Постанова

від 18.12.2018 по справі 826/8703/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/8703/18 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко А.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючий суддя Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

за участю секретаря Лебедєвої Ю.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Холден на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Холден до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ Холден (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми Р від 24 травня 2018 року №00006171402, яким ТОВ Холден збільшено зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 1 149 718 грн, з яких 919 774 грн за основним платежем, 229 944 грн за штрафними санкціями;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми Р від 24 травня 2018 року №00006161402, яким ТОВ Холден донараховано зобов'язання по податку на додану вартість разом на суму 215 574 грн, з яких 172 459 грн за основним платежем, 43 115 грн. за штрафними санкціями.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 серпня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2018 року та прийняти нову постанову про задоволення позову. На думку апелянта, зазначене рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Апелянт, окрім іншого, зазначає, що на підтвердження реальності здійснення господарських операцій до перевірки було надано відповідні договори, а також виписані контрагентами податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, оборотно-сальдові відомості.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно скасувати, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, Головним управлінням ДФС у м. Києві на підставі направлень від 27 березня 2018 року №433/26-15-14-02-04, №434/26-15-14-02-04, №805/26-15-14-06-04, №147/26-15-14-42-08, №1646/26-15-14-09, статей 20, 77, 82 Податкового кодексу України, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на 2018 рік та відповідно до наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 07 березня 2018 року №3640, проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Холден (код ЄДРПОУ 35122208) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року, валютного - за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року, єдиного внеску про загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2017 року, за результатами якої складено відповідний акт перевірки №253/26-15-14-02-04/35122208 від 24 квітня 2018 року (далі по тексту - акт перевірки).

Як вбачається з акта перевірки, за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року Товариством з обмеженою відповідальністю Холден задекларовано податковий кредит по податку на додану вартість у сумі 21 150 994 грн.

Перевіркою відображених у рядку 10.1 Декларацій підлягають оподаткуванню за основною ставкою та нульовою ставкою показники за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року в загальній сумі 16 067 560 грн. встановлено, що на формування цього показника істотний вплив мало відображення операції із придбання торгово-технологічного обладнання для підприємств торгівлі та громадського харчування та запасних частин для них (шафи холодильні, вітрини кондитерські, двигуни, гастроємності, ящики морозильні тощо).

Проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року в сумі 16 067 560 грн. на підставі таких документів як оборотно-сальдових відомостей та карток по бухгалтерських рахунках 63 Розрахунки з постачальниками та підрядниками , 64 Розрахунки за податками й платежами , 68 Розрахунки за іншими операціями , 31 Рахунки в банках , 90 Собівартість реалізації , 92 Адміністративні витрати ., 93 Витрати на збут , 94 Інші витрати операційної діяльності , податкових накладних, накладних, актів виконаних робіт (наданих послуг), виписок банку, встановлено завищення суб'єктом господарювання показників у рядку 10.1 на загальну суму 172 459 грн.

За результатами перевірки встановлено порушення:

- пункту 44.2 пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 919 774 грн., в тому числі за 2016 рік на суму 339 291 грн., за 2017 рік на суму 580 483 грн.;

- пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 172 459 грн., в тому числі за жовтень 2015 року у сумі 137 338 грн., за листопад 2015 року у сумі 35121 грн.;

- пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого порушено граничні терміни реєстрації податкових накладних за період - грудень 2016 року, березень 2017 року.

На підставі висновків акта перевірки податковим органом 24 травня 2018 року видано податкове повідомлення-рішення №00006171402, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Холден збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1 149 718 грн., з яких 919 774 грн. за основним платежем, 229 944 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Крім того, 24 травня 2018 року Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення №00006161402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 215 574 грн., з яких 172 459 грн. за основним платежем, 43 115 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з вищенаведеними обставинами, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач під час судового розгляду справи не навів будь-яких переконливих доводів та не надав належних доказів, які б підтверджували реальність здійснених ним господарських операцій, та/або свідчили б про відповідність цих операцій дійсному економічному змісту, та/або про наявність інших обставин, що підтверджують добросовісність позивача як платника податків та включають право на формування витрат і податкового кредиту за наслідками спірних господарських операцій.

Однак, колегія суддів не може погодитись із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в редакції на час спірних правовідносин, визначено, що не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що 26 серпня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Інновімпекс (постачальник) та Товариства з обмеженою відповідальністю Холден (покупець) укладено договір поставки №08262, згідно умов якого постачальник зобов'язується передавати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Відповідно до умов договору, товар постачається партіями згідно видаткових накладних, а сума договору становить 10 000 000,00 грн.

Кількість всього поставленого товару за договором становить суму кількості поставленого товару за всіма операціями (згідно видаткових накладних, що засвідчують кожну операцію).

Згідно умов вказаного договору, зобов'язання сторін по поставці товару виникають на підставі погодженого сторонами замовлення покупця. Замовлення передається постачальнику в будь-якій зрозумілій сторонам формі за вибором покупця шляхом заповнення бланку замовлення, електронною поштою, факсимільним, телефонним зв'язком, усно тощо).

При цьому, асортимент та кількість товарів визначаються сторонами з урахуванням потреб покупця в товарах та можливостей постачальника. Скориговані відомості сторін щодо кількості та асортименту поставки, узгодження інших умов поставки є підставою для складання постачальником видаткової накладної на замовлену партію товару. Після підписання представниками сторін видаткової накладної замовлення втрачає чинність.

Умовами договору поставки №08262 від 26 серпня 2015 року передбачено, що поставка товару, за згодою сторін, здійснюється транспортними засобами покупця (самовивіз). Так, датою поставки і датою переходу права власності на партію товару є дата фактичної передачі товару, що засвідчується підписанням уповноваженими представниками сторін видаткової накладної за довіреністю або за підписом директора та печаткою підприємства.

З матеріалів справи вбачається, що суми податку на додану вартість за результатами виконання вказаного вище договору включено до податкового кредиту в жовтні 2015 року в сумі 137 338,06 грн. та листопаді 2015 року в сумі 35 121,40 грн.

Відповідно до наданих в ході перевірки товарно-транспортних накладних №27/08-1, №27/08-4, №27/08-3, №27/08-2 від 27 серпня 2015 року, №27/09-1 від 24 вересня 2015 року транспортування товару здійснено СПД Мовчун , а відповідні операції відображені в бухгалтерському обліку.

Водночас, на підставі договору про відступлення права вимоги від 22 січня 2016 року №22/16/17, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Інновімпекс (первісний кредитор) та ПП ВКП Блок (код ЄДРПОУ 23504803), первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредиторові у відповідності із пунктом 4.1 договору поставки №08262 від 26 серпня 2015 року, укладеного між первісним кредитором та боржником.

Відповідно до вимог вказаного договору новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошових коштів в розмірі, визначеному в пункті 2.1 цього договору. Крім того, до нового кредитора не переходить право на стягнення штрафних санкцій за порушення основного договору боржником.

Згідно умов договору, право вимоги, що відступається за цим договором, оцінене сторонами в сумі 973 898,85 грн.

В свою чергу, відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції, окрім іншого, виходив з того, що дохід позивача винник у зв'язку з тим, що останній не розрахувався із новим контрагентом (ТОВ ВКП Блок ), якому ТОВ Інновімпекс переступило право вимоги в сумі 973 898, 85 грн. на підставі відповідного договору.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з даним висновком, оскільки, з акту планової перевірки вбачається, що позивач на адресу ТОВ ВЕП Блок перерахував суму 1 034 757, 00 грн.

З матеріалів справи також вбачається, що 03 січня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Холден та Товариством з обмеженою відповідальністю Проект Плюс укладено договір поставки №03/01-2014, за результатами виконання умов якого на початок 2015 року у позивача обліковувалась кредиторська заборгованість у розмірі 3 224 905,27 грн.

По вказаним взаємовідносинам суд першої інстанції зазначив, що на виконання вимог вказаного договору, 01 грудня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Холден та Товариством з обмеженою відповідальністю Проект Плюс складено 2 акти взаєморозрахунків, згідно яких заборгованість ТОВ Проект Плюс на користь позивача складає 1 180 401,22 грн., а заборгованість позивача на користь Товариства з обмеженою відповідальність Проект Плюс складає 3 224 905,27 грн.

При цьому, як вбачається з акта перевірки, податковим органом, під час проведення перевірки, встановлено, що з січня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю Проект Плюс до податкового органу не звітує, що унеможливлює підтвердження зменшення/збільшення дебіторської заборгованості у Товариства з обмеженою відповідальністю Проект Плюс в наступних періодах.

Водночас, згідно даних бухгалтерського обліку Товариства з обмеженою відповідальністю Холден протягом 2015-2017 років жодних розрахунків з Товариством з обмеженою відповідальністю Проект Плюс не відбувалось, що підтверджується даними оборотно-сальдової відомості за 2015-2017 роки по рахунку 631.

З цього приводу колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на наступне.

Відповідно до статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права, або особу, яка його порушила.

В свою чергу, Листом від 19.01.2015 року № 19/01 ТОВ Проект Плюс повідомило позивача про наявність заборгованості в розмірі 3 224 905,27 грн., а також просило сплатити вказаний борг.

У відповідь, позивач направив Лист від 27.02.2015 року № 27-01/15 в якому зазначив, що заборгованість буде сплачена тільки після погашення ТОВ Проект Плюс власних боргових зобов'язань в сумі 1 727 616,58 грн.

Протягом 2015-2017 років боржником ТОВ Проект Плюс на адресу позивача перераховувались грошові кошти, а станом на 1 грудня 2017 року загальна сума перерахованих коштів склала 436 435, 36 грн.

01 грудня 2017 року між позивачем та ТОВ Проект Плюс було підписано 2 акти взаєморозрахунків відповідно до яких заборгованість останнього перед позивачем складає 1 180 401, 22 грн., а заборгованість позивача на користь ТОВ Проект Плюс складає 3 224 905, 27 грн.

Статтею 264 Цивільного кодексу України визначено випадки, в яких перебіг позовної давності переривається.

Зокрема, у ч. 1 вказаної статті визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. При цьому, частиною 3 ст. 264 Цивільного кодексу України передбачено, що після переривання перебіг позовної давності починається заново. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть належати зокрема підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості.

Акт звірки взаєморозрахунків не є первинним бухгалтерським документом, який засвідчує факт господарської операції, проте акт звірки фактично є дією у розумінні ст. 264 Цивільного кодексу України, яка свідчить про визнання сторонами сум заборгованості і як наслідок переривання строку позовної давності.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що підписання сторонами актів звірок взаєморозрахунків свідчить про переривання перебігу строку позовної давності за вимогами про стягнення зазначеної заборгованості. Як зазначалось вище, після переривання перебіг позовної давності починається заново, отже, у даному випадку строк позовної давності за вимогою про стягнення боргу почав свій перебіг заново з 01.12.2017.

З матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю Холден та Товариством з обмеженою відповідальністю Дан Продакт укладено договір поставки від 25 червня 2015 року №25/06-15, згідно умов якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця торгово-технологічне обладнання для підприємств торгівлі та громадського харчування в асортименті, кількості і за цінами, вказаними в додатках та видаткових накладних, які є невід'ємними частинами цього договору, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість згідно умов даного договору.

Водночас, 16 грудня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Дан Продакт та Товариством з обмеженою відповідальністю Спектр Майстер Плюс укладено договір про відступлення права вимоги №16/12-2015, згідно умов якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за договором поставки №25/06-15 від 25 червня 2015 року, укладеним між первісним кредитором та боржником (Товариством з обмеженою відповідальністю Холден ).

Згідно умов договору про відступлення права вимоги новий кредитор одержує право вимагати від боржника належного виконання всіх зобов'язань за основним договором, а саме сплати заборгованості у сумі 1 022 652,45 грн.

В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не надано доказів надання ним попередньої письмової згоди на відступлення третій стороні прав згідно вимог договору поставки №25/06-2015 від 25 червня 2015 року.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що кредиторська заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю Холден по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю Дан Продакт у розмірі 1 022 652,45 грн. підлягає включенню до складу доходу 2016 року.

Колегія суддів не погоджується з вищенаведеним та зазначає таке, мотивуючи свою позицію наступним.

Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, згідно вимог статті 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою.

В свою чергу, порушення умов договору має цивільно-правову природу, а отже і відповідальність, у даному випадку, має наставати цивільно-правова, а не податкова.

Окрім того, контролюючий орган не здійснював податкових звірок ТОВ Дан Продакт , а тому відсутні будь-які підстави вважати, що фактично відступлення грошової вимоги не відбулося.

Як свідчать матеріали справи, позивач під час податкової перевірки і під час розгляду справи в суді засвідчував про свою обізнаність щодо відступлення права вимоги, не заперечував проти цього та з позовом щодо визнання такого правочину недійсним не звертався.

Також, відповідачем в акті перевірки не заперечується те, що позивач розрахувався з новим кредитором - ТОВ Спектр Майстер Плюс у повному обсязі, а отже виконав взяті на себе боргові зобов'язання та головну ознаку реальності господарських операцій.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було неповно встановлено обставини та порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цілому.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Холден - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2018 року - скасувати, та прийняти нове, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Холден - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 24.05.2018 року №00006171402 та №00006161402.

Повний текст постанови складено 26 грудня 2018 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю. Кучма