Рішення

від 26.12.2018 по справі 910/8540/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 26.12.2018Справа №  910/8540/18 Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., дослідивши матеріали господарської справи за позовом           акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі філії «УГВ-Сервіс» до                 товариства з обмеженою відповідальністю «РУФ-ЦЕНТР»   про                             стягнення 111  051,75 грн., Представники: не викликались ОБСТАВИНИ СПРАВИ: До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом акціонерне товариство «Укргазвидобування» в особі філії «УГВ-Сервіс» до товариства з обмеженою відповідальністю «РУФ-ЦЕНТР» про стягнення 111  051,75 грн., з яких: 66  337,98 грн. пені,  44  713,75 грн. штрафу. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не вчасно поставив товар. Суд своєю ухвалою від 10.07.2018 відкрив провадження у справі № 910/8540/18 та постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Відповідач у поданому суду відзиві просив зменшити розмір пені та штрафу на 80%,  оскільки нараховані позивачем штрафні санкції є надмірними по відношенню до вартості поставленого товару, з якого допущено прострочення, та майнового стану відповідача. Крім того відповідач зазначив, що застосування судом відповідальності у вигляді пені та штрафу за одне й те саме порушення призводить до подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Позивач заперечив проти зменшення розміру штрафних санкцій з огляду на таке. Несвоєчасна поставка замовленого спецодягу негативно вплинула на стан охорони праці позивача і спричинила ризик притягнення філії «УГВ-Сервіс» та її посадових осіб до фінансової відповідальності за невиконання вимог законодавства з охорони праці, а також негативно вплинула на стан охорони праці на підприємстві, яке не забезпечило повною мірою робітників філії зимовим спецодягом. Бухгалтерська довідка відповідача про те, що станом на 01.07.2018 у нього є кредиторська заборгованість в сумі 289 000, 00 грн., оформлена самим же відповідачем, не підтверджена ніякими іншими документами, є неналежним доказом. Також позивач зазначив, що безпідставними є посилання відповідача на те, що він за результатами 2017 року отримав прибуток в сумі 100 000 грн., оскільки такі поняття як чистий прибуток, що відображається у фінансовому звіті, та виручка від господарської діяльності не є тотожними. Крім того штрафні санкції стягуються з відповідача у 2018 році,  відповідач не надав будь-яких доказів наявності збитків або фінансової неспроможності сплатити зазначені у позові штрафні санкції у 2018 році. З цієї причини рівень прибутку за попередній (2017) рік не відображає реальний фінансовий стан підприємства і рівень його платоспроможності станом на дату розгляду справи у суді. Крім того не заслуговують на увагу і аргументи відповідача щодо подвійної відповідальності у вигляді стягнення пені та штрафу за прострочення поставки, так як, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 83 від 04.03.2015 акціонерне товариство «Укргазвидобування» (і в тому числі філія «УГВ-Сервіс») віднесене до категорії об'єктів державної власності, що має стратегічне значення для держави. Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив: 31.07.2017 акціонерне товариство «Укргазвидобування» в особі філії «УГВ-Сервіс» (покупець) та товариство з обмеженою відповідальністю «РУФ-ЦЕНТР» (постачальник) уклали договір поставки № УГВС 142/24-17 (закупівлі товару за власні кошти) (далі - Договір). Відповідно до п. 1.1. Договору, постачальник зобов'язується поставити покупцеві товар, зазначений в специфікації (далі – товар), а покупець – прийняти і оплатити такий товар. У специфікації сторони визначили, що  постачальник зобов'язаний поставити товар (спецодяг) на загальну суму 1  344  445,20 грн. з ПДВ, граничний строк поставки товару складає 3 місяці від дати підписання договору, тобто до 31.10.2017. Проте частина товару, зазначена у договорі, вартістю 998 839, 99 грн. була поставлена з простроченням, а саме: за видатковою накладною № 18 від 29.11.2017 на суму 176 274,00 грн., за видатковою накладною № 2 від 09.01.2018 на суму 36 720,00 грн., за видатковою накладною № 6 від 17.01.2018 на суму 125 910,00 грн., за видатковою накладною № 7 від 17.01.2018 на суму 21 168,00 грн., за видатковою накладною № 21 від 07.02.2018 на суму 389 466,19 грн., за видатковою накладною № 25 від 22.02.2018 на суму 249 301,80 грн. Згідно з нормами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Відповідач визнав, що товар поставив з простроченням. Дані обставини, відповідно до ст. 75 ГПК України, не потребують доказування. Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України). За п. 7.11 Договору, у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов'язань з поставки товару у строки, зазначені у специфікації до даного Договору, останній сплачує покупцю пеню у  розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України). За загальним правилом зміст  договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ним, та умови, які є обов'язковим відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України). Частинами 1-4 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою притриманням, завдатком. Неустойка, як один із видів забезпечення зобов'язання, є засобом, який застосовується з метою стимулювання боржника до належної поведінки, що гарантує виконання ним свого основного зобов'язання. Неустойка є акцесорним зобов'язанням, яке виникає у зв'язку з основним зобов'язанням та залежить від долі останнього. В розумінні ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно або неналежно виконаного зобов'язання. В свою чергу, в силу ч. 3 даної статті, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.   Таким чином, на відміну від штрафу, пеня є тривалою неустойкою, яка стягується виключно за порушення  грошового зобов'язання за кожен день прострочення, в той час як штрафом є одноразовий платіж.   Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається, що передбачено ст. 231 Господарського кодексу України. Зокрема, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Акціонерне товариство «Укргазвидобування» належить до підприємств державного сектору економіки. Таким чином нарахування штрафу та пені не суперечить актам цивільного законодавства. З приводу прострочення поставки товарів відповідачу пред'являлись претензії: - від 13.12.2017 про стягнення пені в сумі 4 935, 56 грн. за прострочення поставки товару по видатковій накладній № 18 від 29.11.2017 вартістю 176 274, 00 грн.; - від 14.02.2018 про стягнення штрафних санкцій в сумі 26 723,93 грн. за прострочення поставки товару по видатковим накладним № 2 від 09.01.2018 вартістю 36 720,00 грн., № 6 від 17.01.2018 на суму 125 910,00 грн., № 7 від 17.01.2018 на суму 21 168,00 грн.; - від 01.03.2018 на суму 111 051,73 грн. за прострочення поставки товару по видатковим накладним № 21 від 07.02.2018 на суму 389 466,19 грн., № 25 від 22.02.2018 на суму 249 301,80 грн. Дві перші претензії (про стягнення пені в сумі 4 935, 56 грн. та про стягнення штрафних санкцій в сумі 26 723, 93 грн.) відповідач задовольнив шляхом перерахування відповідних грошових сум на поточний рахунок філії «УГВ-Сервіс» ПАТ «Укргазвидобування» своїми платіжними дорученнями № 162 від 24.01.2018 на суму 4 935, 56 грн., № 206 від 07.03.2018 на суму 10 000,00 грн., № 213 від 12.03.2018 на суму 10 000,00 грн., № 214 від 12.03.2018 на суму 6 723,93 грн. Відповідач не задовольнив претензію на суму 111 051,73 грн.  від 01.03.2018 за прострочення поставки товару за видатковими накладними № 21 від 07.02.2018 на суму 389 466,19 грн., № 25 від 22.02.2018 на суму 249 301,80 грн. Сума пені за період прострочення поставки товару за цими двома накладними складає 66 337,98 грн. і визначена таким чином: 389 466,19 грн. х 0,1 % х 98 днів = 38 167,08 грн. та  249  301,80 х 0,1 % х 113 днів = 28  170,90 грн. Сума штрафу – 638  767,99х7% = 44  713,75 грн. За розрахунком позивача, перевіреним судом, до стягнення з відповідача підлягає  66 337,98 грн. пені та 44  713,75 грн. штрафу. Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи. Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Приймаючи рішення, суд зобов'язаний керуватись наданими сторонами доказами. Позивач належним чином довів порушення його прав зі сторони відповідача. Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача до останнього підлягають задоволенню повністю. Вирішуючи питання можливості зменшення розміру пені та штрафу, суд виходить з такого. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч. 3 статті 551 Цивільного кодексу України). Відповідно до норм чинного законодавства, зменшення у виняткових випадках розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, є правом, а не обов'язком суду. Водночас, наведені відповідачем обставини не є тими винятковими обставинами, які, на думку суду, можуть бути покладені в основу рішення про зменшення пені та штрафу. Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд ВИРІШИВ: Задовольнити повністю позов акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі філії «УГВ-Сервіс» до товариства з обмеженою відповідальністю «РУФ-ЦЕНТР». Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «РУФ-ЦЕНТР» (вул. Радунська, 13-А, оф. 8, м. Київ, 02167, код 36100762) на користь акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі філії «УГВ-Сервіс» (вул. Кудрявська, 26/28, м. Київ, 04053, код 30019775) 66 337,98 грн. пені, 44  713,75 грн. штрафу, 1  762,00  грн. судового збору. Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга може бути подана в порядку, передбаченому підпунктом 17.5 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України». Суддя                                                                                                     С. А. Ковтун