Рішення

від 28.12.2018 по справі 0640/4673/18

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2018 року м. Житомир справа № 0640/4673/18

категорія 6.2.1

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Токаревої М.С.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправною відмову, зобов'язання надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області викладену у наказі №161 від 13 вересня 2018 року в наданні йому дозволу на виготовлення проекту землеустрою з послідуючою передачею земельної ділянки в оренду на термін 49 років для сінокосіння за клопотанням від 03 травня 2018 року;

- скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 13 вересня 2018 року №161;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області надати йому дозвіл на виготовлення проекту землеустрою земельної ділянки за кадастровим номером 1820881200:04:000:0363 на території Бердичівського району Житомирської області для сінокосіння з послідуючою передачею в оренду на 49 років;

- стягнути з відповідача на його користь витрати на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позову зазначає, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 07.08.2018 у справі №806/2917/18 визнано протиправною відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою та зобов'язано повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 03.05.2018 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 1820881200:04:000:0363 на території Бердичівського району Житомирської області для сінокосіння з послідуючою передачею в оренду на 49 років. Однак, наказом №161 від 13.09.2018 йому відмовлено у задоволенні клопотання, у зв'язку порушенням ним вимог статей 123 Земельного кодексу України. Вважає таку відмову протиправною, необґрунтованою, тому звернувся до суду.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 02.10.2018 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі. Призначено підготовче засідання на 01 листопада 2018 року о 11:00.

До суду від Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області 24.10.2018 надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову. Зазначено, що позивач може набути право оренди на земельну ділянку лише за умови проведення торгів. Крім того, відповідач вказує, що ОСОБА_1 просить отримати в оренду земельну ділянку лише для сінокосіння, хоча громадяни України можуть орендувати земельні ділянки за таким цільовим призначенням як: для сінокосіння та випасання худоби. У задоволенні вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу просить відмовити, оскільки їх склад та розмір не підтверджені належними доказами, а у договорі про надання правової допомоги не вказано конкретну справу, у якій вона надається. Договір не скріплений печаткою. Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою зазначає, що це є втручанням у дискреційні повноваження Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, а отже є неприпустимо.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, вказав, що всі дії державним виконавцем вчинено з чітким дотриманням вимог чинного законодавства.

У судовому засіданні судом, усною ухвалою постановленою без виходу до нарадчої кімнати та занесеною до протоколу судового засідання було вирішено здійснювати розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 07.08.2018 у справі №806/2917/18 визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, оформлену листом № Г-5081/0-2916/0/22-18 від 25.05.2018, у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у користування земельної ділянки кадастровий номер 1820881200:04:000:0363 площею 68,7748 га, яка розташована на території Бердичівського району Житомирської області, для сінокосіння за клопотанням від 03.05.2018.

Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 03.05.2018 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у користування земельної ділянки кадастровий номер 1820881200:04:000:0363 площею 68,7748 га, яка розташована на території Бердичівського району Житомирської області та прийняти рішення у відповідності до вимог Земельного кодексу України з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

На виконання рішення суду відповідачем винесено наказ від 13.09.2018 №161, яким позивачу відмовлено у задоволенні клопотання від 03.05.2018 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у користування земельної ділянки кадастровий номер 1820881200:04:000:0363 площею 68,7748 га, яка розташована на території Бердичівського району Житомирської області, у зв'язку порушенням ним вимог ст. 123 Земельного кодексу України.

Перевіряючи спірний наказ на відповідність його вимогам ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить з наступного.

У відповідності до ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України ( далі - ЗК України) набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Статтею 22 ЗК України встановлено, що до земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до частини другої статті 123 ЗК України, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Приписами ч. 3 наведеної статті визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, ЗК України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування, при цьому зобов'язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в наданні такого дозволу мотивувати причини цієї відмови.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання рішення суду у справі №806/2917/18, за результатами розгляду заяви позивача, Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із посиланням на статті 123 ЗК України, однак відповідачем не було вказано конкретних підстав відмови у наказі №161 від 13.09.2018.

Судом досліджено наявну в матеріалах адміністративної справи копію наказу та встановлено, що у оскаржуваній відмові відсутні посилання про невідповідність місця розташування земельної ділянки, зазначеної позивачем: вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів; вимогам генерального плану населених пунктів; вимогам іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць; вимогам проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що Головне управління Держгеокадастру в Житомирській області, відмовляючи у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з посиланням на ст. 123 ЗК України, без зазначення конкретних підстав відмови у наданні такого дозволу, діяв не у спосіб та не у порядку, визначених Земельним кодексом України.

За таких обставин, суд вважає за необхідне визнати протиправним наказ Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області №161 від 13 вересня 2018 року, у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою земельної ділянки за кадастровим номером 1820881200:04:000:0363, яка розташована на території Бердичівського району Житомирської області, за клопотанням від 03.05.2018.

Щодо вимог позивача в частині зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області надати йому дозвіл на виготовлення проекту землеустрою земельної ділянки за кадастровим номером 1820881200:04:000:0363 на території Бердичівського району Житомирської області з послідуючою передачею в оренду на 49 років, суд зазначає наступне.

Повноваження щодо вирішення питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою в даному випадку належать до дискреційних повноважень Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області. Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги не можуть бути задоволені у спосіб, обраний позивачем, а тому у задоволенні позову в частині зобов'язання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою слід відмовити.

Однак, згідно ч.2 ст.9, ч. 2 ст. 245 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 03.05.2018 та за результатами розгляду надати обґрунтовану відповідь із врахуванням норм ЗК України та встановлених обставин справи.

Вирішуючи вимогу позивача в частині стягнення з відповідача на його користь понесених витрат на професійну правничу допомогу, слід звернути увагу на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною 3 цієї ж статті визначено, що для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст.134 КАС України).

Частиною 5 цієї статті передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З аналізу викладених норм слідує, що витрати на правничу допомогу адвоката мають бути: пов'язаними з конкретною справою; співмірними із: складністю справи, що визначається предметом спору, обсягом дослідження доказів, тривалістю розгляду справи, тощо; ціною позову; обсягом наданих послуг, що має бути підтверджено актами наданих послуг, актами виконаних робіт, тощо; витраченим часом адвоката на надання правничої допомоги; підтверджені належними доказами, а саме: квитанцією до прибуткового касового ордера, платіжним дорученням з відміткою банку або іншим банківським документом, касовим чеком, тощо.

В контексті відшкодування витрат на правову допомогу у цій справі, суд зазначає, що з договору №3 від 22.09.2018 неможливо встановити, в якій конкретній (-ому) справі/позові надавались правничі послуги. У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження фактичного отримання коштів в сумі 2606,10 грн адвокатом ОСОБА_3 від позивача, що може бути підтверджено витягом з Книги обліку доходів і витрат адвоката як фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність за період вересень 2018 року. При цьому сама по собі копія квитанції до прибуткового касового ордера №1 від 24.09.2018 на суму 2606,10 грн, підписана та видана адвокатом, без доказів дійсного оприбуткування цих коштів у відповідності до норм податкового законодавства України, не може слугувати достатнім доказом понесення витрат на правничу допомогу позивачем.

Крім того, слід зауважити, що дана справа належить до категорії справ незначної складності, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників не вимагають проведення судового засідання, а отже не потребує понесення значних правових витрат позивачем.

З огляду на вказане та недостатність безспірних доказів, які б підтверджували понесені позивачем витрати на оплату правничої допомоги, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги щодо їх стягнення в сумі 2606,10 грн.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 73-77, 90, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, оформлену наказом №161 від 13 вересня 2018 року, у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у користування земельної ділянки за кадастровим номером 1820881200:04:000:0363 площею 68,7748 га на території Бердичівського району Житомирської області, для сінокосіння за клопотанням від 03.05.2018.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області (вул. Довженка, 45, м.Житомир, 10002, код ЄДРПОУ 39765513) повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 (вул.Житомирська, 229, с.Биків, Брусилівський район, Житомирська область,12642, РНОКПП НОМЕР_1) від 03.05.2018 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у користування земельної ділянки за кадастровим номером 1820881200:04:000:0363 площею 68,7748 га, яка розташована на території Бердичівського району Житомирської області, для сінокосіння.

В частині позовних вимог, щодо скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 13 вересня 2018 року №61 та зобов'язання Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою земельної ділянки за кадастровим номером 1820881200:04:000:0363 на території Бердичівського району Житомирської області для сінокосіння з послідуючою передачею в оренду на 49 років. Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на користь ОСОБА_1 понесених витрат на правничу допомогу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.С. Токарева