Рішення

від 21.12.2018 по справі 686/12722/18

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 686/12722/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2018 року Хмельницький міськрайонний суд

Хмельницької області в складі:

головуючого судді Мазурок О.В.

при секретарі Колісник Л.В.

за участі представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя. В позові вказала, що 19 червня 2005 року між нею та ОСОБА_4 укладено шлюб.

На момент звернення в провадженні Хмельницького міськрайонного суду знаходиться справа № 686/5155/18 за позовом ОСОБА_4 до неї про розлучення. У шлюбі у них народилися діти ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1. ОСОБА_6 проживають разом з нею та знаходяться на її утриманні.

Під час шлюбу ними було придбано: автомобіль CITROEN Jamper, білого кольору, д.н. НОМЕР_1, 2006 року випуску, автомобль RENAULT MASTER, синього кольору, д.н. НОМЕР_2, 2006 року випуску, автомобіль FORD TRANZIT, сірого кольору, д.н. НОМЕР_3, 2005 року випуску, автомобіль НОМЕР_4, 2008 року випуску, автомобіль OPEL COMBO, білого кольору, д.н. ВХ0509В0, 2008 року випуску, автомобіль FORD TRANZIT, білого кольору, д.н. НОМЕР_5, 2006 року випуску.

Як передбачено ч.1 ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Більш того, ч.2 ст. 60 СК України передбачає презумпцію спільності прав на майно набуте за час перебування в шлюбі, а саме вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

У відповідності до 4.1 ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до вимог ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.

Крім того, як передбачено ч.1 ст. 71 СК України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до п.п.22-24 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя від 21 грудня 2007 року №11, вирішуючи спір між подружжям про майно необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором або законом. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу й залишає майно у їх спільній частковій власності.

Крім того, у пункті 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя судам роз'яснено, що, вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема, неподільні речі, суди мають застосовувати положення частин четвертої, п'ятої статті 71 СК України щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За відсутності такої присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених статтею 365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (стаття 11 ЦК України) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Відповідно до Витягу з Реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що знаходиться у публічному доступі відповідач є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю ВIВА МИЛК (код ЄДРПОУ 39153685), заснованого 31.03.2014 року. До Статутного товариства ОСОБА_4 було внесено грошові кошти в розмірі 90 000 гривень.

В разі передання подружжям свого спільного сумісного майна до статутного фонду приватного підприємства, заснованого одним із них, майно переходить у приватну власність цього підприємства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов'язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя (а не право власності на саме майно) або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства, або половини майна, що залишилось після ліквідації підприємства.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково. У відзиві на позов відповідач вказав, що позов визнає частково, зокрема, той факт, що під час шлюбу він став учасником товариства з обмеженою відповідальністю Віва Мілк та в якості внеску до статутного капіталу ним були внесені грошові кошти в розмірі 90 000,00 грн., відповідно позивач має право вимоги виплати половини вартості внесеного майна до статутного капіталу підприємства, тобто 45000,00 грн. Він також визнає той факт, що під час шлюбу ними було придбано 13.07.2012 року автомобіль НОМЕР_6 2006 року випуску, який є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.

Щодо решти 5 автомобілів, які були придбані ним у період шлюбу з 2014 по 2016 рік позов не визнає. Всі транспортні засоби, придбані ним у період 2014 року по 2016 рік включно хоч і були придбані в період шлюбу з позивачем, однак купувались вони за кошти, які він одержав в позику в рамках провадження ним господарської діяльності в якості фізичної особи-підприємця, а не за сімейний бюджет, та використовувалися ці автомобілі виключно у його власній підприємницькій діяльності з метою одержання прибутку. Доказів, що ці транспортні засоби придбані за кошти сімейного бюджету позивачем не надано. Спірні транспортні засоби він вважає своєю особистою приватною власністю, оскільки вони придбавалися виключно з метою провадження підприємницької діяльності, а не в інтересах сім'ї.

Сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Судом об'єктивно встановлено, що 19 червня 2005 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено шлюб, який розірвано рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 25.05.2018 року. У шлюбі в них народились діти ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1. Під час шлюбу сторонами придбано автомобіль CITROEN Jamper, білого кольору, д.н. НОМЕР_1, 2006 року випуску, автомобль RENAULT MASTER, синього кольору, д.н. НОМЕР_2, 2006 року випуску, автомобіль FORD TRANZIT, сірого кольору, д.н. НОМЕР_3, 2005 року випуску, автомобіль НОМЕР_4, 2008 року випуску, автомобіль OPEL COMBO, білого кольору, д.н. ВХ0509В0, 2008 року випуску, автомобіль FORD TRANZIT, білого кольору, д.н. НОМЕР_5, 2006 року випуску.

Відповідачем не надано доказів, що вказані вище автомобілі придбано ним не за кошти сімейного бюджету.

Відповідач ОСОБА_4 31.03.2014 року став учасником товариства з обмеженою відповідальністю Віва Мілк та в якості внеску до статутного капіталу ним були внесені грошові кошти в розмірі 90 000,00 грн.

У ст. 60 СК України вказано, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

За ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно з ст. 70, 71 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до п. п. 19, 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя вирішуючи спори про поділ майна подружжя, суди повинні враховувати, що само по собі розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте за час шлюбу. Проте розпорядження таким майном після розірвання шлюбу здійснюється колишнім подружжям виключно за взаємною згодою відповідно до положень ЦК, оскільки в таких випадках презумпція згоди одного з подружжя на укладення другим договорів з розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності подружжя вже не діє.

Вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду України від 19 лютого 2014 року у справі № 6-5 цс 14 свідчить про те, що в разі передання подружжям свого спільного сумісного майна до статутного фонду приватного підприємства, заснованого одним із них, майно переходить у приватну власність цього підприємства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов'язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя (а не право власності на саме майно) або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства, або половини майна, що залишилось після ліквідації підприємства.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 60 - 71 СК України, п.19, п.25 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя , ст.ст. 10, 13, 18, 81, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя задоволити часково.

Визнати спільною сумісною власністю подружжя наступне майно:

- автомобіль CITROEN Jamper, білого кольору, д.н. НОМЕР_1, 2006 року випуску;

- автомобіль RENAULT MASTER, синього кольору, д.н. НОМЕР_2, 2006 року випуску;

- автомобіль FORD TRANZIT, cірого кольору, д.н. НОМЕР_3, 2005 року випуску;

- автомобіль ГАЗ 3302, синього кольору, д.н. НОМЕР_7, 2008 року випуску;

- автомобіль OPEL COMBO, білого кольору, д.н. НОМЕР_8, 2008 року випуску;

- автомобіль FORD TRANZIT, білого кольору, д.н. НОМЕР_5, 2006 року випуску.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на ? частину автомобілів: CITROEN Jamper, білого кольору, д.н. НОМЕР_1, 2006 року випуску; RENAULT MASTER, синього кольору, д.н. НОМЕР_2, 2006 року випуску; FORD TRANZIT, cірого кольору, д.н. НОМЕР_3, 2005 року випуску; ГАЗ 3302, синього кольору, д.н. НОМЕР_7, 2008 року випуску; OPEL COMBO, білого кольору, д.н. НОМЕР_8, 2008 року випуску; FORD TRANZIT, білого кольору, д.н. НОМЕР_5, 2006 року випуску.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 45000 гривень грошової компенсації половини вартості внеску до статутного фонду товариства та 4340 гривень 60 копійок сплоченого судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 30 денний строк з дня складання повного судового рішення апеляційної скарги .

Позивач: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ід. н. НОМЕР_9, проживає в ІНФОРМАЦІЯ_3;

Відповідач: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, ід.н.3032221813, проживає в ІНФОРМАЦІЯ_5.

Повний текст судового рішення складено 28.12.2018 року.

Суддя: О. В. Мазурок