Ухвала

від 22.12.2018 по справі 910/17055/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua УХВАЛА про відмову у видачі судового наказу в частині 22.12.2018Справа №  910/17055/18  Суддя господарського суду міста Києва Головіна К.І., розглянувши заяву Комунального підприємства “Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва” (03186, м. Київ, вулиця Соціалістична, будинок 6, ідентифікаційний код 35756919) до Міжнародної громадської організації “Міжнародний комітет сприяння боротьбі з корупцією та тіньовою економікою” (01133, м. Київ, вулиця Щорса, будинок 31, офіс 314, ідентифікаційний код 36845351) про видачу судового наказу за вимогою Комунального підприємства “Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва” про стягнення з Міжнародної громадської організації “Міжнародний комітет сприяння боротьбі з корупцією та тіньовою економікою” заборгованості за договором про надання послуг по утриманню будинку та прибудинкової території № 569/Е від 29 квітня 2016 року у сумі 5 453,35 грн. з якої: 4 673,25 грн. – основного боргу, 132,88 грн. – пені, 504,67 грн. – інфляційних втрат, 142,55 грн – 3 % річних. ВСТАНОВИВ: 18.12.2018 р. до господарського суду міста Києва звернулось Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» (далі – Комунальне підприємство, заявник) із вимогами про видачу судового наказу про стягнення з Міжнародної громадської організації «Міжнародний комітет сприяння боротьбі з корупцією та тіньовою економікою» (далі – Громадська організація, боржник) заборгованості за договором про надання послуг по утриманню будинку та прибудинкової території № 569/Е від 29 квітня 2016 року, яка складається із: основної заборгованості у сумі 4 673,25 грн., пені в сумі 132,88 грн., інфляційних втрат у сумі 504,67 грн., 3 % річних у сумі 142,55 грн. 22.12.2018 р. за вказаною заявою господарським судом міста Києва був виданий судовий наказ в частині вимог Комунального підприємства про стягнення з Громадської організації основного боргу у сумі 4 673,25 грн. Дослідивши подану заяву в іншій частині - щодо вимог про стягнення пені в сумі 132,88 грн., інфляційних втрат у сумі 504,67 грн. та 3 % річних у сумі 142,55 грн., суддя приходить до висновку, що у цій частині заява про видачу судового наказу задоволенню не підлягає. Положеннями ст. 148 ГПК України встановлено, що судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, та в разі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Частиною 1 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Отже, пеня за своєю правовою природою не є основною грошовою заборгованістю за договором, а є видом санкцій у разі неналежного виконання зобов'язання. Відтак, заявлені вимоги про стягнення пені в сумі 132,88 грн. не відповідають вимогам статті 148 Господарського процесуального кодексу України. Щодо видачі судового наказу про стягнення інфляційних втрат у сумі 504,67 грн. та 3 % річних у сумі 142,55 грн., суд зазначає наступне. Правилами ч. 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України). Отже, інфляційні втрати виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх виплаті, а 3 % річних - способом захисту майнового права та інтересу шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Відтак, заявлені вимоги про стягнення інфляційних втрат у сумі 504,67 грн. та 3 % річних у сумі 142,55 грн. за своєю правовою природою не є грошовою заборгованістю, що виникла за договором, а тому також не відповідають вимогам статті 148 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 153 Господарського процесуального кодексу України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3 - 6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку. Керуючись ст.ст. 147 - 154, 234 Господарського процесуального кодексу України, суддя - УХВАЛИВ: Відмовити Комунальному підприємству «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» у видачі судового наказу про стягнення з Міжнародної громадської організації «Міжнародний комітет сприяння боротьбі з корупцією та тіньовою економікою» пені в сумі 132,88 грн., інфляційних втрат у сумі 504,67 грн., 3 % річних у сумі 142,55 грн. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня її підписання до суду апеляційної інстанції. Суддя                                                                                             Головіна К.І.