Рішення

від 11.12.2018 по справі 910/8489/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.12.2018Справа № 910/8489/18 Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., за участю секретаря судового засідання Коноплянко Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні господарську справу

За позовом Заступника прокурора м. Києва (03150, м.Київ, вул. Предславинська,45/9, код ЄДРПОУ 02910019) в інтересах держави в особі: 1) Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (01032, м.Київ, бул.Тараса Шевченка, 50-Г, код ЄДРПОУ 19030825), 2) Міністерства молоді та спорту України (01601, м.Київ, вул.Еспаладна, буд. 42, код ЄДРПОУ 38649881)

до 1) Підприємства Дитячо-юнацький учбово-спортивний центр профспілок м. Києва "Авангард" (04119, м.Київ, вул.Мельникова, 46, код ЄДРПОУ 21560944)

2) Фізичної особи-підприємця Сиволожського Валентина Леонідовича (04112, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1)

3) Об'єднання профспілок, організацій профспілок у м.Києві "Київська міська рада профспілок" (01001, м.Київ, вул.Хрещатик, 16, код ЄДРПОУ 02670408)

третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Державне підприємство "Спортивний комплекс "Авангард" ( 04119, м.Київ, вул. Мельникова, буд.-46, код ЄДРПОУ 39401098)

про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна

Представники сторін:

від прокуратури: Колодчина Р.В.. за посвід.

від позивача-1: не з'явився

від позивача-2: Щербина С.А. за дов.

від відповідача -1: не з'явився

від відповідача -2: не з'явився

від відповідача -3: Хахановський А.В. за дов.

Від третьої особи: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора м. Києва звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі 1) Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву, 2) Міністерства молоді та спорту України до 1) Підприємства Дитячо-юнацький учбово-спортивний центр профспілок м. Києва "Авангард", 2) Фізичної особи-підприємця Сиволожського Валентина Леонідовича, 3) Об'єднання профспілок,організацій профспілок у м.Києві "Київська міська рада профспілок" про визнання недійсним договору № 0109 від 01.09.2017 оренди нерухомого майна - приміщення, загальною площею 86,80 кв.м., розташованих на першому поверсі в будівлі фізкультурно-оздоровчого комплексу (кімнати № 18, 19, 20) за адресою: 04119, м.Київ, вул.Мельникова, буд. 46б, який укладений між Підприємством Дитячо-юнацьким учбово-спортивним центром профспілок м. Києва "Авангард" та фізичною особою-підприємцем Сиволожським Валентином Леонідовичем, який погоджено Об'єднанням профспілок, організацій профспілок у м. Києві "Київська міська рада профспілок".

В обґрунтування позовних вимог прокурор вказує, що спірний договір оренди нерухомого майна підлягає визнанню недійсним як такий, що суперечить інтересам держави, положенням Закону України "Про оренду державного та комунального майна", оскільки погоджений головою Об'єднання профспілок, організацій профспілок у м.Києві "Київська міська рада профспілок", а не власником майна; об'єкт оренди за спірним договором є державним майном, право власності визнано за державою рішенням Господарського суду міста Києва від 22.05.2015 у справі № 910/17567/14.

Ухвалою суду від 02.07.2018 залишено позовну заяву без руху, надано строк для усунення недоліків позовної заяви у визначений спосіб.

13.07.2018 до суду подані документи на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2018 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 04.09.2018.

10.08.2018 через канцелярію суду позивачем-2 подано пояснення по справі, в яких зазначає, що оскільки нерухоме майно, що було передано в оренду по договору № 0109 від 01.09.2017 є власністю держави, передача його в оренду могло бути виключно за наявності згоди Фонду державного майна України у порядку, передбаченому законодавством України. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 08.11.2017 № 798 Про віднесення будівель і споруд у м.Києві до сфери управління Міністерства молоді та спорту споруди по вул. Мельникова, 46 у м.Києві віднесено до сфери управління Міністерства молоді та спорту та на підставі наказу № 4977 від 28.11.2018 закріплено на праві господарського відання за ДП СК Авангард , проте на вимогу Міністерства молоді та спорту та ДП СК Авангард до ФОП Сиволожського В.Л. звільнити займані приміщення, останній повідомив про законність їх використання. Зазначає, що перерахування відповідачем орендної плати до Державного бюджету даним договором не передбачено, спірний правочин підлягає визнанню недійсним в судовому порядку, оскільки укладений з порушенням норм чинного законодавства.

03.09.2018 через канцелярію суду відповідачем-1 подано клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 04.09.2018 відповідачем-2 подано клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 2 Державне підприємство "Спортивний комплекс "Авангард", оскільки рішення у даній справі безпосередньо вплине на права на обов'язки вказаної особи, як орендаря майна по оспорюваному договору.

В судовому засіданні 04.09.2018 оголошено перерву до 25.09.2018.

24.09.2018 через канцелярію суду Прокуратурою міста Києва подано супровідний лист з додатками.

25.09.2018 через канцелярію суду відповідачем-3 подано клопотання про залучення Державного підприємства "Спортивний комплекс "Авангард" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Розглянувши подані клопотання відповідача 2 та відповідача 3 про залучення до участі у справі Державного підприємства "Спортивний комплекс "Авангард" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, суд прийшов до висновку про наявність підстав для його задоволення в порядку ст. 50 ГПК України.

Ухвалою суду від 25.09.2018 відкладено підготовче засідання на 09.10.2018, залучено до участі у справі Державне підприємство "Спортивний комплекс "Авангард" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів.

09.10.2018 через канцелярію суду третьої особою подано пояснення по справі, з яких вбачається, що після набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва від 22.05.2015 у справі № 910/17567/14 про визнання права власності держави України в особі Фонду державного майна України на готель (літ. "А"), площею 783,4 кв.м. по вул. Мельникова, 44 у м. Києві; градирню площею 58 кв.м, енергоблок (ліг. "Б"), площею 2220 кв.м. по вул. Мельникова, 46 у м. Києві; спорткомплекс (літ. "Б"), площею 3 438,7 кв.м. та спортклуб (літ "В"), площею 1 206 кв.м. по вул. Мельникова, 48 у м. Києві, проте після проведеної реєстрації права власності 15.06.2016 Фонд державного майна України не повідомив попереднього власника та ФОП Сиволожський В.Л. про реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно права власності на спорткомплекс та фактично управління об'єкту не прийняв, договори на утримання будівлі не переоформив, прав орендодавця за договорами оренди не набув. Оспорюваний договір № 0109 від 01.09.2017 укладений ДП СК Авангард із ФОП Сиволожський В.Л., оскільки спірне майно Міністерством молоді та спорту було передано ДП СК Авангард на праві господарського відання, право власності за державною в особі Міністерства молоді та спорту України на це майно зареєстровано 08.12.2017, договір № 0109 від 01.09.2017 укладено на строк до 31.08.2020, тому, стверджує, що при укладенні оспорюваного договору ДП СК Авангард керувався порядком, визначеним Законом Про оренду державного та комунального майна .

В судовому засіданні 09.10.2018 оголошено перерву до 06.11.2018.

Ухвалою суду від 06.11.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.12.2018.

29.11.2018 від позивача 1 надійшло клопотання про відкладення судового засідання.

У засіданні суду 04.12.2018 оголошено перерву до 11.12.2018.

10.12.2018 Заступником прокурора міста Києва подано пояснення по справі щодо неправомірності спірного договору та наявності підстав для визнання його недійсним, окрім того зазначає, що необґрунтованими є доводи відповідача 3 про те, що він не був повідомлений про здійснення державної реєстрації права власності за державою, а отже не знав про перехід права власності на приміщення за адресою: вул. Мельникова 46 та 48 у м. Києві до держави, оскільки Об'єднанню профспілок, організацій профспілок у місті Києві Київська міська рада профспілок було достеменно відомо про те, що нерухоме майно за адресою: вул. Мельникова, 46-Б у м. Києві є державною власністю, адже воно було відповідачем у справі № 910/17567/14. Зауважує, що державна реєстрація це не підстава набуття права власності, а засвідчення державою вже набутого особою права власності, і ототожнювати факт набуття права власності з фактом його державної реєстрації не видається за можливе.

У судовому засіданні 11.12.2018 прокурор та представник позивача 2 позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Відповідачі 1, 2 письмового відзиву на позов не надали, про дату та час судового розгляду повідомлявся належним чином відповідно до ст. 120 ГПК України

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 240 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.09.2017 між Підприємством "Дитячо-юнацький учбово-спортивний центр профспілок м. Києва "Авангард" (відповідач 1, орендодавець) та ФОП Сиволожським Валентином Леонідовичем (відповідач 2, орендар) було укладено договір № 0109.

За умовами п.1.1 договору, відповідач 1, діючи на підставі договору № 25 на закріплення майна, що перебуває у власності Об'єднання профспілок, організацій профспілок у м. Києві "Київська міська рада профспілок" (відповідача 3) на праві оперативного управління від 21.05.2013, передав, а відповідач 2 отримав в тимчасове платне користування приміщення в будівлі фізкультурно-оздоровчого комплексу (приміщення), які розташовані за адресою: 04119, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 48, а саме: 1-й поверх: кімнати № 18, № 19, № 20. Загальна площа орендованих приміщень складає 86,80 кв. м. для здійснення власної господарської діяльності (розміщення виставкового центру та/або офісу та/або здійснення оптової роздрібної торгівлі.

Згідно з пунктом 1.2 Договору строк оренди приміщень встановлено з 01.09.2017 до 31.08.2020 включно.

Актом приймання-передачі приміщення від 01.09.2017 (додаток № 1 до Договору) підтверджується, що відповідачем 1 було передано, а відповідачем 2 прийнято в користування приміщення в будівлі фізкультурно-оздоровчого комплексу, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Мельникова, буд. 48.

Матеріалами та поясненнями сторін у даній справі встановлено, що 15.06.2016 на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2015 у справі № 910/17567/14 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено записи про право власності, зокрема зареєстровано за державою в особі Фонду державного майна України право власності на об'єкти нерухомого майна: спорткомплекс (літ Б ) по вул..Мельникова, 46 у м.Києві (номер запису 16511692).

08.11.2017 Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 798-р, яким віднесено будівлі (реєстраційні номери 1031668480000, 1033374680000) по вул. Мельникова, 48 та споруди (реєстраційний номер 1170983180000) по вул. Мельникова, 46 у м. Києві до сфери управління Міністерства молоді та спорту України.

08.12.2017 на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 08.11.2017 № 798-р до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесені відповідні записи про припинення права власності держави в особі Фонду державного майна України з подальшою реєстрацією права власності за державою в особі Міністерства молоді та спорту України.

Наказом Міністерства молоді та спорту України від 28.11.2017 № 4977 "Про закріплення майна на праві господарського відання" закріплено будівлі (реєстраційні номери 1031668480000, 1033374680000) по вул. Мельникова, 48 та споруди (реєстраційний номер 1170983180000) по вул. Мельникова, 46 у м. Києві за Державним підприємством "Спортивний комплекс "Авангард" на праві господарського відання.

11.12.2017 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесені відповідні записи про державну реєстрацію права господарського відання Державного підприємства "Спортивний комплекс "Авангард".

Спір у справі виник у зв'язку з наявністю підстав, як вказує прокурор, для визнання спірного договору оренди недійсним як такого, що суперечить інтересам держави та нормам Закону України "Про оренду державного та комунального майна", оскільки державне майно було передано в оренду неправомірно без наявності згоди Фонду державного майна України.

Відповідно до пункту 3 статті 131 1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Особливості участі прокурора в розгляді справ визначено статтею 53 Господарського процесуального кодексу України, за змістом положень якої у разі прийняття судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

У даній справі прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву, 2) Міністерства молоді та спорту України. В силу положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна", частиною другою статті 2 якого визначено, що державну політику у сфері оренди щодо державного майна здійснюють Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва, Закону України "Про управління об'єктами державної власності" та Закону України "Про оренду державного та комунального майна", з урахуванням того, що Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва є орендодавцями щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук, а також майна, що належить вищим навчальним закладам та/або науковим установам, що надається в оренду партнерам наукових парків, з урахуванням предмета спору, звернення прокурора до суду з даним позовом в інтересах Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву та Міністерства молоді та спорту України є обґрунтованим та відповідає функції представництва прокуратурою інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Згідно ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Правочин визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ч. 1 ст. 236 ЦК України).

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину (абзац 5 п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними").

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

Свої вимоги про визнання недійсним договору № 0109 від 01.09.2017 оренди нерухомого майна - приміщення, загальною площею 86,80 кв.м., розташованих на першому поверсі в будівлі фізкультурно-оздоровчого комплексу (кімнати № 18, 19, 20) за адресою: 04119, м.Київ, вул. Мельникова, буд. 46б прокурор обґрунтовує тим, що приміщення, що були передані ФОП Сиволожському В.Л. в оренду за вказаним правочином, входять до складу приміщень, право власності на які визнано за державою на підставі рішення суду у справі № 910/17567/14 і розпоряджатись яким має право від імені держави лише Фонд державного майна України, функції власника на це майно покладено на Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву, а Підприємство Дитячо-юнацький учбово-спортивний центр профспілок м. Києва "Авангард" розпорядилось цим майном без рішення власника незаконно.

Прокурор вказує, що оспорюваний договір не відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема типовому договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 23.08.2000 № 1774, також умовами правочину не передбачено перерахування орендної плати до Державного бюджету України, що суперечить положенням Закону України Про оренду державного та комунального майна .

Зважаючи на характер правовідносин, та те, що спірний договір стосується об'єкта нерухомого майна, що належить до державної власності, за своєю правовою природою є договором майнового найму (оренди) і підпадає під правове регулювання статей 759-786 Цивільного кодексу України, Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань відповідно до статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України і, згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (стаття 759 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до статті 761 Цивільного кодексу України право передання у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Відтак, вказаною нормою закону обмежено коло осіб, які можуть бути орендодавцями за договором оренди, а саме визначено, що саме власник майна або особа, якій належать майнові права, мають право визначати правову долю майна шляхом передачі його в користування іншій особі.

Вичерпний перелік орендодавців державного майна встановлено у статті 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Згідно статті 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено перелік орендодавців щодо майна, яке належить до державної та комунальної власності, зокрема, орендодавцями є Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук, а також майна, що належить вищим навчальним закладам та/або науковим установам, що надається в оренду науковим паркам та їхнім партнерам.

Згідно з частиною першою статті 167 Цивільного кодексу України держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 Цивільного кодексу України).

За змістом положень статей 2, 318 Цивільного кодексу України держава є одним з суб'єктів права власності поруч з іншими учасниками цивільних відносин.

Відповідно до частини першої статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Правомочності власника щодо здійснення права власності визначені у статті 319 Цивільного кодексу України, за змістом якої власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.05.2015 у справі № 910/17567/14, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2016 та яке набрало законної сили 06.04.2016, задоволено позов заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Об'єднання профспілок, організацій профспілок у м. Києві "Київська міська рада профспілок" про визнання права власності. Визнано право власності держави України в особі Фонду державного майна України на готель (літ. "А"), площею 783,4 кв. м по вул. Мельникова, 44 у м. Києві; градирню площею 58 кв. м, енергоблок (літ. "Б"), площею 2 220 кв. м по вул. Мельникова, 46 у м. Києві; спорткомплекс (літ. "Б"), площею 3 438,7 кв. м та спортклуб (літ "В"), площею 1 206 кв. м по вул. Мельникова, 48 у м. Києві.

Судом в межах справи № 910/17567/14 встановлено, що спірне майно з моменту його створення було в державній власності, а тому могло бути відчужене виключно за згодою власника (ст. 225 Цивільного кодексу УРСР, ст. 4 Закону України "Про власність"). Постанова Президії Ради Загальної конференції професійних спілок СРСР від 18.11.1990 "Про затвердження Договору про закріплення прав по володінню, користуванню і розпорядженню профспілковим майном" не свідчить про наявність волі держави чи уповноваженого нею органу на передачу спірного майна у власність будь-якій з профспілкових організацій, оскільки такі акти приймалися без волевиявлення держави. Отже, правовий режим майна, збудованого за державні кошти в 1981 році, не змінювався та не міг змінитися лише у зв'язку із створенням Федерації незалежних професійних спілок України та включення його в перелік переданого Федерації майна.

Постановою Верховної Ради УРСР від 15.10.1990 "Про управління державним майном Української РСР" встановлено, що з метою захисту майнових прав та інтересів республіки, ефективного використання й збереження державного майна в умовах переходу до ринкових відносин і різноманітності форм власності до прийняття Закону Української РСР про Раду Міністрів Української РСР покласти на Раду Міністрів УРСР здійснення функцій по управлінню державним майном Української РСР, що є у загальнореспубліканській власності.

Згідно з п. 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)" від 05.11.1991 № 311, затверджено перелік державного майна України, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності), що додається. Установлено, що державне майно України, крім майна, яке належить до комунальної власності, є загальнодержавною (республіканською) власністю.

Також рішенням суду від 22.05.2015 № 910/17567/14 було встановлено, що спірне майно не відноситься до майна, яке підлягало передачі до комунальної власності, а тому залишилося у державній власності.

З урахуванням постанови Верховної Ради України "Про управління майном підприємств, установ та організацій, що є у загальнодержавній власності" від 14.02.1992 функція по управлінню державним майном покладена на Кабінет Міністрів України, а після набрання чинності постановою Верховної Ради України "Про Тимчасове положення про Фонд державного майна України" від 07.07.1992 - Фонд державного майна України.

Указом Президії Верховної Ради України від 30.08.1991 "Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави" та Законом України від 10.09.1991 "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" передбачено, що майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташовані на території країни, є державною власністю України.

Ураховуючи наведене, господарський суд при розгляді справи № 910/17567/14 дійшов висновку, що спірне майно є державною власністю (профспілки ніколи не набували права власності на нього), уповноваженим органом управління яким є Фонд державного майна України, і таке майно вибуло з володіння держави поза її волею з порушенням норм законодавства.

Як вбачається із наданих доказів, спірний договір № 0109 був укладений 01.09.2017 між Підприємством "Дитячо-юнацький учбово-спортивний центр профспілок м. Києва "Авангард" (як орендодавцем) та ФОП Сиволожським Валентином Леонідовичем (як орендарем) щодо передачі в тимчасове платне користування орендарю приміщення в будівлі фізкультурно-оздоровчого комплексу (приміщення), які розташовані за адресою: 04119, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 48, а саме: 1-й поверх: кімнати № 18, № 19, № 20, загальною площею орендованих приміщень складає 86,80 кв. м.

Умовами п.1.1 договору визначено, що Підприємство "Дитячо-юнацький учбово-спортивний центр профспілок м. Києва "Авангард" в якості орендаря при укладені договору діяло на підставі договору № 25 на закріплення майна, що перебуває у власності Об'єднання профспілок, організацій профспілок у м. Києві "Київська міська рада профспілок" (відповідача 3) на праві оперативного управління від 21.05.2013.

В той же час, як вже зазначалось судом, рішенням Господарського суду міста Києва від 22.05.2015 у справі № 910/17567/14, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2016 та набрало законної сили 06.04.2016, визнано право власності держави України в особі Фонду державного майна України на готель (літ. "А"), площею 783,4 кв. м по вул. Мельникова, 44 у м. Києві; градирню площею 58 кв. м, енергоблок (літ. "Б"), площею 2 220 кв. м по вул. Мельникова, 46 у м. Києві; спорткомплекс (літ. "Б"), площею 3 438,7 кв. м та спортклуб (літ "В"), площею 1 206 кв. м по вул. Мельникова, 48 у м. Києві.

Відповідно до частини 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 129-1 Конституції України визначають, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Таким чином, оскільки судове рішення у справі № 910/17567/14 не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть йому суперечити, а тому факт перебування у власності держави приміщень, що є об'єктом оренди по договору № 0109 від 01.09.2017 підтверджується та встановлено судом, функції власника цього майна здійснює Фонд державного майна України та не підлягає повторному доведенню в межах даної справи.

Дослідивши правову природу спірних правовідносин та надані докази, судом встановлено, що згоди Підприємству "Дитячо-юнацький учбово-спортивний центр профспілок м. Києва "Авангард" та Об'єднанню профспілок, організацій профспілок у м.Києві "Київська міська рада профспілок" власником вказаного майна - держави в особі Фонду державного майна України та його територіальних підрозділів ( у даному випадку Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву) на укладення спірного правочину не надавав.

Таким чином, судом не встановлено та сторонами належними засобами доказування не доведено, що Підприємство "Дитячо-юнацький учбово-спортивний центр профспілок м. Києва "Авангард" та Об'єднання профспілок, організацій профспілок у м.Києві "Київська міська рада профспілок" мали права розпоряджатися переданим ними в оренду Фізичній особі-підприємцю Сиволожському Валентину Леонідовичу нерухомим майном - приміщеннями в будівлі фізкультурно-оздоровчого комплексу (приміщення), які розташовані за адресою: 04119, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 48, а саме: 1-й поверх: кімнати № 18, № 19, № 20. Загальна площа орендованих приміщень складає 86,80 кв. м., власником яких вони не є.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що орендодавець за спірним договором не є власником приміщень спорткомплексу за адресою: м. Київ, вул. Мельникова, 48 та не має відповідних майнових прав, обґрунтованими є доводи прокурора про неправомірність передачі Підприємством Дитячо-юнацького учбово-спортивного центру профспілок м. Києва "Авангард" в оренду Фізичній особі-підприємцю Сиволожському Валентину Леонідовичу нерухомого майна, яке є державною власністю.

Посилання третьої особи - Державного підприємства "Спортивний комплекс "Авангард" на рішення судів у справах № 2/432 від 24.11.2015, № 3/139 від 06.03.2007, № 3/356 від 02.08.2007, відповідно до яких було визнано право власності за профспілками на вказані об'єкти нерухомого майна не приймаються судом в якості доказів наявності підстав та повноважень у Об'єднання профспілок, організацій профспілок у м.Києві "Київська міська рада профспілок" на укладення договору № 0109 від 01.09.2017.

Стверджування третьої особи про те, що Об'єднання профспілок, організацій профспілок у м. Києві "Київська міська рада профспілок" не було повідомлено про здійснення державної реєстрації права власності за державою також не приймаються судом, оскільки визнання правочину (господарського договору) недійсним є наслідком його вчинення з порушенням закону, а не заходом відповідальності сторін. Тому для такого визнання, як правило, не має значення, чи усвідомлювали (або повинні були усвідомлювати) сторони протиправність своєї поведінки під час вчинення правочину; винятки з цього правила можливі, якщо вони випливають із закону (п. 2.5.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

Момент набуття державою права власності на спірне майно у даному випадку не пов'язується з державною реєстрацією такого права.

Заперечення про те, що внаслідок визнання права власності на майно за державою відбулась зміна власника майна, переданого у найм, а тому до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця, яке це передбачено у частині 1 статті 770 Цивільного кодексу України не заслуговують на увагу суду. Такі доводи фізичної особи-підприємця Сиволожського В. Л. спростовуються наданими матеріалами.

Так, статтею 392 Цивільного кодексу України встановлено, що виключно власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Тобто, визнання права власності здійснюється господарським судом за наявності вже існуючого (яке виникло згідно з приписами законодавства) права власності на майно в межах спору власника з іншою особою про право на це майно. Метою подання цього позову є усунення невизначеності у суб'єктивному праві, належному особі. Судове рішення про задоволення таких вимог має ґрунтуватись на встановленому судом в ході розгляду справи існуючому юридичному факті і не може підміняти собою правовстановлюючих документів. Момент виникнення права не залежить від набрання рішенням суду законної сили , оскільки підставою для прийняття останнього є наявність у позивача до звернення до суду тих матеріально-правових фактів, з якими закон пов'язує виникнення права власності.

Факт перебування нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул. Мельникова, 48 у державній власності з моменту його будівництва у 1981 році є встановленим судом в межах справи № 910/17567/14 та не підлягає повторному доведенню. У даному випадку вказане майно завжди належало державі, а зміна власника не відбувалась.

Інші доводів відповідачів та третьої особи не підтверджені обставинами справи та наданими доказами.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши обставини справи та надані докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що при укладенні спірного договору було порушено встановлений законом порядок передачі в оренду державного майна, тому позовні вимоги заступника прокурора міста Києва про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна від 01.09.2017 № 0109 є правомірними та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, судовий збір, сплачений прокурором при подачі позовної заяви, в сумі 1 762,00 грн. підлягає стягненню на користь Прокуратури міста Києва з відповідачів 1, 2, 3 в рівних частинах, а саме по 587,33 грн. з кожного.

Керуючись ст. 86, 129, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1 . Позовні вимоги Заступника прокурора м. Києва задовольнити повністю.

2 . Визнати недійсним договір № 0109 оренди нерухомого майна - групи нежитлових приміщень в будівлі фізкультурно-оздоровчого комплексу (приміщення), які розташовані за адресою: 04119, м.Київ, вул. Мельникова, буд. 48, а саме: 1-й поверх: кімнати № 18, № 19, № 20, загальною площею орендованих приміщень 86,80 кв. м., який укладений 01.09.2017 між Підприємством Дитячо-юнацьким учбово-спортивним центром профспілок м. Києва "Авангард" та фізичною особою-підприємцем Сиволожським Валентином Леонідовичем, який погоджено Об'єднанням профспілок, організацій профспілок у м. Києві "Київська міська рада профспілок".

3. Стягнути з Підприємства Дитячо-юнацького учбово-спортивного центру профспілок м. Києва "Авангард" (04119, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 46; код ЄДРПОУ 21560944) на користь Прокуратури міста Києва (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 45/9; код ЄДРПОУ 02910019) судовий збір в розмірі 587 (п'ятсот вісімдесят сім) грн. 33 коп.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Сиволожського Валентина Леонідовича (04112, АДРЕСА_2; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь Прокуратури міста Києва (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 45/9; код ЄДРПОУ 02910019) судовий збір в розмірі 587 (п'ятсот вісімдесят сім) грн 33 коп.

5. Стягнути з Об'єднання профспілок, організацій профспілок у м. Києві "Київська міська рада профспілок" (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 16; код ЄДРПОУ 02670408) на користь Прокуратури міста Києва (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 45/9; код ЄДРПОУ 02910019) судовий збір в розмірі 587 (п'ятсот вісімдесят сім) грн. 33 коп.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено: 27.12.2018

Суддя О.М.Ярмак