Рішення

від 17.12.2018 по справі 182/7378/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2018 року Справа № 182/7378/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 розглянувши в м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, третя особа - ОСОБА_4 технікум Національної металургійної академії України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ :

02 жовтня 2018 року ОСОБА_2 звернулася до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області з адміністративним позовом до ОСОБА_4 відділу обслуговування громадян (сервісний центр) ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, третя особа - ОСОБА_4 технікум Національної металургійної академії України, в якому позивач просить:

- визнати дії ОСОБА_4 відділу обслуговування громадян (сервісного центру) ОСОБА_3 Управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області щодо відмови в призначенні пенсії за вислугою років, виплати грошової допомоги незаконною та зобов'язання зарахувати до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років, період з 14 червня 1996 року по 05 лютого 2001 року та виплати 10 пенсій, неправомірними;

- зобов'язати ОСОБА_4 відділ обслуговування громадян (сервісного центру) ОСОБА_3 Управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_2 до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років та виплату 10 пенсій період з 14 червня 1996 року по 05 лютого 2001 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що на момент виходу на пенсію її загальний стаж роботи становив більше 31 року, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту е статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення . На неодноразові звернення до ОСОБА_4 відділу обслуговування громадян (сервісного центру) ОСОБА_3 Управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області за консультацією щодо визначення права на призначення ОСОБА_2 пенсії за вислугою років та надання одноразової грошової допомоги (10 окладів) при виході на пенсію, відповідач повідомив, що їй призначено пенсію за віком з 23 травня 2018 року відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 09 липня 2003 року №1058-1V (далі - Закон №1058), а також вказано, що посади, на яких позивач працювала, не передбачені Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року № 909. На думку позивача, відповідачем безпідставно відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах та виплаті 10 пенсій.

На підставі ухвали Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03.10.2018 року у справі №182/7378/18 (провадження №2-а/0182/127/2018) згідно супровідного листа від 18.10.2018 року №182/7378/18/22124/2018 адміністративний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 відділу обслуговування громадян (сервісний центр) ОСОБА_3 Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, третя особа - ОСОБА_4 технікум Національної металургійної академії України про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії - передано за підсудністю до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Ухвалою суду від 26.10.2018 року позовну заяву ОСОБА_2 залишено без руху з підстав невідповідності вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

13 листопада 2018 року від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви та уточнюючий адміністративний позов з ідентичними позовними вимогами, в якому у якості відповідача вказано ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Ухвалою суду від 19.11.2018 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) на 17.12.2018 року.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі та витребувано у ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області належним чином засвідчену копію пенсійної справи ОСОБА_2 (іпн НОМЕР_1).

10 грудня 2018 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області заперечує проти позовних вимог, посилаючись на те, що згідно даних трудової книжки та довідки від 30.05.2018 року № 361, виданої ОСОБА_4 технікумом Національної металургійної академії, позивач працювала в цій організації з 04.09.1985 року по 30.11.1986 року на посаді старшого лаборанта, з 14.06.1996 року по 31.12.1996 року - деканом, з 01.01.1997 по 05.02.2001 року - завідувачем відділення, однак вказані посади згідно Переліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року № 909, тобто не враховуються при обчисленні страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги. З урахуванням того, що стаж за вислугу років позивачки складає 25 років 11 місяців при необхідних 30 років, вона не має право на виплату 10-ти пенсій у відповідності до положень п. 7-1 Прикінцевих положень закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування . Також вказують, що позивачкою до пенсійного органу не було надано документів про факт роботи за сумісництвом, у зв'язку із чим, вказані обставини не були враховані при призначенні пенсії за віком.

14 грудня 2018 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що при відмові в призначенні пенсії за вислугою років, виплати грошової допомоги та не зарахування до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років, відповідачем не були взяті до уваги всі фактичні обставини справи.

За правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності (частина 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України,).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. У справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив (частини 2, 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України).

Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (частина 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України).

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

23 травня 2018 року на підставі заяви ОСОБА_2 ОСОБА_3 управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначено пенсію за віком відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування .

Як вказує позивач у позові, при оформленні пенсії за віком, яку призначено 23 травня 2018 року, ОСОБА_2 було відмовлено в отриманні одноразової грошової допомоги у розмірі 10 окладів пенсії.

25 червня 2018 року позивач повторно звернулась із письмовою заявою про визначення права на призначення пенсії за вислугою років та надання одноразової грошової допомоги (10 окладів) при виході на пенсію за віком.

ОСОБА_4 відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Управління обслуговування громадян ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за вих. № П 9955-18 від 04 липня 2018 року позивачку було повідомлено, що право на пенсію за вислугу років працівникам освіти, охорони здоров'я і соціального захисту визначається за Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року № 909. У зв'язку з тим, що посади лаборанта, декана, завідувача відділення вказаним Переліком не передбачені, стаж за вислугу років складає 25 років 11 місяців, а тому, право на виплату 10-ти пенсій позивач не має.

Не погодившись із діями відповідача, позивачка звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на підставі висновку спірних актів індивідуальної дії на відповідність вимогам частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд при винесенні рішення виходить з наступного.

Статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) передбачено, що Відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Відповідно до пункту е статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII), право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців.

Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором (ч. 1 ст. 10 Закону № 1058-IV).

Судом встановлено, що 23.05.2018 року ОСОБА_2 звернулась до відповідача із заявою про призначенні їй пенсії за віком. Рішенням відповідача пенсія позивачці була призначена з 23.05.2018 року у відповідності до положень Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 року № 1058-IV за наявності страхового стажу 41 рік 05 місяців 28 днів.

Пунктом 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон №1058) встановлено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е - ж статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення , і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.06.2018 року позивачка звернулась до відповідача із заявою в якій просила розглянути питання щодо виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 10 розмірів пенсій. При цьому, в заяві було зазначено про наявність у неї на момент призначення пенсії за віком педагогічного стажу - 31 рік 06 місяців 01 день.

Відмовляючи у виплаті одноразової грошової допомоги відповідач в листі за вих. № П 9955-18 від 04 липня 2018 року зазначив, що періоди роботи в ОСОБА_4 технікумі Національної металургійної академії України з 04.09.1985 року по 30.11.1986 року на посаді старшого лаборанта, з 14.06.1996 року по 31.12.1996 року - деканом, з 01.01.1997 року по 05.02.2001 року - завідувачем відділення не можуть бути зараховані до спеціального (педагогічного) стажу, оскільки вказані посади не входять до Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року № 909. За таких обставин, стаж, який дав би право на вислугу років складає 25 років 11 місяців замість 30 років, що є підставою для відмови у виплаті одноразової грошової допомоги.

Між тим, суд зазначає, що Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України. Такий Порядок затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1191.

Пунктом 2 цього Порядку встановлено, що до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е і ж статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення , що передбачені, зокрема, переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року №909.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 до переліку посад, які дають право на пенсію за вислугою років, віднесено роботу у вищих навчальних закладах I-II рівнів акредитації, професійно-технічних навчальних закладах на таких посадах: директори, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної, навчально-виробничої) роботи, старші майстри виробничого навчання, майстри виробничого навчання, викладачі, педагоги професійного навчання, практичні психологи, соціальні педагоги, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.

Відповідно до статті 28 Закону України Про вищу освіту в Україні діють заклади вищої освіти таких типів: 1) університет, 2) академія, інститут, 3) коледж.

Пунктом 6 статті 25 Закону України Про вищу освіту від 17.01.2002 року № 2984-III, який втратив чинність 06.09.2014 року на підставі Закону України Про вищу освіту від 01.07.2014 року № 1556-VII, визначено, що технікум (училище) - вищий навчальний заклад першого рівня акредитації або структурний підрозділ вищого навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації, який провадить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації за кількома спорідненими спеціальностями, і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення.

У пункті 3 частини 1 статті 28 Закону України Про вищу освіту від 01.07.2014 року № 1556-VII визначено, що коледж - заклад вищої освіти або структурний підрозділ університету, академії чи інституту, що провадить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям ступеня бакалавра та/або молодшого бакалавра, проводить прикладні наукові дослідження та/або творчу мистецьку діяльність. Коледж також має право відповідно до ліцензії (ліцензій) забезпечувати здобуття профільної середньої, професійної (професійно-технічної) та/або фахової передвищої освіти.

Відповідно до підпункту 12 пункту 2 розділу XV Закону України Про вищу освіту від 01.07.2014 року № 1556-VII, до приведення нормативно-правових актів з питань оплати праці, пенсійного та стипендіального забезпечення у відповідність із вимогами цього Закону умови оплати праці, пенсійного забезпечення педагогічних, науково-педагогічних і наукових працівників, стипендіального забезпечення осіб, які навчаються, зберігаються: для університетів, академій, інститутів - на рівні закладів вищої освіти III-IV рівнів акредитації; для коледжів (включаючи коледжі як структурні підрозділи університетів, академій, інститутів) - на рівні закладів вищої освіти I-II рівнів акредитації.

Статтею 53 Закону України Про вищу освіту визначено, що педагогічні працівники- це особи, які за основним місцем роботи у вищих навчальних закладах провадять навчальну, методичну та організаційну діяльність.

Згідно зі статтею 55 Закону України Про вищу освіту повний перелік посад науково-педагогічних і педагогічних працівників вищих навчальних закладів установлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, у Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року №963, посада завідувача відділенням навчального закладу відносить до педагогічних.

Судом встановлено, що в період з 01.01.1997 року по 05.02.2001 року позивачка працювала на посаді завідувача відділення, тобто період роботи - 4 роки 01 місяць 04 дні, отже цей період роботи підлягає зарахуванню до спеціального (педагогічного) стажу.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 22.05.2018 року по справі № 308/5434/17.

Крім того, суд зазначає, що Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року № 909 визначено заклади і установи освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посади, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, зокрема, вищі навчальні заклади I-II рівнів акредитації, професійно-технічні навчальні заклади: та посади - директори, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної, навчально-виробничої) роботи; старші майстри виробничого навчання; майстри виробничого навчання; викладачі; педагоги професійного навчання; практичні психологи; соціальні педагоги; керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.

В силу приписів частини першої статті 48 Кодексу законів про працю України, статті 62 Закону № 1788-XII, пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок № 637), основним документом про трудову діяльність працівника, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до частини 2 статті 21 Кодексу законів про працю України, працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 03 квітня 1993 року № 245 Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій робітники, спеціалісти і службовці державних підприємств, установ і організацій мають право працювати за сумісництвом, тобто виконувати, крім своєї основної, іншу роботу на умовах трудового договору. На умовах сумісництва працівники можуть працювати на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина у вільний від основної роботи час.

Відповідно до пункту 1 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства фінансів України та Міністерства юстиції України №43 від 28 червня 1993 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 червня 1993 року за N 76 (далі - Положення №43), сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом. Для роботи за сумісництвом згоди власника або уповноваженого ним органу за місцем основної роботи не потрібно. Не є сумісництвом робота, яка визначена Переліком робіт, що додається до цього Положення.

Запис у трудову книжку відомостей про роботу за сумісництвом провадиться за бажанням працівника власником або уповноваженим ним органом за місцем основної роботи (пункт 9 Положення №43).

Пунктом 3 Додатку до Положення №43 визначено, що педагогічна робота з погодинною оплатою праці в обсязі не більш як 240 годин на рік відноситься до робіт, які не є сумісництвом.

Записами у трудовій книжці БТ-І № 5911763 підтверджується, що ОСОБА_2 працювала у ОСОБА_4 металургійному технікумі (в подальшому перейменовано у ОСОБА_4 технікум Національної металургійної академії України) 1 рівня акредитації, а саме:

- у період з 01 грудня 1986 року по 14 червня 1996 року згідно наказу №37 від 24.11.1986 року на посаді викладача спеціальних дисциплін;

- у період з 14 червня 1996 року по 31 грудня 1996 року деканом металургійного факультету згідно наказу №19-а від 14.06.1996 року;

- у період з 01 січня 1997 року по 05 лютого 2001 року завідувачем відділенням на підставі наказів № 1-а від 02.01.2001 року, №25а від 01.09.1997 року;

- у період з 11 грудня 2001 року по теперішній час на посаді заступника директора з навчальної роботи згідно наказу № 120-а від 11.12.2001 року.

Позивач працюючи на посадах декана, завідувача відділення також мала педагогічне навантаження викладача, що підтверджується архівною довідкою №549 від 04.09.2018 року про педагогічне навантаження з 1996 по 2001 роки заступника директора з навчальної роботи ОСОБА_4 технікуму Національної металургійної академії України ОСОБА_2, виданою ОСОБА_4 технікумом Національної металургійної академії України.

Так, згідно з вказаною архівною довідкою позивач в період з 01.09.1996 року по 11.12.2001 року працювала на посаді завідувача відділенням і декана, на умовах внутрішнього сумісництва працювала в даному навчальному закладі на посаді викладача і щорічно виконувала педагогічне навантаження: протягом 1996-1997 н.р. - 241 година (Наказ №776 від 13.09.1996 року Про затвердження педагогічного навантаження на 1996-1997 н.р. ); протягом 1997-1998 н.р. - 358 годин (Наказ №686 від 05.09.1997 року Про затвердження педагогічного навантаження на 1997 - 1998 н.р. ); протягом 1998-1999 н.р. - 480 годин (по наказу), 78 годин (погодинно), (всього 558 годин) на підставі Наказу №1006 від 11.09.1998 року Про затвердження педагогічного навантаження ; протягом 1999-2000 н.р. - 359 годин (Наказ №966 від 09.09.1999 року Про затвердження педагогічного навантаження до бюджетного замовлення , 79 годин (Наказ №100б від 14.09.1999 року Про затвердження педагогічного навантаження до позабюджетного замовлення ), всього: 438 годин; протягом 2000-2001 н.р. - 518 годин (Накази №1626 від 01.09.2000 року і №166/16 від 04.09.2000 року Про затвердження педагогічного навантаження до бюджетного замовлення по денній формі навчання і Про затвердження педагогічного навантаження до позабюджетного замовлення по денній формі навчання ; протягом 2001 - 2002 н.р. - 506 годин (Накази №213б від 26.09.2001 року, №212б від 26.09.2001 року та №228б від 17.10.2001 року Про затвердження педагогічного навантаження до бюджетного замовлення по денній формі навчання , Про затвердження педагогічного навантаження до позабюджетного замовлення по денній формі навчання , Про зміни в педагогічному навантаженні викладачів .

Як зазначає відповідач у відзиві, архівна довідка № 549 від 04.09.2018 року позивачем під час надання заяви про призначення пенсії за віком та звернення 25.06.2018 року до ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не надавалась. Однак, вказані доводи не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки за приписами пункту 4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

При прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам'ятку пенсіонеру, копія якої зберігається у пенсійній справі (пункт 4.2 Порядку № 22-1).

Як вбачається з пенсійної справи ОСОБА_2, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не роз'яснено позивачу можливість подання додаткових документів. При цьому, позивач не позбавлений права подавати докази на підтвердження свої позовних вимог безпосередньо до суду.

Крім того, як вбачається з копій атестаційних листів, ОСОБА_2 як викладач ОСОБА_4 технікуму Національної металургійної академії України проходила відповідну атестацію, за результатами якої їй встановлювалися відповідні кваліфікаційні категорії - відповідає займаній посаді викладача технікуму , спеціаліст вищої категорії та присвоєно відповідні педагогічні звання старший викладач , викладач-методист (а.с. 22-28).

Отже, періоди роботи позивачки з 14.06.1996 року по 31.12.1996 року (06 місяців 17 днів) на посаді декана підлягає зарахуванню до її спеціального (педагогічного) стажу роботи.

Таким чином, з урахуванням того, що відповідачем стаж роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років визнається у розмірі - 25 рокі 11 місяців, то з урахуванням встановленого судом права на зарахування до спеціального стажу періодів роботи на посаді декана з 14.06.1996 року по 31.12.1996 року (06 місяців 17 днів) та завідуючого відділенням в період з 01.01.1997 року по 05.02.2001 року (04 роки 01 місяць 04 дні), стаж за вислугу років, що дає право на виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 року № 1058-IV, є більшим ніж 30 років (30 років 06 місяців 21 день).

За таких обставин, оскільки на день призначення пенсії за віком позивачка досягла пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ; на час досягнення пенсійного віку працювала у ОСОБА_4 технікумі Національної металургійної академії України на посаді, робота на якій дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту е статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення ; має страховий стаж на таких посадах понад 30 років; не отримувала до 23 травня 2018 року будь-якої пенсії, а тому при призначенні пенсії за віком має право на отримання грошової допомоги, передбаченої Законом України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування .

При цьому, суд зазначає, що погоджується з висновком пенсійного органу щодо відсутності підстав для зарахування до стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років періоду роботи на посаді старшого лаборанта ОСОБА_4 технікуму Національної металургійної академії України в період з 04.09.1985 року по 30.11.1986 року, оскільки ні Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року № 909, ні Переліком посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року №963, посада старшого лаборанта не відноситься до педагогічних.

За викладених обставин, суд частково погоджується з твердженнями позивача щодо наявності в неї спеціального (педагогічного) стажу, проте, вважає за необхідне зобов'язати ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України виплатити грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії, згідно з вимогами пункту 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 року № 1058-IV.

Також суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині визнання дій щодо відмови в призначенні пенсії за вислугою років протиправними, оскільки позивачем не надано доказів звернення до пенсійного органу із такою заявою.

Відповідно до приписів статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

В ході розгляду справи відповідачем не доведено правомірність своїх дій, у зв'язку із чим, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Розподіл витрат слід здійснити у відповідності до приписів частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 9, 73-78, 90, 139, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 (53210, АДРЕСА_1, іпн НОМЕР_1) до ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49094, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427), третя особа - ОСОБА_4 технікум Національної металургійної академії України (пр. Трубників, 18, Нікополь, Дніпропетровська обл., 53200, код ЄДРПОУ 00193424) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії ОСОБА_3 Управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області щодо відмови у зарахуванні до спеціального стажу період роботи ОСОБА_2 в ОСОБА_4 технікумі Національної металургійної академії України на посадах декана та завідуючого відділенням з 14 червня 1996 року по 05 лютого 2001 року та виплаті одноразової грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій.

Зобов'язати ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_2 до спеціального стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, період роботи в ОСОБА_4 технікумі Національної металургійної академії України на посадах декана та завідуючого відділенням з 14 червня 1996 року по 05 лютого 2001 року.

Зобов'язати ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева