Постанова

від 26.12.2018 по справі 826/7672/16

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/7672/16 Суддя (судді) першої інстанції: Григорович П.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2018 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Ісаєнко Ю.А, Файдюка В.В.

за участю секретаря: Рагімової Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольміра" до Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольміра" звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.05.2016 №1582615141, №1592615141, №1602615141.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2018 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольміра" задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог даного позову.

В апеляційній скарзі апелянт зауважує на тому, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Згідно із ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню , з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача, за насдідками якої складено акт №68/26-15-14-01-04/35746336 від 21.04.2016. Згідно висновків цього акту позивачем порушені норми підпункту 134.1.1 пункту 134.1 ст. 134, пунктів 198.1. 198.2. 198.3, 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на прибуток за 2015 рік на загальну суму 630330,00 грн.; завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за листопад 2015 року на 219090,00 грн. та занижено ПДВ за листопад 2015 року на 481276,00 грн.

На підставі вказаного акту, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 10.05.2016:

№ 1582615141, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість всього в сумі 721 914 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 481276 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 240 638 грн.;

№ 1592615141, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток всього в сумі 630 330 грн, в т.ч. за основним платежем в сумі 630 330 грн.,

№1602615141, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення ПДВ в розмірі 219 090 грн. за листопад 2015 року.

Вказані висновки відповідача обґрунтовані посиланням на безтоварність господарських операцій позивача із ТОВ Тренд Консалт та ТОВ Бакто Груп . за наслідками яких позивач відобразив показники податкової звітності з податку на прибуток за 2015 рік та ПДВ за листопад 2015 року.

Висновки контролюючого органу в частині ТОВ Тренд Консалт обґрунтовані тим, що:

1) договір №б/н від 02.11.2015 транспортного експедирування підписаний від імені директора ТОВ Тренд Консалт ОСОБА_3, яка відповідно до даних ЄДР вказана особа значиться директором ТОВ Тренд Консалт лише з 10.11.2015;

2) банківський рахунок ТОВ Тренд Консалт , що вказаний у договорі, відкрито 30.11.2015, тоді як договір підписано 02.11.2015;

3) в ТТН за вказаним договором транспортного експедирування зазначено відправником позивача - ТОВ Ольміра , а в актах виконаних робіт за даним договором зазначено іншу особу - ТОВ Поділляпромпостач ;

4) до перевірки надано дві ТТН з номером №2311/3 від 23.11.2015 та дві ТТН з №11126 від 19.11.2015, проте із зазначенням різних адрес доставки та різної кількості вантажу;

5) в ТТН відсутні час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження, відсутній підпис особи, відповідальної за навантажувально-розвантажувальні операції;

6) у ТОВ Тренд Консалт відсутні необхідні виробничо-трудові ресурси для провадження господарської діяльності;

7) відповідно до пояснень директора ТОВ Квітневе (контрагент ТОВ Тренд Консалт , з якою позивач у взаємовідносини не вступав), останній не має жодного відношення до діяльності товариства, внаслідок чого ТОВ Тренд Консалт по взаємовідносинам з ТОВ Квітневе є вигодонабувачем;

8) в окремих актах виконаних робіт від ТОВ Ольміра не зазначено посаду особи, яка їх підписувала.

У частині ТОВ Бакто Груп , контролюючий орган посилається на те, що:

1. У договорах про надання послуг № 10 від 01.10.2015 та №б/н від 01.10.2015 зазначено банківський рахунок ТОВ Бакто Груп , який відкрито 02.10.2015;

2. В окремих актах виконаних робіт зі сторони ТОВ Ольміра не зазначено особу, яка їх підписала;

3. У звітах про дослідження ринку не вказано особу, яка проводила таке дослідження, дати та місця складання, назви підприємства від імені якого складені звіти, відсутні підписи та реквізити виконавця, що не дає змоги ідентифікувати ТОВ Бакто Груп , як виконавця послуг з дослідження ринку;

4. Позивачем не надано належних документів, що підтверджують надання ТОВ Бакто Груп юридичних та експедиційних послуг;

5. Директор ТОВ Бакто Груп ОСОБА_4 надала пояснення співробітнику ОУ ДПІ у Печерському районі про свою непричетність до діяльності вказаного товариства, внаслідок чого відкрито кримінальне провадження щодо факту фіктивного підприємництва ТОВ Бакто Груп ;

6. Відповідно до пояснень директора ТОВ Сільгосппостач Україна ОСОБА_5 та директора ТОВ Квітневе ОСОБА_6 (контрагенти ТОВ Бакто Груп , з якими позивач у взаємовідносини не вступав), останні не мають жодного відношення до діяльності очолюваних ними товариств, внаслідок чого ТОВ Бакто Груп по взаємовідносинам з ТОВ Сільгосппостач Україна і ТОВ Квітневе є вигодо набувачем.

02 листопада 2015 між позивачем (Клієнт) та ТОВ Тренд Консалт , ТОВ Бакто Груп (Експедитори) укладено однотипні договори транспортного експедирування, відповідно до умов яких Експедитор бере на себе зобов'язання за плату і за рахунок Клієнта забезпечити організацію та здійснення перевезень вантажу Клієнта автомобільним транспортом в межах України.

Виконання даних договорів підтверджується наданими до матеріалів справи належним чином завіреними копіями актів наданих послуг (а.с.65-67, 85-87 том 1); актів по наданню транспортно-експедиційних послуг (а.с.74-84 том 1); товарно-транспортних накладних (а.с.88-131 том 1), рознарядок на поставку м'яса, в яких зазначені назви та адреси виправних установ, а також об'єм поставки продуктів по кожній установі.

Крім того, між позивачем (Замовник) і ТОВ Бакто Груп (Виконавець) укладено два однотипні за змістом договори №10 від 01.10.2015 та №Б/Н від 01.10.2015, відповідно до яких виконавець зобов'язався за завданням замовника: провести роботи з дослідження ринку збуту/придбання певної групи товарів, які є предметом збуту замовника; підготувати пропозиції конкурсних торгів на закупівлю таких товарів; надати супутні юридичні послуги.

Як свідчать надані до перевірки та до матеріалів справи документи, спірні показники податкової звітності були сформовані позивачем на підставі договору від 01.10.2015 №б/н.

За умовами цього договору виконавець зобов'язаний був підготувати для позивача документацію для участі у процедурах закупівлі, а також провести аналіз ринку харчових продуктів (аналіз ринку м'ясних консервів України, борошна, рослинної олії 2015 року). За наслідками виконання вказаного договору та поставки позивачу маркетингових послуг та послуг із підготовки тендерної документації, були складені відповідні звіти та складені акти наданих послуг. Копії цих актів та звітів додані до матеріалів справи.

Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (пункт 135.1 ст. 135 ПК).

Пунктом 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 (далі - П(С)БО) визначено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Згідно з пунктом 7 П(С)Б0 16 Витрати витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Відповідно до підпункту а пункту 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

Пунктом 198.3 цієї статті встановлено, що Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (підпункт 198.6 цієї статті).

При цьому законодавцем передбачається реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

Суд першої інстанції на підставі оцінки доданих до матеріалів справи доказів, а саме: копій: договорів, укладених позивачем із ТОВ Тренд Консалт , ТОВ Бакто Груп ; актів наданих послуг, платіжних доручень, рознарядок на поставку м'яса, в яких зазначені назви та адреси виправних установ, а також об'єм поставки продуктів по кожній установі; звіти про здійснені ТОВ Бакто Груп дослідження ринків продуктів харчування; звітів про підготовлену тендерну документацію для участі у закупівлях; завдання про підготовку документації до договору про надання послуг від 01.10.2015 із ТОВ Бакто Груп (а.с.62-70,74-131 том 1), актів приймання передачі документації, - зробив правильний та обґрунтований висновок про реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ Тренд Консалт , ТОВ Бакто Груп , відповідність документів, складених за їх наслідкам вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-XIV) та відповідність витрат позивача на оплату отриманих послуг основному виду його діяльності, а отже і цілям його господарської діяльності. Оцінка доказів судом зроблена з дотриманням норм ст. 90 КАС України.

Оцінюючи посилання відповідача на неточності у складених між позивачем та вказаними постачальниками документами (договір із ТОВ Тренд Консалт , ТТН, актах наданих послуг), суд першої інстанції встановивши, що їх причиною були технічні помилки (описки) та певні особливості переговорного процесу при утвердженні умов договору (необхідність часу їх затвердження), зробив правильний висновок, що певні суто технічні неточності та описки не можуть свідчить на користь відсутності фактичного виконання господарських операцій позивача із його постачальниками.

Відсутність певних реквізитів у документах, на підставі яких платник податків здійснив зміни у власному податковому обліку, або складання таких документів з певними порушеннями, які не призводять до неможливості ідентифікації осіб, які приймали участь у господарській операції, та/або ідентифікації змісту та обсягу господарської операції, не призводять до втрати такими документами значення доказу правомірності здійснення змін у податковому обліку, якщо інші докази свідчать про фактичне виконання такої господарської операції.

Така правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема у постанові від у справі Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 15.08.2018 у справі № K/9901/5605/18 ( 813/6544/13-а ).

Відповідно до частини 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-XIV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 цієї статті).

Не можуть бути прийняті судом як свідчення безтоварності господарських операцій посилання контролюючого органу на вирок Деражнянський районний суд Хмельницької області від 10.06.2016 № 673/736/16-к, яким ОСОБА_6 (засновник ТОВ Квітневе ) визнано винуватою за ч.2 ст. 28, ч.1 ст. 205 КК України. Оскільки вказане товариство не було постачальником позивача, а факти господарських операцій постачальника позивача із своїми контрагентами, які можуть зокрема і мати певні ознаки фіктивності, або засновники або керівники яких засуджені за вчинення кримінальних правопорушень, не можуть впливати на право позивача як платника податків здійснювати зміни у власному податковому обліку. Такий висновок відповідає принципу індивідуальності фінансової відповідальності платника податків.

Порушення платником податку - постачальником податкового законодавства може бути підставою для позбавлення іншого платника податку - покупця права на отримання податкової вигоди у вигляді збільшення суми витрат та/чи податкового кредиту лише за встановленого факту їхніх сумісних дій щодо незаконної мінімізації податкових зобов'язань. Обставини, які б достовірно свідчили про наявність таких фактів відповідачем не наведено. Як і не надано доказів того, що саме ТОВ Квітневе було задіяно постачальниками позивача у ланцюзі поставки позивачу послуг.

Відповідно до частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду при застосуванні вказаної статті, яка висловлювалась зокрема у постанові від 20.11.2018 (№808/2858/16, №К/9901/41262/18); від 19.09.2018 (№809/2438/15; №К/9901/55414/18), сам факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні, або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених судовими рішеннями, які набрали законної сили.

З приводу посилання відповідача на пояснення керівника ТОВ Бакто Груп ОСОБА_4, наданих У ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, колегія суддів звертає увагу на те, що матеріали досудового розслідування не можуть бути виключними доказами вини у вчиненні злочину, оскільки жоден доказ не має наперед встановленої сили, як це передбачено частиною другою статті 94 Кримінально-процесуального кодексу України. Згідно частини четвертої статті 95 Кримінально-процесуального кодексу України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченомустаттею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. При цьому, статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Тобто, у позивача були відсутні підстави вважати, що особа, яка представляє контрагента, є недоброчесним та неповноважним керівником зазначеної юридичної особи.

При цьому, відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Разом з тим, поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагента правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26 вересня 2012 року у справі № К/9991/5398/12).

За таких обставин, аналізуючи обставини даної справи та оцінюючи зібрані у справі докази, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість вимог даного позову та наявність правових підстав для його задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись статтями 34, 243, 250, 308, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Суддя Ісаєнко Ю.А.

Суддя Файдюк В.В.

Повне судове рішення виготовлено - 27.12.2018р.