Рішення

від 18.12.2018 по справі 902/480/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" грудня 2018 р. Cправа № 902/480/18

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом : Заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі - Вінницької обласної державної адміністрації та Департаменту будівництва, містобудування та архітектури Вінницької обласної державної адміністрації, м.Вінниця

до : Товариства з обмеженою відповідальністю "Балфорд Центр", м.Київ

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сокілецький Млин", с.Сокілець, Немирівський район, Вінницька область

за участю третьої особи, яка не заявляє самоcтійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - ОСОБА_1 районна державна адміністрація, смт Тиврів, Вінницька область

про скасування державної реєстрації, визнання права власності за державою та витребовування майна

За участю секретаря судового засідання Василишеної Н.О.

За участю представників:

прокурор: Клименко Дмитро Сергійович, службове посвідчення № 027216 від 02.07.2014 р.

позивача (Вінницька обласна державна адміністрація): ОСОБА_2, довіреність № 01.01-67/6878 від 02.11.2018 р. діє до 05.11.2020 р.; службове посвідчення № 270 від 21.09.2016 р.

позивача (Департамент будівництва, містобудування та архітектури Вінницької ОДА): ОСОБА_3, довіреність № 04.2-22-1715 від 17.10.2018 р. дійсна до 17.07.2019 р.; посвідчення водія ВХХ № 993133 від 24.09.2015 р.

відповідача (ТОВ "Балфорд Центр"): ОСОБА_4, ордер про надання правової допомоги ВН № 046436 від 18.10.2018 р.; посвідчення адвоката № 35 від 17.06.2015 р.

ОСОБА_5, ордер про надання правової допомоги ВН № 046486 від 17.10.2018 р.; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 306 від 21.09.2010 р.; паспорт АА № 079259 виданий Ленінським РВ УМВС України у Вінницькій області 02.11.1995 р.

відповідача (ТОВ "Сокілецький Млин"): не з'явився.

третьої особи, яка не заявляє самоcтійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_1 районної державної адміністрації: не з'явився.

присутні: ОСОБА_6, паспорт серії АВ № 302676 виданий Ленінським РВ УМВС України у Вінницькій області 14.01.2002 р.

В С Т А Н О В И В :

Заступником прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі - Вінницької обласної державної адміністрації та Департаменту будівництва, містобудування та архітектури Вінницької обласної державної адміністрації подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Балфорд Центр" та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сокілецький Млин" про скасування державної реєстрації, визнання права власності за державою та витребовування майна.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вказану позовну заяву розподілено до розгляду судді Тісецькому С.С., яким ухвалою від 14.08.2018 р. відкрито провадження у даній справі у порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 28.08.2018 р.

Також, вказаною ухвалою залучено до участі в розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - ОСОБА_1 районну державну адміністрацію.

В подальшому на підставі заяви судді Тісецького С.С. від 20.08.2018 та розпорядження керівника апарату суду від 20.08.2018 у зв'язку з тим, що підстави для проведення автоматизованого розподілу без врахування спеціалізації відпали здійснено повторний автоматизований розподіл справи № 902/480/18 за результатами якого справу передано на розгляд судді Банаську О.О.

Ухвалою суду від 23.08.2018 р. справу № 902/480/18 прийнято до провадження новим складом суду та призначено судове засідання на 28.08.2018 р.

Ухвалою суду від 28.08.2018 р. відкладено підготовче засідання до 27.09.2018 р.

27.09.2018 р. на адресу суду від представника відповідача 1 (ТОВ "Балфорд Центр") надійшло клопотання (вх. № 02.1-34/7531/18 від 27.09.2018 р.) про витребування у відділі архіву Немирівської районної державної адміністрації оригіналу рішення виконавчого комітету Сокілецької сільської ради № 85 від 17.10.2006 р. та матеріали справи, які були підставою для видачі свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майна для огляду в судовому засіданні.

Ухвалою суду від 27.09.2018 р. відкладено підготовче судове засідання до 18.10.2018 р. Крім того, в даному судовому засіданні відмовлено у задоволенні клопотання відповідача 1 (ТОВ "Балфорд Центр") про витребування документів про що постановлено ухвалу занесену до протоколу судового засідання.

28.09.2018 р. на адресу суд від представника позивача (Вінницька обласна державна адміністрація) надійшов відзив на позовну заяву б/н від 25.09.2018 р., в якому останній підтримує заявлений прокурором позов в повному обсязі.

18.10.2018 р. представником відповідача 1 (ТОВ "Балфорд Центр") подано заяву (вх. № 02.1-34/8181/18 від 18.10.2018 р.) про застосування строків позовної давності до заявлених прокурором позовних вимог.

Ухвалою суду від 18.10.2018 р. продовжено передбачений ч. 3 ст. 177 ГПК України строк підготовчого провадження у справі на 30 днів та відкладено підготовче судове засідання до 26.10.2018 р.

23.10.2018 р. на адресу суду від представника позивача надійшов супровідний лист вих. № 04.2-22-1748 від 22.10.2018 р. про долучення до матеріалів справи доказів на які є посилання, зокрема, ухвали Апеляційного суду Вінницької області від 14.06.2011 р. та рішення Сокілецької сільської ради № 85 від 17.10.2006 р.

25.10.2018 р. до суду від Прокуратури Вінницької області надійшли письмові пояснення вих. № 05/3-468вих-18 від 25.10.2018 р.

26.10.2018 р. від представника відповідача 1 (ТОВ "Балфорд Центр") заперечення по справі б/н від 26.10.2018 р., в якій останній вважає позовні вимоги необґрунтованими та заявленими з пропуском строку позовної давності.

Ухвалою суду від 26.10.2018 р. відкладено підготовче засідання до 22.11.2018 р. Крім того, в даному судовому засіданні судом залишено без розгляду заперечення відповідача 1 (ТОВ "Балфорд Центр"), яке надійшло до суду 26.10.2018 р. про що постановлено ухвалу зафіксовану у протоколі судового засідання.

06.11.2018 р. на адресу суду від представника відповідача 1 (ТОВ Балфорд Центр") надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 02.1-34/18 від 06.11.2018 р.), в якому останній просить суд відмовити в задоволенні позову повністю.

Також, 06.11.2018 р. на адресу суду від представника відповідача 1 (ТОВ Балфорд Центр") надійшла заява (вх. № 02.1/34/8755/18 від 06.11.2018 р.) про поновлення процесуального строку щодо подання відзиву.

15.11.2018 р. до суду від представника позивача (Вінницької обласної державної адміністрації) надійшла відповідь на відзив б/н від 15.11.2018 р.

15.11.2018 р. до суду від прокуратури Вінницької області надійшло клопотання № 05/3вих-18 від 15.11.2018 р. про залишення відзиву на позовну заяву без розгляду.

22.11.2018 р. на адресу суду від представника відповідача (ТОВ Балфорд Центр") надійшли письмові пояснення (вх. № 02.1-34/9180/18 від 22.11.2018р.).

Ухвалою суду від 22.11.2018 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.11.2018 р. При цьому в даному судовому засіданні клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву та клопотання прокурора про залишення відзиву на позовну заяву без розгляду про що постановлено ухвалу занесену до протоколу судового засідання.

23.11.2018 р. через канцелярію суду прокурором подано відповідь на відзив вих. № 05/3-526вих-18 від 23.11.2018 р.

Ухвалою суду від 23.11.2018 р. розгляд справи відкладено до 17.12.2018 р.

В судове засідання 17.12.2018 р. представники відповідача 2 (ТОВ "Сокілецький Млин") та третьої особи, яка не заявляє самоcтійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів (ОСОБА_1 районна державна адміністрація) не з'явилися, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином - ухвалою суду від 23.11.2018 р., яка надсилалась останнім рекомендованою кореспонденцією.

Факт належного повідомлення відповідача 2 та третьої особи про дату, час та місце слухання справи підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення № 2330000760096 та № 2284600009104.

При цьому статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Також необхідно зазначити, що за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Ухвали Господарського суду Вінницької області у справі № 902/480/18 були оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому відповідач 2 та третя особа не були позбавлені права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалами у даній справі, в т.ч. ухвалою суду від 23.11.2018 р. у Єдиному державному реєстрі судових рішень .

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&ео рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Суд нагадує, що це роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним , є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" Європейським судом з прав людини наголошено, що правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді .

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті , крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу , суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представника відповідача 2 та третьої особи.

За результатом проведення судового засідання 17.12.2018 р. оголошено перерву до 18.12.2018 р.

Після перерви склад учасників судового процесу залишився не змінним.

Розгляд справи здійснюється з фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

В судовому засіданні прокурор та представники позивачів поданий позов підтримали та просили суд його задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідач 2 в свою чергу позов прокурора не визнали, зазначивши про відсутність підстав для задоволення останнього.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Як вбачається із змісту позовної заяви прокурор в якості підстави заявлених позовних вимог зазначає, що рішенням виконкому Сокілецької сільської ради від 04.02.2004 р. за № 7 оформлено право колективної власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Сокілецький млин" на майновий комплекс розташований по вул. Леніна, 128 у с. Сокілець Немирівського району. Серед іншого оформлено право власності на підпірну стіну - 153 п.м, шлюзи-плотини - 115 куб. м, підводящий канал - 44523 куб.м., робочі лотки - 62 куб.м., вимощення двору - 4810 кв. м.

10.02.2004 р. Виконавчим комітетом Сокілецької сільської ради ТОВ "Сокілецький млин" було видано свідоцтво про право колективної власності на вказане нерухоме майно.

Рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 09.12.2010 р. у справі № 2-499/2010, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 14.06.2011 р. та рішенням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07.11.2012 р., визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Сокілецької сільської ради від 04.02.2004 р. № 7 про оформлення права колективної власності за ТОВ "Сокілецький млин" на підпірну стіну - 153 п.м, шлюзи-плотини - 115 куб. м, підводящий канал - 44523 куб.м., робочі лотки - 62 куб.м., вимощення двору - 4810 кв. м. по вул. Леніна, 128 у с. Сокілець Немирівського району та скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 10.02.2004 р.

Постановою Верховного Суду України від 17.04.2013 р. у задоволенні заяви ТОВ "Сокілецький млин" про перегляд рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.11.2012 р. з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції відмовлено.

При цьому задовольняючи позов в цій частині вимог суд виходив з того, що частина майна (шлюзи-плотина - 115 куб. м, робочі лотки - 62 куб. м, підвідний (дериваційний) канал - 44523 куб. м) як штучно створені елементи довкілля, в яких зосереджуються води, відносяться до водних об'єктів України, які відповідно до ст. 13 Конституції України, ст. ст. 16, 51 Водного кодексу України, п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", п. "г" ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" є виключною власністю народу України від імені якого права власника здійснюють органи державної влади і місцевого самоврядування та надаються тільки у користування. Стосовно іншого майна (вимощення двору і підпірна стіна), то за висновками суду останнє у встановленому законом порядку віднесена до пам'яток архітектури і містобудування місцевого значення, перебувало у власності і під охороною держави, із власності держави не вибувала, а відтак це майно не належало на праві колективної власності ТОВ "Немирівський МКЗ" і не підлягало розпаюванню й передачі у власність позивачів з наступним внесенням ними цього майна до статутного фонду ТОВ "Сокілецький млин".

Також, судом встановлено, що відповідна пам'ятка історії та культури України, зареєстрованого 16.11.1995 р., "Електростанція та млин" є пам'яткою архітектури, цей комплекс споруд складається з корпусу млина, прибудови електростанції, крупорушки та складу.

В той же час, як зазначає прокурор, 06.04.20148 р. загальними зборами учасників ТОВ "Сокілецький млин" прийнято рішення, оформлене протоколом № 06/04/2018, яким вирішено вступити до складу учасників ТОВ "Балфорд Центр" та внеском до статутного капіталу визначено нерухоме майно, в тому числі майно, яке є предметом розгляду даного спору.

Згідно акту приймання-передавання майна до статутного капіталу ТОВ "Балфорд Центр" від 11.04.2018 р. дане майно передано ТОВ "Балфорд Центр".

В подальшому державним реєстратором ОСОБА_1 РДА зареєстровано за ТОВ "Балфорд Центр" право приватної власності на зазначене нерухоме майно.

В той же час за твердженням прокурора, державою зазначене майно жодним чином не відчужувалось та держава Україна в собі Вінницької обласної державної адміністрації є його власником.

Посилаючись на вказані вище обставини, прокурор звернувся з даним позовом до відповідачів про скасування державної реєстрації, визнання права власності за державою та витребовування у ТОВ "Балфорд Центр" зазначеного майна.

Позивач (Вінницька обласна державна адміністрація) у поданому до суду відзиві позовні вимоги прокурора підтримує та просить їх задовольнити у повному обсязі.

Позивач (Департамент будівництва, містобудування та архітектури Вінницької обласної державної адміністрації) в своїх усних поясненнях по справі заявлені прокурором позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач 1 (Товариство з обмеженою відповідальністю "Балфорд Центр") у наданому до суду відзиві на позовну заяву заявлений прокурором позов не визнає, вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, посилаючись на такі обставини:

- у позові відсутні будь-які докази про неправомірну приватизацію відповідачем майна у с. Сокілець Немирівського району;

- позивач обґрунтовує свій позов наявністю судового рішення по справі № 2-499/2010 р. та посилаючись на ст. 75 ГПК України, однак таке твердження позивача є безпідставним, оскільки ТОВ "Балфорд Центр" у часті у справі № 2-499/2010 р. не приймало;

- факт перебування спірного майна на балансі Управління будівництва і архітектури Вінницької ОДА станом на 2001-2004 р.р. судом не досліджувались. Також судом не досліджувався факт визнання державою частини спірного майна пам'ятками архітектури місцевого значення. Висновок суду, що ці об'єкти є пам'ятками архітектури місцевого значення, що це майно перебувало у власності і під охороною держави, із власності держави не вибувало, а відтак не підлягало розпаювання й передачі у власність позивачі з наступним внесення цього май1на до статутного фонду ТОВ "Сокілецький млин" не відповідає дійсності;

- питання про віднесення спірних об'єктів до водних об'єктів, які не підлягають приватизації судом не досліджувалось. Спірні об'єкти не відносяться до водних об'єктів загальнодержавного значення. У справі відсутні докази реєстрації спірних об'єктів як водних об'єктів;

- законодавство не містить заборон щодо приватизації об'єктів культурної спадщини;

- перехід права власності на спірне майно до набувачів фізичних осіб у 2001 р. відбувся на підставі документів та за наявності волі місцевих органів влади, а саме рішень прийнятих цими органами у межах їх владних повноважень. Скасування цих рішень через 11 років, визнання незаконним свідоцтв на право власності, після їх прийняття не можуть безумовною підставою для витребування майна у його кінцевого набувача через 14 років, оскільки не відповідає засадам правової визначеності;

- скасування рішення у 2011 р. не є достатньою підставою для позбавлення права власності особи (ТОВ "Балфорд Центр"), яка при цьому жодних порушень не вчиняла;

- позивач зазначає, що ТОВ "Балфорд Центр" набув спірне майно без правових підстав, однак зазначене спростовується наявним справі рішенням про передачу спірного майна до статутного капіталу. Відповідне рішення та акт приймання-передачі підтверджують, що спірне майно набуте на правових підставах;

- позовна заява не містить посилання на норми права, якими керується позивач як підставу для витребування майна;

- позовні вимоги порушують загальні принципи права особи на вільне володіння майном, а позивач вимагає фактично здійснити конфіскацію майна без обґрунтування.

Крім того у подані до суду заяві відповідач 1 (Товариство з обмеженою відповідальністю "Балфорд Центр") просить суд застосувати до заявлених позовних вимог строки позовної давності, оскільки позивачем не реалізовано право на виконання рішенням Немирівського районного суду від 09.12.2001 р. (справа № 2-499/2010) та пропущено строк давності виконання цього рішення та пред'явлення до виконання виконавчого документу.

Зокрема рішення суду від 09.12.2001 р. у справі № 2-499/2010 набуло законної сили 14.06.2011 р., а відтак строк виконання судового рішення у зазначеній справі закінчився 14.06.2012 р. Отже позивачем з 14.06.2011 р. не вичинялось жодних дій на виконання рішення по справі № 2-499/2010.

Крім того у даній заяві відповідач зазначає, що позивач по порушення своїх прав дізнався ще у 20110 р. при зверненні із зустрічним позовом в межах справи № 2-499/2010, однак з Крім того у даній заяві відповідач зазначає, що позивач по порушення своїх прав дізнався ще у 20110 р. при зверненні із зустрічним позовом в межах справи № 2-499/2010, однак з даного моменту не вчинив жодних дій на відновлення своїх порушених прав. При цьому запис про державну реєстрацію спірного майна за ТОВ "Балфорд Центр" є актуальним та не скасованим.

даного моменту не вчинив жодних дій на відновлення своїх порушених прав. При цьому запис про державну реєстрацію спірного майна за ТОВ "Балфорд Центр" є актуальним та не скасованим.Прокурор у поданих до суду поясненнях по справі та відповіді на відзив відповідача 1 не погоджується із доводами останнього вказуючи, окрім іншого, слідуюче:

- рішення суду у справі № 2-499/2010 в силу ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції від 04.06.2011), не підлягало примусовому виконанню;

- спірне майно вибуло із володіння держави незаконно та підлягає витребуванню у останнього набувача ТОВ "Балфорд Центр";

- доводи заяви про застосування строків позовної давності від 18.10.2018 є надуманими та такими, що не ґрунтуються на законодавчих нормах;

- ТОВ "Сокілецький млин" правовстановлюючих документів на підставі яких воно розпорядилось спірним майном на адресу суду не надано, що свідчить про незаконність його відчуження;

- відповідачем невірно трактовано його процесуальні повноваження врегульовані ч. 5 ст. 75 ГПК України. Водночас рішенням Немирівського районного суду у справі за № 2-499/2010 від 09.12.2010 не встановлено жодних обставин стосовно ТОВ "Балфорд Центр". Спірне майно є предметом розгляду вказаної цивільної справи, а не стороною по справі;

- невірним є твердження ТОВ "Балфорд Центр" щодо позиції прокурора про належність усіх пам'яток архітектури до державної власності. Так, в позовній заяві стверджується, що пам'ятки архітектури комплекс споруд: млин, електростанція, склад, крупорушка перебували та продовжують перебувають у власності держави однак, складові частини зазначених об'єктів вибули із власності держави без її волі чи згоди.

Водночас витребування майна з чужого незаконного володіння обґрунтовано вимогами ст. 387 ЦК України про, що зазначено в позові.

Відповідач 1 (Товариство з обмеженою відповідальністю "Балфорд Центр") у пояснені по справі заперечує щодо доводів прокурора викладених у пояснені від 25.10.2018 р. зазначає, що посилання прокуратури на те, що рішення у справі № 2-499/2010 є необґрунтованим

Крім того, вказує, що позовна заява не містить норм права на підставі яких позивач просить захистити його права та витребувати майно.

Також відповідач відзначає, що Вінницька ОДА як позивач будучи обізнана про заяву ТОВ "Балфорд Центр" про застосування строків позовної давності клопотання про їх поновлення не подавала.

У відповіді на відзив позивач (Вінницька обласна державна адміністрація) вважає заперечення викладені відповідачем у відзиві неправомірним та необґрунтованими, вказуючи, наряду з іншим, таке:

- в позові немає жодного твердження відносно виявлення позивачем незаконної приватизації майна ТОВ "Балфорд Центр" у с. Сокілець Немирівського району. Натомість, в позовній заяві зазначається про незаконну передачу ТОВ "Сокілецький млин" майна, що належить державі в особі обласної державної адміністрації до статутного фонду ТОВ "Балфорд Центр" внаслідок якого відбулась незаконна реєстрація права приватної власності на це майно за ТОВ "Балфорд Центр";

- судами у справі № 2-499/2010 встановлено, що передане безкоштовно Вінницькою обласною радою трудящих 24 січня 1977 року Немирівському МКЗ нерухоме майно - комплекс споруд: млин, електростанція, склад, крупорушка, складовою частиною якого є мощення двору і підпірна стіна, повернуто на баланс Управління будівництва і архітектури Вінницької обласної державної адміністрації. Інших фактів, які б свідчили про передачу державного майна у власність інших юридичних або фізичних осіб судом не встановлено;

- участь у зазначеній справі в якості сторін приймала Вінницька обласна державна адміністрація та ТОВ "Сокілецький млин". Однак незважаючи на рішення суду ТОВ "Сокілецький млин" свідомо внесено до статутного капіталу ТОВ "Балфорд Центр" майно, яке йому не належить.

- ТОВ "Балфорд Центр" не має право спростовувати обставини встановлені в цій справі відповідно до ст. 75 ГПК України, оскільки дана юридична особа взагалі не має відношення до справи № 2-499/2010, жодна з обставин встановлених в цій справі не встановлювалась відносно неї;

- спірне майно обласною державною адміністрацією жодним чином не відчужувалось. Крім зазначеного, це майно належить державі в особі обласної державної адміністрації, як органу управління майном відповідно до статті 326 Цивільного кодексу України та рішення про його відчуження не могло прийматись без її участі.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 04.02.2004 р. рішенням виконкому Сокілецької сільської ради № 7 оформлено право колективної власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Сокілецький млин" на 1/10 частину майнового комплексу розташованого у с. Сокілець Немирівського району по вул. Леніна, 128, а саме: контору і лабораторію - 11,0 кв.м., майстерню - 129,7 кв.м., склад ГСМ - 17,2 кв.м., магазин - 19,9 кв.м., туалет - 2,1 кв.м., кузню - 10,4 кв.м., будинок помольця - 19,3 кв.м., вагову - 9,4 кв.м., паркан на металевій основі, підпірну стіну - 153 п.м, вимощення двору - 4810 кв.м., шлюзи-плотини - 115 куб. м, робочі лотки - 62 куб.м., підводящий канал - 44523 куб.м. та накидну кам'яну споруду (а.с. 40-41, т. 1).

10.02.2004 р. Виконавчим комітетом Сокілецької сільської ради ТОВ "Сокілецький млин" видано свідоцтво про право колективної власності на вказане нерухоме майно.

17.10.2006 р. рішенням виконкому Сокілецької сільської ради № 85 оформлено право державної власності за Державою в особі Вінницької обласної державної адміністрації на пам'ятку архітектури та містобудування категорії місцевого значення "Електростанція та млин" , розташовану за адресою вул. Леніна, 130, с. Сокілець Немирівського району Вінницької області, що складається з будівель: "Склад", "Електростанція та млин", "Крупорушка" (а.с. 224-225, т. 1).

20.10.2006 р. Виконавчим комітетом Сокілецької сільської ради ТОВ "Сокілецький млин" видано свідоцтва про право власності держави в особі Вінницької обласної державної адміністрації на вказане нерухоме майно (а.с. 31-33, т. 1).

Цього ж дня КП "Тульчинським БТІ" проведено реєстрацію права держави в особі Вінницької обласної державної адміністрації на зазначене нерухоме майно (а.с.31-33 зворот, т. 1).

Зазначене рішення виконкому Сокілецької сільської ради № 85 та свідоцтво від 20.10.2006 р., а також реєстрація права власності держави на пам'ятку архітектури та містобудування категорії місцевого значення "Електростанція та млин" не визнано недійсними та не скасовано у встановленому законом порядку.

09.12.2010 р. рішенням Немирівського районного суду Вінницької області у справі № 2-499/2010, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 14.06.2011 р., окрім іншого, визнано недійсним акт № 2 приймання - передачі додаткового внеску у статутний фонд ТОВ "Сокілецький млин" від 12.12.2003 р. в частині передачі права власності ТОВ " Сокілецький млин" на підпірну стіну 153 м., вимощення двору 4810 кв. м, шлюзи - плотину 115 куб. м., робочі лотки 62 куб. м., підходящий канал 44523 куб.м. Визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Сокілецької сільської ради від 04.02.2004 р. № 7 про оформлення права колективної власності за ТОВ "Сокілецький млин" на майно засновників, що було ними внесено до статутного фонду підприємства, в частині оформлення права колективної власності за ТОВ "Сокілецький млин" на підпірну стіну 153 м., вимощення двору 4810 кв. м, шлюзи-плотину 115 куб. м., робочі лотки 62 куб. м., підводящий канал 44523 куб. м . Скасовано свідоцтво від 10.02.2004 р. про право власності на нерухоме майно , що знаходиться у Вінницькій області Немирівський район, с. Сокілець, вул. Леніна, 128 видане ТОВ "Сокілецький млин" на підставі рішення виконавчого комітету Сокілецької сільської ради від 04.02.2004 р. № 7 (а.с. 34-39, 222-223, т. 1).

Рішенням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.11.2012 р. рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 09.12.2010 р. та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 14.06.2011 р. в частині задоволення позовних вимог Вінницької обласної державної адміністрації про визнання недійсним акта № 2 приймання-передачі додаткового внеску до статутного фонду ТОВ "Сокілецький млин" від 12.12.2003 р. в частині передачі права власності ТОВ "Сокілецький млин" на підпірну стіну - 153 м, вимощення двору - 4810 кв. м, шлюзи-плотину - 115 куб. м, робочі лотки - 62 куб. м, підвідний канал - 44523 куб. м скасовано і ухвалено в цій частині нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову Вінницькій обласній державній адміністрації в цій частині. В решті - рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 09.12.2010 р. та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 14.06.2011 р. залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 17.04.2013 р. № 6-19цс-13 у задоволенні заяви ТОВ "Сокілецький млин" про перегляд рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.11.2012 р. у справі № 2-499/2010 з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції відмовлено.

Встановлені судом обставини у даній справі стосовно належності майна державі та віднесення спірних об'єктів, які є предметом розгляду даного спору до невід'ємних складових комплексу споруд " Електростанція та млин" в силу ч. 4 ст.75 ГПК України є преюдиційними для при розгляді даного спору та не потребують повторному доказуванню.

Згідно паспорту об'єкта культури "Електростанція та млин" (Млин розтрусний з водяним двигуном; Млин вальцований; Електростанція при Сокілецьких млинах) від 2013 р. власником об'єкта є Держава в особі Вінницької обласної державної адміністрації. При цьому відповідно до п. 12. Паспорту "Перелік складових (для комплексу (ансамблю), визначеного місця)": Електростанція, млин, дериваційний канал, гідротехнічні споруди (шлюзи-плотина, робочі лотки, греблі, містки), крупорушка, складський будинок, двір для просушки зерна, підпірні стінки) (а.с. 89-117, т. 1).

В той же час, 06.04.2018 р. загальними зборами учасників ТОВ "Сокілецький млин" прийнято рішення, оформлене протоколом № 06/04/2018, яким вирішено вступити до складу учасників ТОВ "Балфорд Центр" та внеском до статутного капіталу визначено нерухоме майно, в тому числі майно, яке є предметом розгляду даного спору (а.с. 73, т. 1).

Згідно акту приймання-передавання майна до статутного капіталу ТОВ "Балфорд Центр" від 11.04.2018 р. майно, яке є предметом розгляду спору передано ТОВ "Балфорд Центр"(а.с. 74, т. 1).

В подальшому, 29.05.2018 р. державним реєстратором ОСОБА_1 районної державної адміністрації зареєстровано за ТОВ "Балфорд Центр" право приватної власності на нерухоме майно передане згідно акту від 11.04.2018 р., в тому числі т.ч., підпірну стіну - 153 п.м, вимощення двору - 4810 кв.м., шлюзи-плотини - 115 куб. м, робочі лотки - 62 куб.м., підводящий канал - 44523 куб.м. (а.с. 44-46, т. 1)

08.06.2018 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Балфорд Центр" звернулось до Сокілецької сільської ради з клопотанням вих. № 08/06/2018 від 08.06.2018 р. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для рекреаційного призначення під будівлями та спорудами, в тому числі тими, що є предметом даного спору (а.с 72, т.1 ).

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, заперечень відповідача 2 та надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Згідно зі ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принципи верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Статтею 326 ЦК України передбачено, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Як вказувалось вище, 17.10.2006 р. рішенням виконкому Сокілецької сільської ради № 85 оформлено право державної власності за Державою в особі Вінницької обласної державної адміністрації на пам'ятку архітектури та містобудування категорії місцевого значення "Електростанція та млин" , розташовану за адресою вул. Леніна, 130, с. Сокілець Немирівського району Вінницької області, що складається з будівель: "Склад", "Електростанція та млин", "Крупорушка".

20.10.2006 р. Виконавчим комітетом Сокілецької сільської ради ТОВ "Сокілецький млин" видано свідоцтва про право власності держави в особі Вінницької обласної державної адміністрації на вказане нерухоме майно за наслідком чого КП "Тульчинським БТІ" проведено реєстрацію права держави в особі Вінницької обласної державної адміністрації на зазначене нерухоме майно.

Зазначене рішення виконкому Сокілецької сільської ради № 85 та свідоцтво від 20.10.2006 р., а також реєстрація права власності держави на пам'ятку архітектури та містобудування категорії місцевого значення "Електростанція та млин" не визнано недійсними та не скасовано у встановленому законом порядку.

Рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 09.12.2010 р. у справі № 2-499/2010, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 14.06.2011 р., окрім іншого, визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Сокілецької сільської ради від 04.02.2004 р. № 7 про оформлення права колективної власності за ТОВ "Сокілецький млин" на майно засновників, що було ними внесено до статутного фонду підприємства, в частині оформлення права колективної власності за ТОВ "Сокілецький млин" на підпірну стіну 153 м., вимощення двору 4810 кв. м, шлюзи-плотину 115 куб. м., робочі лотки 62 куб. м., підводящий канал 44523 куб. м. Скасовано свідоцтво від 10.02.2004 р. про право власності на нерухоме майно , що знаходиться у Вінницькій області Немирівський район, с. Сокілець, вул. Леніна, 128 видане ТОВ "Сокілецький млин" на підставі рішення виконавчого комітету Сокілецької сільської ради від 04.02.2004 р. № 7 (а.с. 34-39, 222-223, т. 1).

Рішенням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.11.2012 р. рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 09.12.2010 р. та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 14.06.2011 р. в цій частині залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 17.04.2013 р. № 6-19цс-13 у задоволенні заяви ТОВ "Сокілецький млин" про перегляд рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.11.2012 р. у справі № 2-499/2010 з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції відмовлено.

Задовольняючи позов Вінницької міської державної адміністрації про визнання незаконним і скасування рішення виконавчого комітету Сокілецької сільської ради Немирівського району Вінницької області від 4 лютого 2004 року № 7 про оформлення права колективної власності за ТОВ "Сокілецький млин" на це майно та про скасування свідоцтва про право власності на це майно від 10.02.2004 р. суди, з якими погодився суд касаційної інстанції, виходили:

по-перше: з того, що частина майна (шлюзи-плотина - 115 куб. м, робочі лотки - 62 куб. м, підвідний (дериваційний) канал - 44523 куб. м) як штучно створені елементи довкілля, в яких зосереджуються води, відносяться до водних об'єктів України, які відповідно до ст. 13 Конституції України, ст. ст. 16, 51 Водного кодексу України, п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", п. "г" ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" є виключною власністю народу України від імені якого права власника здійснюють органи державної влади і місцевого самоврядування та надаються тільки у користування;

по-друге: з того, що інша частина майна (вимощення двору і підпірна стіна) у встановленому законом порядку віднесена до пам'яток архітектури і містобудування місцевого значення, перебувала у власності і під охороною держави , із власності держави не вибувала, а відтак це майно не належало на праві колективної власності ТОВ "Немирівський МКЗ" і не підлягало розпаюванню й передачі у власність позивачів з наступним внесенням ними цього майна до статутного фонду ТОВ "Сокілецький млин".

Крім у рішеннях суду встановлено, що вимощення двору, шлюзи плотина, робочі лотки, підводящий канал, підпірна стіна являються невід'ємною складовою комплексу споруд " Електростанція та млин".

Також судом встановлено, що передане безкоштовно Вінницькою обласною радою депутатів трудящих 14 березня 1977 року Немирівському МКЗ нерухоме майно - комплекс споруд: млин, електростанція, склад, крупорушка, складовою частиною якого є мощення двору і підпірна стіна, 31 жовтня 1994 року було повернуто на баланс Управління будівництва і архітектури Вінницької обласної державної адміністрації .

Вказані обставини стосовно належності майна державі та віднесення спірних об'єктів, які є предметом розгляду даного спору до невід'ємних складових комплексу споруд " Електростанція та млин" в силу ч. 4 ст. 75 ГПК України є преюдиційними для при розгляді даного спору та не потребують повторному доказуванню.

Доказів скасування (перегляду за нововиявленими обставинами) рішення суду у справі в зазначеній частині вимог матеріали справи не містять .

У рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 р. у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" зазначено, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Окрім того, віднесення гідротехнічних споруд (шлюзів-плотин, робочих лотків, гребель, містків), підпірних стін до переліку складових об'єкта культури "Електростанція та млин" відображено у п. 12. Паспорту об'єкта культури "Електростанція та млин".

Таким чином з проаналізованих обставин справи, які підтверджені належними, достовірними та допустимими доказами, встановлено, що власником нерухомого майна комплекс споруд "Електростанція та млин" невід'ємними складовими яких є об'єкти нерухомого майна які є предметом даного спору є держава в особі Вінницької обласної державної адміністрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном

Згідно із ч.1 ст.319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Одним із способів захисту, в силу вимог ч. 2 ст. 16 ЦК України є витребування майна з чужого незаконного володіння.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Позивачем за віндикаційним позовом може бути неволодіючий власник. Водночас законодавство надає право звертатися з вимогами про витребування майна з чужого незаконного володіння не лише власникам, а й іншим особам, у яких майно власника перебувало у законному володінні за відповідною правовою підставою ("титулом").

Відповідачем за віндикаційним позовом має бути незаконний володілець майна власника, який може і не знати про неправомірність свого володіння та утримання такого майна. При цьому незаконними володільцями вважаються як особи, які безпосередньо неправомірно заволоділи чужим майном, так і особи, які придбали майно не у власника, тобто у особи, яка не мала права ним розпоряджатися.

Предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном невласника про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння.

Важливою умовою звернення з віндикаційним позовом є відсутність між позивачем і відповідачем зобов'язально-правових відносин.

Підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння.

Такими чином предмет доказування у таких справах становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як-от: факти, що підтверджують його право власності або інше суб'єктивне право титульного володільця на витребуване майно, факт вибуття майна з володіння позивача, наявність майна в натурі у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.06.2018 р. у справі № 914/296/18 ).

При цьому, власник вправі витребувати своє майно від особи, в якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні. Тобто, в першу чергу, на підтвердження наявності в позивача суб'єктивного матеріального права на витребування майна з чужого незаконного володіння, він повинен надати суду відповідні належні докази, що підтверджують його право на зазначене майно (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.06.2018 р. у справі № 5013/458/11 ).

Саме із такого розуміння інституту витребування майна з чужого незаконного володіння слід виходити при вирішенні даного спору.

Судом в ході розгляду зазначеної справи встановлено, що власником нерухомого майна , яке є предметом розгляду даної справи, є держава в особі Вінницької обласної державної адміністрації ..

Зазначене підтверджується наведеними вище обставинами справи.

Разом з тим, згідно акту приймання-передавання майна до статутного капіталу ТОВ "Балфорд Центр" від 11.04.2018 р. майно, яке є предметом розгляду спору передано ТОВ "Балфорд Центр" складено за результатом прийнятого загальними зборами ТОВ "Сокілецький млин" рішення, оформленого протоколом № 06/014/2018 від 06.04.2018 р.

В подальшому, 29.05.2018 р. державним реєстратором ОСОБА_1 районної державної адміністрації зареєстровано за ТОВ "Балфорд Центр" .

Таким чином, сукупність наявних в справі доказів достеменно свідчить, що належним власником спірного майна є держава - в особі Вінницької обласної державної адмінстрації.

Однак з матеріалів справи слідує, що наразі спірне майно знаходиться у фактичному володінні ТОВ "Балфорд Центр" та використовується ним без достатніх правових підстав.

Факт перебування зазначеного майна у володінні ТОВ "Балфорд Центр" також підтверджено безпосередньо представником відповідача в судовому засіданні 17.12.2018 р. , що зафіксовано у протоколі судового засідання від вказаної дати.

Доказів наявності правомірності підстав перебування спірного майна у володінні відповідача 1, а також наявності прав власника у відповідача 2 щодо спірного майна, які дозволяли останньому внести його у статутний фонд відповідача в справі відсутні . Іншого не встановлено та сторонами не надано.

При цьому суд констатує, що майно, яке предметом розгляду справи індивідуально визначеним майном наділеним ознаками визначеними ст. 184 ЦК України.

Таким чином, встановлені вище обставини справи переконливо свідчать, що держава в особі позивача (Вінницької обласної державної адміністрації) є власником нерухомого майна комплекс споруд "Електростанція та млин" невід'ємними складовими яких є об'єкти нерухомого майна які є предметом даного спору, однак даний час спірне майно перебуває у володінні ТОВ "Балфорд Центр" та ним використовується без достатніх правових підстав, оскільки відповідачем 2 не надано жодних належних, допустимих та достовірних доказів, які б підтверджували правомірність володіння останнім спірним майном.

Прийняття рішення 06.04.2018 р. загальними зборами учасників ТОВ "Сокілецький млин" та складання акту приймання-передачі спірного майна до статутного капіталу ТОВ "Балфорд Центр" на переконання суду не є юридичним фактами, які підтверджують правомірність набуття права власності відповідачем 1.

За приписами ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Із матеріалів справи судом достеменно встановлено, що ТОВ "Сокілецький млин" на момент прийняття рішення загальними зборами його учасників не мала жодних правомочностей стосовно спірного майна , позаяк єдиним власником спірного майна була держава в особі Вінницької обласної державної адміністрації.

Відповідно до ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відтак прийняття рішення загальними зборами учасників ТОВ "Сокілецький млин" від 06.04.2018 р. щодо передачі в статутний фонд ТОВ "Балфорд Центр" майна власником якого відповідач 2 не був, у розумінні наведених вище норм матеріального права не дає підстав вважати, що відповідач набув право власності на спірне майно правомірно .

За наведених вище обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову заявленого до ТОВ "Балфорд Центр" в повному обсязі.

В той же час у задоволенні позову щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Сокілецький Млин" слід відмовити, позаяк матеріали справи не містять жодних доказів перебування у володінні відповідача 2 спірного нерухомого майна.

Щодо вимог позивача про визнання права власності за державою в особі Вінницької обласної державної адміністрації на нерухоме майно по вул.Леніна (Михайлівська), 128 у с.Сокілець Немирівського району Вінницької області, що складаються із підпірна стіна 153 п.м., № 2; вимощення двору 4810 кв.м.; шлюзи-плотина 115 куб.м., № 3; робочі лотки 62 куб.м., № 5; підводящий канал 44523 куб.м., № 4, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Зі змісту вказаної статті слідує, що позов про визнання права власності на майно необхідний позивачеві тоді, коли у інших осіб виникають сумніви у належності йому цього майна, створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності, у зв'язку з наявністю таких сумнівів чи втратою належних правовстановлюючих документів, наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або оспорюється ними, а метою подання позову про визнання права власності є усунення невизначеності у суб'єктивному праві, належному особі щодо індивідуально визначеного майна.

Позов про визнання права власності спрямований на усунення перешкод у здійсненні власником свого права і виключення домагань на належне власнику майно за допомогою підтвердження у судовому порядку факту належності йому спірного майна на праві власності, судове рішення про задоволення таких вимог має ґрунтуватися на встановленому судом у ході розгляду справи існуючого юридичного факту і не може замінювати собою правовстановлюючих документів.

Таким чином захист права власності шляхом його визнання у судовому порядку можливий за наявності одночасно двох умов: по-перше, підтвердження у судовому порядку своїх прав на майно, шляхом подання належних і достатніх доказів, які підтверджують факт набуття права власності на законних підставах, і, по-друге, вичерпне спростування доводів третіх осіб, які оспорюють або не визнають право власності позивача.

В даному випадку відповідачі 1, 2 вважає себе власником спірного майна і не визнає право власності позивача на це майно, при цьому, сторони не перебувають між собою у зобов'язальних відносинах.

Зокрема, відповідач 2 вважаючи, що майно, яке є предметом розгляду даного спору передав зазначене майно до статутного фонду ТОВ "Балфорд Центр" (відповідач 1), тоді як останнє вважає, що вказане майно набуте ним за достатніх правових підстав.

Вимога про визнання права власності може бути поєднана з вимогою про витребування майна з чужого незаконного володіння (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.03.2018 р. у справі 904/4573/16 ).

З огляду на те, що спірні об'єкти нерухомості вибули із володіння держави поза її волею, беручи до уваги, що свідоцтва про право власності від 20.10.2006 р. на об'єкти, які входять до комплексу споруд "Електростанція та млин" не містять переліку об'єктів, які складовими вказаних споруд невід'ємними елементами яких є спірні об'єкти нерухомого майна, з метою усунення будь-яких сумнівів щодо належності спірного майна державі суд дійшов висновку про задоволення позову в цій частині вимог в повному обсязі.

Застосування судами такого способу захисту прав позивача - не породжує у нього права власності, як нового права, а лише підтверджує належне позивачу право власності, яке набуте ним на законних підставах, однак, з тих чи інших причин оспорюється іншими особами.

Наведені висновки суду узгоджуються із позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладеною у постанові від 21.08.2018 р. у справі № 902/1722/14.

Також прокурором заявлено вимогу до Товариства з обмеженою відповідальністю "Балфорд Центр" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Сокілецький Млин" про скасування державної реєстрації права приватної власності на спірне нерухоме майно.

За приписами ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України" та ст. 3 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами міжнародних договорів, ратифікованих законами України.

Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому у рішенні у справі "Пантелеєнко проти України" Європейським судом з прав людини зазначено, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так самовстановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними (рішення Європейського cуду з прав людини у справі "Дорани проти Ірландії").

В свою чергу у рішенні по справі "Каіч та інші проти Хорватії" Європейським cудом з прав людини вказано, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права

Отже, держава несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених , невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до п. 4. ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути зокрема відновлення становища, яке існувало до порушення.

Згідно із ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав (ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Відповідно до статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Пунктом 9 частини 1 статті 27 цього Закону визначено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема, рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Згідно зі статтею 26 даного Закону записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Отже, підставою для скасування записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, є, зокрема, рішення суду про скасування відповідного запису.

Як вказувалось вище, наряду із наявною сукупністю доказів (свідоцтвами про право власності від 20.10.2006 р. та реєстрацією права власності згідно вказаних свідоцтв, рішення суду у справі № 2-499/2010, паспорту об'єкта культури "Електростанція та млин"), які підтверджують належність спірних об'єктів на праві власності державі в особі Вінницької ОДА (позивач) право власності на зазначені об'єкти зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Балфорд Центр" про що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявний відповідний запис № 23361540 від 29.05.2018 р. (а.с. 44, т. 1)

Доказів реєстрації права власності на вказані об'єкти нерухомого майна за Товариством з обмеженою відповідальністю "Сокілецький Млин" в справі відсутні.

При цьому звертаючись із вказаним вимогами до суду прокурором відповідачами визначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Балфорд Центр" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Сокілецький Млин".

В той же час у постановах ОСОБА_7 Верховного Суду від 04.09.2018 р. у справі № 823/2042/16 та від 07.11.2018 р. у справі № 821/406/17 зазначено, належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення та/чи запису про проведену державну реєстрацію права має бути особа, право якої зареєстровано , а тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін

Таким чином належним відповідачем за вказаною вимогою є Товариством з обмеженою відповідальністю "Балфорд Центр" (особа, право якої зареєстровано на спірне майно).

З огляду на вказане, вимоги прокурора в частині скасування державної реєстрації права приватної власності на майно, що є предметом розгляду спору підлягають задоволенню судом лише стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "Балфорд Центр".

Заперечення відповідача 1 щодо позову судом оцінюються критично та не беруться до уваги, позаяк спростовуються встановленими обставинами справи, якими підтверджується належність майна, яке є предметом спору, на праві власності державі та перебування вказаного майна у чужому незаконному володінні відповідача 1 без жодних на те правових підстав.

При цьому наявність запису в Державному реєстрі речових прав про реєстрацію права власності на нерухоме майно за відповідачем 1 жодним чином не підтверджує правомірність набуття права власності на зазначене майно Товариством з обмеженою відповідальністю "Балфорд Центр".

Доводи відповідача 1 стосовно необґрунтованого посилання позивача рішення суду у справі № 2-499/2010, оскільки ТОВ "Балфорд Центр" у часті у даній справі не приймало є безпідставними та ґрунтуються на невірному розумінні приписів ст. 75 ГПК України у частині 4 якої визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини , якщо інше не встановлено законом.

В даному випадку у справі № 2-499/2010 обставини належності майна встановлено стосовно держави в особі Вінницької обласної державної адміністрації, яка була позивачем у згаданій справі.

Крім того вказані доводи відповідача суперечать одному з основних елементів верховенства права принципу правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (п.72 рішення Європейського Суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України").

Твердження відповідача 1, які в сукупності зводяться до посилань на правомірність набуття ним спірного, відсутність заборон заборон щодо приватизації об'єктів культурної спадщини, перехід права власності на спірне майно до набувачів фізичних осіб у 2001 р. відбувся на підставі документів та за наявності волі місцевих органів влади, є також безпідставними та такими, що не узгоджуються із наявними в справі доказами, якими не підтверджено обставин, що свідчили б про відчуження (передачу у власність) державою в собою Вінницкої ОДА належного їй майна.

При цьому державою в особі Вінницької ОДА право власності на комплекс споруд "Електростанція та млин" невід'ємними складовими елементами яких є майно, яке є предметом розгляду даного спору, набуто на підставі свідоцтв від 20.10.2006 р. виданих Виконавчим комітетом Сокілецької сільської ради та зареєстровано у встановленому законом порядку.

Доказів визнання недійсним (скасування) зазначених свідоцтв про право власності та реєстрації права власності на майно матеріали справи не містять.

Крім того, перебування майна у власності держави в особі Вінницької ОДА встановлено рішенням у справі № 2-499/2010, залишеним без змін щодо вказаних обставин апеляційною та касаційною інстанціями.

В той же час підстава набуття відповідачем 2 права на об'єкти нерухомого майна (рішенням виконкому Сокілецької сільської ради № 7 від 04.20.2004 р. та видані на його виконання свідоцтва від 10.02.2004 р.) скасована рішенням суду у справі № 2-499/2010 від 09.12.2010 р., відтак не створює жодних правових наслідків, в тому числі і тих на які посилається ТОВ "Балфорд Центр".

Посилання відповідача 1 на відсутність пред'явлення позивачем зазначеного рішення до виконання, пропуск строку такого пред'явлення та непроведення реєстраційних дій за вказаним рішенням судом не беруться до уваги, позаяк в цілому зазначеним рішенням підтверджено наявність у держави в особі Вінницької ОДА права на об'єкти нерухомого майна, яке набуте на підставі певних юридичних фактів та відсутність підстав для передачі вказаних об'єктів у власність інших осіб.

Таким чином за наслідком вказаного рішення відбулось поновлення порушених прав позивача, в зв'язку з чим останнє не потребувало подальшого вчинення дій з примусового його виконання.

Доводи відповідача 1 щодо пропуску строку позовної давності викладені у поданій ним до суду заяві судом відхиляються, так як позов у даній справі подано в межах строку позовної давності встановленого ст. 267 ЦК України.

При цьому посилання відповідача 1 на те, що відлік бере свій початок з 2010 року є безпідставними, оскільки за вимогами статті 261 цього Кодексу початок перебігу строку позовної давності пов'язується не лише з моментом, коли особі, яка звертається за захистом свого права або інтересу, стало відомо про порушення свого права чи про особу, яка його порушила, а також з моментом, коли така особа могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила . Така ж правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 916/2073/17 та у справі № 916/2403/16, постанові ОСОБА_7 Верховного Суду від 20.11.2018 р. у справі № 907/50/18 .

В даному випадку порушення прав позивача настало внаслідок прийняття загальними зборами ТОВ "Сокілецький Млин" про передачу майна, що є предметом спору, до статутного капіталу ТОВ "Балфорд Центр" від 06.04.2018 р. подальшої реєстрації 29.05.2018 р. державним реєстратором ОСОБА_1 районної державної адміністрації за ТОВ "Балфорд Центр" права приватної власності на спірне нерухоме майно, відтак із вказаного моменту бере свій відлік початок строку позовної давності для звернення позивача до суду за захистом своїх прав.

До вказаного моменту права позивача зі сторони відповідачів не порушено.

Також безпідставними є твердження відповідача 1 на порушення принципу права особи на вільне володіння майном із посиланням на те, що позивач вимагає фактично здійснити конфіскацію майна без обґрунтування, позаяк зазначене могло мати місце у випадку набуття права на майно за наявності правових підстав, що в даному випадку не встановлено.

Інші доводи відповідача 1 не є такими, що нівелюють наявність правових підстав для задоволення заявленого прокурором позову.

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За вказаних обставин у своїй сукупності, суд дійшов висновку про задоволення повністю позову щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Балфорд Центр" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Сокілецький Млин" в частині вимог про визнання права власності, задоволення позову щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Балфорд Центр" у частині позовних вимог про скасування державної реєстрації права приватної власності та зобов'язання повернути Вінницькій обласній державній адміністрації нерухоме майно та відмову у задоволенні позову щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Сокілецький Млин" в частині позовних вимог про скасування державної реєстрації права приватної власності та зобов'язання повернути Вінницькій обласній державній адміністрації нерухоме майно.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідачів 1, 2 відповідно до ст.129 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог щодо кожного з них.

18.12.2018 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення із зазначенням про відкладення складання тексту повного судового рішення на строк не більше ніж на десять днів з дня закінчення розгляду справи.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Балфорд Центр" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Сокілецький Млин" задовольнити в частині позовної вимоги про визнання права власності у повному обсязі.

2. Визнати право власності за державою в особі Вінницької обласної державної адміністрації, вул.Соборна, 50, м.Вінниця, 21050 (ідентифікаційний код - 20089290) на нерухоме майно по вул.Леніна (Михайлівська), 128 у с.Сокілець Немирівського району Вінницької області, що складаються із підпірна стіна 153 п.м., № 2; вимощення двору 4810 кв.м.; шлюзи-плотина 115 куб.м., № 3; робочі лотки 62 куб.м., № 5; підводящий канал 44523 куб.м., № 4.

3. Позов щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Балфорд Центр" у частині позовних вимог про скасування державної реєстрації права приватної власності та зобов'язання повернути Вінницькій обласній державній адміністрації нерухоме майно задовольнити у повному обсязі.

4. Скасувати державну реєстрацію права приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Балфорд Центр", вул.Раїси Окіпної, 9, м.Київ, 02002 (ідентифікаційний код - 38577372) на нерухоме майно: підпірна стіна 153 п.м., № 2; вимощення двору 4810 кв.м.; шлюзи-плотина 115 куб.м., № 3; робочі лотки 62 куб.м., № 5; підводящий канал 44523 куб.м., № 4 по вул.Леніна (Михайлівська), 128 у с.Сокілець Немирівського району Вінницької області.

5. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Балфорд Центр", вул.Раїси Окіпної, 9, м.Київ, 02002 (ідентифікаційний код - 38577372) повернути Вінницькій обласній державній адміністрації, вул.Соборна, 50, м.Вінниця, 21050 (ідентифікаційний код - 20089290) нерухоме майно, а саме: підпірну стіну 153 п.м., № 2; вимощення двору 4810 кв.м.; шлюзи-плотина 115 куб.м., № 3; робочі лотки 62 куб.м., № 5; підводящий канал 44523 куб.м., № 4 по вул.Леніна (Михайлівська), 128 у с.Сокілець Немирівського району Вінницької області.

6. У задоволенні позову щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Сокілецький Млин" в частині позовних вимог про скасування державної реєстрації права приватної власності та зобов'язання повернути Вінницькій обласній державній адміністрації нерухоме майно відмовити повністю.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Балфорд Центр", вул.Раїси Окіпної, 9, м.Київ, 02002 (ідентифікаційний код - 38577372) на користь прокуратури Вінницької області, вул.Монастирська, 33, м.Вінниця, 21050 (ідентифікаційний код - 02909909) - 4 405 грн 00 коп. відшкодування витрат по сплаті судового збору за наступними реквізитами: р/р 35213099003988, ЄДРПОУ 02909909, ДКСУ, МФО 820172, отримувач Прокуратура Вінницької області.

8. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сокілецький Млин", вул.Леніна, 124, с.Сокілець, Немирівський район, Вінницька область (ідентифікаційний код - 32540132) на користь прокуратури Вінницької області, вул.Монастирська, 33, м.Вінниця, 21050 (ідентифікаційний код - 02909909) - 881 грн 00 коп. відшкодування витрат по сплаті судового збору за наступними реквізитами: р/р 35213099003988, ЄДРПОУ 02909909, ДКСУ, МФО 820172, отримувач Прокуратура Вінницької області.

9. Видати накази в день набрання рішенням законної сили.

10. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

11. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-Західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

12. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 28 грудня 2018 р.

Суддя О.О. Банасько

віддрук. 7 прим.:

1 - до справи.

2 - Заступнику прокурора Вінницької області - вул. Монастирська, 33, м. Вінниця, 21050.

3 - Вінницькій обласній державній адміністрації - вул. Соборна, 70, м. Вінниця, 21050.

4 - Департаменту будівництва, містобудування та архітектури Вінницької обласної державної адміністрації - вул. Театральна, 14, м. Вінниця, 21050.

5 - ТОВ "Балфорд Центр" - вул. Р. Окіпної, 9, м. Київ, 02002.

6 - ТОВ "Сокілецький Млин" - вул. Леніна, 124, с. Сокілець, Немирівський район, Вінницька область, 22846.

7 - ОСОБА_1 районній державній адміністрації - вул. Тиверська, 32, смт Тиврів, Вінницька область, 23300.