Рішення

від 13.12.2018 по справі 910/11280/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.12.2018Справа №910/11280/18

За позовомКомунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "ВСК" простягнення заборгованості у розмірі 133 747,68 грн., інфляційних втрат у розмірі 33 853,10 грн. та 3% річних у розмірі 4 580,06 грн. Суддя Бойко Р.В.

Секретар судового засідання Баринова О.І.

Представники сторін:

від позивача:Ошер А.А. від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва" (надалі - "Підприємство") звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "ВСК" (надалі - "Товариство") про стягнення заборгованості у розмірі 133 747,68 грн., інфляційних втрат у розмірі 33 853,10 грн. та 3% річних у розмірі 4 580,06 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідача згідно договору №544 від 17.11.2015 наявна заборгованість із компенсації витрат позивача за послуги централізованого опалення в нежитловому приміщенні, надані у період з 31.12.2016 по 01.06.2018, у розмірі 133 747,68 грн. Крім того у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 33 853,10 грн. та 3% річних у розмірі 4 580,06 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.08.2018 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/11280/18, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін, визначено сторонам строки на подання заяв по суті справи, проведення судового засідання призначено на 20.09.2018.

Протокольною ухвалою господарського суду міста Києва від 20.09.2018 відкладено судове засідання на 11.10.2018.

10.11.2018 через відділ діловодства суду представником позивача подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, у відповідності до якої вказував на те, що внаслідок помилкового розрахунку суми основного боргу виникла необхідність здійснити новий розрахунок інфляційних втрат, 3% річних та пені, у зв'язку з чим просив стягнути з відповідача заборгованість із компенсації витрат позивача за послуги централізованого опалення в нежитловому приміщенні у розмірі 66 982,86 грн., інфляційні втрати у розмірі 11 460,62 грн., пеню у розмірі 15 821,45 грн. та 3% річних у розмірі 2 681,12 грн.

Протокольними ухвалами господарського суду міста Києва від 11.10.2018 залишено без розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог від 10.11.2018 на підставі ч. 2 ст. 180 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з її поданням з пропуском встановленого п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України строку, та відкладено судове засідання на 06.11.2018.

Протокольними ухвалами господарського суду міста Києва від 06.11.2018, 22.11.2018, у зв'язку із клопотанням позивача проведення судового засідання відкладалося на 22.11.2018 та 04.12.2018, відповідно.

В судовому засіданні 04.12.2018 представником позивача було подано акт звірки розрахунків від 07.11.2018, підписаний з боку Підприємства, відповідно до якого за даними останнього визначено, що за період з 01.01.2015 по 31.10.2018 відповідачу було надано послуги на загальну суму у розмірі 220 906,39 грн., а останнім було оплачено такі послуги у розмірі 124 801,67 грн.

Протокольними ухвалами господарського суду міста Києва від 04.12.2018 долучено до матеріалів справи наданий позивачем акти звірки розрахунків від 07.11.2018 та відкладено судове засідання на 13.12.2018.

13.12.2018 в судове засідання з'явився представник позивача, подав акт звірки розрахунків, підписаний з боку Підприємства, відповідно до якого за даними останнього визначено, що за період з 01.01.2015 по 31.10.2018 відповідачу було надано послуги на загальну суму у розмірі 220 906,39 грн., а останнім було оплачено такі послуги у розмірі 143 391,79 грн., в т.ч. у розмірі 58 590,12 грн. у період з 23.10.2018 по 14.11.2018, тобто, після звернення позивача з даним позовом до суду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 133 747,68 грн., інфляційних втрат у розмірі 33 853,10 грн. та 3% річних у розмірі 4 580,06 грн. підтримав та просив їх задовольнити повністю.

Відповідача, своїх повноважних представників в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про місце, дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наступним.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Ухвала господарського суду міста Києва від 28.08.2018 про відкриття провадження у справі, як і послідуючі ухвали суду (про повідомлення про дату, час і місце судового засідання від) були направленні відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці таких ухвал, на адресу його місцезнаходження, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 04201, м. Київ, вул. Мінське шосе (Мінський проспект), буд. 4.

Однак, всі поштові відправлення, якими було направлено на адресу відповідача ухвали суду, були повернуті Публічним акціонерним товариством "Укрпошта" до суду без вручення з поміткою: "за закінченням терміну зберігання".

У відповідності до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ухвали суду в межах даної справи в силу положень наведеної норми вважаються таким, що були вручені відповідачу.

З огляду на наведене, приймаючи до уваги відсутність будь-яких повідомлень відповідача про причини неявки його представників в судові засідання, не реалізацію відповідачем свого права на подання відзиву у визначений строк, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників Товариства та за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 13.12.2018 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.06.2015 між Підприємством (абонент) та Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (енергопостачальна організація) було укладено договір №8373236 на постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно до умов якого енергопостачальна організація зобов'язалась постачати теплову енергію у гарячій воді на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору.

Згідно додатку №5а "Технічні характеристики теплових мереж та систем" до договору №8373236 від 01.06.2015 адресою вузла приєднання теплових мереж та систем абонента є проспект Мінський, 4, а у відповідності до довідки про дані по будинках (спорудах) Підприємства, опалення і гаряче водопостачання яких здійснюється від теплових мереж постачальника станом на 01.06.2015, оформленої додатком №8 до №8373236 від 01.06.2015, було визначено, що частину опалювального будинку орендує Товариство із розрахунковою площею - 355,3 кв.м.

29.01.2016 між Підприємством (замовник) та Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (учасник) було укладено договір про закупівлю товару (теплова енергія у гарячій воді/парі) №8373236, відповідно до умов якого учасник зобов'язався поставити замовнику пар та гарячу воду (код згідно ДК 016-2010: 35.30.1), а замовник - прийняти і оплатити такий товар в порядку і строки згідно з цим договором.

В положеннях п. 11.1 вказаного договору сторони погодили, що цей договір укладається на виконання вимог Закону України "Про здійснення державних закупівель" та у зв'язку з безперервним технічним процесом постачання теплової енергії сторони дійшли згоди вважати додатками до даного договору додатки до договору на постачання теплової енергії від 01.06.2015 №8373236, викладеного в новій редакції договором про закупівлю товару (теплова енергія у гарячій воді/парі) за державні кошти від 29.01.2016 №8373236.

17.11.2015 між Підприємством та Товариством (споживач) було укладено договір №544 на компенсацію витрат за користування послугами (надалі - "Договір"), відповідно до п. 1.1 якого Підприємство, на підставі діючого договору з ПАТ "Київенерго", зобов'язалося забезпечити організацію надання послуг централізованого опалення в нежитловому приміщенні, яким користується споживач, за адресою: м. Київ, проспект Мінський, 4, площею 355,3 кв.м., а споживач зобов'язався відшкодувати витрати Підприємства за користування послугами на умовах цього договору.

Згідно із п.п. 2.1-2.3 Договору розмір компенсації витрат, які повинен сплатити споживач, визначається Підприємством за тарифами, встановленими Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), враховуючи умови договору, який укладено між Підприємством та ПАТ "Київенерго". Вартість послуг за централізоване опалення розраховується згідно щомісячних табуляграм ПАТ "Київенерго" за встановленими тарифами, пропорційно займаної споживачем площі. Оплата компенсації здійснюється споживачем на підставі рахунку, наданого Підприємством, в сумі, яка вказана в даному рахунку.

У відповідності до п.п. 3.1-3.4 Договору розрахунки здійснюються споживачем шляхом попередньої оплати за спожиті послуги До початку опалювального періоду споживач вносить на рахунок Підприємства попередню оплату в розмірі планового місячного споживання теплової енергії, що орієнтовно становить: 24 871,00 грн. (з ПДВ). Оплата за кожний наступний місяць здійснюється споживачем шляхом внесення попередньої оплати на рахунок Підприємства, з урахуванням вартості фактичного споживання теплової енергії за попередній місяць, на підставі щомісячних табуляграм ПАТ "Київенерго", та внесеної попередньої оплати. Плата по цьому договору вноситься споживачем на рахунок Підприємства до 20 числа місяця, що передує періоду отримання послуг.

Положеннями п.п. 6.1, 6.5 Договору встановлено, що цей договір набуває чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2016, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. У разі коли за місяць до закінчення дії цього договору однією із сторін не заявлено у письмовій формі про розірвання договору або необхідність його перегляду, цей договір вважається щороку продовженим на наступний календарний рік. Споживач може відмовитися від укладання або продовження терміну дії Договору, якщо він уклав угоду на постійне постачання послуг централізованого опалення безпосередньо з ПАТ "Київенерго", попередивши за 1 місяць про це Підприємство.

На підставі Договору, у період з 01.01.2016 по 27.02.2018 Підприємством здійснювалося забезпечення організації надання послуг централізованого опалення Товариству, а останнім споживалися такі послуги та здійснювалася часткова їх оплата, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями нарахувань за відшкодування послуг з постачання теплової енергії орендаторами та власниками нежитлових приміщень за адресою: м. Київ, просп. Мінський, 4, за період з грудня 2016 року по березень 2017 року, копіями облікових карт (табуляграм) ПАТ "Київенерго" за грудень 2016 року - березень 2017 року, копіями актів надання послуг №4315 від 31.12.2016, №457 від 31.01.2017 (підписані представниками та скріплені печатками обох сторін), №1014 від 28.02.2017, №1443 від 31.03.2017 (підписані та скріплені печаткою з боку Підприємства).

Претензією від 15.02.2017 №463-726 Підприємство звернулося до Товариства з вимогою погасити існуючу заборгованість за надані згідно Договору послуги, яка станом на 01.02.2017 становила 106 223,94 грн.

27.02.2018 між сторонами було складено та підписано акт звірки розрахунків, згідно якого встановлено, що за період з 01.01.2015 по 27.02.2018 Підприємством на підставі Договору було надано послуги на загальну суму 187 119,18 грн., а Товариством здійснено їх оплату у розмірі 54 801,67 грн.

Претензією від 13.04.2017 №463-1837 Підприємство звернулося до Товариства з вимогою погасити існуючу заборгованість за надані згідно Договору послуги, яка станом на 01.04.2017 становила 102 863,24 грн.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті наданих згідно Договору послуг, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 133 747,68 грн.

Договір є договором надання комунальних послуг, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання в т.ч. Глави 63 Цивільного кодексу України та Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Частиною 1 ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

У відповідності до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Згідно із ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Із матеріалів справи вбачається, що звертаючись з відповідним позовом до суду позивачем було заявлено про стягнення заборгованості за надані згідно Договору послуги у період з 31.12.2016 по 01.06.2018, однак, в підтвердження даної заборгованості долучено до позову копії нарахувань за відшкодування послуг з постачання теплової енергії орендаторами та власниками нежитлових приміщень за адресою: м. Київ, просп. Мінський, 4, копії облікових карт (табуляграм) ПАТ "Київенерго", копії актів надання послуг №4315 від 31.12.2016, №457 від 31.01.2017 (підписані представниками та скріплені печатками обох сторін), №1014 від 28.02.2017, №1443 від 31.03.2017 (підписані та скріплені печаткою з боку Підприємства), які вказують на надання відповідних послуг згідно Договору виключно у період з грудня 2016 року по березень 2017 року.

В той же час, до позову також було додано акт звірки розрахунків від 27.02.2018, який підписано представниками та скріплено печатками обох сторін, відповідно до якого сторонами погоджено, що за період з 01.01.2016 по 31.01.2018 Підприємством було надано Товариству згідно Договору послуги на загальну суму 187 119,18 грн.

Враховуючи викладене, за відсутності будь-яких заперечень відповідача щодо дійсності вказаних у наведеному акті сум вартості наданих послуг у визначений період чи будь-яких доказів на відсутність повноважень в особи, що підписала такий акт з боку Товариства, в силу приписів ст.ст. 13, 74-76, 79 Господарського процесуального кодексу України суд приходить до висновку, що матеріалами справи належним чином підтверджується надання позивачем протягом періоду з 01.01.2016 по 31.01.2018 послуг згідно Договору на загальну суму 187 119,18 грн.

Що ж стосується іншого періоду нарахування заявленої до стягнення заборгованості, а саме: з 01.02.2018 по 01.06.2018, то суд відзначає, що згідно відображеної у поданих представником Підприємства при розгляді даної справи актах звірки розрахунків від 07.11.2018 та від 30.11.2018, інформації останній вказує на надання у такий період послуг на загальну суму у розмірі 33 787,21 грн. (лютий 2018 року - 14 507,32 грн., березень 2018 року - 16 922,85 грн., травень 2018 року - 2 357,04 грн.), однак, в підтвердження таких сум до матеріалів справи не було додано жодних доказів (як внутрішніх актів Підприємства - нарахувань за відшкодування послуг з постачання теплової енергії орендаторами та власниками нежитлових приміщень за адресою: м. Київ, просп. Мінський, 4; так і табуляграм ПАТ "Київенерго"), а відсутність підписання зазначених актів звірки з боку відповідача унеможливлює існування правових підстав для висновку про їх визнання відповідачем, а відтак, і належне доведення позивачем факту їх надання.

Отже, на підставі зібраних в матеріалах справи доказів позивачем доведено, а відповідачем не спростовано (фактично визнано шляхом підписання акту звірки розрахунків від 27.02.2018) надання позивачем послуг за Договором за заявлений до стягнення період на загальну суму 187 119,18 грн.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. 5) ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно із частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та приписів п.п. 3.1-3.4 Договору грошове зобов'язання відповідача по оплаті наданих позивачем за Договором послуг мало виконуватися щомісяця до шляхом передоплати до 20 числа місяця, що передує періоду отримання послуг, а тому за встановлений судом період підтвердженої заборгованості (з 31.12.2016 по 31.01.2018) строк виконання грошового зобов'язання відповідача з її оплати на момент вирішення спору настав.

Відповідачем будь-яких доказів на підтвердження фактичного проведення оплати спірної заборгованості, як-то платіжних доручень чи банківських виписок, не було надано, однак, із долучених представниками позивача до матеріалів справи актів звірки розрахунків від 27.02.2018, від 07.11.2018 та від 30.11.2018 вбачається, що за період з 01.01.2016 по 14.11.2018 Товариством в якості оплати наданих Підприємством згідно Договору послуг було перераховано на користь останнього кошти у загальному розмірі 143 391,79 грн., що підтверджувалося представником Підприємства в судових засіданнях.

Відтак, суд приходить до висновку про належне підтвердження матеріалами справи проведення Товариством оплати за Договором у загальному розмірі 143 391,79 грн., а тому на момент вирішення спору заборгованість останнього за надані та підтвердженні в межах даної справи послуги Підприємством згідно Договору становить 43 727,39 грн.

При цьому, суд враховує, що частина відповідних коштів (у розмірі 58 590,12 грн.) була сплачена відповідачем вже після звернення позивачем з даним позовом до суду.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки матеріалами справи підтверджується та позивачем не заперечується, що за час вирішення даного спору в суді відповідачем було сплачено на користь позивача кошти у розмірі 58 590,12 грн. в якості погашення заборгованості останнього за надані та підтвердженні в межах даної справи послуги Підприємством згідно Договору, то провадження у справі в частині стягнення такої суми коштів підлягає закриттю згідно п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За змістом ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача простроченого грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 43 727,39 грн. за надані Підприємством та підтвердженні в межах даної справи послуги у період з 31.12.2016 по 31.01.2018, яка не спростована відповідачем і доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Товариством обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з Товариства на користь Підприємства заборгованості у розмірі 43 727,39 грн. є правомірними та обґрунтованими.

В іншій частині заявленої до стягнення суми заборгованості за надані згідно Договору послуги у розмірі 31 430,17 грн. (133 747,68 грн. - 58 590,12 грн. - 43 727,39 грн.), які є фактично сумами за лютий та березень 2018 року згідно відображеної в підписаних лише з боку Підприємствах актах звірки розрахунків від 07.11.2018 та від 30.11.2018 інформації, необхідно відмовити, оскільки позивачем у визначеному чинним процесуальним законодавством України не доведено надання послуг за Договором на вказану суму, а відповідачем її існування не визнано, однак, наведене не позбавляє права Підприємства на звернення з позов до Товариства про стягнення відповідної заборгованості з поданням до суду відповідних підтверджуючих документів щодо надання таких послуг за Договором у вказані періоди (тобто, після 31.01.2018).

Також, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 33 853,10 грн. та 3% річних у розмірі 4 580,06 грн., нарахованих за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання по оплаті наданих згідно Договору послуг у загальний період з 31.12.2016 по 01.06.2018, з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплати, по кожному місяцю окремо за грудень 2016 року - березень 2017 року та листопад 2017 року - березень 2018 року, травень 2018 року (згідно визначених Підприємством в актах звірки нарахувань).

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із доданого до позовної заяви розрахунку вбачається, що позивачем здійснюється нарахування інфляційних втрат та 3% річних за прострочення по сплаті кожного платежу окремо щомісячно, починаючи нарахування з першого дня місяця, слідуючого за розрахунковим, що з огляду на встановлені судом в силу приписів п.п. 3.1-3.4 Договору строки виконання Товариством взятих на себе грошових зобов'язань за Договором є правомірним.

Однак, суд звертає увагу, що позивачем не доведено в межах даної справи надання відповідачу послуг за Договором у лютому 2018 року на суму 14 507,32 грн. та березні 2018 року на суму 16 922,85 грн., а тому правові підстави для нарахування інфляційних втрат та 3% річних за прострочення по сплаті таких сум (завалення до стягнення в межах даної справи) є безпідставним.

За перерахунком суду з огляду на викладене та враховуючи наданий позивачем розрахунок (в частині визначення строків нарахування) розміри інфляційних втрат та 3% річних, що підлягають стягненню з відповідача за прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати заборгованості за надані та підтвердженні в межах даної справи послуги Підприємством згідно Договору становлять 33 125,37 грн. та 4 386,05 грн. відповідно.

В іншій частині заявлених до стягнення інфляційних втрат (727,73 грн.) та 3% річних (194,55 грн.) необхідно відмовити, оскільки вони нараховані за прострочення заборгованості з оплати послуг, надання яких не доведено позивачем в межах даної справи.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Товариства на користь Підприємства заборгованості у розмірі 43 727,39 грн., інфляційних втрат у розмірі 33 125,37 грн. та 3% річних у розмірі 4 386,05 грн., із закриттям провадження в частині заявленої до стягнення заборгованості у розмірі 58 590,12 грн. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

В іншій частині заявлених позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог (при цьому, судовій збір за звернення з вимогою про стягнення суми основної заборгованості, за якою провадження у справі було закрито, покладається на відповідача, оскільки її погашення здійснено після звернення з даним позовом до суду).

На підставі викладеного та керуючись статтями 13, 74, 76-79, 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "ВСК" (04201, м. Київ, вул. Мінське шосе, буд. 4; ідентифікаційний код 24086940) на користь Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва" (04214, м. Київ, вул. Північна, буд. 22; ідентифікаційний код 39611267) суму основного боргу у розмірі 43 727 (сорок три тисячі сімсот двадцять сім) грн. 39 коп., інфляційні втрати у розмірі 33 125 (тридцять три тисячі сто двадцять п'ять) грн. 37 коп., 3% річних у розмірі 4 386 (чотири тисячі триста вісімдесят шість) грн. 05 коп. та судовий збір у розмірі 2 097 (дві тисячі дев'яносто сім) грн. 43 коп. Видати наказ.

3. Провадження у справі в частині вимоги Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "ВСК" про стягнення суми основного боргу у розмірі 58 590,12 грн. закрити.

4. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 ч.1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду або через господарський суд міста Києва.

Повний текст рішення складено 27.12.2018.

Суддя Р.В. Бойко