Ухвала

від 26.12.2018 по справі 910/12555/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

26.12.2018Справа № 910/12555/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Блажівської О.Є. при секретарі судового засідання Хмельовському В.О. розглянувши у підготовчому засіданні матеріали справи

за Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПЕРІЯ ХОЛДІНГ" (79026, м.Львів, вул.Сахарова, 33, код ЄДРПОУ 39722181)

до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" - відповідач-1

(01001, м.Київ, вул.Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570)

Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДВІН-2011"- відповідач-2

(49000, Дніпровська обл., м.Дніпро, вул.Троїцька, буд.21Г, код ЄДРПОУ 37807300)

про визнання права та визнання відсутнім права, -

за участю учасників справи: відповідно до протоколу судового засідання

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ІМПЕРІЯ ХОЛДІНГ", 20 вересня 2018 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача - 1 - Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк", та відповідача-2 -Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДВІН-2011", про визнання права та визнання відсутнім права.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕДВІН-2011" було неналежно виконано обов'язки перед банком - Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Приватбанк", внаслідок чого Товариством з обмеженою відповідальністю "ІМПЕРІЯ ХОЛДІНГ", відповідно до договору Поруки №4М14289 И/П, було виконано в повному обсязі зобов'язання за кредитним договором №4М13210Д від 17.04.2013, що підтверджується платіжним дорученням, доданим до матеріалів позовної заяви, у зв'язку з чим позивач просить суд:

- визнати право Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПЕРІЯ ХОЛДІНГ" вимагати від Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДВІН-2011" сплати суми боргу в розмірі 447 495 298,62 грн за кредитним договором №4М13210Д від 17.04.2013, що сплачений Публічному акціонерному товариству "Комерційний банк "Приватбанк" відповідно до договору поруки;

- визнати відсутнім права у Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" вимагати за кредитним договором №4М13210Д від 17.04.2013 стягнення суми заборгованості у розмірі 447 495 298,62 грн із Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДВІН-2011", який був сплачений Товариством з обмеженою відповідальністю "ІМПЕРІЯ ХОЛДІНГ".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2018 вказану позовну заяву було залишено без руху на підставі ст.174 Господарського процесуального кодексу України та надано позивачу строк для усунення її недоліків у десять днів з дня вручення цієї ухвали шляхом подання суду документів в оригіналах або в належним чином засвідчених копіях, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

05.10.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПЕРІЯ ХОЛДІНГ" надійшла заява на виконання ухвали суду, в якій позивач зазначає, що у позивача відсутній кредитний договір №4М13210Д від 17.04.2013, оскільки позивач не був стороною вказаного кредитного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2018 відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 30.11.2018.

27.11.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПЕРІЯ ХОЛДІНГ" клопотання про витребування доказів.

У підготовче засідання 30.11.2018 з'явилися представники позивача та відповідача-1. Представник відповідача-2 не з'явився, причини неявки суд не повідомили, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Розглянувши, клопотання позивача, відповідно до якого останній просить суд зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Приватбанк" надати суду для огляду в судовому засіданні належним чином засвідченні копії кредитного договору №4М13210Д від 17.04.2013 з додатковими угодами, розрахунки заборгованості (довідку) за кредитним договором №4М13210Д від 17.04.2013, суд вважає за необхідне задовольнити останнє.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2018 відкладено підготовче засідання на 20.12.2018.

10.12.2018 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" надійшов відзив на позовну заяву.

Підготовче засідання призначене на 20.12.2018 не відбулося, у зв'язку із перебуванням судді Блажівської О.Є. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2018 повідомлено учасників справи про те, що судове засідання 20.12.2018 не відбулося, у зв'язку з перебуванням судді Блажівської О.Є. на лікарняному, наступне судове засідання у справі призначено на 26.12.18.

У підготовче засідання 26.12.2018 з'явився представник відповідача-1. Представники позивача та відповідача-2 у підготовче засідання 26.12.2018 не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

У підготовчому засіданні 26.12.2018 суд дійшов висновку щодо наявності підстав для закриття провадження у справі. При цьому, господарський суд виходив з наступного.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. Тобто, провадження у справі підлягає закриттю, якщо при її розгляді буде встановлена непідвідомчість господарському суду (стаття 12 вказаного нормативно-правового акту).

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням суду при здійсненні правосуддя в силу положень статті 2 Закону України "Про судоустрій України" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією та законами України, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України та частини другої статті 20 Господарського кодексу України одним зі способів захисту цивільного права є визнання наявності чи відсутності прав, якими можуть бути, зокрема визнання права власності чи інших речових прав на певне майно, визнання права авторства на твір науки, літератури, мистецтва чи таке інше, тобто ухваленням рішення про визнання чи відсутність права повинен вирішуватися спір по суті.

Частиною першою та пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України унормовано, що цивільні права й обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статей 553, 554 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або в повному обсязі. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно із частиною другою статті 556 Цивільного кодексу України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Відповідно до пункту 8 договору поруки №4М14289И/П від 17.11.2016, укладеного між позивачем та відповідачем 1, від до поручителя, який виконав обов'язки боржника за кредитним договором, переходять усі права кредитора за кредитним договором і договору (договорам) застави (іпотеки), укладеним з метою забезпечення зобов'язань боржника перед кредитором за кредитним договором, у частині виконаного зобов'язання.

Оскільки порука є договірним зобов'язанням, стосовно якого передбачено обов'язкове дотримання письмової форми (частина перша статті 547 Цивільного кодексу України), моментом укладення такого договору є досягнення згоди з усіх істотних умов, внаслідок якого у сторін виникають взаємні права та обов'язки.

З урахуванням викладеного вище, суд зауважує, що вимоги про визнання відсутнім права в одного відповідача (кредитора) вимагати від другого відповідача (боржника) сплати боргу за кредитними договорами, які погашено позивачем (поручителем), та про визнання права поручителя вимагати від боржника сплати ним грошових коштів за кредитними договорами, сплачених поручителем, не є вимогами про встановлення юридичних фактів, однак такі доводи можуть розглядатися господарськими судами лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право.

Вказану правову позицію висловлено у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2018 у справі №910/14144/17. При цьому, судом прийнято до уваги, що за приписами ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та ч.4 ст.236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, виходячи з вищевикладеного, враховуючи правову позицію Верховного Суду, господарський суд дійшов висновку щодо наявності підстав для закриття провадження у справі №910/12555/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПЕРІЯ ХОЛДІНГ" до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДВІН-2011" про визнання права та визнання відсутнім права.

При цьому, на виконання вимоги частини 2 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд роз'яснює позивачу, що доводи останнього, які викладені в позовній заяві, не можуть бути самостійним предметом спору, а підлягають розгляду судом під час вирішення спору про стягнення грошових коштів за відповідним кредитним договором.

Суд звертає увагу позивача на те, що зі змісту ст.7 Закону України "Про судовий збір" полягає, що судовий збір повертається за клопотанням позивача у разі закриття провадження по справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Проте, на теперішній час відповідного клопотання позивачем подано не було, що виключає можливість вирішення питання щодо повернення судового збору з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. п.1 ч.1 ст.231, ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

1. Закрити провадження у справі №910/12555/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПЕРІЯ ХОЛДІНГ" до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДВІН-2011" про визнання права та визнання відсутнім права на підставі п.1 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України.

2. Згідно ч.1 ст.235 Господарського процесуального кодексу України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена у встановленому законом порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.Є.Блажівська