Рішення

від 27.12.2018 по справі 910/14305/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.12.2018Справа №910/14305/18

Господарський суд міста Києва в складі головуючого судді Блажівської О.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу №910/14305/18,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ІНГРАН

(01135, м.Київ, вул.Дмитрівська, буд.71, кім.305, код ЄДРПОУ 30637397)

до Товариства з обмеженою відповідальністю СЕРВІС-КОНТРОЛЬ ПЛЮС

(04210, м.Київ, просп.Героїв Сталінграда, буд.6, код ЄДРПОУ 40614989)

про стягнення 95 638,15 грн,-

Без виклику представників учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю ІНГРАН , 25 жовтня 2018 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю СЕРВІС-КОНТРОЛЬ ПЛЮС , про стягнення 95 638,15 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним, на думку позивача, виконанням Товаристом з обмеженою відповідальністю СЕРВІС-КОНТРОЛЬ ПЛЮС умов Договору постачання №24/11-1-16 від 24.11.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №910/14305/18 та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку (за правилами) спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Зазначена ухвала суду була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за №0103048008228 на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю СЕРВІС-КОНТРОЛЬ ПЛЮС , яка зазначена в позовній заяві та міститься на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04210, м.Київ, просп.Героїв Сталінграда, буд.6.

20.11.2018 на адресу суду повернулось поштове відправлення за №0103048008228 із зазначенням причини повернення: інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення.

07.12.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва позивачем на виконання вимог Ухвали Господарського суду міста Києва від 09.11.2018 надано оригінали документів, які були витребуванні Господарським судом міста Києва.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Судом, також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України ).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання розумності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Судом встановлено, що 24.11.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ІНГРАН (одержувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Виголексим (постачальниик) (зараз - Товариство з обмеженою відповідальністю СЕРВІС-КОНТРОЛЬ ПЛЮС ) укладено договір постачання №24/11-1-16 (далі - договір), предметом якого є поставка гранітних виробів, а саме бордюра гранітного пиляного ГП-1 300х150хLмм, з фаскою 10х10 мм х45* (п.1.1. договору).

Датою поставки товару за даним Договором вважається дата прийомки продукції на складі одержувача (п.3.1. Договору).

Відповідно до п.3.2. Договору термін початку поставки постачальником першої партії товару складає 5 днів, з моменту отримання передплати, в розмірі 30% від вартості першої партії товару, згідно Додатку №1 до даного Договору (специфікації).

Згідно із п.4.2. Договору одержувач здійснює попередню оплату в розмірі 30% вартості першої партії товару не пізніше 3-х банківських днів з дати підписання даного Договору, а в подальшому оплата за товар здійснюється згідно Додатків до даного Договору.

Договір вступає в силу з моменту підписання його обома Сторонами. Строк дії даного Договору - до повного виконання своїх обов'язків (п.8.4-8.5 Договору).

Як вбачається із специфікації (додаток №1 до Договору) сторонами було погоджено постачання бордюру гранітного пиляного ГП-1 300х150хLмм, з фаскою 10х10 мм х45* (з діагоналлю 14 мм) на загальну вартість 86 943,78 грн, також у вказаній специфікації зазначено, що термін постачання - до 03.12.2016.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), які повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Виходячи із змісту правовідносин, останні є відносинами з поставки товару, відтак, права і обов'язки сторін визначаються, у тому числі, положеннями глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписом ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 Цивільного кодексу України).

Таким чином, позивач, на виконання своїх грошових зобов'язань за Договором, здійснив на користь відповідача попередню оплату товару в загальній сумі 86 943,78 грн, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №211 від 24.11.2016 року.

Приписом ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу (ст.663 Цивільного кодексу України).

Ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Доказів поставки товару на суму 86 943,78 грн відповідачем суду не надано.

Разом з тим, оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання за вказаним Договором, позивач також просить стягнути 10% штрафу відповідно до п.4.3. Договору, яким передбачено, що в разі несвоєчасної поставки партії товару постачальник несе відповідальність в розмірі 10% від несвоєчасно поставленої партії товару.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач прострочив виконання обов'язку з поставки партії товару згідно Додатку №1 до Договору, позивач просить стягнути окрім суми попередньої оплати товару - 86 943,78 грн, стягнути також штраф у розмірі 10% від сплаченої партії товару - 8 694,37 грн, таким чином заборгованість за Договором постачання №24/11-1-16 від 24.11.2016 складає 95 638,15 грн.

Як вбачається з претензії вих. №21/1-8 від 21.08.2018 року, копія якої міститься в матеріалах справи, позивач звернувся до відповідача з вимогою погасити наявну заборгованість за Договором постачання №24/11-1-16 від 24.11.2016 у сумі 95 638,15 грн.

Втім, жодного підтвердження станом на 27.12.2018 щодо факту поставки відповідачем позивачеві товару або повернення останньому суми попередньої оплати, сторонами суду не подано.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами ст. ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладені вище обставини, факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем, належним чином доведений та документально підтверджений, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю в розмірі 95 638,15 грн.

Разом з тим, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю ІНГРАН , до матеріалів справи долучив попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. (ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається з наявного в матеріалах справи попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, поданого позивачем, судовими витратами, понесеними позивачем, є сума сплаченого судового збору в розмірі 1 762 грн та інші додаткові судові витрати у зв'язку з розглядом справи, а саме: витрати на професійну правничу допомогу орієнтовно у розмірі 10 000,00 грн.

Однак, позивачем належними та допустимим доказами не доведено обсягу виконаних послуг адвокатом, а також не надано доказів на підтвердження оплати таких послуг, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку про відсутність підстав покладення на відповідача обов'язку сплати витрат позивача на професійну правничу допомогу.

Враховуючи викладене, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СЕРВІС-КОНТРОЛЬ ПЛЮС (04210, м.Київ,просп.Героїв Сталінграда, буд.6, код ЄДРПОУ 40614989) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ІНГРАН (01135, м.Київ, вул.Дмитрівська, буд.71, кім.305, код ЄДРПОУ 30637397) суму заборгованості за Договором постачання №24/11-1-16 від 24.11.2016 в розмірі 95 638 (дев'яносто п'ять тисяч шістсот тридцять вісім) грн 15 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СЕРВІС-КОНТРОЛЬ ПЛЮС (04210, м.Київ, просп.Героїв Сталінграда, буд.6, код ЄДРПОУ 40614989) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ІНГРАН (01135, м.Київ, вул.Дмитрівська, буд.71, кім.305, код ЄДРПОУ 30637397) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн 00 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя О.Є. Блажівська