Рішення

від 26.12.2018 по справі 2040/8098/18

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2018 р. № 2040/8098/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Волошина Д.А., розглянувши в порядку письмового провадження в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення №001543/1309 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем "Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами" (код платежу 18010301) за податковий період 2015 рік у розмірі 29863,94 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 31.05.2018 р. №001543/1309, прийняте Головним управлінням ДФС у Харківській області, є незаконними та такими, що не відповідає вимогам діючого законодавства, отже підлягає скасуванню.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11.10.2018 р. відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Протокольною ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2018 р. закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду по суті на 26.12.2018 р. о 14:45 год.

Представник позивача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи за його відсутністю в порядку письмового провадження.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи без участі представника Головного управління ДФС у Харківській області. ОСОБА_2 наданого до суду відзиву на позовну заяву пояснив, що оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення від 31.05.2018 р. №001543/1309 є цілком законними та обґрунтованим, відповідає чинному податковому законодавству України, а позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими.

ОСОБА_2 з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 19.06.2018 р. отримала від Головного управління ДФС у Харківській області податкове повідомлення-рішення від 31.05.2018 р. №001543/1309, яким визначена сума податкового зобов'язання за платежем Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами за податковий період 2015 рік на суму 29863,94 грн.

Позивач, не погодившись з вказаним податковим повідомленнями-рішенням звернувся до суду з даним позовом задля захисту своїх порушених прав.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Так, статтею 62 Податкового кодексу України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: - ведення обліку платників податків; - інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; - перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо отримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року № 71-VIII, який набрав чинності з 01 січня 2015 року, (далі - Закон №71-VIII) запроваджено новий місцевий податок, зокрема податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Пунктом 12.3. статті 12 Податкового кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Пунктом 266.2 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є житлова та нежитлова нерухомість, в тому числі її частка.

Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (підпункт 266.1.1 пункт 266.1 статті 261 Податкового кодексу України ).

Відповідно до положень підпунктів 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266. 3 статті 266 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 266.6.1. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.

Тобто, із набранням чинності вказаними положеннями ПК України, фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (за винятком тих, які не є об'єктами оподаткування відповідно до підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України) є платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Разом з тим, пунктом 8.1 статті 8 ПК України визначено, що в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

ОСОБА_2 зі статтею 265 ПК України податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, транспортного податку та плати за землю.

Пунктом 10.1 статті 10 ПК України визначено, що місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно.

Отже, з аналізу вищевикладених норм вбачається, що встановлення податку на майно, зокрема, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є безумовним обов'язком місцевої ради, який повинен бути виконаний шляхом прийняття відповідного рішення.

Підпункт12.3.4. пункту 12.2 статті 12 ПК України імперативно врегульовує порядок опублікування та застосування рішень місцевої ради про встановлення місцевих податків.

Так, рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Підпунктом 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 ПК України встановлено, що у разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об'єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

Відповідно до підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК України податкове законодавство ґрунтується на принципі стабільності.

Так, згідно з вказаною нормою зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.09.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю компанією Строма (в якості продавця) та ОСОБА_1 (в якості покупця) укладено договір купівлі-продажу нежитлових будівель, за умовами якого продавець передав, а покупець прийняв у власність нерухоме майно, а саме, нежитлові будівлі: літ А-4 загальною площею 8059,4 кв.м., літ. Б-5 загальною площею 624,5 кв.м., що розташовані за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 20-А, що розташовані на земельних ділянках площею 0,5063 га, кадастровий номер 6310138800:02:006:0022 та площею 0,2452 га, кадастровий номер 6310138800:02:006:0014. (а.с.41-44).

ОСОБА_2 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №26306846 ОСОБА_1 є власником нерухомого майна - нежитлових будівель: літ А-4 загальною площею 8059,4 кв.м., літ. Б-5 загальною площею 624,5 кв.м., що розташовані за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 20-А. (а.с.40).

Судом встановлено що, Східною ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України здійснено нарахування суми податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами за 2015 р., за результатом якого складено податкове повідомлення-рішення №5198/1303 від 24.10.2016р. на суму 54717,25 грн.

Вказана сума податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за податковим повідомленням-рішенням №5198/1303 від 24.10.2016р. сплачена позивачем до бюджету, що підтверджується долученою до матеріалів справи копією квитанції. (а.с.9).

Головним управлінням ДФС у Харківській області розглянуто скаргу ОСОБА_1 на податкове повідомлення-рішення №001543/1309 від 31.05.2018 р. та рішенням про результати розгляду скарги від 27.08.2018 р. №12810/3/99-99-11-02-01-14 повідомлено позивача, що рішенням Харківської міської ради від 21.01.2016 №1793/15 визначено ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для нежитлової нерухомості, а саме будівлі торгівельні в розмірі 0,8 відс. від мінімальної заробітної встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, у зв'язку з чим відповідачем винесено відносно ОСОБА_1 податкове повідомлення-рішення №001543/1309 від 31.05.2018 р. Таким чином, ДФС України залишило без змін податкове повідомлення-рішення №001543/1309 від 31.05.2018 р., а скаргу без задоволення.

Відповідно до п.п.266.7.2 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України, податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Суд зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення №001543/1309 від було складено 31.05.2018 р., тобто після закінчення строку, встановленого Податковим кодексом України контролюючому органу для оподаткування об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб та нарахування їй податкового зобов'язання за 2015 рік, що свідчить про порушення відповідачем приписів п.п.266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України.

У відповідності до вимог п.п. 54.3.3 п. 54.37 ст. 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом. (пункту 54.5 ст. 54 Податкового кодексу України).

Контролюючим органом визначено ОСОБА_1 за 2015 рік суму грошового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, яка була виконана позивачем в повному обсязі та сплачені до державного бюджету, тому, суд вважає за необхідне зазначити, що приписами Податкового кодексу України не передбачено донарахування грошового зобов'язання за минулі періоди, в яких зобов'язання було визначено контролюючим органом самостійно.

Крім того, суд зазначає, відповідно Закону України від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» , відповідно до ст.ст.19-2, 19-3 Податкового кодексу України, у Головного управління ДФС у Харківській області повноваження щодо нарахування грошового зобов'язання виникли з 01.01.2017 року, отже, за період, який відбулося донарахування суми податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами за податковим повідомленням-рішенням №001543/1309 від 31.05.2018 р., у відповідача не було законодавчо встановлених підстав та повноважень для здійснення цих дій.

Враховуючи вищевикладене та те, що сума податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за податковий період 2015 рік за податковим повідомленням-рішенням №001543/1309 від 31.05.2018 р. сплачена позивачем до бюджету, підстав для нарахування в 2018 році сум податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами за податковий період 2015 рік у контролюючого органу відсутні.

ОСОБА_2 з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним рішення.

Враховуючи наведене, суд вважає доведеним належними та допустимими доказами, що при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення суб'єкт владних повноважень діяв необґрунтовано, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, чим порушено законні інтереси позивача, які підлягають до судового захисту шляхом скасування податкового повідомлення-рішення №001543/1309 від 31.05.2018 р. про визначення суми податкового зобов'язання за платежем "Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами" (код платежу 18010301) за податковий період 2015 рік у розмірі 29863,94 грн.

Враховуючи викладене, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 61044, код НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код 39599198) про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №001543/1309 від 31.05.2018 р. про визначення суми податкового зобов'язання за платежем "Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами" (код платежу 18010301) за податковий період 2015 рік у розмірі 29863,94 грн. (двадцять дев'ять тисяч вісімсот шістдесят три гривні 94 копійки).

Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 61044, код НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код 39599198) суму сплаченого судового збору у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 28 грудня 2018 року.

Суддя Д.А. Волошин