Постанова

від 03.07.2007 по справі 17/44-07-1954

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

  ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т

А Н О В А ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"03"

липня 2007 р.

Справа

№ 17/44-07-1954

 Колегія суддів Одеського апеляційного

господарського суду у складі:

Головуючого

судді:   Мирошниченко М. А.,

                     Суддів:    Бєляновського В. В., Шевченко В. В.,

при секретарі   -  

Юзьковій І. В.,

за участю

представників:

позивача  - Чернокульський С. С.,                                                                                   

відповідача -ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.

Одеса апеляційну скаргу  СПД

-фізичної особи -ОСОБА_1, м. Б-Дністровський 

на  рішення господарського суду Одеської області від 26.04.2007

р. 

у справі 

№17/44-07-1954

за позовом Білгород-Дністровської

міськради,  м. Б-Дністровський       

до СПД -фізичної особи -ОСОБА_1, м.

Б-Дністровський 

про

знесення металічного

кіоску,

    ВСТАНОВИЛА:

05.03.2007

р. (вх. №2362) Білгород-Дністровською міськрадою у господарському суді Одеської

області пред'явлено позов до СПД -фізичної особи -ОСОБА_1 про зобов'язання

останньої демонтувати самочинно встановлений торгівельний кіоск за адресою: м.

Білгород-Дністровський, вул. ІНФОРМАЦІЯ_1, торгівельний майданчик та стягнення

з відповідача на   користь місцевого

бюджету м. Білгород-Дністровського сплаченого держмита - 85 грн. і витрат на

ІТЗ судового процесу - 118 грн. (а.с. 2-3). Свої  вимоги вона мотивувала наступним. 

До

виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради надійшли численні

скарги мешканців будинку АДРЕСА_1 з приводу роботи та функціонування

торгівельної площадки по вул. Сонячній. Розпоряджанням міського голови НОМЕР_1

„Про створення комісії щодо розгляду роботи торгівельного майданчику,

розташованого по вул. Сонячній” була створена комісія в складі 9-ти посадових

осіб для перевірки роботи ринку. Комісією було встановлено, що на території

торгівельного майданчику по вул. Сонячній СПД - ОСОБА_1 був установлений

металічний кіоск без необхідних дозвільних документів. Земельна ділянка у

встановленому законом порядку для розміщення торгівельного кіоску відповідачем

належним чином не оформлена. Дозвіл на розміщення на території об'єктів

благоустрою будівель і споруд соціально-культурного, побутового, торгівельного

призначення відповідачеві не видавався. Правовстановлюючі документи на

розміщення малих архітектурних форм та дозвіл на розміщення об'єкту торгівлі у

відповідача відсутні. Таким чином, торгівельний кіоск по вул. Сонячній був

установлений на землях територіальної громади м. Білгород-Дністровський. В

результаті виявлення незаконної установки кіоску, Державною інспекцією

архітектурно-будівельного контролю СПД - ОСОБА_1 був вручений припис НОМЕР_2

про негайне демонтування металічного кіоску в строк до 30.12.2006 р., що

відповідачем зроблено не було. В обґрунтування свого позову позивач послався на

п.10 ст. 9 Закону України „Про благоустрій населених пунктів”.            

           Рішенням господарського суду

Одеської області від 26.04.2007 р. (підписане суддею Зуєвою Л. Є. 03.05.2007

р.) позов задоволено, а саме зобов'язано СПД -фізичну особу - ОСОБА_1

демонтувати самочинно встановлений металевий торгівельний кіоск, який

розташований за адресою: м. Білгород-Дністровський, вул. ІНФОРМАЦІЯ_1,

торгівельний майданчик, та стягнено з відповідача на користь позивача 85 грн.

держмита та 118 грн.  витрат на послуги

ІТЗ судового процесу (а.с. 22-23). Таке рішення суд мотивував тим, що, як

вбачається з матеріалів справи, а саме листа Відділу дозволу та погоджень у

сфері господарської діяльності ВК Білгород-Дністровської міської ради НОМЕР_3,

зазначеним відділом будь-яких дозволів та погоджень у сфері господарської

діяльності відповідачу не надавалося. Крім цього, в матеріалах справи наявний

лист Управління містобудування та архітектури НОМЕР_4, з якого вбачається, що

відповідач самовільно використовує земельну ділянку, на якій останній розмістив

металевий контейнер, при цьому, ніяких дозволів йому Управлінням не видавалося

та ніяких договорів з відповідачем укладено не було. Крім того, в матеріалах

справи наявна копія листа Білгород-Дністровського міського відділу УМВС України

в Одеській області від 23.11.2006 р., в якому було зазначено, що функціонування

міні ринку по вул. Сонячній сприяє зростанню правопорушень, які здійснюються у

стані алкогольного сп'яніння. Суд встановив, що між позивачем та відповідачем

будь-яких договорів стосовно оренди земельної ділянки, на якій відповідач

розмістив металевий контейнер, не укладалося, зазначена земельна ділянка під

розміщення вказаного контейнеру відповідачу не відводилася, дозволів на

розміщення контейнера позивачем відповідачу не надавалося, у зв'язку з чим суд

дійшов до висновку, що відповідач самовільно без відповідних правових підстав

займає земельну ділянку, а також без відповідних підстав встановив на вказаній

ділянці металічний контейнер. Судові витрати по оплаті держмита та витрат на

ІТЗ судового процесу покладені на відповідача. В обґрунтування свого рішення

суд послався на ст.ст. 15,16 ЦК України, п.п.1,2 ст. 83 Земельного кодексу

України, ст. 2 Закону України „Про палату за землю”.

      Не погоджуючись зі вказаним рішенням,

відповідач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з

апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким

відмовити у задоволенні позову, з тих підстав, що судом абсолютно невірно

зроблений висновок про самовільність встановлення кіоску на ринку по вул.

Сонячній в м. Б-Дністровському, оскільки, як вбачається з договору НОМЕР_5, цей

кіоск був встановлений СПД - ОСОБА_3 з дозволу КП «Ассорти», в ведені якого

знаходилась дана ринкова площадка. Правомірність розміщення даного торгового

кіоску була закріплена додатком НОМЕР_6 до даного договору, в якому вказаний

номер контейнеру і місце розташування, що скріплено  печаткою 

і  підписом  начальника  

управління   торгівлі  виконавчого комітету Б-Дністровської

міськради. Надалі СПД - ОСОБА_1 придбала даний кіоск у СПД - ОСОБА_3. 15.05.2002

р. виконкомом Б-Дністровської міськради був укладений договір на оперативну

оренду малої торгової площадки з СПД - ОСОБА_4 зі строком дії  по 2008 рік. На підставі даного договору,

15.02.2003 р.  відповідачем укладений

договір НОМЕР_6 з СПД - ОСОБА_4 на оренду даного торгового місця зі строком дії

по 15.08.2007 р.. Відповідач також зазначив, що 

він постійно сплачує за оренду і ринковий збір, що підтверджується

останньою квитанцією від 07.05.2007 р.. На підставі чого, відповідач вважає, що

правомірно використовує раніше встановлений з дозволу відповідних виконавчих

органів позивача металевий кіоск і здійснює законну підприємницьку діяльність,

що підтверджується копією торгового патенту Б-Дністровської ОДПІ на 2007 р., в

якій вказано місце здійснення даної торгової діяльності. Отже, на думку апелянта,

ні в матеріалах справи, ні рішенням суду від 26.04.2007 р. не встановлений факт

самовільності встановлення торгового кіоску. Неправильне застосування судом

норм матеріального права є порушенням п.1 ч.2 ст. 129 Конституції України, ст.

4 ГПК України. Крім того, відповідач вказав, що судом також порушені норми

процесуального права. 

               Розгляд справи було призначено

на 03.07.2007 р., про що сторони, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були

належним чином повідомлені. 

            Оскільки представники сторін не

заявили клопотань про технічну фіксацію судового засідання, така фіксація,

відповідно до ст. 81-1 ГПК України, не здійснювалась, але вівся протокол

судового засідання.

           Судова колегія задовольнила

клопотання представника скаржника та залучила до матеріалів справи додані ним

до апеляційної скарги документи.

           Представник скаржника (відповідача)

в усних поясненнях наданих апеляційному суду підтримав скаргу і просив її

задовольнити на  викладених у ній

підставах.               

           Представник позивача просив суд

відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення без змін.

           За згодою представників сторін,

згідно ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні оголошувались лише вступна та

резолютивна частини судової постанови.

        Заслухавши усні пояснення  представників сторін, ознайомившись з

доводами  апеляційної скарги, дослідивши

обставини  і матеріали  справи, 

в тому числі наявні у них докази, 

відповідність викладеним  в

рішенні висновкам  цим обставинам і

доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом

першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія

дійшла до висновку, що апеляційна скарга 

не підлягає задоволенню, з огляду на таке. 

           Відповідачка (скаржниця), в

обґрунтування незаконності та помилковості рішення місцевого суду, послалась на

порушення судом норм матеріального та процесуального права,  а також на те, що торговельний кіоск,

демонтаж якого є предметом цього спору, встановлено  не самовільно, а на підставі укладеного між

КП „Ассорті” (в ведені якого знаходилась 

ринкова площадка, розташована на вул. Сонячній) та ОСОБА_3 договору, яка

продала цей кіоск їй (відповідачці). 

Правомірність розміщення даного торгового кіоску була закріплена

додатком НОМЕР_6 до цього договору, в якому вказаний номер контейнеру і місце

розташування, що скріплено  печаткою  і 

підписом  начальника   управління  

торгівлі  виконавчого комітету

Б-Дністровської міськради. Крім того, 15.05.2002 р. виконкомом Б-Дністровської

міськради був укладений договір на оперативну оренду малої торгової площадки з

СПД - ОСОБА_4 зі строком дії  по 2008

рік. На підставі даного договору, 15.02.2003 р. 

відповідачем укладений договір НОМЕР_6 з СПД - ОСОБА_4 на оренду даного

торгового місця зі строком дії по 15.08.2007 р.. Відповідач також зазначив,

що  він постійно сплачує за оренду і

ринковий збір, що підтверджується останньою квитанцією від 07.05.2007 р..

           Проте, з цими доводами погодитись не

можна, з огляду на таке.

       З матеріалів справи та пояснень

представників сторін вбачається, що торговельна площадка, розташована на  вул. Сонячній 

в межах м. Білгород -Дністровський на земельній ділянці, яка є

комунальною власністю територіальної громади міста Білгород -Дністровський в

особі Білгород -Дністровської міської ради.

          Зазначена торговельна площадка,

згідно договору б/н від 15.05.2002 р., була передана виконкомом  Білгород -Дністровської міської ради в оренду

приватному підприємцю ОСОБА_4.

            Доказів того, що ця площадка

надавалась у користування КП „Асорті” та входила до його складу, відповідач

суду не надав і в матеріалах справи такі докази відсутні, а представник

позивача не визнає цього факту.

      За таких обставин, надана відповідачем

копія  договору НОМЕР_5, укладеного між

КП „Асорті” та ОСОБА_3, не може бути доказом того, що ОСОБА_3 мала право на

встановлення на цій торговельній площадці кіоску.

            Докази того, що відповідачка

придбала цей кіоск у  ОСОБА_3, в матеріалах

справи відсутні, але обидві сторони (позивач і відповідач) визнають і не

оспорюють цей факт.

      Надана відповідачем суду копія договору

НОМЕР_6 від 15.02.2003 р., укладеного між адміністрацією ринка торговельної

площадки „ІНФОРМАЦІЯ_1” в особі директора ОСОБА_4 та відповідачкою, взагалі не

може бути доказом, який би підтверджував право відповідачки на розташування

кіоску на цій площадці, оскільки ця копія не засвідчена належним чином, а

оригінал суду не надавався, а, крім того, із цього договору не можна

встановити, про що укладено договір та про 

який об'єкт  в ньому йдеться річ.

            Наданий відповідачкою додаток

НОМЕР_6 не може прийматись до уваги як доказ, оскільки це незасвідчена

копія  документу та зі змісту цього

додатку вбачається, що він є додатком до якогось рішення (якого саме не

відомо), а не додатком до договору, як це вказала у скарзі скаржниця.  

          Аналіз всіх зазначених доказів надає

можливість судовій колегії зробити висновок, що кіоск, який на цей час належить

відповідачці, встановлено на торговельній площадці „ІНФОРМАЦІЯ_1” без

будь-яких  правовстановлюючих та

дозвільних  документів, тобто самовільно.

    Враховуючи, що позивач є власником

земельної ділянки, на якій розташована торговельна площадка, на якій, в свою

чергу, самовільно встановлено цей кіоск, він (позивач) мав право звернутись до

суду з позовом про демонтаж цього кіоску, оскільки знаходження його на цій

площадці без правовстановлюючих та дозвільних документів є порушенням прав

позивача.

        З огляду на викладене, судова колегія

дійшла висновку, що місцевий суд обґрунтовано задовольнив позов позивача.

         Відповідно до ст. 104 ГПК України,

підставами для скасування або зміни рішення суду є: 1) неповне з'ясування

обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин,  що мають значення для справи, які місцевий

господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків,

викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4)

порушення  або неправильне застосування

норм матеріального чи процесуального права. Порушення або неправильне  застосування 

норм  процесуального права може

бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови,  якщо це 

порушення  призвело  до 

прийняття  неправильного рішення.

           Наведені позивачем в апеляційній

скарзі доводи та надані докази не спростовують висновку місцевого суду і не

можуть бути підставою для скасування судового 

рішення.

           Будь-яких інших доводів щодо

незаконності рішення місцевого суду та допущення ним порушень норм

матеріального та процесуального права, крім вищезазначених та визнаних

апеляційною інстанцією необґрунтованими та безпідставними, скаржник не навів.

        Перевіряючи, згідно приписів ст. 101

ГПК України, законність і обґрунтованість 

рішення місцевого суду в повному обсязі, тобто не тільки на підставах,

викладених в апеляційній скарзі,  судова

колегія не встановила  будь - яких

порушень норм матеріального і процесуального права з боку місцевого суду і

вважає, що зроблені місцевим судом висновки відповідають фактичним обставинам

справи, наявним в ній доказам та приписам чинного законодавства.

           З огляду на викладене, судова

колегія не вбачає будь-яких, передбачених ст. 104 ГПК України, правових підстав

для  скасування рішення місцевого суду.

                Керуючись ст.ст.

99,101-105  ГПК  України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

            Рішення господарського суду Одеської області

від 26.04.2007 р. у справі №17/44-07-1954 - залишити без змін, а

апеляційну скаргу СПД -фізичної особи -ОСОБА_1 на зазначене рішення - без

задоволення. 

            Постанова, згідно ст. 105 ГПК

України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена  у касаційному порядку до Вищого

господарського суду України.

Головуючий:                                                                           

Мирошниченко М. А.

Судді:                                                                                          

Бєляновський В. В.

                                                                                                       Шевченко

В. В.

Повний текст постанови

підписано  04.07.2007 р.