Рішення

від 18.12.2018 по справі 906/909/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2018 р. м. Житомир Справа № 906/909/18

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Маріщенко Л.О.

секретар судового засідання: Малярчук Р.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Никоненко Т.М., довіреність №б/н від 25.06.18;

від відповідача: Мариніна М.О. довіреність № б/н від 13.11.18;

Заселян С.В. довіреність № б/н від 14.11.18

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного підприємства "Мішель"

до Дочірнього підприємства "Коростишівський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради (м.Коростишів)

про стягнення 33 627,21 грн

ПП "Мішель" звернулось до господарського суду Житомирської області з позовом до ДП "Коростишівський лісгосп АПК"Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради про стягнення 33 627,21 грн, з яких 25 640,00 грн. боргу та 7 987,21 грн процентів за користування чужими грошовими коштами.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу необробленої деревини № 211 від 29.03.2017, позивачем було перераховано відповідачу в якості попередньої оплати кошти у розмірі 50 640,00 грн. Однак, в порушення умов договору, відповідач лісопродукцію у погоджений сторонами строк позивачу не відпустив, тому позивач просить стягнути з відповідача суму отриманих в якості авансу та неповернутих коштів.

Ухвалою суду від 22.10.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 906/909/18. Справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

13.11.2018 до суду від відповідача надійшов відзив, в якому вказано, що відповідач визнає позовні вимоги частково у сумі 25 640,00 грн основного боргу та просить відмовити в позові в частині стягнення 7 987,21 грн процентів . Також, до відзиву відповідачем додано копію платіжного доручення № 762 від 09.11.2018, згідно якого ним перераховано на користь позивача 25 640,00 грн.

06.12.2018 позивачем надано суду відповідь на відзив відповідача, згідно якої позивач підтверджує факт перерахування відповідачем основної суми заборгованості у сумі 25 640,00 грн після відкриття провадження у даній справі та просить задовольнити позов в частині нарахування процентів за користування чужими коштами у розмірі 7 987,21 грн.

В судовому засіданні представник позивача позов в частині стягнення 7 987,21 грн підтримав.

Представники відповідача просять відмовити в задоволенні позову в частині нарахованих відсотків з підстав зазначених у відзиві на позов.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

29.03.2017 між ДП "Коростишівський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради (продавець/відповідач) та ПП "Мішель" (покупець/позивач) був укладений договір

пунктом .1. договору передбачено, що за результатами проведення аукціону з продажу ресурсів необробленої деревини заготівлі який відбувся 15 березня 2017 м. Житомир, продавець передає у власність на умовах франко - склад продавця лоти 253.1 (надалі товар), а покупець зобов'язується прийняти лісопродукцію і сплатити за неї ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі.

Право власності на майно переходить до покупця з моменту повної оплати продавця вартості купленого на аукціоні лісопродукції (п. 1.3 договору).

пунктом 3.1 договору встановлена загальна кількість лісопродукції - пиловник (дуб) - 10 м.куб.

Ціна на лісопродукцію та загальна сума договору встановлена в гривнях за 1 м. куб. на умовах франко - склад (франко-проміжний) продавця згідно аукціонного свідоцтва № 250/123 від 15.03.2017 про результати проведення аукціону із продажу необробленої деревини на 2 квартал 2017 року складає 50 640,00 грн ( п. 4.1 договору).

Відповідно до п. 5.1 договору, поставка лісопродукції по даному договору здійснюється згідно щомісячного графіку поставок, який є невід'ємною частиною даного договору, на умовах франко-проміжний склад продавця.

Не пізніше ніж за три доби до передачі лісопродукції продавець повідомляє покупця про дату та місце поставки (п. 6.2 договору).

Датою передачі лісопродукції продавцем та прийом її покупцем, тобто датою поставки, вважається дата товарно-транспортної накладної (п. 6.3 договору).

Пунктом 7.1 договору передбачено, що платіж здійснюється шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок продавця за кожну партію лісопродукції, згідно встановленого рахунку на протязі 5 банківських днів з дати пред'явлення рахунку на оплату.

Згідно п. 12.2 договір діє з 01.04.2017 по 30.06.2017.

На підставі виставленого відповідачем рахунку № 79 від 03.04.2017 позивачем була здійснена оплата 03.05.2017 у розмірі 50 640,00, що підтверджується випискою по рахунку позивача.

Відповідно до умов договору поставка лісопродукції здійснюється згідно щомісячного графіку поставок. У даному графіку, що є додатком № 1 до договору, сторонами обумовлене відвантаження лісопродукції для ПП "Мішель" у травні 2017 року.

Як вже зазначалось вище, пунктом 6.2 договору передбачений обов'язок продавця не пізніше ніж за 3 ( три) доби до передачі лісопродукції повідомити покупця про дату та місце поставки.

Однак, відповідач своїх обов'язків за договором щодо здійснення поставки лісопродукції у встановлений строк на оплачу позивачем суму не виконав.

06.03.2018 позивач звернувся до відповідача з листом № 22 з проханням повернути сплачені на підставі договору № 211 від 29.03.2017 кошти у розмірі 50 640,00 грн.

Відповідач 30.03.2018 задовольнивши прохання позивача частково повернув кошти за не отриману лісопродукцію у розмірі 25 000,00, що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача за 30.03.2018.

У серпні позивач повторно направив претензію на адресу відповідача з проханням повернути залишок коштів за не отриману лісопродукцію у розмірі 25 640,00 грн. Однак, відповідач вказану претензію залишив без задоволення.

У відповідності до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 663 ЦК Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Позивач посилаючись на те, що відповідачем не виконані умови щодо поставки товару просить стягнути з відповідача залишок коштів перерахованих в якості попередньої оплати у розмірі 25 640,00 грн.

Відповідачем надано суду копію платіжного доручення № 762 від 09.11.2018, згідно якого ним перераховано на користь позивача 25 640,00 грн.

06.12.2018 у своїй відповіді на відзив підтверджує факт перерахування відповідачем основної суми заборгованості у сумі 25 640,00 грн після відкриття провадження у даній справі

Відповідно до п. 2 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі якщо відсутній предмет спору.

Із врахуванням вищевикладених норм та фактичних обставин справи, суд вважає що провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 25 640,00 грн підлягає закриттю за відсутністю предмета спору між сторонами.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 7 987,21 грн процентів за користування чужими грошовими коштами.

При цьому позивач вважав можливим нарахування цих процентів із застосуванням аналогії закону (частина перша статті 8 ЦК України) на підставі приписів частини першої статті 1048 ЦК України, якою передбачено, що у разі невстановлення договором позики розміру процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Однак, суд не приймає доводи позивача з огляду на наступне.

Відповідно до статті 536 ЦК за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Судом встановлено, що укладеним між сторонами договором купівлі-продажу необробленої деревини № 211 не передбачено сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Також розмір процентів за користування чужими грошовими коштами у разі припинення договору купівлі-продажу не встановлено законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відтак, позивачем не підтверджено наявність у відповідача обов'язку сплачувати позивачу проценти за користування чужими грошовими коштами відповідно до ст. 536 ЦК України.

Термін користування чужими коштами може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин в силу частини другої статті 1054 ЦКУ та до відносин із комерційного кредиту в силу частини другої статті 1057 ЦКУ.

Проте, в даному випадку, спірні грошові кошти перебували у відповідача не на підставі укладення із позивачем договору позики.

Правовий аналіз визначення договору позики та змісту правовідносин, що склались між сторонами внаслідок припинення договору купівлі-продажу, не надають підстав для висновку про те, що це подібні за змістом цивільні відносини, а тому відсутні підстави для застосування аналогії закону, передбаченої ст. 8 ЦК України.

Отже, застосування позивачем до спірних відносин положення частини першої статті 1048 ЦК за аналогією закону, аби визначити розмір процентів, є помилковими.

Відповідна правова позиції викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 по справі № 910/10156/17 та постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі № 910/2899/14.

Ураховуючи викладене, суд відмовляє в задоволенні заявленої позивачем вимоги щодо стягнення 7 987,21 грн процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно зі ст.73 Господарського процесуального Кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п. 1 ст. 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відтак оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд закриває провадження в частині стягнення 25 640,00 грн та відмовляє в решті позову.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог.

Керуючись статтями 123, 129, п.2 ч.1 ст. 231, статтями 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Закрити провадження в справі №906/909/18 в частині стягнення 25 640,00 грн.

3. В решті позову відмовити.

4. Стягнути з Дочірнього підприємства "Коростишівський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради ( 12504, Житомирська область, м. Коростишів, вул.Різдвяна, буд.80-А, код ЄДРПОУ 32062890) на користь Приватного підприємства "Мішель" (07801, Київська область, смт.Бородянка, вул.Вокзальна, 2-А -1 , код ЄДРПОУ 24892718)- 1 343,49 грн витрат зі сплати судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 26.12.18

Суддя Маріщенко Л.О.

Віддрукувати:

1- в справу

2- позивачу за юрид. адресою (рек. з повід.)

3- відповідачу (рек. з повід.)