Постанова

від 26.12.2018 по справі 279/5625/16-ц

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №279/5625/16-ц Головуючий у 1-й інст. Волкова Н.Я.

Категорія 47 Доповідач Миніч Т. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2018 року Житомирський апеляційний суд в складі:

головуючого - судді Миніч Т.І.

суддів Павицької Т.М.,

ОСОБА_1

секретаря судового засідання Кучерявого О.В.

з участю відповідачів

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 15 серпня 2018 року, ухвалене під головуванням судді Волкової Н.Я

у цивільній справі №279/5625/16 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про виділення в натурі частини житлового будинку та земельної ділянки,

в с т а н о в и в :

У листопаді 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом, в обґрунтування вимог якого зазначив, що він є співвласником 1/6 частини житлового будинку №3 по провулку Котовського у м.Коростені та 1/6 частки земельної ділянки загальною площею 0,0595 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд за тією ж адресою. Іншими співвласниками зазначеного будинку та земельної ділянки за вказаною адресою є ОСОБА_4, якій належить 1/6 частина, ОСОБА_2В, якій належить 1/3 частина, та ОСОБА_6, якій належать 1/3 частина будинку та земельної ділянки. Спірний будинок складається із коридора площею 5,5 кв.м., кухні площею 6,5 кв.м, кладової площею 3,8 кв. м., коридору площею 3,6 кв.м., вітальні площею 12,5 кв.м., кімнати площею 5,3 кв.м., жилої кімнати площею 8,4 кв.м, жилої кімнати площею 16,1 кв.м.

Під час розгляду справи було проведено судову земельно-технічну експертизу, за результатами якої експертом було запропоновано 4 варіанти виділу 1/6 частки спірного житлового будинку і земельної ділянки.

У зв'язку із неможливістю в добровільному порядку вирішити спір, позивач просив: 1) виділити йому в натурі у власність жилу кімнату площею 11,8 кв.м. у спірному будинку, літню кухню та 1/6 частину земельної ділянки для обслуговування цього житлового будинку; 2) виділити відповідачам в натурі на праві власності наступні приміщення у будинку №3 по провул. Котовського у м. Коростені: коридор площею 5,5 кв.м, коридор площею 3,6 кв.м, вітальню площею 12,5 кв.м, сан.кімнату площею 5,3 кв.м, жилу кімнату площею 8,4 кв.м, жилу кімнату площею 16,1кв.м, гараж, туалет та відповідну земельну ділянку для обслуговування зазначеного житлового будинку. З урахуванням висновків судової земельно-технічної експертизи просив здійснити поділ будинку та відповідно і земельної ділянки згідно Варіанту №4 запропонованого експертом та стягнути на його користь понесені судові витрати за проведення експертизи.

Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 15 серпня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково. Виділено в натурі у власність ОСОБА_3 житлову кімнату площею 11,8 кв.м (№6) житлового будинку №3 (три), споруду гаража літ. Г , земельну ділянку площею 0,0099 га. з земельної ділянки кадастровий номер 1810700000:02:002:0467 у формі неправильного багатокутника з вершинами у точках 10-11-12-13-14-15-16-17-18-19-20-7-8-9 з наступними розмірами в метрах за годинниковою стрілкою 1,15, 4,04, 4,27, 1,41, 3,64, 4,11, 1,00, 8,60, 1,38, 5,56, 0,93, 6,63, 1,11, 5,29, що графічно відображено в таблиці №9 додатків до висновку експерта №СЕ-4204-1-898.17 від 26.02.2017 року, по провулку Котовського (після перейменування ОСОБА_7) у м.Коростень Житомирської області, які становлять 1/6 (одну шосту) частину вказаного домоволодіння та земельної ділянки. Для ізоляції виділеної частки зобов'язано ОСОБА_3 ліквідувати дверний проріз між приміщеннями №5 та №6; влаштувати дверний проріз в зовнішній стіні приміщення №6; влаштувати віконний проріз в зовнішній стіні приміщення №6; влаштувати прибудову з ганком біля зовнішньої стіни приміщення №6, в якій облаштувати приміщення кухні, площею не менше 7 кв.м, суміщеного санвузла, площею не менше 3,8 кв.м та коридору; забезпечити частину житлового будинку індивідуальною системою інженерного забезпечення електропостачання, газопостачання, водопостачання, каналізації, опалення, прокладаючи їх на виділеній земельній ділянці; влаштувати огородження на межі земельної ділянки. Стягнуто ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 по 4614 (чотири тисячі шістсот чотирнадцять) гривень 67 копійок компенсації відхилення від вартості 1/6 частки житлового будинку №3 і споруд по провулку Котовського (після перейменування ОСОБА_8) у м.Коростені Житомирської області та по 4325 (чотири тисячі триста двадцять пять) гривень судових витрат. Вирішено припинити право спільної часткової власності ОСОБА_3 на житловий будинок з господарськими спорудами №3 та земельну ділянку по провулку Котовського у м.Коростені Житомирської області після отримання компенсації за відхилення від вартості належної йому частки. В решті вимог відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове судове рішення - про відмову у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що судом першої інстанції рішення постановлено за відсутності відповідачів, які не були повідомлені про час та місце розгляду справи належним чином, що в розумінні положень п.3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, на її думку, є підставою для скасування рішення. Крім того вважає, що суд першої інстанції неправильно розтлумачивши норми ст.364 ЦК України, помилково виділив в натурі частину житлового будинку та земельної ділянки позивачу і призначив грошову компенсацію. Позивачу неможливо виділити його частку майна в натурі без відступлення від розміру ідеальної частки, про що зазначає і експерт у своєму висновку. Сплату компенсації позивачу за його частку вважає неможливою.

Розглянувши справу в межах, визначених ст.367 ЦПК України, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Із матеріалів справи вбачається, що із 26.08.1992 року по 29.04.2011 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі (а.с. 12 том 1).

Згідно договору купівлі-продажу жилого будинку та земельної ділянки від 08.10.2001 року ОСОБА_4, перебуваючи у шлюбі із позивачем, ОСОБА_2, ОСОБА_6 придбали у ОСОБА_9 ОСОБА_10 в рівних частках жилий будинок в цілому загальною площею 35,9кв.м. та 0,0560 га. земельної ділянки для обслуговування будинку, що знаходиться за адресою м.Коростень, провул. Котовського, 3. До будинку належать хліви Б,б, гараж Г, огорожа, водогін, каналізація (а.с. 165 том 1).

Прав власності ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_6 на земельну ділянку оформлено Деержавним актом на право власності на землю серії ІІІ-ЖТ № 045890 від 06.03.2002 (а.с. 170 том 1).

Відповідно до договору про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності від 14.05.2012 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4, будучи співвласниками спільної сумісної власності подружжя, поділили право власності на належну їм 1/3 частину житлового будинку та земельної ділянки по провул. Котовського, 3 у м.Коростені, та набули право спільної часткової власності на зазначене нерухоме майно по 1/6 частині кожний (а.с. 166 том 1).

Із матеріалів справи вбачається, що об'єктами поділу є житловий будинок літ А по провул. Котовського, 3 у м. Коростені, з прибудовою літ а, тамбуром літ. А1, ганком літ а2 загальною площею 73,5 кв.м, в тому числі житловою площею 36,3 кв.м; літня кухня літ Б з надбудовою літ. Б; гараж літ. Г, туалет літ. Т (а.с. 119 том 1).

Вказане домоволодіння, що перебуває у спільній частковій власності сторін, в натурі не розподілялося, порядок користування ним та земельною ділянкою відповідно до належних частин домоволодіння не встановлювався.

Поняття спільної часткової власності визначено в частині першій статті 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності. Отже, право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.

Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні.

Згідно зі статтею 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Якщо виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу ), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

Відповідно до статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Виходячи з аналізу змісту норм статей 183 , 358 , 364 ЦК України можна дійти висновку, що виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності.

Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то, з урахуванням конкретних обставин, такий поділ (виділ) можна провести зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.

Отже, визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників.

Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, то, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна.

Якщо в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина нерухомого майна, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на це майно.

Згідно з висновком №СЕ-4204-1898.17 судової комплексної будівельно-технічної, земельно-технічної експертизи від 26.02.2017 року виділ в натурі часток співвласників у праві власності на житловий будинок№3 по провул.Котовського в м.Коростені Житомирської області з надвірними будівлями та спорудами, є можливим з відступом від розміру ідеальних часток співвласників. Наведено перерозподіл ідеальних часток співвласників за чотирма варіантами та розмір компенсацій, який повинен буде сплатити співвласник, частка якого за варіантами збільшиться.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що виділ частки позивача в натурі можливий, та із врахуванням всіх встановлених в ході справи обставин провів розподіл за четвертим варіантом, запропонованим експертом.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Так, надане апелянтом експертне дослідження не спростовує висновок експертизи, проведеної судом, оскільки таке дослідження не є висновком експертизи (ч.5 ст.106 ЦПК).

Крім того, за умови добросовісного користування своїми процесуальними правами щодо участі у розгляді даної справи, яка тривалий час розглядалася судом, апелянт не була позбавлена можливості надати до суду першої інстанції належні та допустимі докази на підтвердження своїх заперечень.

Виходячи із наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено із дотриманням норм чинного матеріального законодавства, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.268,367,368,374,375,381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 15 серпня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Судді:

Повний текст постанови складено 27.12. 2018 року.