із тим, вирішуючи позов ОСОБА_4 про стягнення інфляційних втрат, процентів від простроченої суми, моральної шкоди суд припустився помилки.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як передбачено ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ УПСК прострочило виплату ОСОБА_4 страхового відшкодування на 35 днів. Мало місце порушення боржником грошового зобов'язання, натомість, суд першої інстанції не вирішив питання про стягнення з ПАТ УПСК на користь позивача інфляційних втрат і процентів від простроченої суми.

Враховуючи суму (34 540 грн 11 коп.) і період прострочення (з 14 листопада до 18 грудня 2017 року), з ПАТ УПСК на користь ОСОБА_4 слід стягнути:

- 659 грн 37 коп. інфляційних нарахувань (34540,11х1,009х1,01)-34540,11);

- 99 грн 36 коп. 3% річних від простроченої суми (34540,11х3:100:365х35).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

В силу ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Як передбачено ч.ч. 3, 4 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

З матеріалів справи вбачається, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль ОСОБА_4, у зв'язку з чим останній переніс душевні страждання. Через неможливість користуватися автомобілем порушилися нормальні життєві зв'язки ОСОБА_4, це вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

На думку суду апеляційної інстанції, ОСОБА_4 завдано моральної шкоди, яка відповідно до ст.ст. 1167, 1188, 1194 ЦК України має бути покладена на ПП Добрий хліб . З урахуванням характеру правопорушення, глибини душевних страждань потерпілого, тривалості порушення його законних прав, вимог розумності та справедливості, розмір цієї шкоди слід визначити у сумі 5 000 грн.

Не давши належної оцінки доказам у справі, суд першої інстанції помилково керувався тим, що позов ОСОБА_4 у цій частині є необґрунтованим.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання про відшкодування ОСОБА_4 витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції не дотримався норм процесуального закону.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 брав участь у справі через свого представника - адвоката ОСОБА_5

25 січня 2018 року між ОСОБА_4 (клієнт) і адвокатом ОСОБА_5 (адвокат) був укладений договір про надання правової (правничої) допомоги, за умовами якого ОСОБА_5 прийняв на себе доручення про надання клієнту правової (правничої) допомоги, пов'язаної з підготовкою позовної заяви, отримання письмових доказів, надання усних консультацій та представництва інтересів клієнта в Хмельницькому міськрайонному суді під час розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_4 до ПАТ УПСК , ПП Добрий хліб , третя особа - ОСОБА_8, про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також виконання інших повноважень представника клієнта, передбачених Цивільним процесуальним кодексом України, пов'язаних з розглядом даної цивільної справи. В свою чергу, ОСОБА_4 зобов'язався сплатити адвокату гонорар за надану правову (правничу) допомогу, а також у випадку необхідності нести інші фактичні витрати, пов'язані з розглядом справи.

Пунктом 1.2 цього Договору сторони встановили гонорар адвоката у розмірі 10 000 грн.

ОСОБА_4 сплатив адвокату ОСОБА_5 ці кошти за надану правничу допомогу, на підтвердження чого останній видав позивачеві квитанції до прибуткового касового ордеру від 25 січня та 19 лютого 2018 року.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

В силу ч.ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1)розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2)розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом указаних правових норм склад і розмір судових витрат входить до предмета доказування. Так, на підтвердження витрат особи на професійну правничу допомогу повинні бути надані договір про надання такого виду допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару адвоката та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Умови укладеного між ОСОБА_4 і адвокатом ОСОБА_5 договору про надання правової (правничої) допомоги не визначають порядку підтвердження виконання договору. Натомість, із матеріалів справи слідує, що ОСОБА_5 здійснював представництво позивача в суді першої інстанції, збирав докази у справі, готовив і подавав до суду процесуальні документи, надавав позивачеві правові консультації.

Сторони не заперечують той факт, що адвокат ОСОБА_5 надав ОСОБА_4 правові послуги.

На підтвердження своїх витрат на правничу допомогу ОСОБА_4 надав суду першої інстанції договір про надання правової (правничої) допомоги від 25 січня 2018 року (а.с. 148-149), детальний розрахунок витрат робочого часу адвоката ОСОБА_5 на надання правничої допомоги (а.с. 150), квитанції до прибуткового касового ордеру від 25 січня та 19 лютого 2018 року про сплату ОСОБА_4 адвокату гонорару.

Названі докази достатньо підтверджують витрати ОСОБА_4 на правничу допомогу, тому ці витрати мають бути відшкодовані позивачеві.

Висновок суду першої інстанції про те, що заявлені ОСОБА_4 судові витрати не підтверджені документально, є необґрунтованим.

Розмір понесених ОСОБА_4 витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання цих робіт, обсягом наданих адвокатом послуг і значенням справи для позивача. У зв'язку з цим, клопотання ПАТ УПСК про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (а.с. 134-137), не підлягає задоволенню.

Разом із тим, при розподілі судових витрат має бути враховано ступінь задоволення позовних вимог.

Позов ОСОБА_4 містить дві вимоги, зокрема, вимогу майнового характеру (відшкодування майнової шкоди) з ціною позову 39 649 грн 98 коп. і вимогу немайнового характеру (відшкодування моральної шкоди). ОСОБА_4 і адвокат ОСОБА_5 не визначили частки гонорару за правову допомогу в реалізації цих вимог як кожної окремо, внаслідок чого ці частки є рівними (по 5 000 грн).

Позов про відшкодування майнової шкоди задоволено на суму 5 724 грн 44 коп. (659,37+99,36+4965,71), тобто на 14,44% (5724,44х100:39649,98), а тому ОСОБА_4 мають бути відшкодовані витрати в розмірі 722 грн (5000х14,44%). Щодо ПАТ УПСК цей позов задоволено на 13,25% ((659,37+99,36)х100:5724,44), а щодо ПП Добрий хліб - на 86,75% (4965,71х100:5724,44). Отже з цієї вимоги витрати позивача на правничу допомогу слід покласти на відповідачів у таких розмірах: на ПАТ УПСК - 95 грн 67 коп. (722х13,25%), на ПП Добрий хліб - 626 грн 33 коп. (722х86,75%).

Позов про відшкодування моральної шкоди задоволено лише щодо ПП Добрий хліб на 33,33% (5000х100:15000), тому вказане підприємство має відшкодувати позивачеві 1 666 грн 50 коп. витрат на правову допомогу (5000х33,33%).

Всього з відповідачів на користь ОСОБА_4 слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу у таких розмірах: з ПАТ УПСК - 95 грн 67 коп., з ПП Добрий хліб - 2 292 грн 83 коп. (626,33+1666,50).

Вирішуючи питання про розподіл судового збору між сторонами, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

За розгляд справи в суді першої інстанції ОСОБА_4 сплатив судовий збір у розмірі 1 409 грн 60 коп., а саме по 704 грн 80 коп. з вимог майнового та немайнового характеру.

Враховуючи пропорційність задоволення позовних вимог, із вимоги майнового характеру позивачеві має бути відшкодовано 101 грн 77 коп. судового збору (704,80х14,44%), зокрема: ПАТ УПСК - 13 грн 48 коп. (101,77х13,25%), ПП Добрий хліб - 88 грн 29 коп. (101,77х86,75%). Із вимоги немайнового характеру ПП Добрий хліб повинно відшкодувати ОСОБА_4 234 грн 91 коп. судового збору (704,80х33,33%).

Всього з відповідачів на користь ОСОБА_4 слід стягнути судовий збір за подання позову до суду у таких розмірах: з ПАТ УПСК - 13 грн 48 коп., з ПП Добрий хліб - 323 грн 20 коп. (88,29+234,91).

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково, зокрема, в частині вимоги майнового характеру на 2,19% ((659,37+99,36)х100:34684,27), а в частині вимоги немайнового характеру на 33,33% (5000х100:15000), тому позивачу має бути відшкодовано судовий збір за подання апеляційної скарги: з ПАТ УПСК - 23 грн 15 коп. (704,80х150%х2,19%), з ПП Добрий хліб - 352 грн 36 коп. (704,80х150%х33,33%).

Керуючись ст.ст. 137, 141, 367, 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 жовтня 2018 року в частині відмови в позові про стягнення інфляційних втрат, процентів від простроченої суми, моральної шкоди та витрат на професійну правничу допомогу скасувати та ухвалити в цій частині вимог нове судове рішення, змінити розподіл судового збору.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Українська пожежно-страхова компанія (місцезнаходження - 04080, місто Київ, вулиця Кирилівська, 40; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 20602681) на користь ОСОБА_4 (місце проживання - 29006, АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3) 659 гривень 37 копійок інфляційних втрат і 99 гривень 36 копійок процентів від простроченої суми, а всього - 758 гривень 73 копійки.

Стягнути з Приватного підприємства Добрий хліб (місцезнаходження - 30602, Хмельницька область, селище міського типу Теофіполь, вулиця Заводська, 24; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 32607495) на користь ОСОБА_4 (місце проживання - 29006, АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3) 5 000 гривень моральної шкоди.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Українська пожежно-страхова компанія (місцезнаходження - 04080, місто Київ, вулиця Кирилівська, 40; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 20602681) на користь ОСОБА_4 (місце проживання - 29006, АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3) 95 гривень 67 копійок витрат на професійну правничу допомогу та 13 гривень 48 копійок судового збору, а всього - 109 гривень 15 копійок.

Стягнути з Приватного підприємства Добрий хліб (місцезнаходження - 30602, Хмельницька область, селище міського типу Теофіполь, вулиця Заводська, 24; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 32607495) на користь ОСОБА_4 (місце проживання - 29006, АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3) 2 292 гривні 83 копійки витрат на професійну правничу допомогу та 323 гривні 20 копійок судового збору, а всього - 2 616 гривні 03 копійки.

В решті рішення залишити без змін.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Українська пожежно-страхова компанія (місцезнаходження - 04080, місто Київ, вулиця Кирилівська, 40; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 20602681) на користь ОСОБА_4 (місце проживання - 29006, АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3) 23 гривні 15 копійок судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Приватного підприємства Добрий хліб (місцезнаходження - 30602, Хмельницька область, селище міського типу Теофіполь, вулиця Заводська, 24; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 32607495) на користь ОСОБА_4 (місце проживання - 29006, АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3) 352 гривні 36 копійок судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 28 грудня 2018 року.

Судді: /підпис/ О.І. Ярмолюк

/підпис/ Т.В. Спірідонова

/підпис/ Т.О. Янчук

Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду О.І. Ярмолюк

Головуючий у першій інстанції - ОСОБА_11

Доповідач - Ярмолюк О.І. Категорія 25