Рішення

від 05.12.2018 по справі 926/1375/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.12.2018 р.Справа № 926/1375/18

За позовом Малого підприємства "Чернівецький завод медичних виробів"

до Чернівецької обласної державної адміністрації

про розірвання договору оренди

Суддя Зеленіна Н.І.

Секретар судового засідання Ліпіна В.В.

Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Мале підприємство "Чернівецький завод медичних виробів" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Чернівецької області з позовом до Чернівецької обласної державної адміністрації (далі - відповідач) про розірвання договору оренди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв'язку з переходом права власності на нерухоме майно, що розміщено на земельній ділянці, яку орендує позивач, до іншої особи, договір оренди земельної ділянки підлягає розірванню.

Ухвалою від 07.08.2018 р. справу № 926/1375/18 передано за підсудністю до господарського суду міста Києва.

За результатом здійсненого автоматичного розподілу справу передано для розгляду судді Зеленіній Н.І.

Ухвалою суду від 14.08.2018 р. справу прийнято до провадження суддею Зеленіною Н.І., призначено підготовче засідання на 12.09.2018 р. та зокрема, визнано явку учасників справи обов'язковою.

Протокольною ухвалою від 12.09.2018 р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 17.10.2018 р.

Протокольною ухвалою від 17.10.2018 р. підготовче засідання відкладено на 14.11.2018 р.

Протокольною ухвалою від 14.11.2018 р. закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 05.12.2018 р.

У судовому засіданні 05.12.2018 р. представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив та подав доповнення до відзиву на позову заяву.

У судовому засіданні 05.12.2018 р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

25.12.2003 року між Малим підприємством "Чернівецький завод медичних виробів" (Орендар) та Герцаївською районною державною адміністрацією (Орендодавець), на підставі розпорядження голови районної державної адміністрації від 06.10.2003 року №238-р, було укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 0.8309 га, яка розміщена в адміністративних межах Хряцьківської сільської ради Герцаївського району (за межами населеного пункту) та знаходилась у віданні Герцаївської районної державної адміністрації, згідно з планом землекористування та на підставі довідки №247, виданої Герцаївським районним відділом земельних ресурсів 15 грудня 2003 року.

Відповідно до вказаного договору, земельну ділянку було надано позивачу на умовах оренди терміном на 25 років для здійснення підприємницької діяльності.

12.04.2016 року розпорядженням голови Герцаївської районної державної адміністрації №108-р було внесено зміни до розпорядження голови районної державної адміністрації від 06.10.2003 року №238-р, та визначено, що надана позивачу в довгострокову оренду земельна ділянка площею 0.8309 га складається з двох окремих земельних ділянок, а саме площею 0,7734 га, кадастровий номер НОМЕР_1, та площею 0.0575 га, кадастровий номер 7320786000:01:003:0029, однак зміни до тексту Договору оренди земельної ділянки від 25.12.2003 року у зв'язку з ним не вносились.

21 квітня 2018 року позивачем, як продавцем, було укладено з громадянином ОСОБА_1, як покупцем, договір купівлі-продажу цеху металообробки, за яким позивач продав, а громадянин ОСОБА_1 купив цех металообробки, який знаходиться на земельній ділянці площею 0,7734 га, з кадастровим номером НОМЕР_1.

Позивач вказує, що оскільки згідно з витягом з Державного земельного кадастру земельна ділянка з к.н . НОМЕР_1 відноситься до категорії земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення і знаходиться за межами населеного пункту с. Хряцька , Герцаївського району, 18 травня 2018 року позивач звернувся до Чернівецької обласної державної адміністрації з проханням розірвати договір оренди земельної ділянки від 25.12.2003 року.

04 липня 2018 р. Чернівецька обласна державна адміністрація, керуючись ст. 32 Закону України "Про оренду землі", листом №01.33-52/2893 відмовила позивачу у розірванні договору оренди земельної ділянки від 25.12.2003 р., посилаючись на рішення обласної комісії з питань реалізації обласною державною адміністрацією повноважень у галузі земельних відносин (протокол №8 від 15 червня 2018 року).

Позивач зазначає, що у зв'язку з продажем цеху металообробки, який знаходиться на земельній ділянці площею 0,7734 га, з кадастровим номером НОМЕР_1, він фактично позбавлений своїх прав як землекористувач, проте продовжує нести обов'язки землекористувача, визначені ст. 96 Земельного кодексу України.

Відтак, позивач просить суд розірвати Договір оренди земельної ділянки від 25.12.2003 року на підставі ст. 652 Цивільного кодексу України, у зв'язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (якою, за доводами позивача, є відчуження споруди цеху металообробки згідно Договору купівлі-продажу від 21.04.2018 p., для експлуатації якої було укладено Договір оренди земельної ділянки).

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України, ст. 1 Закону України Про оренду землі , право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Частиною 3 ст. 7 Закону України Про оренду землі передбачено, що до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку.

Статтею 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено такий спосіб припинення договору оренди землі як його дострокове розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору.

Стаття 31 Закону України Про оренду землі визначає, що однією з підстав припинення договору оренди земельної ділянки є набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці (абз . 8 ч. 1 ст. 31 Закону).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Статтею 377 Цивільного кодексу України передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно з приписами ст. 31 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі припиняється в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЗК України, набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є однією з підстав припинення користування земельною ділянкою.

Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначає, що:

- Чернівецька обласна державна адміністрація не являється власником земельної ділянки та не укладала з позивачем спірний договір;

- у разі виникнення в іншої особи права власності на житловий будинок, будівлю чи споруду право попереднього користувача припиняється в силу закону, у зв'язку з чим не може бути розірваним договір, що припинив свою дію в силу закону.

Відповідно до ст. ст. 626-629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу закріплено статтею 16 Цивільного кодексу України.

Як встановлено судом, договір оренди земельної ділянки загальною площею 0.8309 га, яка розміщена в адміністративних межах Хряцьківської сільської ради Герцаївського району (за межами населеного пункту) та знаходилась у віданні Герцаївської районної державної адміністрації, укладена 25.12.2003 року між Малим підприємством "Чернівецький завод медичних виробів" та Герцаївською районною державною адміністрацією.

Більш того, з витягу з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки з к.н . НОМЕР_1 (а.с.16, 17) вбачається, що право власності на цю земельну ділянку належить державі в особі Герцаївської районної державної адміністрації Чернівецької області.

Таким чином, Чернівецька обласна державна адміністрація не є ні стороною договору оренди, ні власником (управителем) земельної, тобто, являється неналежним відповідачем у даній справі.

Більш того, суд погоджується з доводами відповідача про те, що юридичний факт припинення договору оренди підтверджується саме договором купівлі-продажу (міни, дарування) нерухомого майна, на ній розташованого, та реєстрацією права власності на нього за покупцем (статті 328, 344 Цивільного Кодексу) і не може й не повинен підтверджуватися рішенням органу місцевого самоврядування, рішенням суду, договором, іншим документом.

Аналогічні висновки зробив Вищий господарський суд України у постановах №910/6339/15-г від 24.11.2015 р., № 917/368/17 від 07.11.2017 р., № 911/1954/16 від 10.10.2017 р., а також Верховний Суд у постанові від 12.09.2017 р. у справі № 2а-10596/12/2670.

Як встановлено ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 79 Кодексу передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В порядку, передбаченому ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги із заявлених у позові підстав необґрунтованими, такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства України; заявленими до неналежного відповідача і спростованими останнім, а відтак такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за розгляд позовної заяви покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити повністю в задоволенні позову Малого підприємства "Чернівецький завод медичних виробів" до Чернівецької обласної державної адміністрації про розірвання договору оренди.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 26.12.2018 р.

Суддя Н.І. Зеленіна