Рішення

від 27.12.2018 по справі 910/14283/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.12.2018Справа № 910/14283/18 Суддя Господарського суду міста Києва Чинчин О.В. , розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Центр врегулювання ДОЛГОФФ (04053, м.Київ, ВУЛИЦЯ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ, будинок 37/41) до проТовариства з обмеженою відповідальністю МІСТО ДЛЯ ЛЮДЕЙ КИЇВ (03028, м.Київ, ВУЛИЦЯ СТРАТЕГІЧНЕ ШОСЕ, будинок 2 ЛІТ. "А") стягнення заборгованості у розмірі 149 660 грн. 21 коп. Представники: без повідомлення представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю Центр врегулювання ДОЛГОФФ (надалі також - Позивач ) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю МІСТО ДЛЯ ЛЮДЕЙ КИЇВ (надалі також - Відповідач ) про стягнення заборгованості у розмірі 149 660 грн. 21 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем його зобов'язань за Договором про надання юридичних послуг по стягненню заборгованості №18/06/2018-1 від 18.06.2018 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2018 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Центр врегулювання ДОЛГОФФ до Товариства з обмеженою відповідальністю МІСТО ДЛЯ ЛЮДЕЙ КИЇВ про стягнення заборгованості у розмірі 149 660 грн. 21 коп. залишено без руху.

02.11.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2018 року відкрито провадження у справі №910/14283/18, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

03.12.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву, яким просив суд продовжити строк для подання відзиву, відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2018 року клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю МІСТО ДЛЯ ЛЮДЕЙ КИЇВ від 03.12.2018 року про поновлення процесуального строку для подачі відзиву на позовну заяву задоволено.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З метою повідомлення Сторін про розгляд справи Судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 07.11.2018 року була направлена на адреси Сторін рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення 13.11.2018 року, 12.11.2018 року уповноваженим особам підприємств Сторін.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

18.06.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю МІСТО ДЛЯ ЛЮДЕЙ КИЇВ (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Центр врегулювання ДОЛГОФФ (Виконавець) було укладено Договір про надання юридичних послуг по стягненню заборгованості №18/06/2018-1, відповідно до умов якого Виконавець зобов'язується за завданням Замовника надати послуги щодо проведення допустимих чинним законодавством України дій, спрямованих на повернення заборгованості із боржників. (а.с.18-25)

Перелік Боржників зазначається в реєстрах боржників. Підписанням відповідного реєстру боржників Замовник гарантує, що йому відомо заборгованість кожного боржника, зазначеного у Реєстрі Боржників, дійсно існує у вказаному у Реєстрі розмірі і не погашена, а також, що повернення заборгованості не проводиться Замовником, повернення заборгованості не передано третім особам та Замовнику не відомі будь-які підстави для відмови в її погашенні. (п.1.2 Договору)

Згідно з п.4.6 Договору Виконавець протягом 5 (п'яти) робочих днів після закінчення терміну дії Договору та/або розірвання Договору однією із сторін надає Замовнику Акт прийому - передачі наданих послуг за останній звітній період цього Договору та повертає Замовнику документи (в разі їх надання Замовником), які залишилися в його розпорядженні і надані Замовником довіреності.

У п.5.2 Договору зазначено, що сума винагороди Виконавця розраховується від грошових сум, фактично отриманих протягом календарного місяця на рахунки Замовника в погашення простроченої заборгованості по всіх переданих Виконавцю Боржників (відповідно до Реєстру) виходячи з тарифів згідно первинного реєстру на дату його надання відповідно до кількості днів прострочки. Датою погашення та зарахування коштів, вважається дата їх надходження на рахунки Замовника.

Відповідно до п.5.3 Договору сума винагороди (враховуючи вартість додаткових послуг/дій та/або додаткових втрат за умови погодження їх між Сторонами) перераховується Замовником Виконавцю протягом 7 робочих днів з моменту підписання Сторонами Акту прийому-передачі наданих послуг. Сума винагороди за надані послуги/виконані роботи не включає в себе податок на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору про надання юридичних послуг по стягненню заборгованості №18/06/2018-1 від 18.06.2018 року Позивач надав послуги, а Відповідач в свою чергу прийняв надані послуги, що підтверджується Актами прийому - передачі наданих послуг №2 від 07.08.2018 року, за яким сума винагороди становить 90 166 грн. 42 коп., №3 від 31.08.2018 року, за яким сума винагороди становить 58 828 грн. 34 коп., а загалом сума винагороди становить 148 994 грн. 76 коп. (а.с.26-27)

05.10.2018 року Позивач надіслав на адресу Відповідача претензію №24 з вимогою сплатити заборгованість у розмірі 126 828 грн. 34 коп., що підтверджується копіями описів вкладення у цінний лист від 05.10.2018 р., фіскальних чеків від 05.10.2018 р., накладних. (а.с.28-30)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 148 994 грн. 76 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю МІСТО ДЛЯ ЛЮДЕЙ КИЇВ 3% річних у розмірі 665 грн. 45 коп.

Заперечуючи проти позову Відповідач зазначав, що заборгованість була сплачена у розмірі 40000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжними дорученнями. Крім того, розмір витрат на професійну правничу допомогу не є співмірним із складністю справи, часом, обсягом наданих послуг, ціною позову, а тому просить повністю відмовити у задоволенні витрат на професійну правничу допомогу.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що провадження у даній справі підлягає закриттю в частині стягнення суми основної заборгованості в розмірі 15 000 грн. 00 коп., інші позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Центр врегулювання ДОЛГОФФ підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору про надання юридичних послуг по стягненню заборгованості №18/06/2018-1 від 18.06.2018 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору про надання юридичних послуг по стягненню заборгованості №18/06/2018-1 від 18.06.2018 року Позивач надав послуги, а Відповідач в свою чергу прийняв надані послуги, що підтверджується Актами прийому - передачі наданих послуг №2 від 07.08.2018 року, за яким сума винагороди становить 90 166 грн. 42 коп., №3 від 31.08.2018 року, за яким сума винагороди становить 58 828 грн. 34 коп., а загалом сума винагороди становить 148 994 грн. 76 коп., які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку. (а.с.26-27)

Судом встановлено, що до відкриття провадження у справі №910/14283/18 Товариством з обмеженою відповідальністю МІСТО ДЛЯ ЛЮДЕЙ КИЇВ було сплачено на рахунок Позивача грошові кошти у розмірі 25 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №240 від 01.11.2018 року із зазначенням призначення платежу; оплата за послуги згідно Договору №18/06/2018-1 від 18.06.2018 року , а також після відкриття провадження у справі №910/14283/18 Відповідачем була здійснена часткова оплата за надані послуги в розмірі 15 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №252 від 09.11.2018 року із зазначенням призначення платежу; оплата за послуги згідно Договору №18/06/2018-1 від 18.06.2018 року . (а.с.73-74)

Пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд зазначає, що господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

За таких обставин, враховуючи сплату Товариством з обмеженою відповідальністю МІСТО ДЛЯ ЛЮДЕЙ КИЇВ грошових коштів Позивачу в розмірі 15 000 грн. 00 коп. після відкриття провадження у даній справі, Суд приходить до висновку щодо закриття провадження у справі №910/14283/18 в частині стягнення 15 000 грн. 00 коп. - суми основної заборгованості у зв'язку з відсутністю предмету спору між сторонами.

Крім того, Суд зазначає, що оскільки грошові кошти у розмірі 25 000 грн. 00 коп. були сплачені Відповідачем до відкриття провадження у справі №910/14283/18, Суд відмовляє в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Центр врегулювання ДОЛГОФФ про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю МІСТО ДЛЯ ЛЮДЕЙ КИЇВ заборгованості у розмірі 25 000 грн. 00 коп., у зв'язку з відсутністю існування предмета спору між сторонами до відкриття провадження у справі.

Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю МІСТО ДЛЯ ЛЮДЕЙ КИЇВ перед Товариством з обмеженою відповідальністю Центр врегулювання ДОЛГОФФ за Договором про надання юридичних послуг по стягненню заборгованості №18/06/2018-1 від 18.06.2018 року становить 108 994 грн. 76 коп.

Проте, Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю Центр врегулювання ДОЛГОФФ в розмірі 108 994 грн. 76 коп.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату отриманого товару в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому Суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 108 994 грн. 76 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 16.08.2018 р. по 19.10.2018 р. у розмірі 665 грн. 45 коп.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань №14 від 17.12.2013 року).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем сплати за надані послуги за загальний період прострочки з 16.08.2018 р. по 19.10.2018 р. у розмірі 665 грн. 45 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення початку перебігу прострочки Відповідача за Актом №2, оскільки граничним строком оплати є 16.08.2018 року, а прострочка розпочалась з 17.08.2018 р. Таким чином, до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає 3% річних за загальний період прострочки з 17.08.2018 р. по 19.10.2018 р. у розмірі 658 грн.04 коп.

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю МІСТО ДЛЯ ЛЮДЕЙ КИЇВ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Центр врегулювання ДОЛГОФФ підлягає стягненню заборгованість у розмірі 108 994 грн. 76 коп., 3% річних у розмірі 658 грн.04 коп.

Позивачем також заявлено про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю МІСТО ДЛЯ ЛЮДЕЙ КИЇВ витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 48 800 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України Про адвокатуру . Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Згідно зі ст. 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За приписами статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що позов позивача не підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, п. 269). (Аналогічна правова позиція викладена у постанові вищого господарського суду України від 22.11.2017 року у справі № 914/434/17).

Як вбачається з матеріалів справи, 18.10.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Центр врегулювання ДОЛГОФФ (Клієнт) та Адвокатським об'єднанням ЮСТАРК (Адвокатське об'єднання) було укладено Договір про надання правової допомоги №18/10/18, за змістом якого Адвокатське об'єднання зобов'язується за дорученням Клієнта на умовах та в порядку, передбаченому Договором надати правову допомогу як його представник в судових органах щодо складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру з питань захисту прав та законних інтересів Клієнта, а Клієнт зобов'язується сплатити Адвокатському об'єднанню гонорар за надану правову допомогу.

Відповідно до Додатку №1 до Договору про надання правової допомоги №18/10/18 від 18.10.2018 року гонорар Адвокатського об'єднання становить:

- підготовка позовної заяви про стягнення боргу за договором про надання юридичних послуг по стягненню заборгованості №18/06/2018-1 між Товариством з обмеженою відповідальністю МІСТО ДЛЯ ЛЮДЕЙ КИЇВ та Товариством з обмеженою відповідальністю Центр врегулювання ДОЛГОФФ - 4000 грн.;

- підготовка заперечення на відзив Товариства з обмеженою відповідальністю МІСТО ДЛЯ ЛЮДЕЙ КИЇВ - 5000 грн.;

- представництво в суді - 2500 грн.;

- за отримання в суді рішення на користь Клієнта про стягнення боргу -29 930 грн.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат Позивачем було подано Акт про прийняття - передачу наданої правової допомоги від 19.10.2018 року на суму 4000 грн. 00 коп., платіжне доручення №1731 від 22.10.2018 року на суму 4000 грн. 00 коп. ордер на надання правової допомоги №399818 на ім'я ОСОБА_4, свідоцтво про право на заняття адвокатською дільяістю. (а.с.43-46)

Судом встановлено, що ОСОБА_4 є адвокатом в розумінні Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , що підтверджується інформацією, розміщеною на офіційному веб-сайті Національної Асоціації Адвокатів України. Суд зазначає, що позовна заява від імені Товариства з обмеженою відповідальністю МІСТО ДЛЯ ЛЮДЕЙ КИЇВ підписана адвокатом ОСОБА_4

Вимоги Позивача про стягнення 5000 грн. 00 коп. за підготовку заперечення на відзив Товариства з обмеженою відповідальністю МІСТО ДЛЯ ЛЮДЕЙ КИЇВ , 2500 грн. 00 коп. за представництво в суді є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, оскільки в матеріалах справи відсутні заперечення та в жодному судовому засіданні представник Позивача участі не приймав, так як справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Що стосується стягнення 29 930 грн. за отримання в суді рішення на користь Клієнта про стягнення боргу, Суд зазначає.

Згідно з положеннями пункту 4 статті 1, частини третьої статті 27 Закону договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Відповідно до положень статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення глави 63 Послуги. Загальні положення підрозділу 1 розділу ІІІ Книги п'ятої цього Кодексу можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

З огляду на предмет договору про надання юридичних послуг (представництво інтересів матері клієнта як позивача у справі, що розглядається в суді) об'єктом оплати за договором є надані адвокатом юридичні послуги у зв'язку з вирішенням спору в суді.

Формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар (плата за договором), порядок обчислення якого (фіксований розмір чи погодинна оплата), підстави для зміни його розміру, порядок сплати, умови повернення тощо відповідно до статті 30 Закону визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Предметом договору про надання юридичних послуг є вчинення певної дії або здійснення певної діяльності в інтересах другої сторони (клієнта). Суд зазначає, що досягнення певного результату - позитивного рішення по справі виходить за межі предмета договору, яким є лише надання юридичних послуг.

Рішення суду є результатом вирішення спору, що виник між учасниками договірних правовідносин, актом органу судової влади, що приймається, складається і підписується виключно суддями відповідно до чітко визначених процедур судочинства іменем України на засадах верховенства права.

За змістом положень частини другої статті 6, пункту 14 частини першої статті 92, частини першої статті 124 Конституції України органи судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України, судочинство визначається виключно законами України, правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Зазначені норми виключають, як таку, можливість належності діяльності органів судової влади до сфери приватноправового регулювання, а відтак - і до предмета цивільно-правових договорів.

Відповідно до положень статей 6, 627 ЦК України у їх системному зв'язку сторони є вільними у визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, вимог розумності і справедливості і можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносин на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це ( заборонено законом ), або якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту чи суті відносин між сторонами.

Отже, свобода договору не є абсолютною, вона обмежується законом і суттю договірних правовідносин, якою за договором про надання юридичних послуг у формі представництва у суді є забезпечення балансу приватних і публічних інтересів - права особи на кваліфіковану юридичну допомогу при розгляді її справи у суді (приватний інтерес) і незалежність та безсторонність судової влади при розгляді цивільних справ (публічний інтерес). Реалізуючи принцип свободи договору, сторони не вправі змінювати імперативну вимогу закону щодо предмета договору про надання юридичних послуг шляхом визначення в безпосередній чи завуальованій формі результат розгляду справи судом як складову предмета договору про надання юридичних послуг.

Таке обмеження жодним чином не звужує зміст та обсяг права сторін договору у цій справі самостійно визначати прийнятні для них умови оплати послуг за договором, загальну вартість послуг тощо.

Судове рішення не належить до об'єктів цивільних прав (частина перша статті 177 ЦК України), а його ухвалення у конкретній справі не є результатом наданих адвокатами сторін послуг, а тому не може бути предметом договору (частина перша статті 638 цього Кодексу).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду № 462/9002/14-ц від 12 червня 2018 року.

За таких підстав, вимоги Позивача в частині стягнення з Відповідача 29 930 грн. за отримання в суді рішення на користь Клієнта про стягнення боргу є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене та беручи до уваги час на підготовку матеріалів до судового засідання, складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, Суд зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову, а відтак з Відповідача на користь Позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 грн. 00 коп.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а в частині закриття провадження - на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Закрити провадження у справі № 910/14283/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Центр врегулювання ДОЛГОФФ в частині стягнення суми основної заборгованості в розмірі 15 000 грн. 00 коп. у зв'язку з відсутністю предмету спору між сторонами.

2. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Центр врегулювання ДОЛГОФФ - задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю МІСТО ДЛЯ ЛЮДЕЙ КИЇВ (03028, м.Київ, ВУЛИЦЯ СТРАТЕГІЧНЕ ШОСЕ, будинок 2 ЛІТ. "А", Ідентифікаційний код юридичної особи 40998954) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Центр врегулювання ДОЛГОФФ (04053, м.Київ, ВУЛИЦЯ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ, будинок 37/41, Ідентифікаційний код юридичної особи 39744121) заборгованість у розмірі 108 994 (сто вісім тисяч дев'ятсот дев'яносто чотири) грн. 76 (сімдесят шість) коп., 3% річних у розмірі 658 (шістсот п'ятдесят вісім) грн.04 (чотири) коп., судовий збір у розмірі 1 869 (одна тисяча вісімсот шістдесят дев'ять) грн. 79 (сімдесят дев'ять) коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп.

4. В іншій частині позову - відмовити.

5. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

6. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 27 грудня 2018 року.

Суддя О.В. Чинчин