Рішення

від 21.12.2018 по справі 906/925/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2018 р. м. Житомир Справа № 906/925/18

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Маріщенко Л.О.

секретар судового засідання: Малярчук Р.А.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Фізичної особи підприємця Баранова Олександра Олексійовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинський бекон"

про стягнення 88 446,29 грн.

ФОП Баранов О.О. звернувся до суду з позов про стягнення з ТОВ "Малинський бекон" 88 446,29 грн. боргу, з яких : 54 135,00 грн основна сума заборгованості, 24 409,70 грн пені, 7 454,39 грн. інфляційних, 2 447,20 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу № 17/06/16 від 17.06.2016 позивач поставив відповідачу товару, за який останній розрахунок в повному обсязі не провів в результаті чого утворилась заборгованість.

Ухвалою суду від 24.10.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

16.11.2018 позивачем надано суду заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката згідно якої просить стягнути витрати у розмірі 14 000,00грн.

Також, 16.11.2018 від позивача надійшло до суду клопотання про розгляд справи без участі його представника на підставі наявних доказів.

Ухвалою суду від 22.11.2018 розгляд справи по суті було відкладено.

В судове засідання, яке відбулося 21.12.2018 представник позивача не з'явився, направив до суду повторне клопотання від 12.12.2018 (вх№ 21244 від 17.12.2018) про розгляд справи без участі представника.

Ухвала, яка направлялась на адресу відповідача згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулась до суду з відміткою поштового відділення:"повернення через не запит". Ухвала направлялася відповідачу за адресою: 11642 Житомирська область, Малинський район, сільрада Малинівська, комплекс будівель і споруд № 4. Іншої адреси відповідач не повідомляв.

Відповідно до ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів, однак відповідач не скористався своїм правом наданим йому ст.46 ГПК України, бути присутнім у судовому засіданні та надати свої заперечення по суті позову.

Беручи до уваги, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно із ст. 202 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи та зазначає позивач у своїй позовній заяві 17.06.2016 між ФОП Баранов О.О. (постачальник/позивач) та ТОВ "Малинський бекон" (покупець/відповідач) було укладено договір купівлі-продажу № 17/06/16.

Згідно п. 1.1 договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця сільськогосподарську продукцію, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар відповідно до умов даного договору.

Пунктом 5.1 договору сторони передбачили, що оплату за товар, який поставляється за даним договором, покупець проводить в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника згідно видаткових накладних і рахунків на оплату підписаних сторонами на загальну суму кожної окремої партії товару, протягом п'яти банківських днів з дати пред'явлення рахунку на оплату.

Так, в період з 18.06.2016 по 25.01.2017 позивачем відповідачу було поставлено товар на підставі видаткових накладних, а саме:

- № 8 від 18.06.2016 на суму 310 050,00 грн (рахунок на оплату № 8 від 18.06.2016);

- № 1 від 31.08.2016 на суму 313 560,00 грн (рахунок на оплату № 1 від 31.08.2016);

- № 1 від 09.10.2016 на суму 126 255,00 грн (рахунок на оплату № 1 від 09.10.2016);

- № 8 від 18.11.2016 на суму 158 760,00 грн (рахунок № 8 від 18.11.2016);

- № 2 від 18.12.2016 на суму 172700,00 грн (рахунок № 2 від 18.12.2016).

Також, в позовній заяві позивач посилається на те, що згідно видаткової накладної № 4 від 25.01.2017 (рахунок на оплату № 4 від 25.01.2017) був поставлений товар на суму 125 675,00 грн на підставі договору купівлі-продажу № 25/01/17 від 25.01.2017, який зі сторони відповідача не був підписаний.

Суд зазначає, що текс вказаного позивачем договору № 25/01/17 в матеріалах справи відсутній.

З наданої позивачем роздруківки руху коштів отриманих від ТОВ "Малинський бекон" за період з 24.06.2016 по 14.04.2017 вбачається, що відповідачем було оплачено товар на загальну суму 1 152 865 грн, з яких кошти у розмірі 1 081 325 грн зараховані в рахунок погашення вартості товару поставленого на підставі укладеного між сторонами договору купівлі-продажу № 17/06/16 від 17.06.2016, а інші кошти у розмірі 71 540,00 грн зараховані в рахунок часткової оплати вартості товару отриманого відповідачем за накладною № 4 від 25.01.2017.

Ураховуючи викладене, на день подачі позову до суду , заборгованість відповідача перед позивачем за товар отриманий за видатковою накладною № 4 від 25.01.2017 становить 54 135,00 грн.

В позовній заяві, позивач наголошує на тому, що поставка товару по накладній № 4 від 25.01.2017 відбулась на підставі договору купівлі-продажу № 25/01/17 від 25.01.2017 з повністю аналогічними умовами та зобов'язаннями. які вказані в договорі № 17/06/16/ від 17.06.2016, що міститься в матеріалах справи.

Однак судом не приймаються доводи позивача щодо посилання на те, що вказана поставка відбулася саме на підставі договору купівлі-продажу № 25/01/17, оскільки в матеріалах справи відсутній текс даного договору, і суд не має можливості дослідити його умови, на підставі яких. як зазначає позивач. відбулась поставка товару.

На день розгляду справи відповідач заперечень з приводу заявлених позовних вимог та доказів сплати боргу суду не надав.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

У відповідності до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 692 ЦК України визначено, що покупець повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору.

Таким чином, строк виконання зобов'язання по оплаті за товар за видатковою накладною № 4 від 25.01.2017 відповідача настав в день отримання товару.

Однак, відповідач у встановлений строк розрахунок належним чином не провів, в результаті чого утворилась заборгованість у сумі 54 135,00 грн, яка підлягає стягненню на користь позивача.

26.07.2017 позивачем направлялась відповідачу вимога-претензія, яка залишена останнім без задоволення.

04.10.2018 позивачем була повторно направлена відповідачу претензія щодо сплати заборгованості у сумі 54 135,00 грн, яка також залишена відповідачем без задоволення.

У зв'язку з неналежним розрахунком відповідача за отриманий товар позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача пені нарахованої на суму заборгованості 54 135,00 грн за період з 15.04.2017 по 16.10.2018 у розмірі 24 409,70 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

З наведеного слідує, що оскільки позивачем не доведено суду факт існування між сторонами укладеного договору купівлі-продажу № 25/01/17 від 25.01.2017, а також відсутність текст вказаного договору в матеріалах справи, умовами якого передбачено порядок нарахуваннята розмір пені, то вимога позивача про стягнення 24 409,70 грн пені задоволенню не підлягає.

Також, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, розмір яких, згідно розрахунку позивача, становить 7 454,39 грн та 2 447,20 грн відповідно.

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредиторів від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримання ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов'язання.

Дослідивши розрахунок позивача щодо нарахування 7 454,39 грн інфляційних витрат за період з травня 2017 по вересень 2018 суд зазначає наступне.

У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних нарахувань.

Відповідно до розрахунку проведеного судом, в межах періоду нарахування заявленого позивачем, встановлено, що розмір інфляційних витрат становить 7 823,38 грн.

Оскільки, згідно приписів ч. 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, відтак суд враховує розмір інфляційних витрат в сумі 7 454,39 грн., який позивач зазначив в своєму розрахунку.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок 3% річних за період з 15.04.2017 по 16.10.2018 у розмірі 2 447,20 грн, суд вважає його правильним та обґрунтованим.

Таким чином, вимога про стягнення 2 447,20 грн 3% річних підлягає задоволенню.

Згідно зі ст.73 Господарського процесуального Кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п. 1 ст. 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Ураховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для частково задоволення позовних вимог в частині стягнення 54 135,00 грн боргу, 7 454,39 грн інфляційних витрат, 2 447,20 грн 3% річних та відмовляє в іншій частині позову.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на обидві сторони пропорційно задоволених вимог.

Крім того, позивачем була заявлена вимога про відшкодування понесених ним витрат на правничу допомогу у розмірі 14 000,00 грн.

Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до положень частини 1 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 126).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126).

Частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до приписів частини 4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126).

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126).

Оскільки відповідачем не заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги, а дані вимоги заявник підтверджує: свідоцтвом про право зайняття адвокатською діяльністю № 4044 від 29.06.2010, договором про надання правової допомоги № 02/10 від 02.10.2018 року, додатком № 1 від 02.10.2018 до договору № 02/10 від 02.10.2018 про надання правової допомоги, додатковою угодою від 02.10.2018 до договору № 02/10 від 02.10.2018 про надання правової допомоги, актом здачі-приймання правової допомоги від 14.11.2018 згідно з договором № 02/10 від 02.10.2018 про надання правової допомоги, ордером серія КВ № 726643 від 14.11.2018, платіжним дорученням № 428 від 03.10.2018 на суму 14 000 грн, то вимога ФОП Баранова Олександра Олексійовича про відшкодування понесених ним витрат з правничої допомоги у розмірі 14 000,00 грн є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Малинський бекон" (11642, Житомирська область, Малинський район, сільрада Малинівська, Комплекс будівель і споруд № 4, ідентифікаційний код 37869460) на користь Фізичної особи - підприємця Баранова Олександра Олексійовича (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) - 54 135,00 грн основного боргу, 7 454,39 грн інфляційних витрат, 2 447,20 грн 3% річних, 1 275,72 грн судового збору, 14 000 грн витрат на правничу допомогу.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 26.12.18

Суддя Маріщенко Л.О.

Віддрукувати:

1- в справу

2- позивачу за юрид. адресою (рек. з повід.)

3- відповідачу (рек. з повід.)