Рішення

від 26.12.2018 по справі 909/945/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.12.2018 м. Івано-ФранківськСправа № 909/945/18

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Фрич М. М., секретар судового засідання Вакалюк А. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Вигодського навчально-реабілітаційного центру Івано-Франківської обласної ради

вул. Д.Галицького, 7, смт. Вигода, Долинський р-н,

Івано-Франківська область, 77552

до відповідача: Долинського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства

вул. Б. Хмельницького, 57, м. Долина, Івано-Франківська область, 77500

про стягнення заборгованості в сумі 4693,73 грн

Представники сторін не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Вигодський навчально-реабілітаційний центр Івано-Франківської обласної ради подав позов до Долинського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства про стягнення заборгованості в сумі 4693,73 грн.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 31.10.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження і призначено розгляд справи по суті на 27.11.2018 року. В судовому засіданні 27.11.2018 року розгляд справи по суті відкладено на 18.12.2018 року. В судовому засіданні 18.12.2018 року розгляд справи по суті відкладено на 26.12.2018 року.

В судове засідання представники сторін не з'явилися.

Згідно з ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе у відповідності до ст. 202 ГПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, розглянути справу без участі повноважних представників сторін за наявними в ній матеріалами, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору.

Позиція позивача.

За словами позивача, згідно умов договору про відшкодування користувачем витрат балансоутримувача по утриманню та обслуговуванню нерухомого майна від 15.03.2016 року, позивачем надано відповідачу рахунок на оплату від 12.03.2018 року за №1 на відшкодування понесених витрат на загальну суму 3 179, 50 грн, згідно довідок на покриття витрат: 1774, 14 грн за січень - квітень 2017; 1405, 40 грн за жовтень - грудень 2017; 1405,40 грн за жовтень - грудень 2017, який відповідач не оплатив.

З посиланням на ст. 525, 526, 530, 699, 610, 612, 625 та 629 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, позивач просить суд стягнути з відповідача 4 693, 73 грн, в тому числі: 3 179, 50 грн - основного боргу, 1 118, 75 грн - пені, 286, 94 грн - інфляційних збитків, 108, 54 грн - 3% річних.

У відповіді на відзив (вх.№19803/18 від 18.12.2018) позивач вказав - у разі якщо відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань договором не прописана, боржник відшкодовує 3% річних та розмір індексу інфляції.

Заперечення відповідача.

27.11.2018 року відповідач подав суду відзив на позовну заяву (вх.№18499/18 від 27.11.2018), відповідно до якого не визнає позовні вимоги, також вказав, що умовами договору не передбачено стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних, а сам механізм нарахування пені позивачем є незаконним. З огляду на викладене, просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив таке.

15.03.2016 року між Вигодським навчально-реабілітаційним центром Івано-Франківської обласної ради (позивач/балансоутримувач) та Долинським виробничим управлінням водопровідно-каналізаційного господарства (користувач/відповідач) було укладено договір №15 про відшкодування користувачем витрат балансоутримувача по утриманню та обслуговуванню нерухомого майна (а.с.13).

Відповідно до п.1.1. договору балансоутримувач забезпечує обслуговування та опалення приміщення, площею, що згідно акту контрольного обміру від 27.01.2016 року становить 17,63 м. кв., в якому розташовані водяні насоси користувача та знаходиться в будівлі балансоутримувача за адресою: вул. Д. Галицького, 7 смт. Вигода.

Користувач бере участь у витратах балансоутримувача на обслуговування та опалення вказаного приміщення пропорційно до його площі в цій будівлі, на підставі виставлених рахунків (п.1.2. договору).

Відповідно до п.1.3. договору вартість витрат розраховується балансоутримувачем щомісячно пропорційно до фактичних витрат, понесених на опалення будівлі.

Пунктом 2.4.4. договору встановлено, що користувач зобов'язується своєчасно вносити на рахунок балансоутримувача відшкодування витрат балансоутримувачу за обслуговування та опалення приміщення відповідно до отриманих рахунків.

Відповідно до п.3.1. договору - за цим договором користувач відшкодовує балансоутримувачу витрати на обслуговування та опалення приміщення площею 17,63 м.кв., вартість яких розраховується балансоутримувачем пропорційно до фактичних витрат понесених у зв'язку з опаленням будівлі.

Листом №34/02-27/07 від 12.03.2018 року позивач вказав відповідачу на необхідність відшкодування затрат на опалення приміщення (а.с.16).

Відповідно до рахунку-фактури №1 від 12.03.2018 року всього покриття затрат на опалення за січень-квітень 2017 та за жовтень-грудень 2017 - становить 3 179, 53 грн (а.с.17).

Про погашення вказаної суми заборгованості позивач направляв на адресу відповідача претензії №57/02-27/08 від 06.06.2018 року та №108/02-27/07 від 22.08.2018 року (а.с.10,21).

Виходячи з матеріалів справи та керуючись вимогами діючого законодавства, суд дійшов в спірному випадку таких висновків.

Щодо стягнення з відповідача 3 179, 50 грн основного боргу слід вказати таке.

За змістом ст.11 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір. Аналогічне правило випливає із ст. 509 ЦК України.

Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України договір є обов'язковий для виконання сторонами. Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В спірному випадку, відповідно до умов вказаного договору відповідач (користувач за договором) взяв на себе зобов'язання по своєчасному внесенню на рахунок балансоутримувача (позивача) відшкодування витрат за обслуговування та опалення приміщення відповідно до отриманих рахунків.

Листом №34/02-27/07 від 12.03.2018 року позивачем виставлено такий рахунок відповідачу, відповідно до якого затрати на опалення приміщення площею 17,63 м. кв. становлять 3 179, 53 грн (рахунок-фактура №1 від 12.03.2018). Доказів про оплату вказаного рахунку відповідачем - в матеріалах справи відсутні, а відтак за наявності невиконаного зобов'язання за договором відповідачем - є підстави для стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 3 179, 53 грн.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 118, 75 грн пені, 286, 94 грн інфляційних втрат та 108, 54 грн 3% річних, слід вказати таке.

Відповідно до ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Таким чином, умовами для стягнення пені є: наявність терміну розрахунку між сторонами на умовах договору та прострочення платежу.

В спірному випадку в тексті позовної заяви позивачем наведено розрахунок пені із зазначенням дати початку розрахунку 18.04.2017, проте позивачем не надано суду пояснення стосовно такої дати, оскільки умовами договору жодних термінів платежів не встановлено, інших доказів суду не надано, а відтак такий розрахунок належними доказами не підтверджений.

Щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних, то при цьому суд виходить з того, що ч.2 ст. 625 ЦК України передбачає стягнення таких штрафних санкцій при наявності прострочення строку платежу. Оскільки наявність прострочення строків платежу перед судом належними доказами не доведено - в суду відсутні підстави для застосування ч.2 ст. 625 ЦК України.

Враховуючи викладені обставини, вимога про стягнення з відповідача пені, інфляційних збитків та 3% річних визнається судом необгрунтованою, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо застосування в спірному випадку ч.2 ст. 530 ЦК України, враховуючи наявні в матеріалах справи претензії позивача до відповідача про стягнення основного боргу - суд не вбачає підстав для її застосування, оскільки такі обставини не доводились позивачем матеріалами позовної заяви, а відтак таке застосування приведе до зміни періодів розрахунку, що суперечило б ч.2 ст. 14 ГПК України, яка передбачає, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши подані докази і на підставі цих доказів з урахуванням обставин по справі та діючого законодавства дійшов до висновку про те, що вимоги позивача слід задовольнити частково.

Відповідно до ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 11, 509, 526, 530, 549, 625. 629 Цивільного кодексу України, ст. 73, 86, 129, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Вигодського навчально-реабілітаційного центру Івано-Франківської обласної ради / 77552, Івано-Франківська область, Долинський район, смт. Вигода, вул. Д. Галицького, 7, код ЄДРПОУ 20564845/ до Долинського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства /77500, Івано-Франківська область, м. Долина, вул. Б. Хмельницького, 57, код ЄДРПОУ 03361626/ про стягнення 4 693, 73 грн - задовольнити частково.

Стягнути з Долинського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства /77500, Івано-Франківська область, м. Долина, вул. Б. Хмельницького, 57, код ЄДРПОУ 03361626/ на користь Вигодського навчально-реабілітаційного центру Івано-Франківської обласної ради / 77552, Івано-Франківська область, Долинський район, смт. Вигода, вул. Д. Галицького, 7, код ЄДРПОУ 20564845/ 3 179, 50 грн (три тисячі сто сімдесят дев'ять гривень 50 к.) основного боргу та судовий збір в розмірі 1762 грн (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні).

Видати наказ після вступу рішення в законну силу.

В решті частині позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20-ти днів до Західного апеляційного господарського суду (м. Львів).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.12.2018

Суддя                                                             Фрич М. М.