Рішення

від 17.12.2018 по справі 908/2087/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 17/122/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2018 Справа № 908/2087/18

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді - Корсун В.Л., при секретарі судового засідання - Юсубовій Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: концерну "Міські теплові мережі"

юридична адреса: 69091, Запорізька область, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137

фактична адреса: 69002, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, 79-а

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Офіс Лтд", 6903, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 214

про стягнення 14 811,02 грн.

У засіданні приймали участь:

представник позивача: Шикун О.Ф., довіреність № 258/20-19 від 02.05.18;

представник відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області звернувся концерн "Міські теплові мережі" (далі концерн "МТМ") з позовною заявою від 02.07.2018 №247/юр до товариства з обмеженою відповідальністю "Офіс Лтд" (надалі ТОВ "Офіс Лтд") про стягнення 14 811,02 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.12.06 № 600546, з якої: 13 380,06 грн. основний борг, 159,81 грн. інфляційні витрати, 103,39 грн. 3% річних, 1167,76 грн. пені.

Позов обґрунтовано ст. 11, 15, 16, 258, 509, 526, 530, 625, 629 ЦК України, ст.ст. 1, 2, 193, 276 ГК України, Законом України "Про теплопостачання", Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.07 № 1198, а також неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.12.06 № 600546 в частині оплати наданих позивачем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з жовтня 2017 року по квітень 2018 року.

11.10.18 за результатом автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану позовну заяву передано на розгляд судді Корсуна В.Л.

Ухвалою від 16.10.18 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2087/18 за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 15.11.18.

Ухвалою від 15.11.18 судом відкладено розгляд справи на 17.12.18.

Представник позивача у судовому засіданні 17.12.18 підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судові засіданні по даній справі не з'явився. Про причини своєї неявки суд не повідомив.

Про дату, час та місце судових засідань відповідача повідомлено належним чином.

Згідно з безкоштовним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (який долучено судом до матеріалів цієї справи), станом на час відкриття провадження у цій справі місцезнаходженням товариства з обмеженою відповідальністю "Офіс Лтд" є: 69037, м. Запоріжжя, пр. Леніна (Соборний), буд. 214.

Проте, ухвала про відкриття провадження у цій справі надіслана на юридичну адресу відповідача повернулась до суду з відміткою відповідного поштового відділення: за закінченням терміну зберігання .

Станом на час проведення судового засідання у цій справі призначеного на 17.12.18 підприємством зв'язку до суду не повернуто, ні рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення (копії ухвали про відкладення розгляду справи) відповідачу, ні саме поштове відправлення з посиланням на відсутність (вибуття) ТОВ "Офіс Лтд", відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо.

Враховуючи, що судом вжиті всі заходи щодо повідомлення відповідача про дату, місце і час розгляду справи, суд дійшов висновку за можливе відповідно до положень ст. 202 ГПК України розглянути справу за відсутності такого учасника справи за наявними у матеріалах справи документами (доказами).

У засіданні суду 17.12.18, на підставі ст. 240 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Представнику позивача повідомлено коли буде складено повне рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

01.12.06 концерном "Міські теплові мережі" (Теплопостачальна організація) та товариством з обмеженою відповідальністю "Офіс Лтд" (Споживач) укладено договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 600546 (далі - договір), за умовами якого (п.1.1.), Теплопостачальна організація прийняла на себе зобов'язання відпустити теплову енергію в гарячій воді Споживачу, а Споживач зобов'язався прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку встановленими умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.

У відповідності до п. 2.1 договору, теплова енергія відпускається споживачу в Гкал згідно з Додатком 1 до цього договору в гарячій воді на такі потреби: опалення та вентиляцію - на протязі опалювального періоду; підігрів води - за наявної можливості; кондиціювання - по замовленню Споживача; інші технологічні потреби - по замовленню Споживача.

Пунктом 3.2.6. договору визначено, що Споживач теплової енергії зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Згідно із положеннями п. 6.1. договору, розрахунки за даним договором здійснюються в грошовій формі або іншій формі, що не заперечує діючому законодавству, відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів (цін) діючих на час розрахунків (додаток № 5 до договору) та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії або даних, встановлених розрахунковим способом.

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.2.).

Пунктом 6.3. договору визначено, що підставою для розрахунків Споживача з теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання передачі.

Відповідно до п. 6.4. договору, Споживач зобов'язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію. Споживач має право робити передплату.

Положеннями абз. 2 п. 6.5. договору передбачено, що Споживачам, що не мають приладів комерційного обліку, обсяги фактично спожитої теплової енергії визначаються згідно з договірними тепловими навантаженнями з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря, холодної води та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання Споживача у розрахунковому періоді.

Умовами п. 6.6.1. договору передбачено, що отриманий акт приймання-передачі теплової енергії Споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу Теплопостачальної організації на протязі 5 днів з дати отримання. Датою отримання акту вважається: при отриманні нарочним - дата вручення представнику Споживача; при направленні рекомендованим листом - дата, зазначена у відбитку поштового штемпеля на документі, що зроблений поштовим відділенням та підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту - 3 дні, по області - 5 днів, по Україні - 7 днів).

Пунктом 6.6.2. договору передбачено, що у разі неотримання Теплопостачальною організацією підписаного Акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін, встановлений п. 6.6.1. договору, акт підписується Теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його Споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.

В разі наявності заперечень щодо даних, зазначених в акті, Споживач зобов'язаний надати Теплопостачальній організації нормативно обґрунтовані письмові заперечення до даного акту з додаванням відповідних документів та погодити з Теплопостачальною організацією всі розбіжності у встановлений п. 6.6.1. договору строк. При отриманні заперечень в підписанні акту та доказів в обґрунтування заперечень до нього Теплопостачальна організація розглядає їх та надає відповідь про прийняття або відмову у прийнятті заперечень. При прийнятті заперечень до акту вносяться відповідні коригування в акті наступного місяця. У разі відмови у прийнятті заперечень Теплопостачальна організація надає нормативно обґрунтовану відповідь та вважає акт прийнятим до розрахунку, якщо цей акт в місячний строк не буде оскаржений Споживачем у господарському суді.

Згідно з п. 6.7 договору, Споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від Теплопостачальної організації за адресою: вул. Артема, буд. № 79а, документи за розрахунковий період: рахунок-фактуру; акт приймання-передачі теплової енергії; податкову накладну (платникам ПДВ).

Пунктами 10.1 та 10.4 договору закріплено, що цей договір набуває чинності з 01.12.06 і діє до 01.01.08. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо жодна з сторін за місяць до закінчення терміну дії даного договору не заявила про розірвання цього договору.

Судом враховано, що станом на момент прийняття рішення у цій справі по суті спору зазначений вище договір є чинним. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Позивач посилаючись на ухилення відповідача від оплати спожитої теплової енергії за договором від 01.12.06 № 600546 за період з жовтня 2017 р. по квітень 2018 р. звернувся до суду з цим позовом про стягнення з відповідача 13 380,06 грн. основного боргу. Також позивач просить суд стягнути з відповідача за порушення грошового зобов'язання 159,81 грн. інфляційних витрат, 103,39 грн. 3% річних та 1167,76 грн. пені.

Вирішуючи спір по даній справі по суті спору суд виходив з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (далі ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Виходячи із змісту ч. 2 ст. 509 та ч. 2 ст. 11 ЦК України, зобов'язання виникають, зокрема, з договорів.

Статтею 655 ЦК України закріплено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, укладений між сторонами договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.12.06 № 600546, є підставою для виникнення у його сторін майново-господарських зобов'язань.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже зазначалось вище позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 13380,06 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію за вказаним вище договором за період з жовтня 2017 р. по квітень 2017 р. включно.

Звертаючись до суду із зазначеними вимогами концерном МТМ до позовної заяви надані акти приймання-передачі теплової енергії за січень 2018 на суму -2761,75 грн., за лютий 2018 р. на суму 2610,3 грн., за березень 2018 р. на суму 2987,52 грн. та за квітень 2018 р. на суму 503,75 грн. та відповідні рахунки на їх оплату.

Згідно з реєстрами на відправлення замовленої кореспонденції позивачем на адресу відповідача були надіслані, зокрема акти та рахунки за січень-квітень 2018.

Представником Теплопостачальної організації на кожному з актів приймання-передачі теплової енергії (за спірний період) зазначено, що: Підписаний та оформлений належним чином Акт Споживач не повернув, заперечень щодо нарахувань не надав. Акт погоджується на підставі п. 6.6.2. договору .

Відповідачем вказаного факту (щодо неповернення позивачу підписаних актів та щодо надання заперечень щодо нарахувань зазначених в актах) не спростовано.

Таким чином, зазначені акти приймання-передачі теплової енергії за період з січня - квітень 2018 р. відповідно до умов п. 6.6.2 договору та в силу положень ст. 629 ЦК України (договір є обов'язковим для виконання сторонами) є погодженими.

Інших актів, зокрема за жовтень-грудень 2017 р. позивачем до позовної заяви надано не було.

В ході розгляду справи по суті спору суд при дослідженні акту від 31.01.18 приймання-передачі теплової енергії до договору від 01.12.06 № 600546 за січень 2018 р. встановив включення до вказаного акту окрім відпущеної теплової енергії за січень 2018 р. у сумі 2603,48 грн. (без ПДВ), також інших нарахувань не пов'язаних з постачанням теплової енергії у січні 2018 р., а саме: снято за октябрь 2017 отопление -935,57 грн. (без ПДВ) ; снято за ноябрь 2017 отопление -3600,68 грн. (без ПДВ) ; снято за декабрь 2017 отопление -3830,62 грн. (без ПДВ) ; начислено за октябрь 2017 отопление 388,07 грн. ; начислено за ноябрь 2017 отопление 1489,39 грн. (без ПДВ) ; начислено за декабрь 2017 отопление 1584,47 грн. (без ПДВ) . Даним актом підтверджено поставку теплової енергії відповідачу у січні 2018 р. на суму 3124,18 грн. (з урахуванням ПДВ),

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем підтверджено належними та допустимими доказами поставку теплової енергії відповідачу за договором від 01.12.16 № 600546 з січня по квітень 2018 року на загальну суму 9225,75 грн.

Відповідач взятих на себе договірних зобов'язань щодо оплати теплової енергії отриманої від позивача за період з січня по квітень 2018 року на загальну суму 9225,75 грн. належним чином не виконав. Як наслідок, у відповідача утворилась заборгованість за спожиту теплову енергію за вказаний період в сумі 9225,75 грн.

Факт наявності заборгованості за період з січня-квітень 2018 р. у розмірі 9225,75 грн. відповідачем не спростовано.

Враховуючи, що станом на час розгляду спору в суді зобов'язання відповідача оплатити спожиту у період з січня по квітень (включно) 2018 р. теплову енергію не припинено, відповідач оплату спожитої теплової енергії суду не довів, будь-яких претензій щодо виконання позивачем договору та щодо виставлених позивачем актів приймання-передачі і рахунків за спірний період не пред'явив, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 9225,75 грн. за вказаний період обґрунтованими, заснованими на законі та договорі, і такими, що підлягають задоволенню.

В іншій частині позову про стягнення основної суми заборгованості за період з жовтня по грудень 2017 р. (включно) судом відмовляється через недоведеність, зокрема з тих підстав, що позивачем не було надано до суду до початку розгляду справи по суті акти приймання-передачі теплової енергії за період з жовтня по грудень 2017 р., рахунки на їх оплату та докази їх направлення (актів та рахунків) на адресу відповідача.

Також позивачем суду не надано жодних доказів та відповідних обґрунтувань щодо правомірності дій позивача щодо перерахунку суми на яку було позивачем здійснено передачу відповідачу теплової енергії за період з жовтня по грудень 2017 р. за договором від 01.12.06 № 600546.

Також, позивачем заявлено вимоги щодо стягнення з відповідача 1167,76 грн. пені за загальний період з 20.02.18 по 15.06.18 включно (розрахунок наявний в матеріалах справи).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Згідно із ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у ГК України, іншими законами та договором.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нормами ч. 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 7.2.8. договору передбачено, що в разі несплати або несвоєчасної оплати Споживачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого у п. 6.3 договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати споживачу нараховується пеня у розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.

У відповідності з вимогами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.96 № 543/96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на відмову через недоведеність у задоволенні вимог про стягнення основного боргу за період з жовтня по грудень 2017 р. суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача в частині стягнення пені за період з 20.02.18 по 15.06.18 нарахованої на суму 4 154,31 грн.

Перевіривши розрахунок позивача по пені в іншій частині суд дійшов висновку, про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 720,20 грн. пені за загальний період з 20.02.18 по 15.06.18, з якої:

- 335,87 грн. пені за період з 20.02.18 по 15.06.18 нарахованої на суму 3124,18 грн.;

- 213,97 грн. пені за період з 20.03.18 по 15.06.18 нарахованої на суму 2610,30 грн.;

- 158,63 грн. пені за період 20.04.18 по 15.06.18 нарахованої на суму 2987,52 грн.;

- 11,73 грн. пені за період з 22.05.18 по 15.06.18 (з урахуванням вимог ч. 5 ст. 254 ЦК України) нарахованої на суму 503,75 грн.

За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача 720,20 грн. пені підлягають задоволенню. В іншій частині вимоги про стягнення пені судом відхиляються через необґрунтованість.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.

Позивачем заявлено до стягнення 3 % річних в сумі 103,39 грн. (розрахунок міститься в матеріалах цієї справи).

З огляду на відмову судом через недоведеність у задоволенні вимог про стягнення основного боргу за період з жовтня 2017 по грудень 2017 р. суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача в частині стягнення 3 % річних за період з 20.02.18 по 15.06.18 та інфляційних за період з березня по травень 2018 р. на суму 4154,31 грн.

Перевіривши розрахунок 3 % річних в іншій частині суд дійшов висновку, про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 3 % річних в загальній сумі 63,66 грн., з яких:

- 29,77 грн. 3 % річних за період з 20.02.18 по 15.06.18 нарахованих на суму 3124,18 грн.;

- 18,88 грн. 3 % за період з 20.03.18 по 15.06.18 нарахованих на суму 2610,30 грн.;

- 14,00 грн. 3% за період 20.04.18 по 15.06.18 нарахованих на суму 2987,52 грн.;

- 1,04 грн. 3 % за період з 22.05.18 по 15.06.18 (з урахуванням вимог ч. 5 ст. 254 ЦК України) нарахованих на суму 503,75 грн.

Перевіривши розрахунок позивача в частині стягнення з відповідача індексу інфляції суд дійшов висновку, про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних в сумі 80,51 грн., з яких:

- 59,63 грн. індексу інфляції за період з березня по травень 2018 р. на суму 3124,18 грн.;

- 20,88 грн. індексу інфляції за період з квітня по травень 2018 р. на суму 2610,30 грн.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення 3 % річних підлягають частковому задоволенню в сумі 63,66 грн. , а вимоги про стягнення індексу інфляції в сумі 80,51 грн. В іншій частині вимоги про стягнення 3 % річних та індексу інфляції відхиляються судом через необґрунтованість.

Виходячи з вищевикладеного, оцінивши обставини у їх взаємозв'язку і сукупності суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 15, 24, 73, 74, 76-80, 86, 91, 129, 236-240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Офіс Лтд" (69037, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 214, код ЄДРПОУ 23796303) на користь концерну "Міські теплові мережі" (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; фактична адреса: 69002, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, буд. 79а; код ЄДРПОУ 32121458; п/р зі спеціальним режимом використання № 26039302042813 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ Державний ощадний банк України , МФО 313957) - 9225 (дев'ять тисяч двісті двадцять п'ять) грн. 75 коп. основного боргу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Офіс Лтд" (69037, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 214; код ЄДРПОУ 23796303) на користь концерну "Міські теплові мережі" (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; фактична адреса: 69002, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, буд. 79а; код ЄДРПОУ 32121458; п/р № 26007301001951 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ Державний ощадний банк України , МФО 313957) - 720 (сімсот двадцять) грн. 20 коп. пені, 63 (шістдесят три) грн. 66 коп. 3 % річних, 80 (вісімдесят) грн. 51 коп. інфляційних витрат та 1200 (одну тисячу двісті) грн. 38 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України та пп. 17.5. п. 1 Розділу XI ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ ГПК України .

Повне рішення складено 22.12.2018.

Суддя В.Л. Корсун