Рішення

від 17.12.2018 по справі 902/475/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" грудня 2018 р. Cправа № 902/475/18

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом : Приватного акціонерного товариства "Західукрвибухпром", м.Житомир

до : Товариства з обмеженою відповідальністю "Горнафтосервіс", смт Тростянець, Тростянецький район, Вінницька область

про стягнення 443 732,59 грн.

За участю секретаря судового засідання Василишеної Н.О.

За участю представників:

позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 21.03.2018 р. діє до 21.03.2019 р. включно, паспорт ВН № 464103 виданий Богунським РВ УМВС України в Житомирській області від 01.07.2009 р.

відповідача: не з'явився.

В С Т А Н О В И В :

Приватним акціонерним товариством "Західукрвибухпром" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Горнафтосервіс" про стягнення 443 732 грн 59 коп., з яких 318 860 грн 00 коп. основного боргу, 25 388 грн 27 коп. - 3 % річних, 99 484 грн 32 коп. інфляційних втрат за договором буровибухових робіт № 1 від 01.10.2015 р.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вказану позовну заяву розподілено до розгляду судді Лабунській Т.І., яка ухвалою від 14.08.2018 відкрила провадження у даній справі вирішивши здійснювати її розгляд у порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 14.09.2018.

В подальшому на підставі заяви судді Лабунської Т.І. від 20.08.2018 та розпорядження керівника апарату суду від 20.08.2018 у зв'язку з тим, що підстави для проведення автоматизованого розподілу без врахування спеціалізації відпали здійснено повторний автоматизований розподіл справи № 902/475/18 за результатами якого справу передано на розгляд судді Банаську О.О.

Ухвалою суду від 23.08.2018 р. справу № 902/475/18 прийнято новим складом суду до свого провадження.

Ухвалою суду від 14.09.2018 р. відкладено підготовче засідання до 15.10.2018 р.

Однак судом встановлено, що відкладення підготовчого судового засідання на 15.10.2018 р. відбулось помилково, оскільки святковий день 14.10.2018 р., День захисника України, збігається з неділею, тож вихідний день переноситься на понеділок, 15.10.2018 р., в зв'язку з чим судове засідання слід призначити на 16.10.2018 р.

Ухвалою суду від 25.09.2018 р. призначено судове засідання на 16.10.2018 р.

Ухвалою суду від 16.10.2018 р. відкладено підготовче засідання до 19.11.2018 р. та продовжено строк підготовчого провадження передбачений ч. 3 ст. 177 ГПК України на 30 днів.

За результатами проведення судового засідання 19.11.2018 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті про що постановлено ухвалу занесену до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 19.11.2018 р. призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 21.11.2018 р.

Ухвалою суду від 21.11.2018 р. відкладено розгляд справи до 17.12.2018 р.

В судове засідання 17.12.2018 р. представник відповідача не з'явився, витребуваних доказів не подав, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином ухвалою суду, яка надсилалась йому рекомендованою кореспонденцією за адресою, що значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Факт належного повідомлення відповідача підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення № 2430000649734.

Cтаттею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Також необхідно зазначити, що за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Ухвали Господарського суду Вінницької області у справі № 902/475/18 були оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалами у даній справі, в т.ч. ухвалою суду від 21.11.2018 р. у Єдиному державному реєстрі судових рішень .

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&ен рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Суд нагадує, що це роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним , є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" Європейським судом з прав людини наголошено, що правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді .

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті , крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу , суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представника відповідача.

Відповідно до ухвали суду від 21.11.2018 р. судове засідання 17.12.2018 р. проводиться в режимі відеоконференції з Господарським судом Житомирської області.

Представник позивача в ході розгляду справи заявлений позов підтримав та просив суд його задовольнити в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Як вбачається із позовної заяви позивач в якості підстави позовних вимог посилається на укладення з відповідачем договору на виконання буровибухових робіт № 11 від 01.10.2015 р. відповідно до умов якого позивачем виконано роботи на загальну суму 423 360 грн 00 коп. за які Товариство з обмеженою відповідальністю "Горнафтосервіс" частково, в зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість з оплати зазначених робіт в сумі 318 860 грн 00 коп.

За твердженням позивача, вказану заборгованість в сумі 318 860 грн 00 коп. відповідачем в добровільному порядку не сплачено.

З огляду на вказане, позивачем заявлено до стягнення з відповідача443 732 грн 59 коп., з яких 318 860 грн 00 коп. основного боргу, 25 388 грн 27 коп. - 3 % річних, 99 484 грн 32 коп. інфляційних втрат за договором буровибухових робіт № 1 від 01.10.2015 р.

Матеріали справи не містять ні відзиву, ні письмового пояснення з долученням відповідних доказів в яких би відповідач вказав власну процесуальну позицію щодо поданого позову.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 01.10.2015 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Горнафтосервіс" (Замовник, відповідач) та Приватним акціонерним товариством "Західукрвибухпром" (Виконавець, позивач) укладено договір на виконання буровибухових робіт № 11 (Договір) (а.с. 15-23, т. 1).

Відповідно до п. 1.1. Договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по виконанню буровибухових робіт по подрібненню гірської маси методом свердловинних зарядів з подрібненням негабариту бутобоєм. Замовник зобов'язаний прийняти і оплатити виконану роботу згідно Договору та рахунків виконавця.

Згідно із п. 3.1. Договору ціна (з урахуванням ПДВ) кубометра гірничої маси договірна і узгоджується протоколом узгодження ціни.

У п. 4.5 Договору сторонами узгоджено, що виконані виконавцем роботи оформлюються актами виконаних робіт, підписаними представниками обох сторін не пізніше дня наступного за днем закінчення проведення вибухових робіт.

Відповідно до п. 5.1 Договору роботи виконуються в обсязі, необхідному замовнику, при умові 100 % попередньої оплати вартості бурових робіт, до початку виконання вибухових робіт 90% загальної вартості заявленого об'єму. Остаточний розрахунок здійснюється протягом 10 банківських днів після підписання актів виконаних робіт.

Даний договір діє до 31.12.2015 р., але в будь-якому випадку до повного виконання зобов'язань сторонами (п. 12.1. Договору).

У протоколі погодження договірної ціни на проведення буровибухових робіт у ТОВ "Горнафтосервіс" сторони погодили, що ціна проведення буровибухових робіт свердловинними зарядами з подрібненням негабариту при сітці буріння 4,8 х 4.2 становить 24,10 грн без ПДВ (28,92 грн з ПДВ) та при сітці буріння 4,6 х 4,0 - 25,20 грн без ПДВ (30,24 грн з ПДВ) (а.с. 24, т. 1).

Судом встановлено, що позивачем відповідно до умов укладеного Договору виконано підрядні роботи на загальну суму 423 360 грн 00 коп. на підтвердження чого у справі містяться обопільно підписаний та скріплений печатками сторін акт здачі-приймання виконаних буровибухових робіт по дільниці № 21 від 01.12.2015 р. (а.с. 26, т. 1).

Цього ж дня позивачем виставлено відповідачу рахунок № 749 від 01.12.2015 р. на оплату виконаних робіт на суму 423 360 грн 00 коп. (а.с. 25, т. 1).

Відповідач в свою чергу свої договірні зобов'язання виконав частково, сплативши за виконанні роботи суму коштів в розмірі 104 500 грн 00 коп .

Проведені відповідачем оплати виконаних робіт зазначено у акті звіряння взаємних розрахунків, який підписано лише зі сторони ПАТ "Західвибухпром" (а.с. 30, т. 1).

Решту виконаних робіт в сумі 318 860 грн 00 коп. відповідачем не оплачено. Доказів протилежного матеріали справи не містять .

Вказану суму боргу за Договором на буровибухові роботи відображено у податковій звітності позивача, що стверджується наявною в справі податковою накладною (дата складання 01.12.2015 р.), в якій значиться господарська операція з виконання буровихових робіт на суму 318 860 грн 00 коп. (а.с. 27, т. 1).

При цьому суд констатує, що відповідачем всупереч приписів ст.ст. 13, 74 ГПК України не надано суду жодних доказів в спростування обставин наведених позивачем та наданих на їх підтвердження доказів, в зв'язку з чим суд при розгляді спору виходить зі змісту та обсягу доказів, що містяться в матеріалах справи.

Непроведення відповідачем розрахунків за виконані роботи в добровільному порядку слугувало підставою звернення позивача з даним позовом до суду

З урахування встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст.846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

За змістом ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У п. 5.1. Договору сторонами погоджено, остаточний розрахунок за виконані роботи здійснюється протягом 10 банківських днів після підписання актів виконаних робіт.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

З урахуванням встановлених обставин суд приходить до переконливого висновку про наявність факту порушення відповідачем прав позивача за захистом яких останній звернувся , оскільки матеріалами справи підтверджено факт виконання відповідачем робіт та відсутність повної та своєчасної оплати зі сторони останнього за її виконання.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 318 860 грн 00 коп. заборгованості за виконані роботи правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Також судом розглянуто вимоги позивача про стягнення з відповідача 25 388 грн 27 коп. - 3 % річних за період з 11.12.2015 р. по 07.08.2018 р. та 99 484 грн 32 коп . інфляційних втрат за період грудня 2015 р. - липня 2018 р., за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Таким чином, заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат є правомірними та обґрунтованим, оскільки відповідають вимогам чинного законодавства України.

Разом з тим, розрахунок 3 % річних містить помилку, а саме позивачем за основу при їх обрахунку взято період з 10.12.2015 р. по 07.08.2018 р., тоді як з урахуванням п. 5.1. Договору, яким встановлено, що остаточний розрахунок за виконанні роботи здійснюється протягом 10 банківських днів після підписання актів виконаних робіт, початок періоду прострочення виконання відповідачем договірних зобов'язань має місце з 16.12.2015 р.

З огляду на вказане правомірним періодом нарахування 3 % річних є період з 16.12.2015 р. по 07.08.2018 р.

Здійснивши за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора обрахунок 3 % річних у правильному періоді, судом отримано 3 % річних в сумі 25 940 грн 40 коп ., яка є меншою ніж та, що заявлена позивачем до стягнення ( 25 388 грн 27 коп. ).

Вказана сума 3 % річних є правомірною та такою, що підлягає до стягнення з відповідача, тоді як решта заявлених до стягнення 3 % річних в розмірі 97 грн 87 коп. є безпідставними та задоволенню судом не підлягають.

При перевірці обрахунку інфляційних втрат у вказаний позивачем період судом отримано їх в розмірі 103 202 грн 32 коп. , який є більшим ніж той, що заявлений позивачем у даний період (99 484 грн 32 коп. ), однак враховуючи те, що визначення ціни позову є правом та прерогативою позивача до стягнення підлягають останні у заявленому позивачем розмірі.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін . Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

При цьому ч.1 статтею 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 вказаної статті).

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал суду відповідачем не надано суду жодних доказів на спростовування заявленого позову про стягнення боргу, 3 % річних та інфляційних втрат, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Приймаючи рішення про задоволення позову про стягнення з відповідача боргу, 3 % річних та інфляційних втрат судом також враховано, що останній, будучи належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, процесуальним правом захисту своїх інтересів при розгляді справи в суді не скористався, не надав відзив на позов і витребувані судом документи, не брав участі у судовому засіданні, ніяким чином не сприяв всебічному та повному з'ясуванню всіх обставин справи при її розгляді.

При цьому, у матеріалах справи відсутні відомості на підтвердження, а відповідно судом не встановлено обставин того, що відповідач вживав заходи щодо сплати заборгованості за виконані роботи згідно Договору.

Обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання, суду також не наведено.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з врахуванням вищевикладених мотивів щодо відмови в частині вимог про стягнення 3 % річних.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.129 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

17.12.2018 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення із зазначенням про відкладення складання тексту повного судового рішення на строк не більше ніж на десять днів з дня закінчення розгляду справи.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Горнафтосервіс", вул.Леніна, 3, смт Тростянець, Тростянецький район, Вінницька область, 24300 (ідентифікаційний код - 36892174) на користь Приватного акціонерного товариства "Західукрвибухпром", вул.Лесі Українки, 19, м.Житомир, 10003 (ідентифікаційний код - 32744298) - 318 860 грн 00 коп. - боргу, 99 484 грн 32 коп. - інфляційних втрат, 25 290 грн 40 коп. - 3 % річних, 6 654 грн 52 коп. - відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. У стягненні 97 грн 87 коп. - 3 % річних відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Примірник повного судового рішення надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 27 грудня 2018 р.

Суддя О.О. Банасько

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи.

2 - позивачу - вул. Лесі Українки,19, м. Житомир, 10003.

3 - відповідачу - вул. Леніна, буд. 3, смт Тростянець, Тростянецький район, Вінницька область, 24300.