Рішення

від 26.12.2018 по справі 909/967/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.12.2018 м. Івано-ФранківськСправа № 909/967/18 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретар судового засідання Савчин Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: ОСОБА_1 товариства з обмеженою відповідальністю

"Суворовське", вул.Центральна, 23, с.Суворовське,

Тульчинський район, Вінницька область, 23643;

до відповідача: ОСОБА_1 виробничого кооперативу ім.М.Грушевського,

с.Чесники, Рогатинський район, Івано-Франківська область,77042;

про стягнення 103 109,58грн, з яких: 55 000,00грн - основний борг, 27 109,58грн - пеня, 21 000, 00грн - штраф.

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Суворовське" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом про стягнення з ОСОБА_1 виробничого кооперативу ім.М.Грушевського 103 109,58грн, з яких: 55 000,00грн - основний борг, 27 109,58грн - пеня, 21 000, 00грн - штраф за неналежне виконання грошового зобов"язання за договором купівлі-продажу №1717 від 13.03.2017.

Ухвалою Господарського суду Іванно-Франківської області від 05.11.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

При цьому судом взято до уваги приписи пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вчиненої в Римі 04.11.1950, ратифікованої Україною 17.07.1997 (набрала чинності для України 11.09.1997р.), якими гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, зокрема цивільного характеру. Одночасно реалізація "права на суд" передбаченого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 відповідно до практики Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого згідно із ст.32 Конвенції поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Буланов та Купчик проти України» заяви №№ 7714/06, 23654/08 від 09.12.2010, «Чуйкіна проти України» № 28924/04 від 13.01.2011).

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений ухвалою суду від 04.12.2018. Позовні вимоги позивач виклав у позовній заяві вказуючи при цьому на

- укладення між сторонами договору купівлі-продажу №1717 від 13.03.2017 на виконання умов якого позивач передав, а відповідач прийняв на підставі довіреності №16 від 18.04.2017 згідно видаткової накладної №198 від 21.04.2017 товар - насіння кукурудзи сорт Дніпровський 181 СВ, в кількості 105 мішків, на загальну суму 105 000,00грн;

- неналежне виконання відповідачем взятого на себе договірного зобов"язання щодо здійснення розрахунків між сторонами, внаслідок чого неоплаченою в повному обсязі залишилась вартість поставленого товару на суму 55 000,00грн (50 000,00грн - відповідачем сплачено);

- пункти 9.2., 9.4. договору на підставі яких, за порушення строку оплати товару відповідачу нараховано 27 109,58грн - пені, 21 000, 00грн - штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовує приписами статей 526, 530, 549, 550, 625, 629, 638 Цивільного кодексу України, статей 173-175, 193 Господарського кодексу України.

Представник відповідача в судовому засіданні наявність неоплаченої вартості поставленого по видатковій накладній №198 від 21.04.2017 товару в сумі 55 000,00грн визнав. Звертає увагу суду на неправомірність нарахування позивачем пені та штрафу, оскільки вважає, що їх одночасне застосування за одне і теж саме правопорушення - невиконання грошових зобов"язань суперечить приписам статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і теж саме правопорушення, а відтак просить суд відмовити в позові в частині стягненні штрафу одночасно зменшивши розмір нарахованої пені позаяк він значно перевищує розмір збитків.

За таких обставин беручи до уваги приписи ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку та норми частин 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України згідно з якими, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника, враховуючи той факт, що позивач у відповідності до вимог чинного законодавства належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті, спір належить вирішити у відсутності представника позивача за матеріалами справи, запобігаючи одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Фактичні обставини вправи вказують на те, що між ОСОБА_1 товариством з обмеженою відповідальністю "Суворовське" (продавець/позивач) та ОСОБА_1 виробничим кооперативом ім.М.Грушевського (покупець/відповідач) укладено договір купівлі-продажу №1717 від 13.03.2017, у відповідності до умов якого, продавець взяв на себе зобов'язання продати, а покупець - прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію (товар) за ціною, в кількості та асортименті, узгоджених сторонами в специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору (пункт 1.1.договору).

Специфікацією №1 від 18.04.2017 до договору сторони обумовили найменування товару - кукурудза насіння сорт Дніпровський 181 СВ, кількість товару 105 мішків, ціну за одиницю 1 000,00грн, загальну вартість 105 000,00грн.

У відповідності до пункту 3 специфікації №1 від 18.04.2017 покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця в розмірі 100% у строк до 31.10.2017.

Право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту його передачі за видатковою накладною та підписання її уповноваженими представниками сторін (пункт 8.1.договору).

На виконання умов договірних відносин позивач передав, а відповідач прийняв на підставі довіреності №16 від 18.04.2017 по видатковій накладній №198 від 21.04.2017 товар - насіння кукурудзи сорт Дніпровський 181 СВ, в кількості 105 мішків, на загальну суму 105 000,00грн. При цьому підписання відповідачем без жодних зауважень видаткової накладної №198 від 21.04.2017 яка фіксує здійснення господарської операції - купівлю-продаж товару продавцем покупцю та є підставою для виникнення у відповідача обов"язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Однак доказів повної оплати вартості отриманого товару в розмірі 55 000,00грн (50 000,00грн - сплачено) відповідачем суду не подано.

Предметом судового розгляду є вимога позивача про стягнення з відповідача неоплаченої вартості поставлено товару в розмірі 55 000,00грн, а також застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов'язання, обумовленої пунктами 9.2., 9.4. договору у вигляді пені в сумі 27 109,58грн, штрафу в сумі 21 000, 00грн.

Із змісту статті 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають, зокрема з договору.

В силу приписів статей 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Договір купівлі-продажу №1717 від 13.03.2017 укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

З огляду на приписи статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов"язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов"язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до частини 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов"язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (стаття 509 Цивільного кодексу України, стаття 173 Господарського кодексу України).

В силу положень статті 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України, частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Нормою частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Враховуючи те, що відповідач не виконав належним чином своє зобов"язання, щодо здійснення повного розрахунку за отриманий товар, то вимога позивача про стягнення з відповідача його вартості в розмірі 55 000,00грн підлягає до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов"язання припиняється належним чином проведеним виконанням.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пункт 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Водночас приписом частини 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане Проте, законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Пунктами 9.2., 9.4.,9.5. договору сторони обумовили, що у випадку порушення термінів або умов оплати товару покупець сплачує продавцю пеню від суми простроченого або неналежно здійсненого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення. За порушення покупцем строків оплати товару відповідно до умов цього договору покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 20% від суми загальної вартості товару за цим договором. Нарахування пені за прострочення виконання грошових зобов'язань здійснюється до повного розрахунку.

Враховуючи вище викладені правові норми та пункти 9.2., 9.4.,9.5. договору позивачем правомірно нараховано відповідачу 27 109,58грн - пені, 21 000, 00грн - штрафу, за період вказаний у розрахунку (а.с.6-7), який перевірено судом та визнано арифметично вірним.

Посилаючись на правову позицію, викладену в постанові судової палати у цивільних справах Верховного суду України від 21.10.2015 у справі № 6-2003цс15, ухвалі судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31.05.2017 у справі №756/2999/15-ц відповідач не врахував, що вказані висновки стосуються одночасного стягнення пені й штрафу за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, без будь-якого іншого критерію порушення; правова природа відповідальності за порушення грошового зобов"язання за договором купівлі-продажу між юридичними особами та відповідальності за порушення грошового зобов"язання за кредитним договором між банком та фізичною особою є різною.

Пеня за визначенням частини третьої статті 549 Цивільного кодексу України - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання. Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що втім не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі, притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати. Укладеним між сторонами договором №1717 від 13.03.2017 передбачено відповідальність за порушення його умов у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу, а відтак наявні правові підстави для одночасного стягнення пені та штрафу. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.12.2018 у справі №904/2898/18, від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17.

Водночас відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Згідно із частиною 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. За змістом наведених норм зменшення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу є правом суду, а за відсутності наведених вище виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу, а також розмір, до якого підлягає їх зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

В даному випадку заявляючи клопотання про зменшення розміру пені відповідач посилається лише на те, що розмір неустойки значно перевищує розмір збитків завданих позивачу, не наводячи при цьому жодних обґрунтувань та не надаючи в підтвердження будь-яких доказів, а відтак суд враховуючи фактичні обставини справи, ступінь вини відповідача у виникненні спору, тривале невиконання відповідачем грошового зобов"язання, матеріальні інтереси обох сторін, відсутність винятковості даного випадку, приходить до висновку про відсутність підстав для зменшення розміру нарахованої позивачем пені.

З огляду на вимоги частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (частини 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, на основі вище сказаного стягненню з відповідача в судовому порядку підлягають 103 109,58грн, з яких: 55 000,00грн - основний борг, 27 109,58грн - пеня, 21 000, 00грн - штраф.

Враховуючи приписи статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покласти на відповідача.

Керуючись статтею 1291 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтями 11, 204, 509, 525, 526, 530, 599, 610-612, 625-629, 655, 692 Цивільного кодексу України, статтями 173, 193 Господарського кодексу України, статтями 73-79, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 товариства з обмеженою відповідальністю "Суворовське" до відповідача ОСОБА_1 виробничого кооперативу ім.М.Грушевського про стягнення 103 109,58грн - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 виробничого кооперативу ім.М.Грушевського, с.Чесники, Рогатинський район, Івано-Франківська область,77042 (ідентифікаційний код 20536228) на користь ОСОБА_1 товариства з обмеженою відповідальністю "Суворовське", вул.Центральна, 23, с.Суворовське, Тульчинський район, Вінницька область, 23643 (ідентифікаційний код 03734470) 55 000,00грн (п'ятдесят п'ять тисяч грн 00коп.) -заборгованості, 27 109,58грн (двадцять сім тисяч сто дев"ять грн 58коп.) - пені, 21 000, 00грн (двадцять одну тисячу грн 00коп.) - штрафу, 1 762,00грн (одну тисячу сімсот шістдесят дві грн 00коп.) - судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено 28.12.2018

Суддя С.Кобецька