Рішення

від 18.12.2018 по справі 908/1704/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 28/109/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.2018 Справа № 908/1704/18

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Федорової Олени Владиславівни при секретарі Рикун А.В. розглянув у відкритому судовому засіданні у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Бігбілд Компані" (49051, м. Дніпро, проспект Слобожанський, буд. 40-а)

до відповідача : приватного акціонерного товариства "Запорізький електровозоремонтний завод" (69095, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд. 2)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Контракт плюс" (01015, м. Київ. вул. Лейпцизька, 15, літера А, офіс 321)

про стягнення грошових коштів

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №8 від 01.09.2018;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №7878 від 18.09.2018.

від третьої особи: ОСОБА_1, довіреність б/н від 01.09.2018;

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бігбілд компані" звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до приватного акціонерного товариства "Запорізький електровозоремонтний завод" про стягнення 14503,33 грн., які складаються з 12749,95 грн. основного боргу, 793,29 грн. пені, 665,62 грн. інфляційних втрат та 294,47 грн. - 3% річних.

Підставою для звернення з позовом зазначено неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати товару, поставленого позивачем відповідачу за договором поставки №170105 від 23.06.2017, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 12749,95 грн. За прострочення оплати товару позивач нарахував пеню, 3% річних та інфляційні втрати, які просить стягнути разом із сумою основного боргу.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.08.2018 позовну заяву передано на розгляд судді Федоровій О.В.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 31.08.2018 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 23.10.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Присвоєно справі номер провадження 28/109/18, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначено на 21.11.2018.

Розгляд справи, призначений на 21.11.2018, не відбувся у зв'язку з перебуванням судді Федорової О.В. на лікарняному з 14.11.2018 по 26.11.2018.

21.11.2018 представники сторін повідомлені про час та місце наступного судового засідання, що підтверджується розпискою від 21.11.2018.

Ухвалою від 26.11.2018 судове засідання з розгляду справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін призначено на 06.12.2018.

В судове засідання 06.12.2018 представники сторін не з'явилися, у зв'язку з чим фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального та відеозаписувального технічного засобу судом не здійснювалось.

14.11.2018 відповідач надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Вказує, що право вимоги за договором поставки було передано позивачем товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Контракт плюс". Тому відповідач вважає, що належним виконанням грошових зобов'язань щодо оплати товару за договором поставки є здійснення платежів фактору. Крім того, відповідач вважає, що строк оплати товару за договором поставки не настав, оскільки відсутні акти приймання-передачі, підписані уповноваженими представниками відповідача. Вказує, що відповідно до п. 13.35 статуту відповідача документи, які супроводжують виконання договору, підписуються двома посадовими особами, однак акти приймання-передачі, які надав позивач, підписані однією посадовою особою, тому викликають сумнів у їх достовірності.

Відповідач подав клопотання про залучення до участі у справі третьої особи товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Контракт плюс", якому позивач відступив право вимоги за договором поставки.

04.12.2018 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з відрядженням представника відповідача.

Ухвалою від 06.12.2018 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Контракт плюс", оскільки рішення у справі може вплинути на його права чи обов'язки за договором факторингу №13-03/18-1 від 13.03.2018. Розгляд справи відкладено на 18.12.2018.

Позивач надав відзив на відзив відповідача, згідно якого вважає заперечення відповідача необґрунтованими, оскільки договір факторингу був розірваний, про що відповідачу було надіслано відповідне повідомлення, тому наявні підстави для сплати заборгованості за товар позивачу.

В судовому засіданні 18.12.2018 були присутні представники обох сторін та третьої особи, здійснювалася фіксація судового процесу технічними засобами - програмно-апаратним комплексом Оберіг .

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві.

Третя особа не надала письмових пояснень щодо позову та відзиву. В судовому засіданні представник третьої особи не заперечував проти задоволення позовних вимог.

По закінченні судового засідання 18.12.2018 судом прийнято рішення і проголошено його вступну та резолютивну частини.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, суд

ВСТАНОВИВ:

23.06.2017 приватним акціонерним товариством Запорізький електровозоремонтний завод (замовник, відповідач у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю "Бігбілд Компані" (постачальник, позивач у справі) укладено договір поставки №170105, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується у 2017 році поставити (передати у власність) замовникові товари, зазначені у специфікації - додатку до цього договору, а замовник - прийняти і оплатити такі товари на умовах цього договору.

Відповідно до п. 3.1 договору ціна (сума, загальна вартість) цього договору становить 2125000,00 грн. з ПДВ. Ціна за одиницю товару зазначається у специфікації - додатку до цього договору.

Згідно з п. 6.1.1 договору замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари.

За умовами пунктів 4.1 - 4.3 договору розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються у безготівковій формі. Замовник здійснює оплату поставленого товару протягом 60 календарних днів з дня підписання сторонами за цим договором акту приймання-передачі товару та отримання замовником рахунку на оплату товарів. До рахунка на оплату товарів додаються видаткова накладна, товарно-транспортна накладна (інші документи щодо транспортування товару).

Пунктом 10.1 договору встановлено, що цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2017, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

Додатком №1 до договору є специфікація №1, згідно з якою сторони погодили поставку наступного товару: діод ДЛ161-200-16УХЛ2 L=200мм, ТУ У 26.1-39578141-001:2015 в кількості 2500 шт. за ціною 708,33 грн. без ПДВ загальною вартість 2125000,00 грн. з ПДВ.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу узгоджений у специфікації товар на загальну суму 2125000,00 грн. з ПДВ згідно наступних видаткових накладних та актів приймання-передачі:

- №1 від 23.06.2017 - на суму 255000,00 грн.;

- №2 від 27.06.2017 - на суму 865300,00 грн.;

- №3 від 17.08.2017 - на суму 1004700,00 грн.

Товар, поставлений 23.06.2017, оплачений відповідачем повністю платіжним дорученням №8392 від 21.07.2017.

Товар, поставлений 27.06.2017, оплачений відповідачем частково платіжним дорученням №8585 від 27.07.2017 на суму 855100,05 грн. Залишок заборгованості за цією поставкою складає 10199,95 грн.

Товар, поставлений 17.08.2017, оплачений відповідачем частково платіжними дорученнями №10911 від 20.09.2017 на суму 700000,00 грн. та №12644 від 30.10.2017 на суму 302150,00 грн. Залишок заборгованості за цією поставкою складає 2550,00 грн.

Загальна сума неоплаченого товару за договором поставки складає 12749,95 грн.

13.08.2018 позивач відступив право вимоги за договором поставки в сумі 12749,95 грн. товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Контракт плюс" (фактору, третя особа у справі) за договором факторингу №13-03/18-1.

Відповідно до п. 3.1 договору факторингу право вимоги за основними зобов'язаннями переходить фактору з моменту укладання сторонами даного договору.

Позивач направив відповідачу повідомлення про відступлення права вимоги вих. №4 від 13.03.2018, яке отримано відповідачем 21.03.2018.

20.08.2018 договір факторингу було розірвано його сторонами, про що направлено відповідачу 22.08.2018 відповідне повідомлення вих. №20/08 від 20.08.2018.

Оскільки сума заборгованості за оставлений товар не була оплачена відповідачем, позивач звернувся до господарського суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача 12749,95 грн. основного боргу, 793,29 грн. пені, 665,62 грн. інфляційних втрат та 294,47 грн. - 3% річних.

Спірні правовідносини сторін є господарськими та врегульовані договором поставки №170105 від 23.06.2017.

Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами п. 4.2 договору поставки замовник здійснює оплату поставленого товару протягом 60 календарних днів з дня підписання сторонами за цим договором акту приймання-передачі товару та отримання замовником рахунку на оплату товарів.

При цьому суд враховує положення ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, відповідно до яких, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

В матеріалах справи наявні підписані сторонами акти приймання-передачі товару №2 від 27.06.2017 та №3 від 17.08.2017, які засвідчують передачу відповідачу товару та рахунків-фактур на оплату товару.

Стосовно доводів відповідача про те, що зазначені акти приймання-передачі викликають сумнів, оскільки всупереч вимог п. 13.35 статуту відповідача підписані однією посадовою особою, а не двома, суд зазначає, що відповідно до вимог пунктів 6.1.3 та 4.2 договору поставки замовник зобов'язаний підписати акти приймання-передачі товару, акти приймання-передачі мають бути скріплені печатками сторін. Надані суду акти приймання-передачі зазначеним вимогам відповідають - акти підписані з боку відповідача та містять печатку товариства.

Згідно з п. 5.12 договору підтвердженням одержання товару є видаткова накладна. Товар одержаний відповідачем за видатковими накладними, які підписані уповноваженим представником відповідача на підставі виданої йому довіреності. Претензій по кількості та якості поставленого товару відповідач позивачу не висував, товар не повертав. Актів про відсутність будь-яких супровідних документів на товар не складалось. Відповідач не надсилав позивачу жодних претензій стосовно товару або супровідних документів до нього.

За таких обставин суд дійшов висновку, що строк оплати товару, визначений пунктом 4.2 договору поставки, є таким, що настав.

Так, строк оплати товару, поставленого 27.06.2017, сплив 28.08.2017 (з урахуванням вихідного дня 27.08.2017).

Строк оплати товару, поставленого 17.08.2017, сплив 16.10.2017.

Товар не був оплачений відповідачем у зазначені строки.

13.03.2018 позивач передав право вимоги за договором поставки третій особі за договором факторингу №13-03/18-1 від 13.03.2018.

Пунктом 3.1 договору факторингу встановлено, що право вимоги за основними зобов'язаннями переходить фактору з моменту укладання сторонами даного договору.

Позивач повідомив відповідача про відступлення права вимоги за видатковими накладними, надіславши йому повідомлення про відступлення права вимоги вих. №4 від 13.03.2018. Повідомлення отримано відповідачем 21.03.2018, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції відповідача на даному повідомленні.

20.08.2018 позивач та третя особа підписали договір про розірвання договору факторингу №13-03/18-1 від 13.03.2018.

За приписами ч. ч. 2 - 4 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договором про розірвання договору факторингу встановлено, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами, тобто з 20.08.2018. З моменту набуття чинності даного договору сторони не вважають себе пов'язаними будь-якими правами та зобов'язаннями за договором факторингу.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину. Договір факторингу №13-03/18-1 від 13.03.2018 не визнавався недійсним в судовому порядку.

Отже, в період з 13.03.2018 по 19.08.2018 право вимоги за договором поставки належало третій особі, а не позивачу.

Проте стосовно основного зобов'язання за поставкою суд зазначає, що статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Матеріали справи не містять доказів виконання боржником основного зобов'язання, переданого за договором факторингу, ні фактору, ні позивачу

Основне зобов'язання не було припинено на момент розірвання договору факторингу, тому з моменту розірвання договору факторингу право грошової вимоги за видатковими накладними знов належить позивачу.

Відповідач не надав суду доказів оплати позивачу заборгованості за поставлений товар в сумі 12749,95 грн.

За таких обставин суд визнав обґрунтованими та задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 12749,95 грн.

Також позивач нарахував і просить стягнути з відповідача пеню в розмірі половини облікової ставки НБУ за прострочення сплати заборгованості в сумі 10199,95 грн. по поставці від 27.06.2017 за період з 02.11.2017 по 20.08.2018 (292 дні) в розмірі 655,71 грн., а також за прострочення сплати заборгованості в сумі 2550,00 грн. по поставці від 26.12.2017 за період з 27.12.2017 по 20.08.2018 (237 днів) в сумі 137,58 грн. Всього позивач просить стягнути пеню в сумі 793,29 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 № 543/96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 7.2.1 договору передбачено, в разі порушення строків оплати отриманого товару замовник сплачує постачальнику пеню в розмірі половини облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

За приписами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Договором поставки не встановлено іншого строку для нарахування пені, тому нарахування пені припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Як встановлено судом, по поставці від 27.06.2017 зобов'язання мало бути виконано до 28.08.2017, отже нарахування пені можливо здійснювати по 28.02.2018. Позивач починає нараховувати пеню з 02.11.2017. Звідси за розрахунком суду в межах заявлених позовних вимог за період з 02.11.2017 по 28.02.2018 (119 днів) від суми боргу 10199,95 грн. пеня в розмірі половини облікової ставки НБУ складає 242,21 грн.

По поставці від 17.08.2017 від суми боргу 2550,00 грн. пеню можливо нараховувати по 12.03.2018, оскільки з 13.03.2018 право вимоги сплати богу перейшло до третьої особи. Позивач нараховує пеню на вказану суму боргу з 27.12.2017. Звідси за розрахунком суду в межах заявлених позовних вимог за період з 27.12.2017 по 12.03.2017 (76 днів) від суми боргу 2550,00 грн. пеня розмірі половини облікової ставки НБУ складає 41,29 грн.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення пені задоволені судом частково - в загальному розмірі 283,50 грн. У стягненні пені в сумі 509,79 грн., яка нарахована необґрунтовано, суд відмовляє.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних від суми боргу 10199,95 грн. по поставці від 27.06.2017 за період з 02.11.2017 по 20.08.2018 (292 дні) в сумі 244,80 грн., а також інфляційні втрати в сумі 572,85 грн. По поставці від 17.08.2017 від суми боргу 2550,00 грн. позивач просить стягнути 3% річних за період з 26.12.2017 по 20.08.2018 (237 днів) в сумі 49,67 грн., інфляційні втрати - в сумі 92,76 грн. Всього просить стягнути 3% річних в сумі 294,47 грн. та інфляційні втрати в сумі 665,76 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, в період з 13.03.2018 по 20.08.2018 право вимоги за договором поставки належало фактору, а не позивачу. Відповідач був повідомлений про необхідність виконання зобов'язання новому кредитору. Повідомлення про розірвання договору факторингу було надіслано відповідачу тільки 22.08.2018.

Враховуючи зазначене, в діях відповідача щодо несплати заборгованості позивачу за період 13.03.2018 по 20.08.2018 відсутній склад цивільного правопорушення, а тому суд відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат за цей період.

За інший період (до передачі права вимоги) позивач правомірно нарахував на суму боргу 10199,95 грн. по поставці від 27.06.2017 3% річних за період з 02.11.2017 по 12.03.2018 (131 день) в сумі 109,82 грн. та інфляційні втрати за листопад 2017 - лютий 2018 року (середній індекс 104,37%) в розмірі 445,59 грн. При цьому суд зауважує, що індекс інфляції за листопад 2017 підлягає врахуванню при розрахунку середнього індексу інфляції за цей період прострочення, оскільки прострочення оплати по поставці від 27.06.2017 виникло раніше - 28.08.2017.

По поставці від 17.08.2017 позивач правомірно нарахував на суму боргу 2550,00 грн. 3% річних за період з 27.12.2017 по 12.03.2018 (76 днів) в сумі 15,93 грн. та інфляційні втрати за період з грудня 2017 по лютий 2018 року (середній індекс 103,44%) в сумі 87,66 грн. При цьому суд зауважує, що індекс інфляції за грудень 2017 підлягає врахуванню при розрахунку середнього індексу інфляції за період прострочення, оскільки прострочення оплати по поставці від 17.08.2017 виникло раніше - 16.10.2017.

Всього за розрахунком суду з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних в сумі 125,75 грн. та інфляційні втрати в сумі 533,25 грн. У стягненні 3% річних в сумі 168,72 грн. та інфляційних втрат в сумі 132,37 грн. суд відмовляє.

Таким чином, позовні вимоги задоволені судом частково.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за розгляд позовної заяви в даній справі покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог.

Так, за розгляд майнових вимог про стягнення 14503,33 грн. відповідно до пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір судовий збір складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений Законом України Про Державний бюджет України на 2018 рік станом на 01.01.2018, тобто 1762,00 грн., який сплачено позивачем. Пропорційно до задоволених позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в розмірі: 13692,45 грн. (задоволено)/14503,33 грн. (заявлено) х 1762,00 грн. (судовий збір за розгляд заявлених вимог) = 1663,49 грн. Решта судового збору в сумі 98,51 грн. покладається на позивача.

Керуючись 129, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "Запорізький електровозоремонтний завод" (69095, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд. 2, код ЄДРПОУ 01056273) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Бігбілд компані" (49051, м. Дніпро, пр. Слобожанський, буд. 40-а, код ЄДРПОУ 40487867) основний борг у сумі 12749,95 грн. (дванадцять тисяч сімсот сорок дев'ять грн. 95 коп.), пеню в сумі 283,50 грн. (двісті вісімдесят три грн. 50 коп.), 3% річних в сумі 125,75 грн. (сто двадцять п'ять грн. 75 коп.), інфляційні втрати в сумі 533,25 грн. (п'ятсот тридцять три грн. 25 коп.) та 1663,49 грн. (одна тисяча шістсот шістдесят три грн. 49 коп.) витрат на сплату судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 509,79 грн., 3% річних в сумі 168,72 грн. та інфляційних втрат в сумі 132,37 грн. відмовити.

Витрати зі сплати судового збору в розмірі 98,51 грн. покладаються на позивача.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 17.5 Розділу ХI Перехідних положень ГПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 26.12.2018.

Суддя О.В.Федорова