Рішення

від 26.12.2018 по справі 910/14468/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 26.12.2018Справа №  910/14468/18 Господарський суд міста Києва в складі:     головуючого судді                                                                                                                                                                              Привалова А.І.                           розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/14468/18                                         за позовом    товариства з обмеженою відповідальністю "Фортрент" до              товариства з обмеженою відповідальністю "ВОРОН КОНСТРАКШН" про стягнення 84 396,80 грн. Без виклику учасників справи. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фортрент" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ворон Констракшн" про стягнення 84 396,80 грн. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору оренди обладнання № 88918К від 20.07.2018р. у визначений строк повністю не розрахувався за користування обладнанням у період серпень-жовтень 2018 року та не оплатив послуги з організації доставки обладнання, внаслідок чого виникла заборгованість у загальній сумі 84 396,80 грн. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2018р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. Зобов'язано відповідача  протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку  ст. 165 Господарського процесуального кодексу України  з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому,  та докази направлення цих документів позивачу. З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду були направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03039, м. Київ, провулок Руслана Лужевського, будинок 14, корпус 2, офіс 1, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача. Однак, конверт з ухвалою про відкриття провадження у справі від 05.11.2018р. був повернутий до суду відділенням поштового зв'язку з відміткою "за закінченням терміну зберігання". За приписами п. 5 ч. 6  ст. 242 Господарського процесуального кодексу України  днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Відтак, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки "за закінченням терміну зберігання" вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі в силу положень п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України. У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1  статті 9 Господарського процесуального кодексу України  ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2  статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень"усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній     формі не пізніше     наступного     дня     після     їх виготовлення     і     підписання. Згідно з ч.ч. 1, 2  ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень",  для доступу до судових рішень загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Крім того, суд вважає за доцільне зазначати, що інформація стосовно слухання судом справ є публічною та розміщується на офіційному сайті Господарського суду міста Києва в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність в учасників справи можливості дізнатись про слухання справи за їх участю. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1  ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень"). Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалами суду у даній справі, у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua). Відповідно до ч. 4  ст. 13 Господарського процесуального кодексу України  кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Станом на 26.12.2018р. від відповідача не надійшло відзиву на позовну заяву. Згідно з ч. 2  ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1  статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2  статті 178 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, - ВСТАНОВИВ: 20.07.2018р. між товариством з обмеженою відповідальністю «ФОРТРЕНТ», як орендодавцем, та товариством з обмеженою відповідальністю "ВОРОН КОНСТРАКШН", як орендарем, був укладений договір оренди обладнання № 88918К (далі - договір). Згідно з п. 1.1 договору, орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове оплатне користування з обов'язком повернути, будівельне та/або інше обладнання (далі - обладнання), яке є об'єктом права власності орендодавця. Пунктом 1.2 договору передбачено, що найменування обладнання, його комплектність, технічні характеристики (інші особливості в раз необхідності), вартість, ціна послуг оренди та строк оренди по кожній одиниці обладнання та інше погоджується сторонами та зазначається у протоколі погодження істотних умов оренди, який є невід'ємною частиною цього договору, та який сторони зобов'язуються підписувати в кожному випадку передачі в оренду обладнання за цим договором. Форма протоколу наведена у додатку № 1 до договору. Факт передачі кожної одиниці обладнання засвідчується підписаними уповноваженими представниками сторін актами прийому-передачі обладнання, згідно встановленої у додатку № 2 до цього договору форми, який засвідчує факт та фіксує дату передачі конкретної одиниці обладнання орендарю, та інші умови, які сторони вважають необхідними узгодити (п. 3.4 договору). Відповідно до п. 5.1 договору обладнання повертається орендарем за актом повернення на складі орендодавця, адреса якого зазначається в протоколі, в день закінчення строку оренди обладнання, узгодженого сторонами в протоколі до цього договору, а у випадку, якщо обладнання, за цим договором було передано в оренду на невизначений строк - в день визначений орендарем або день закінчення строку дії договору, в залежності що настане раніше. Згідно з п. 6.1 договору, орендар сплачує орендну плату за весь строк користування орендованим обладнанням починаючи з дати підписання акту прийому-передачі обладнання в оренду згідно п. 3.4 договору і закінчуючи датою підписання акту повернення обладнання орендодавцю згідно п. 5.1 договору. Пунктом 6.2 договору передбачено, що орендна плата нараховується на підставі тарифу орендодавця в розмірі, встановленому за добу, тиждень або місяць оренди одиниці обладнання, узгодженому та наведеному у відповідному протоколі до цього договору, з можливістю отримання орендарем за рішенням орендодавця відповідних знижок. Відповідно до п. 6.6. договору, якщо інше не погоджено сторонами у відповідному протоколі, орендар вносить орендну плату у наступному порядку: - орендна плата до кінця повного періоду (якщо таким періодом є доба), або першого періоду (якщо таким періодом є тиждень або місяць), або іншого періоду розрахунків вноситься попередньо: після підписання цього договору, але в будь-якому випадку до фактичного    отримання обладнання в оренду (пп.6.6.1); - за другий та кожний наступний період розрахунків, орендна плата вноситься попередньо: в строк не пізніше ніж 2 робочих дні до початку такого періоду розрахунків (п.п. 6.6.2). Орендна плата вноситься орендарем в безготівковій формі на рахунок орендодавця на підставі та в розмірі згідно умов договору і відповідного протоколу до нього. З урахуванням того, що сторонами визначено строк оренди та порядок оплати орендних платежів, а також вартість оренди обладнання за конкретний період, то неотримання орендарем рахунку та/або акту виконаних робіт (наданих послуг) не є підставою для несплати орендарем орендної плати. Орендар самостійно, згідно погоджених умов (в строк) п. 6.6 договору та/або умов відповідного протоколу розраховує та сплачує орендну плату, інакше буде вважатись таким, що построчив платіж (п. 6.9 договору). Згідно з п. 6.10 договору, орендна плата не включає в себе витрати на: доставку, монтаж, нагляд за проведенням монтажних робіт, завантаження/розвантаження, ремонт обладнання, який виник з вини орендаря, витрачені орендарем енергоносії, паливно-мастильні та витратні матеріали, необхідні для належної експлуатації обладнання. Вказані послуги можуть бути надані орендарю за окрему плату на підставі відповідного договору або окремо виставленого рахунку орендодавця. Договір набирає чинності з моменту підписання та скріплення печатками сторін та діє до 20.07.2019р. включно (п. 15.1. договору). 20.07.2018р. сторонами складено та підписано протокол погодження істотних умов договору оренди №200718-010К, у якому зазначено перелік, ідентифікацію, кількість та комплектність обладнання, а саме: Автонавантажувач KOMATSU FG 30 N-16 у кількості 1 шт. На виконання умов договору позивач передав відповідачу в орендне користування обладнання, визначене протоколом погодження істотних умов договору оренди №200718-010К від 20.07.2018р., що підтверджується актом прийому-передачі № 200718-013К від 20.07.2018р. Відповідач, у свою чергу, орендоване обладнання повернув позивачу, що підтверджується актом повернення № 101018-017К від 10.10.2018р. Позивач надав відповідачу, а відповідач прийняв послуги з оренди обладнання на загальну суму 101  253,60 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 310718-165К від 31.07.2018р., № 310818-171К від 31.08.2016р., № 300918-089К від 30.09.2018р., № 111018-003К від 11.10.2018р. Позивач зазначив, що відповідач частково оплатив вказані послуги в сумі 19  756,80 грн. Також, позивач надав відповідачу, а відповідач прийняв послуги з організації доставки обладнання на загальну суму 5  400,00 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 200718-014К від 20.07.2018р., № 101018-021К від 10.10.2018р. Позивач зазначив, що відповідач частково оплатив вказані послуги в сумі 2  500,00 грн. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що всупереч умовам укладеного між сторонами договору, відповідачем не було в повному обсязі проведено розрахунки по сплаті орендних платежів та за послуги з організації доставки обладнання, у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 84  396,80    грн. Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав. Згідно     зі  ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Відповідно до ч. 1      ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються      Цивільним кодексом України        з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно з частиною 1  статті 509 Цивільного кодексу України  зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частинами 1, 3, 5  ст. 626 Цивільного кодексу України  встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору. Згідно зі ст.ст.  6,  627 Цивільного кодексу України,  сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього  Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Стаття 628 Цивільного кодексу України  встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ч. 1  ст. 759 Цивільного кодексу України,  за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Предметом договору найму, відповідно до ч. 1  ст. 760 Цивільного кодексу України,    може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Згідно зі  ст. 765 Цивільного кодексу України,  наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму. Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за       завданням    другої    сторони    (замовника)    надати послугу,    яка    споживається    в    процесі    вчинення певної    дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується       оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Частиною 2     ст. 901 Цивільного кодексу України     визначено, що положення   глави 63 Цивільного кодексу України     можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання. Згідно     ст. 902 Цивільного кодексу України,     виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору. Статтею 629 Цивільного кодексу України  встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України  передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Частиною 1  статті 78 Господарського процесуального кодексу України  визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Судом встановлено, що позивачем було надано відповідачу послуги з оренди обладнання відповідно до  актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 310718-165К від 31.07.2018р., № 310818-171К від 31.08.2016р., № 300918-089К від 30.09.2018р., № 111018-003К від 11.10.2018р. на загальну суму 101  253,60 грн. Також, позивач надав відповідачу, а відповідач прийняв послуги з організації доставки обладнання на загальну суму 5  400,00 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 200718-014К від 20.07.2018р., № 101018-021К від 10.10.2018р. Статтею 253 Цивільного кодексу України  визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Відповідно до  ст. 530 Цивільного кодексу України,  якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Виходячи із умов договору оренди обладнання № 88918К  від 20.07.2018р. строк виконання відповідачем зобов'язань зі здійснення орендної плати за користування майном та з оплати наданих послуг з організації доставки обладнання є таким, що настав. Статтею 599 Цивільного кодексу України  встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням,    проведеним належним чином. Відповідно до  ст. 610 Цивільного кодексу України,  порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Як свідчать матеріали справи, відповідач своє зобов'язання зі своєчасного перерахування орендної плати в повному обсязі не виконав, частково оплативши 19  756,80 грн., що не було спростовано відповідачем належними та допустимими доказами, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 81  496,80 грн. Також матеріали справи свідчать, що відповідач своє зобов'язання зі своєчасної оплати наданих послуг з організації доставки обладнання в повному обсязі не виконав, частково оплативши 2  500,00 грн., що не було спростовано відповідачем належними та допустимими доказами, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 2  900,00 грн. Пункт 1  статті 612 Цивільного кодексу України  визначає, що боржник    вважається    таким,    що    прострочив,    якщо    він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його    у    строк, встановлений договором або законом. Враховуючи те, що строк сплати орендної плати та послуг з організації доставки обладнання за договором оренди обладнання № 88918К  від 20.07.2018р., настав приймаючи до уваги те, що доказів їх оплати станом на день розгляду справи відповідачем не надано, обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з останнього на користь позивача заборгованості в розмірі 84  396,80 грн. (81  496,80 грн. + 2  900,00 грн.). Згідно статей  73,  74,  77,  79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Статтею            86    Господарського процесуального кодексу України  передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Таким чином, факт порушення відповідачем зобов'язань за договором оренди оренди обладнання № 88918К  від 20.07.2018р. належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований. Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягає задоволенню повністю. Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень  ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача. Керуючись ст.ст.  129,  236-238,  247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд - В И Р І Ш И В: 1.          Позовні вимоги задовольнити повністю. 2.    Стягнути з       товариства з обмеженою відповідальністю "ВОРОН КОНСТРАКШН"  (03039, м. Київ, провулок Руслана Лужевського, будинок 14, корпус 2, офіс 1; ідентифікаційний код 41477035) на користь товариства з обмежено відповідальністю «ФОРТРЕНТ» (08140, Київська обл., Києво-Святошинський район, село Білогородка, вул. Богатирська, буд. 2-А, ідентифікаційний код 32664239)   заборгованість в сумі 84  396,80 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі     1 762 грн. 3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст рішення складено та підписано: 26.12.2018р. Суддя                                                                                                                  А.І. Привалов