Рішення

від 19.12.2018 по справі 905/1780/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.12.2018 Справа № 905/1780/18

Господарський суд Донецької області у складі судді Г.Є. Курило

при секретарі судового засідання Конько В.В.,

розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЮЗ-МЕТАЛ» , м. Одеса

до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» , м. Краматорськ

про стягнення 3% річних у розмірі 51227,80грн., інфляційних витрат у розмірі 249818,97грн., пені у розмірі 58001,78грн.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: ОСОБА_2 - за довіреністю

В судовому засіданні 13.12.2018

оголошувалась перерва до 19.12.2018

Суть спору: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю СОЮЗ-МЕТАЛ , м. Одеса, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, ОСОБА_1 акціонерного товариства Енергомашспецсталь , м. Краматорськ про стягнення 3% річних у розмірі 51227,80грн., інфляційних витрат у розмірі 249818,97грн., пені у розмірі 58001,78грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання зобов'язання з оплати заборгованості, що встановлена рішенням господарського суду Донецької області по справі №905/3252/15 від 03.02.2016, внаслідок чого просить суд стягнути з відповідача 3% річних, інфляційні втрати та пеню.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 01.10.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1780/18; справу №905/1780/18 вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження з викликом сторін.

18.10.2018 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив №18/1043-2646 від 12.10.2018 на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволені позовних вимог, у відзиві відповідач наполягає, що сума у розмірі 790816,61грн., складена як з основного боргу, так і з неустойки, штрафу не є грошовими зобов'язаннями, а тому відсутні підстави для застосування до них ст. 625 Цивільного кодексу України. Крім того, відповідачем заявлено про застосування позовної давності в частині стягнення пені.

29.10.2018 на адресу суду від представника позивача надійшли пояснення б/н 26.10.2018 по справі, в яких просив суд провести засідання суду без участі представника позивача. Суд задовольняє клопотання позивача. В поясненнях позивач зазначив, що вважає правомірним нарахування 3% річних та інфляційних втрат на будь-які грошові зобов'язання, що підтверджується на думку позивача позицією ОСОБА_3 Верховного суду, викладених в постановах від 11.04.2018 у справі №758/1303/15-ц, від 16.05.2018 №686/21962/15-ц. Позивач наполяє, що нарахував пеню за період з 18.04.2017 по 18.04.2018 з урахуванням термінів позовної давності.

12.11.2018 на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання б/н 09.11.2018 по справі, в якому підтримав заявлені вимоги та просив суд провести засідання суду без участі представника позивача. Суд задовольняє клопотання позивача.

19.11.2018 через канцелярію суду від відповідача надійшли заперечення №17/1526/3030 від 09.11.2018, в яких просить суд відмовити у задоволені позовних вимог.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 20.11.2018 суд дійшов висновку закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 13.12.2018.

В судовому засіданні 13.12.2018 оголошувалась перерва до 19.12.2018.

Позивач в судові засідання не з'явився, відповідач в судових засіданнях проти позову заперечив.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності, суд встановив наступне.

03.02.2016 рішенням господарського суду Донецької області по справі №905/3252/15 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Союз-Метал до ОСОБА_1 акціонерного товариства Енергомашспецсталь про стягнення основного боргу в розмірі 401101,11 грн, інфляційних втрат в розмірі 136132,61 грн, пені у розмірі 151048,6 грн, 15 % річних у розмірі 128562,69 грн, боргу з курсової різниці у розмірі 444379,97грн. задоволені частково; стягнуто з ОСОБА_1 акціонерного товариства Енергомашспецсталь на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Союз-Метал заборгованість у розмірі 401101,11грн, пеню у розмірі 120441,15грн., 15% річних у розмірі 119679,14грн., 3% річних у розмірі 1776,72грн., інфляційні втрати у розмірі 136132,61грн. та судовий збір у розмірі 11685,88грн; в іншій частині позову відмовлено.

На виконання рішення видано відповідний наказ.

Рішенням господарського суду Донецької області по справі №905/3156/16 від 24.01.2017 встановлено наступне:

20.09.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю Союз-Метал (постачальник, позивач) та ОСОБА_1 акціонерним товариством Енергомашспецсталь (покупець, відповідач) підписано договір № 15/1448 поставки (далі - Договір).

За умовами вказаного Договору постачальник зобов'язався передати у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити товар, загальна кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна, виробник якого визначені сторонами в Специфікаціях, що є невід'ємною частиною даного Договору.

Даний договір вважається укладеним і вступає в силу з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками сторін (п. 13.1 Договору).

Згідно з п. 13.2 Договору в редакції Додаткової угоди №2 від 12.12.2014 до Договору даний Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.01.2016.

Згідно з п. 2.1 Договору ціна продукції вказується в специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору.

Орієнтовна сума Договору на момент укладення складає 750000,00 грн, без ПДВ, ПДВ - 150000,00 грн, всього з ПДВ - 900000,00 грн. Загальна сума Договору є змінюваною величиною і складається із сум всіх специфікацій, оформлених до даного Договору (п. 2.2 Договору).

Згідно з п. 9.3 Договору покупець здійснює оплату за поставлену партію продукції протягом строку, вказаного в специфікації, від дати поставки кожної партії товару і отримання оригіналів документів на кожну партію, вказаних в п. 6.1 даного Договору, якщо інше не передбачено специфікаціями.

На виконання умов Договору та вказаних Специфікацій до нього позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 3154527,56грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними.

Крім того, позивачем була здійснена поставка товару відповідачу, згідно видаткових накладних №СЮ00000171 від 10.07.2015 на суму 70234,56 грн, №СЮ00000176 від 23.07.2015 на суму 69981,12 грн, №СЮ00000179 від 04.08.2015 на суму 51915,60 грн, а всього на суму 192131,28 грн.

Станом на час розгляду справи у відповідача перед позивачем утворилась непогашена заборгованість за Договором № 15/1448 від 20.09.2012 у розмірі 208969,83 грн та за видатковими накладними №СЮ00000171 від 10.07.2015, №СЮ00000176 від 23.07.2015, №СЮ00000179 від 04.08.2015 у розмірі 192131,28 грн.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу за отриманий товар у розмірі 401101,11 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, судом задоволено позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 120441,15грн., 15% річних у розмірі 119679,14грн., 3% річних у розмірі 1776,72грн., інфляційні втрати у розмірі 136132,61грн.

За змістом ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням господарського суду Донецької області від 03.02.2016 у справі №905/3252/15 встановлено факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання за Договором №15/1448 від 20.09.2012 та накладними на загальну суму 401101,11 грн. з огляду на що даний факт не повинен доводитися знову у відповідності зі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Заборгованість у розмірі 401101,11грн, пеню у розмірі 120441,15грн., 15% річних у розмірі 119679,14грн., 3% річних у розмірі 1776,72грн., інфляційні втрати у розмірі 136132,61грн. та судовий збір у розмірі 11685,88грн, зазначені в рішенні господарського суду Донецької області від 03.02.2016 у справі №905/3252/15 були стягнуті приватним виконавцем 19.04.2018 в повному обсязі, відповідач не спростовує даний факт.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання зобов'язання з оплати заборгованості, що встановлена рішенням господарського суду Донецької області по справі №905/3252/15 від 03.02.2016, внаслідок чого просить суд стягнути з відповідача 3% річних, інфляційні втрати, що нараховані за період з 20.02.2016 по 18.04.2018 на суму боргу у розмірі 401101,11грн, пеню у розмірі 120441,15грн., 15% річних у розмірі 119679,14грн., 3% річних у розмірі 1776,72грн., інфляційні втрати у розмірі 136132,61грн. та судовий збір у розмірі 11685,88грн, та пеню за неналежне виконання грошових зобов'язань щодо повернення боргу в розмірі 208969,83грн. за період з 18.04.2017 по 02.03.2018.

З огляду на вищенаведене, позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних в розмірі 51227,80грн., інфляційні витрати у розмірі 249818,97грн. та пеню у сумі 58001,78грн.

Щодо стягнення пені у сумі 58001,78грн. за період з 18.04.2017 по 18.04.2018 суд зазначає наступне.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 10.4 договору від 20.09.2012 № 15/1448 при несвоєчасній оплаті поставленого товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ діючої в період прострочення від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Одночасно, згідно з ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Отже, пеню позивач може нараховувати з моменту, коли зобов'язання мало бути виконано протягом 6 місяців, якщо інше не встановлено договором, однак доказів того, що в договорі передбачено право позивача нараховувати пеню більше 6 місяців суду не надано.

Таким чином, виходячи з того, що договором від 20.09.2012 № 15/1448 не встановлено іншого порядку припинення нарахування штрафних санкцій (пені) за прострочення виконання сторонами своїх зобов'язань за вказаним договором, до даного спору застосовуються положення ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, тобто нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки рішенням господарського суду Донецької області від 03.02.2016 у справі №905/3252/15 встановлено, що строк оплати за договором є таким, що настав, суд дійшов висновку, що позивач всупереч з ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахував пеню за період з 18.04.2017 по 18.04.2018, таким чином суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 58001,78грн. за період з 18.04.2017 по 18.04.2018.

Оскільки суд дійшов висновку, що позивач не має право на стягнення пені за період з 18.04.2017 по 18.04.2018, суд відмовляє в задоволенні заяви відповідача про застосування позовної давності.

Стосовно стягнення 3 % річних та інфляційних витрат суд дійшов висновків, що в цій частині позов підлягає задоволенню частково на підставі наступного.

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника боргу фактично не виконано, або виконано несвоєчасно, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних. Враховуючи наведене, позивачем правомірно нараховано 3% річних за період з 20.02.2016 по 18.04.2018 в розмірі 25982,67грн. та інфляційні витрати за період з березня 2016 р. по березень 2018 р. в розмірі 126699,78 грн. на суму боргу в розмірі 401101,15грн.

У статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.

Нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних за прострочення грошового зобов'язання виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд вважає, що нарахування 3% річних та інфляційних втрат на суму пені у розмірі 120441,15грн., 15% річних у розмірі 119679,14грн., 3% річних у розмірі 1776,72грн., інфляційних втрат у розмірі 136132,61грн. та судовий збір у розмірі 11685,88грн, що стягнуті за рішенням господарського суду Донецької області від 03.02.2016 у справі №905/3252/15 є неправомірним на підставі наступного.

За приписами ч.2 п.3.1 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань №14 від 17.12.2013 інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Неустойка (пеня, штраф) має подвійну правову природу. До настання строку виконання зобов'язання неустойка є способом його забезпечення, а в разі невиконання зобов'язання перетворюється на відповідальність, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до абз. 4 п. 7.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань від 17.12.2013 №14 у разі коли судовим рішенням з боржника стягнуто суму неустойки (штрафу, пені), то правова природа відповідної заборгованості саме як неустойки у зв'язку з прийняттям такого рішення залишається незмінною, і тому на неї в силу припису частини другої статті 550 Цивільного кодексу України проценти не нараховуються. При цьому обов'язок сплатити суму неустойки (штрафу, пені) за невиконання зобов'язання не є зобов'язанням в розумінні положень частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, а отже відсутні підстави і для застосування до цих правовідносин статті 625 Цивільного кодексу України.

Судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат (ст.1 Закону України "Про судовий збір"), та не є грошовим зобов'язанням в розумінні статей 625, 509 Цивільного кодексу України.

Суд зазначає, що пеня, відсотки річних, інфляційні витрати, судовий збір, що стягнуті за судовими рішеннями по справі №905/3252/15, не змінюють своєї правової природи, та не трансформується в грошові зобов'язання, на які можливо застосовувати норми статті 625 ЦК України.

Крім того, стягнення пені, відсотків річних, інфляційних витрат - є правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, а отже нарахування на них інфляційних втрат та відсотків річних є подвійною мірою відповідальності.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку що базою для нарахування 3% річних та інфляційних витрат є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями.

Постанова ОСОБА_3 Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц винесена у спорі щодо правомірності нарахуванням 3% річних та інфляційних втрат на суму несплаченої одноразової грошової допомоги, призначеної відповідно до статей 9 і 16 Закону України Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей , у постанові ОСОБА_3 Верховного Суду у справі № 686/21962/15-ц від 16.05.2018 вирішений спір про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних за несвоєчасне виконання вироку суду в частині стягнення з відповідача на її користь матеріальних збитків та відшкодування моральної шкоди, отже підстави позову у цих справах були інші, а тому посилання позивача на них в обґрунтування правомірності застосування статті 625 Цивільного кодексу України при стягненні за рішенням суду відсотків річних, інфляційних втрат, пені та судового збору є помилковим.

Відповідно до ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування обставин, які є підставою вимог або заперечень, покладений на сторони. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Таким чином, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, та задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 25982,67грн., інфляційних витрат у розмірі 126699,78грн.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням норм статті 129 Господарського процесуального кодексу України пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю СОЮЗ-МЕТАЛ , м.Одеса до ОСОБА_1 акціонерного товариства Енергомашспецсталь , м.Краматорськ про стягнення 3% річних у розмірі 51227,80грн., інфляційних витрат у розмірі 249818,97грн., пені у розмірі 58001,78грн. задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства Енергомашспецсталь , м. Краматорськ (84306, Донецька обл., м. Краматорськ; код ЄДРПОУ 00210602) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СОЮЗ-МЕТАЛ , м. Одеса (65026, Одеська обл., м.Одеса, вул. Грецька, 17; код ЄДРПОУ 32287086) 3% річних у розмірі 25982,67грн., інфляційних витрат у розмірі 126699,78грн., судовий збір в сумі 2290,24грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до апеляційного суду через Господарський суд Донецької області (п. 8, 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Позивач (стягувач) - Товариство з обмеженою відповідальністю СОЮЗ-МЕТАЛ , м.Одеса (65026, Одеська обл., м.Одеса, вул. Грецька, 17; код ЄДРПОУ 32287086).

Відповідач (боржник) - Публічне акціонерне товариство Енергомашспецсталь , м.Краматорськ (84306, Донецька обл., м. Краматорськ; код ЄДРПОУ 00210602).

У судовому засіданні 19.12.2018 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено та підписано 28.12.2018.

Суддя Г.Є. Курило