Рішення

від 26.12.2018 по справі 910/12383/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.12.2018Справа № 910/12383/18 За позовом Обласної комунальної установи "Чернівецька обласна клінічна лікарня

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Асістанський центр "Ел.Ай.Сі.Асістанс"

про стягнення 16 455,08 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Без виклику учасників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулась з позовом Обласна комунальна установа "Чернівецька обласна клінічна лікарня" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Асістанський центр "Ел.Ай.Сі.Асістанс" про стягнення 16455,08 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав взяті на себе за договором від 25.03.2002 зобов'язання по оплаті наданих послуг, в зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 15169,23 грн та пеня у розмірі 1285,85 грн, яку позивач просить стягнути у судовому порядку.

Ухвалою суду від 24.09.2018 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

08.10.2018 від позивача через канцелярію суду надійшов супровідний лист на виконання ухвали від 24.09.2018 про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2018 року відкрито провадження по справі № 910/12383/18, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

Відповідно до ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Ухвала суду від 16.10.2018 про відкриття провадження у справі, була отримана відповідачем 26.10.2018, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103048124503.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень ст. 165 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

25.03.2002 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Асістанський цетр "Ел.Ай.Сі.Асістанс" (асістант) та Чернівецькою обласною клінічною лікарнею (ЛПУ) було укладено договір № б/н з лікарською установою про надання медичної допомоги застрахованим особам. Предметом даного договору є надання ЛПУ медичних послуг клієнтам асістанта при настанні страхового випадку.

Відповідно до п.4.1. договору сторона 2 веде облік звертань клієнтів сторони 1 і фактично наданих медичних послуг за узгодженою формою звіту.

Пунктом 4.2. договору визначено, що щомісяця, не пізніше десятого числа кожного місяця, сторона 2 надає асістанту звіти (додаток №2) про об'єм медичних послуг, які надані клієнтам асістанта в звітньому місяці відповідно до цього договору.

Пунктом 6.1. договору обумовлено, що вартість медичних послуг узгоджується сторонами в окремому прейскуранті, який додається до цього договору і є його невід'ємною частиною (додаток №1).

Відповідно до п.6.5 Договору відповідач зобов'язаний сплатити вартість медичних послуг протягом 10 (десяти) календарних днів з дати виставлення ЛПУ відповідного рахунку, надання належним чином оформленого звіту про надання медичних послуг та актів виконаних робіт за клієнтами асістанта, яким надавались медичні послуги.

Пунктом 6.6. договору визначено, що у випадку, якщо асистант не згідний з об'ємом і вартістю медичних послуг, заявлених стороною 2 до сплати, він зобов'язаний направити стороні 2 обґрунтовані заперечення до закінчення десятиденного терміну і провести перевірку (експертизу) наданих медичних послуг. У такому випадку сплата за медичні послуги проводиться відповідно до протоколу перевірки (експертизи), при цьому не нараховуються і не сплачуються які-небудь штрафні санкції або збитки.

Пунктом 9.1. договору сторони погодили, що договір набирає чинної з моменту його підписання і діє протягом одного року. Якщо за тридцять календарних днів до закінчення вказаного терміну жодна з сторін не направить іншій повідомлення про припинення договору, договір вважається продовженим на наступний річний термін.

В підтвердження обставин щодо надання медичних послуг позивач подав наступні документи: рахунок від 14.09.2015 року № 423 на суму 1613,02 грн та звітом за вересень 2015 на суму 1613,02 грн., рахунок від 27.10.2015 № 475 на суму 1440,64 грн та звіт за жовтень 2015 року на суму 1440,64 грн., рахунок від 11.11.2015 № 531 на суму 1603,57 грн та звіт за листопад 2015 на суму 1603,57 грн., рахунок від 13.01.2016 № 25 на суму 1852,92 грн та звіт за грудень 2015 року на суму 1852,92 грн, рахунок від 21.06.2016 № 331 на суму 1807,10 грн та звіт за червень 2016 на суму 1807,10 грн, рахунок від 21.06.2016 № 332 на суму 2083,56 грн та звіт за червень 2016 року на суму 2083,56 грн, рахунок від 05.09.2016 № 484 на суму 4768,41 грн та акт надання медичної допомоги на суму 4768,41 грн. Загальна сума складає 22259,73 грн.

Позивач звернувся до відповідача з претензією від 21.11.2016 № 1876 на суму 22259,73 грн.

Відповідач надав відповідь від 30.12.2016 № 25, в якій заперечував проти того, що медичні послуги ОСОБА_1 на суму 1161,36 грн та ОСОБА_2 на суму 1302,74 грн підлягають оплаті відповідачем, оскільки ці особи не були застрахованими та не є клієнтами відповідача. Суму боргу у розмірі 19795,63 грн відповідач гарантував оплатити протягом 30 робочих днів з моменту отримання реквізитів для оплати.

Позивачем були надані реквізити у листі від 05.01.2017 № 28.

В подальшому позивач звертався до відповідача з вимогами про оплату коштів у розмірі 19795,63 грн: від 23.05.2017 № 819, від 26.07.2018 № 1152; претензіями від 26.10.2017 № 1736, від 21.03.2018 № 462 (докази направлення долучені), від 03.07.2018 № 981 (долучені докази направлення) на суму 19795,63 грн.

Відповідач відповіді на претензії не надав, доказів оплати суми боргу не надав.

Позивач просить стягнути заборгованість 15169,23 грн за рахунками: від 14.09.2015 року № 423 на суму 1613,02 грн, від 27.10.2015 № 475 на суму 1440,64 грн, від 11.11.2015 № 531 на суму 1603,57 грн, від 13.01.2016 № 25 на суму 1852,92 грн , від 21.06.2016 № 331 на суму 1807,10 грн, від 21.06.2016 № 332 на суму 2083,56 грн, від 05.09.2016 № 484 на суму 4768,41 грн.

Доказів того, що вартість вказаних послуг була оплачена відповідачем суду не надано.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

За своєю правовою природою Договір є договором про надання послуг.

Згідно з ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України), такі саме положення містить і ст. 193 ГК України.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки до позову не долучено доказів направлення відповідачу звітів та рахунків, суд визначає строк виконання грошового зобов'язання на підставі ч. 2 ст. 530 ЦК України з моменту пред'явлення вимоги. Вимога позивача з роз шифровкою заборгованості була надіслана 29.12.2016 факсимільним зв'язком, що підтверджується відповіддю відповідача від 30.12.2016 № 25. Отже відповідач мав сплати суму заборгованості у строк до 05.01.2017 включно.

В порушення умов Договору відповідач свої зобов'язання за Договором не виконав, послуги позивача на суму 15169,23 грн. не сплатив.

З урахуванням викладеного позовні вимоги в частині стягнення 15169,23 грн. є обґрунтованими, а тому такими, що підлягають задоволенню.

З огляду на невиконання відповідачем свої зобов'язань по наданню послуг, позивач просить стягнути з відповідача пеню за прострочку платежу в сумі 1285,85 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до п. 7.5 Договору сторони передбачили, що за несвоєчасну оплату медичних послуг відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі облікової ставки НБУ за кожний день затримки до повного погашення заборгованості навіть після припинення дії договору. Якщо затримка в оплаті була виявлена пізніше за настання прострочення, пеня сплачується з дати початку прострочення.

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій починається з дня коли, зобов'язання мало бути виконано і припиняється зі спливом 6 місяців.

При перевірці правильності обчислення позивачем пені, судом встановлено, що позивачем не вірно визначено період нарахування пені, без урахування положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, оскільки, порушення мало місце з 2017 року, то пеня мала бути розрахована в період з дати виникнення порушення, тобто з 06.01.2017 по 06.07.2017. Натомість позивач просить стягнути пеню за 182 дні починаючи з 09.03.2018, що суперечить нормам чинного законодавства.

Відповідно до частини 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Суд не може вийти за межі позовних вимог і стягнути пеню за період прострочення не заявлений позивачем, а тому вимога позивача про стягнення пені не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідач не скористався наданим йому правом, відзив та докази в спростування обставин, вказаних позивачем, суду не надав. Про наслідки не подання відзиву був повідомлений належним чином ухвалою суду.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати, у які позивачем включено витрати по оплаті судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями ст.ст. 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ст.ст. 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Асістанський Центр "Ел.Ай.Сі, Асістанс" (01023, м. Київ, вул. Первомайського, 11, код ЄДРПОУ 31568089) на користь Обласної комунальної установи "Чернівецька обласна клінічна лікарня" (58001, Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Головна, 137, код ЄДРПОУ 02005734) 15169 (п'ятнадцять тисяч сто шістдесят дев'ять) грн. 23 коп. основного боргу, судовий збір у розмірі 1624 (одна тисяча шістсот двадцять чотири) грн. 31 коп.

В частині позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Асістанський Центр "Ел.Ай.Сі, Асістанс" (01023, м. Київ, вул. Первомайського, 11, код ЄДРПОУ 31568089) на користь Обласної комунальної установи "Чернівецька обласна клінічна лікарня" (58001, Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Головна, 137, код ЄДРПОУ 02005734) пені у розмірі 1285,85 грн. відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя І.В.Усатенко