Рішення

від 20.12.2018 по справі 910/5865/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.12.2018Справа № 910/5865/18 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Кор Трейд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АН ЮА"

про розірвання договору та стягнення 126 425,35 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Секретар судового засідання Холодна Н.С.

Представники сторін:

від позивача - Цірат К.Г., представник за довіреністю;

від відповідача - не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр-Кор Трейд" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АН ЮА" про розірвання договору від 05.12.2017 №74 та стягнення 126 425,35 грн., з яких: 80 687,35 грн - збитки, що становлять суму, сплачену позивачем за договором; 7 000,00 грн. - збитки, пов'язані з необхідністю пошуку нового розробника веб-сайту; 3 238 грн. - упущена вигода у розмірі продажів, які могли б відбутися у березні 2018 року, якби веб-сайт було створено в належному вигляді, і якби він функціонував у належному вигляді, розрахована за аналогією з продажами, які були здійснені у квітні 2018 року; 25 000,00 грн. - витрати на правничу допомогу на підставі договору про надання професійної правничої допомоги від 18.04.2018, а саме за вчинення та аналіз документів та правової ситуації, що склалася внаслідок невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, та підготовку позовної заяви позивача; 10 500,00 грн. - витрати за участь у судових засіданнях, які позивач очікує понести під час розгляду позову в суді. Також просить стягнути з відповідача на його користь сплачений судовий збір.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків за договором про надання послуг № 74 від 05.12.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2018 №910/5865/18 залишено позовну заяву без руху, надано позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви.

29 травня 2018 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2018 відкрито провадження у справі №910/5865/18 та вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

12 липня 2018 року до суду надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що неможливість невиконання ним зобов'язань за договором у повному обсязі є наслідком невиконання позивачем його зобов'язання за договором, а саме те, що позивач не оплатив надані послуги та не надав усієї необхідної інформації для заповнення контенту.

17 липня 2018 року відповідач подав до суду заяву про залучення доказів до матеріалів справи.

Підготовчі засіданні відкладалися.

3 вересня 2018 року до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, у якій позивач надає аргументи та докази на спростування тверджень відповідача про порушення позивачем зобов'язань щодо оплати послуг та надання необхідної інформації.

4 вересня 2018 року позивач надав суду відповідь на заяву відповідача від 17.07.2018, у якій надав додаткові аргументи щодо спростування твердження відповідача про те, що останній надав практично усі послуги за договором та, що позивач не виконав своїх зобов'язань за договором. Позивач наголошує, що доводи відповідача, викладені у заяві, не можуть бути взяті в якості належного доказу.

У підготовчому засіданні суд вчинив дії, визначені частиною другою статті 182 Господарського процесуального кодексу України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2018 ухвалено закрити підготовче провадження у справі №910/5865/18 та призначено розгляд справи по суті на 18.10.2018.

У судовому засіданні 18.10.2018 судом розпочато розгляд справи по суті.

У судовому засіданні 01.11.2018 позивач надав суду письмові пояснення з приводу актів приймання-передавання наданих послуг, у яких зазначив, що акти були надіслані йому з відповіддю на претензії щодо невиконання відповідачем зобов'язань за договором, розірвання договору в односторонньому порядку та наміру звернутися до суду. При цьому відповідачем не надано жодних доказів належного виконання своїх зобов'язань.

У судовому засідання 20 грудня 2018 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю УКР-КОР ТРЕЙД (далі - позивач, замовник) є дистриб'ютором корейської косметики в Україні під брендом Asian beauty. Наразі УКР-КОР ТРЕЙД має магазин корейської косметики у торгово-розважальному центрі Lavina Mall (м. Київ, вулиця Берковецька, 6Д). Невід'ємною частиною стратегії ефективного продажу своєї продукції УКР-КОР ТРЕЙД вважає поряд з традиційними пунктами продажу товарів (магазинами) наявність й інтернет-магазину, тобто веб сайту, через який здійснювався б продаж косметичної продукції.

За твердженням Позивача, саме тому Товариство з обмеженою відповідальністю УКР-КОР ТРЕЙД звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю АН ЮА (далі - відповідач, виконавець) із замовленням про створення веб-сайту, який слугував би майданчиком для продажу косметичної продукції УKP-KOP ТРЕЙД .

5 грудня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю УКР-КОР ТРЕЙД (позивачем, замовником) та Товариством з обмеженою відповідальністю АН ЮА (відповідачем, виконавцем) було укладено договір про надання послуг №74 (далі - Договір) . За цим Договором Товариство з обмеженою відповідальністю АН ЮА взяло на себе зобов'язання надати Товариству з обмеженою відповідальністю УКР-КОР ТРЕЙД послуги з розробки дизайну веб-сайту, прототипу веб-сайту, послуги у сфері інформатизації з програмування веб-сайту, послуги з наповнення веб-сайту контентом, тестування та адміністрування веб-сайту. Отже, за умовами Договору виконавець зобов'язувався створити особливий, нематеріальний тип продукту - веб-сайт "під ключ".

Відповідно до п. 4.2.1 договору виконавець зобов'язаний надати послуги своєчасно та якісно у відповідності з умовами договору та вимогами, які звичайно пред'являються до надання послуг такого роду.

Замовник, у свою чергу, зобов'язаний своєчасно сплачувати та приймати послуги шляхом підписання Актів приймання-передавання наданих послуг (п. 3.2.1 договору).

Конкретні об'єми послуг, строки їх надання, вартість та умови оплати, інші умови за узгодженням сторін (зокрема, але не виключно, технічне завдання, вимоги щодо якості послуг, обов'язків сторін тощо) узгоджуються сторонами шляхом підписання Додаткових угод до цього договору, які є невід'ємними частинами договору (п. 1.2 Договору).

До договору сторонами 05.12.2017 було підписано Додаток 1 "Правила надання послуг" та Додаткову угоду №1.

Повний перелік робіт, які мав виконати виконавець згідно з цим Договором, зафіксований у Додатковій угоді № 1 до Договору (Додаткова угода).

Цією ж Додатковою угодою встановлено загальну вартість робіт зі створення веб-сайту та визначено порядок її сплати. Загальна вартість послуг виконавця становить 2762 долари США без врахування ПДВ.

Умовою початку виконання робіт за Договором було здійснення замовником передоплати (внесення авансу) у розмірі 50% від вартості усіх робіт за Договором (п. 2.1. Додаткової угоди), а саме 1 381 доларів США без врахування ПДВ.

Станом на 5 грудня 2017 року офіційний курс гривні до долара США, встановлений Національним банком України, становив 2 721, 5318 гри. за 100 доларів США, дана обставина підтверджується інформацією з офіційного веб-сайту Національного банку України. Тому за офіційним курсом валют 1 381 долар США у гривневому еквіваленті становив 37 584, 35 грн.

5 грудня 2017 року замовник сплатив виконавцеві 37 701, 30 грн. (з ПДВ 45 241, 56 грн.), що підтверджується рахунком на оплату № 383 від 5 грудня 2017 року, що на дату здійснення платежу складало навіть більше, ніж еквівалент 1 381 доларів США без врахування ПДВ. Отже, замовник належним чином виконав свої зобов'язання щодо внесення авансу для початку робіт за Договором.

Згідно з п. 3.1. Додаткової угоди виконавець був зобов'язаний протягом 6 робочих днів після отримання передоплати в розмірі 1 381 доларів США без рахування ПДВ, тобто вже на 14 грудня 2017 року, виконати наступні роботи: проаналізувати ринок, розробити прототип веб-сайту та дизайн головної сторінки веб-сайту і надати результати цих робіт замовнику.

Створення прототипу веб-сайту передбачає створення схеми усіх сторінок веб-сайту у вигляді ескіза (макета) у форматі jpg або png або html-документа, де відображені структурні елементи майбутнього веб-сайту: меню, кнопки, блоки навігації та інше. Дизайн веб-сайту передбачає створення графічного зображення веб-сайту, а також проектування інтерфейсів та юзабіліті

5 грудня 2017 року замовникові був представлений перший варіант прототипу веб-сайту у вигляді зображення .

21 грудня 2017 року виконавець повідомив замовника про стан виконання робіт, представивши йому відео прототипу та дизайну головної сторінки веб-сайту, де були враховані зауваження та коригування замовника, що підтверджується відповідним посиланням на YouTubе: https://youtu.be/drCIFaxneig.

28 грудня 2017 року замовникові було надано черговий варіант прототипу веб-сайту з урахуванням виправлених недоліків, на які було вказано замовником. Цей варіант прототипу та дизайну веб-сайту був прийнятий замовником, і він був взятий за основу для виконання робіт основного етапу за Додатковою угодою.

Згідно з п. 2.2. Додаткової угоди умовою початку виконання робіт над дизайном усіх сторінок веб-сайту, версткою (процес створення веб-сайту з макету дизайну веб-сайту, намальованого за допомогою графічних редакторів) усього веб-сайту та програмуванням (створення веб-сайту за допомогою певної мови програмування) була сплата замовником виконавцеві чергового авансового платежу у розмірі 30% загальної ціни договору, що становить 828, 6 доларів США без врахування ПДВ.

2 січня 2018 року було сплачено 23 323, 94 грн. (з ПДВ 27 988,73 грн.), що підтверджується рахунком на оплату №1 від 2 січня 2018 року.

Станом на 2 січня 2018 року офіційний курс гривні до долара США, встановлений Національним банком України, становив 2 806,7223 грн. за 100 доларів США, що підтверджує інформація з офіційного веб-сайту Національного банку України. Отже, за офіційним курсом валют 828, 6 доларів США у гривневому еквіваленті становили 23 256, 50 грн. Таким чином, замовник виконав свої зобов'язання по передоплаті, сплативши виконавцеві навіть більше, ніж 30% загальної суми договору.

Згідно з п. 3.2. Додаткової угоди виконавець мав протягом 20 робочих днів після отримання чергового авансового платежу у розмірі 828, 6 доларів США без врахування ПДВ, тобто вже на 1 лютого 2018, виконати роботи з розробки дизайну усього сайту, верстки та програмування. Це являло собою основний обсяг робіт - за кількістю, складністю та за своїм характером - за Договором, відповідно, йому було відведено більший порівняно з іншими етапами, строк.

Однак тільки 16 лютого 2018 року виконавець представив замовникові дизайн веб-сайт у вигляді зображень формату jpg . Таким чином, вже вдруге виконавець не вкладався у строки, передбачені Додатковою угодою.

Відповідно до п. 2.3. Додаткової угоди умовою початку здійснення робіт з тестування, seo-налаштування та наповнення контентом веб-сайту була сплата замовником виконавцеві чергового авансового платежу у розмірі 10% загальної вартості робіт за Договором.

Вказані роботи передбачали розміщення веб-сайту у мережі Інтернет на доменному імені, вказаному замовником, перевірка якості роботи такого веб-сайту, seo-налаштування.

За рахунками на оплату №440 та №441 від 20 лютого 2018 року замовник сплатив виконавцю 2 714, 22 грн. (з ПДВ 3 257, 06 грн.) та 3500,00 грн. (з ПДВ 4 200, 00 грн.) , всього разом 6 214, 22 грн. (з ПДВ 7 657, 06 грн.).

Згідно з п. 3.3. Додаткової угоди виконавець протягом 4 робочих днів після отримання цієї передоплати, тобто на 27 лютого 2018 року, зобов'язаний був виконати роботи з тестування, seo-налаштування та наповненняення контентом веб-сайту, тобто виконавець зобов'язувався виконати фінальні роботи, у результаті яких у мережі Інтернет на доменному імені замовника (asianbeauty.com.ua) був би розміщений веб-сайт, виконаний у відповідності з умовами Договору: у вигляді (за дизайном і прототипом), затвердженим замовником, з товарами та описами до них, наданими замовником, у супроводі текстів, наданих замовником (переліки усіх товарів та описи до них були надані замовником виконавцеві, що підтверджується електронними листами від 11 січня, 18 січня, 13 лютого, 19 лютого, 21 лютого 2018 року та ін.).

Суду доведено, що Замовник надав виконавцеві додатковий строк - до 1 березня 2018 року для здачі робіт, виконання яких передбачено Договором, шляхом розміщення веб-сайту в мережі Інтернет. Про це виконавець був повідомлений письмово. Проте виконавець не виконав зобов'язання у цей додатковий строк.

Замовник вдруге надав виконавцеві додатковий строк - до 8 березня 2018 року - для здачі роботи із розміщення веб-сайту у належному вигляді у мережі Інтернет, з чим виконавець погодився.

Як зазначає Позивач, у зв'язку з цим позивач попередив усіх своїх клієнтів про те, що 8 березня 2018 року відбудеться відкриття інтернет-магазину за Інтернет - адресою asianbeauty.com.ua, де буде представлена косметична продукція за акційними (зниженими) цінами.

В матеріалах справи відсутні докази, що 8 березня 2018 року виконавець (Відповідач) розмістив веб-сайт, не виконавши, таким чином, свої зобов'язання за Договором.

Позивач довів суду, що Виконавець здійснив розміщення результатів своїх робіт в мережі Інтернет на домені asianbeauty.com.ua, тобто веб-сайт став доступним у публічному доступі для будь-якого потенційного відвідувача (покупця), лише 9 березня 2018 року, і те, що було розміщено в мережі Інтернет 9 березня 2018 pоку, було не веб-сайтом - кінцевим продуктом, який був передбачений Договором.

Суду доведено, що розміщення Відповідачем результатів своїх робіт являло собою істотне порушення умов Договору, що проявилось у наступному:

- те, що було розміщено, являло собою прототип веб-сайту, якій був виготовлений виконавцем у середині грудня 2017 року; усі роботи основного етапу, які начебто здійснював виконавець "протягом двох місяців (січня і лютого 2018 року), не знайшли відображення у тому, що було поміщено на домені позивача 9 березня 2018 року;

- тексти, розміщені на веб-сайті, взагалі не стосувалися косметичної продукції ( Посмотрите на то, чем торгуют люди, пройдите по городу и досмотрите, что продается: наряды и предметы для объядения );

- у розміщених текстах були численні граматичні та лексичні помилки на кшталт просто неприличные скидки , наряды и предметы для объядения , здесь нужна супер акция на скидку , еще куча всего приятного ;

- веб-сайт був неправильно зверстаний, що зумовило те, що він був не придатний для використання на різних технічних засобах (комп'ютер, смартфон, планшет);

- контент, тобто інформація, якою має бути наповнений веб-сайт (перелік товарів з описом та цінами), не був завантажений на веб сайт, замість нього були просто пусті вікна - там, де мали б бути зображення косметичних засобів, там, де мав би бути текст, і, подекуди там, де мали б бути вказані ціни косметичних засобів.

На підтвердження цього позиваач наддав суду скріншоти (тобто знімки екрана електронного засобу), зроблені 9 березня 2018 року зі смартфону Директора позивача .

Суд прийшов до висновку, що дії відповідача з розміщення в мережі Інтернет веб-сайту, а по суті - лише прототипу веб-сайту, який існував на початкових етапах його створення з незрозумілим наповненням або без наповнення взагалі, являє собою істотне невиконання відповідачем умов Договору та своїх зобов'язань зі створення веб-сайту під ключ у встановлені Договором строки. Позивач не отримав продукт - інтернет-магазин, на виготовлення якого і було укладено Договір з виконавцем.

За твердженням Позивача, розміщений 9 березня 2018 року сурогат веб-сайту завдавав шкоди репутації позивача, тому він одразу ж звернувся до відповідача з вимогою прибрати цей сайт з домену позивача. Замість цього було вивішено банер із надписом Мы скоро вернемся к Вам. Сейчас наш интернет-магазин корейской косметики обновляется, и скоро он снова станет доступен. Благодарим за понимание .

Ті продажі, на які розраховував позивач у зв'язку з 8 березня та наступними святковими днями (9, 10 та 11 березня), не відбулися, а сам позивач в очах своїх клієнтів виглядав як особа, яка здійснює неправдиву рекламу.

У зв'язку з цим позивач надіслав відповідачеві претензію від 9 березня 2018 року в якій висунув вимогу або належним чином виконати роботи, або ж повернути сплачені кошти.

Відповідач на цю вимогу позивача не відповів, вимоги позивача ігнорував. Станом на 15 березня 2018 року замість готового веб-сайту в мережі Інтернет все ще був розміщений банер, що підтверджується роздруківкою знімка екрана (скріншота) з комп'ютера .

Таким чином, навіть через тиждень після спливу другого додаткового строку (8 березня 2018 року), наданого позивачем відповідачу, останній не виконав своїх зобов'язань з надання веб-сайту у належному вигляді.

Саме тому позивач вдруге направив відповідачеві претензію від 20 березня 2018, у якій заявив про розірвання Договору та висунув вимогу про повернення всіх 100% сплачених коштів .

Відповідач на цю претензію у розумні строки не відповів.

У зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що порушення виконавцем своїх договірних зобов'язань полягає у простроченні виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором та у невиконанні робіт, що являє собою істотне порушення умов Договору.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу .

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Суд погоджується з твердженням Позивача, що спірний договір є змішаним договором, що поєднує у собі риси договору підряду та договору про надання послуг, тому застосуванню підлягають як загальні положення Цивільного кодексу України, так і спеціальні, а саме Глави 61 та 63 Цивільного кодексу України.

Вирішуючи питання щодо правової природи даного правочину та юридичної кваліфікації зобов'язань за ним суд виходить з такого.

Загальні положення щодо договорів про надання послуг закріпленні у главі 63 Цивільного кодексу України (статті 901 - 907). Відповідно до статті 177 Цивільного кодексу України послуги розглядаються як окремий вид об'єктів цивільних прав, які відрізняються від інших об'єктів (речей, майнових прав, результатів робіт тощо).

За змістом частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України , за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Тобто послугою є певне нематеріальне благо, яке надається виконавцем і споживається замовником у процесі вчинення певних дій або здійснення певної діяльності.

Визначення договору підряду міститься в частині 1 статті 837 Цивільного кодексу України , відповідно до якої за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Частина 2 статті 837 Цивільного кодексу України доповнює характеристику договору підряду, вказуючи на те, що договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Отже, чітко визначеною метою договору підряду є виконання певної роботи, результатом якої є певний матеріалізований об'єкт. При цьому замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника (ч. 1 ст. 849 Цивільного кодексу України).

Якщо за договором про надання послуги дії виконавця не мають вирішального значення, оскільки це спосіб надання послуги, то для договору підряду процес виконання роботи є важливим, порушення якого надає замовнику певні права (ч. 2-4 ст. 849 Цивільного кодексу України).

Із комплексного аналізу положень договору про надання послуг №74 від 05.12.2017 та додатків до нього вбачається, що предметом Договору є саме досягнення результату, яким є створення ТОВ "АН ЮА" веб-сайту замовника ТОВ "Укр-Кор Трейд" "під ключ", який повинен неодноразово використовуватись замовником у своїй діяльності.

Крім того, за змістом договору, процес розробки веб-сайту здійснюється під контролем замовника.

Таким чином, на відміну від договору про надання послуги, для якого спосіб її надання не має вирішального значення, за умовами спірного договору процес створення веб-сайту є важливою процедурою, і в процесі даної процедури не споживається те нематеріальне благо, заради якого сторони вступили у договірні відносини, а створюється кінцевий матеріалізований результат, використання якого може мати місце тільки після виконання ТОВ "АН ЮА" повного комплексу робіт, визначених договором.

З урахуванням викладеного, судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм глави 61 розділу ІІІ Книги Цивільного кодексу України.

Однією з позовних вимог є вимога розірвати договір про надання послуг № 74 від 05.12.2017.

Згідно з ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 852 Цивільного кодексу України за наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Із системного аналізу норм чинного законодавства вбачається, що розірвати можна лише чинний на момент розгляду цього питання договір.

Відповідно до п. 6.1. Договору, договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 01.03.2018.

Як зазначається вище, строк дії договору закінчився 01.03.2018 (п. 6.1 Договору). Жодних додаткових угод у відповідності до ст. 654 Цивільного кодексу України щодо продовження строку дії договору між сторонами не укладалось.

Усна домовленість сторін про продовження терміну виконання зобов'язань за договором ніяким чином не змінює строк дії договору.

Оскільки позивач звернувся з позовом 11.05.2018, тобто вже після закінчення строку дії договору, то на момент звернення до суду між сторонами вже не існувало договірних відносин.

Отже, суд встановив, що позов в частині розірвання договору про надання послуг №74 від 05.12.2017 підлягає відмові, так як на час звернення позивача до суду договір припинив свою дію.

Проте, відповідно до ч. 4 ст. 631 Цивільного кодексу України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору. Тому в іншій частині, спір підлягає розгляду та вирішенню судом.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (частина 1 статті 843 Цивільного кодексу України ).

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 2.1 договору ціна договору визначається сумою вартості всіх наданих виконавцем та прийнятих замовником послуг.

Конкретні умови щодо вартості послуг та порядку їх оплати узгоджено сторонами у додатковій угоді № 1 до договору.

Згідно з п. 2 Додаткової угоди № 1 загальна вартість послуг становить еквівалент у національній валюті України - гривні 2 762 доларів США (двох тисяч сімсот шістдесяти двох доларів США 00 центів) без врахування ПДВ.

Також, згідно з пп. 2.1-2.4 додаткової угоди передбачено поетапну оплату шляхом передоплати та визначено, за які саме послуги здійснюється така передоплата.

У положеннях додаткової угоди №1 закладено взаємозв'язок між надходженням передоплати та початком виконання чергового етапу з розробки веб-сайту та навпаки - між закінченням попереднього етапу та обов'язком здійснити черговий платіж (п. 2.1- 2.4, 3.1.-3.3 Додаткової угоди №1).

При цьому усі передбачені договором платежі проводяться у національній грошовій одиниці України шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця (п. 2.3 договору).

У додатковій угоді №1 сторони погодили технічне завдання для надання послуг (п. 6) та строки надання послуг поетапно (п. 3). У додатку 1 сторонами деталізовано перелік послуг по кожному з етапів.

У строк надання послуг не зараховується час для узгодження (час на отримання коригувань, їх обговорення) та внесення виправлень замовником в результати надання послуг (п. 1.5 додатку 1, п. 3.3 додаткової угоди №1).

Материалами справи доведено, що позивач належним чином виконував свої зобов'язання щодо оплати послуг, натомість відповідач регулярно порушував погоджені в договорі строки надання послуг.

Так, судом встановлено, що позивач здійснював передоплату відповідно до умов договору.

Позивач вважає, що оскільки у договорі вартість послуг визначена в іноземній валюті, а саме у доларах США, та у договорі не погоджений порядок визначення суми, що підлягає сплаті у гривнях, то застосуванню підлягає норма ч. 2 ст. 533 Цивільного кодексу України.

Згідно з положенням ч. 2 ст. 533 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідач у своїх запереченнях стверджує, що позивач не оплатив робіт повністю та погоджується щодо необхідності застосування положень ч. 2 ст. 533 Цивільного кодексу України. При цьому зазначає, що позивач використовує курс валют станом на дату виставлення рахунків на оплату, а не станом на дату платежу.

Відповідно до п. 3.1 договору строк надання послуг з розробки прототипу та дизайну головної сторінки складає 6 (шість) робочих днів після отримання попередньої оплати за ці послуги відповідно до п. 2.1. додаткової угоди, а саме у розмірі 50% вартості послуг за договором, що складає 1381 доларів США без врахування ПДВ (перший етап).

Суд вважає, що Позивач належним чином виконав свої зобов'язання щодо внесення авансу для початку робіт (п. 2.1 Додаткової угоди №1). Так, 05.12.2017 він сплатив відповідачу 37 701,30 грн. (з ПДВ 45 241,56 грн.), що за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим Національним банком України станом на 05.12.2017, складало більше, ніж еквівалент 1 381 доларів США без ПДВ. На підтвердження вищезазначеного позивач посилається на рахунок на оплату № 383 від 05.12.2017 та надає роздруковану інформацію з офіційного веб-сайту НБУ.

Судом встановлено, що відповідачем 05.12.2017 на підставі договору № 74 від 05.12.2017 виставлено рахунок №383 на оплату вартості послуг з розробки дизайну веб-сайту, прототипу веб-сайту, послуг у сфері інформатизації з програмування веб-сайту, наповнення сайту контентом, тестування, адміністрування веб-сайту у розмірі 45 241,56 грн., з яких 7 540,26 грн складає ПДВ. Заявлена до сплати сума коштів, за мінусом ПДВ, у перерахунку за курсом НБУ станом на 05.12.2017 складає: 37 701,30 / 27,2153 = 1385,30 доларів США, тобто більша ніж підлягала оплаті позивачем згідно п. 2.1 Додаткової угоди №1.

Оплата за рахунком № 383 від 05.12.2017 фактично була здійснена 15.12.2018 у розмірі 37 701,30 грн. та 18.12.2017 у розмірі 7 540,26 грн., що підтверджується відповідно платіжними дорученнями № 1 від 15.12.2017 та № 2 від 18.12.2017, які містяться в матеріалах справи.

Тому посилання позивача на необхідність керуватися положенням ч. 2 ст. 533 Цивільного кодексу України і при цьому застосування курсу валют станом на 05.12.2017 є безпідставним.

З іншого боку, твердження відповідача, що позивач не виконав своїх зобов'язань за договором щодо внесення передоплати за послуги, судом до уваги не беруться з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, хоч сторони і не погодили у договорі порядок визначення суми, що підлягає сплаті у гривні, проте своїми діями сторони впровадили практику, що оплата проводиться на підставі виставленого відповідачем рахунку. При цьому рахунок виставлений на більшу суму, очевидно з поправкою на коливання курсу валют.

Жодних заперечень чи претензій з боку відповідача за час дії договору щодо неналежної оплати чергового платежу за договором позивачу не надходило.

Вперше відповідач послався на оплату послуг не за тим курсом валюти, коли між сторонами фактично виник конфлікт, а саме у відповіді на претензії позивача від 09.03.2018 та 20.03.2018, та в подальшому у відзиві на позовну заяву.

Відповідач приступив до виконання першого етапу надання послуг за договором, що залежало від надходження передоплати. Це підтверджується як наданими сторонами поясненнями так і роздруківками переписки, наданими сторонами.

Судом встановлено, що відповідач під час дії договору визнавав, що передоплата здійснена належним чином на підставі виставленого ним рахунку. Доказів зворотнього відповідачем не надано.

Суд, для вирішення справи, бере до уваги ту суму коштів, яка фактично сплачена позивачем за рахунками, виставленими на підставі договору.

Відповідач мав надати послуги за першим етапом протягом 6 (шести) робочих днів після отримання відповідачем такої передоплати.

Сторони визнають, що послуги за першим етапом відповідачем надавались. Проте позивач стверджує, що відповідачем порушені строки надання послуг.

Оплата за перший етап була здійснена в повному обсязі, як з'ясовано судом вище, лише 18.12.2018. Відповідно послуги за першим етапом мали бути надані до 27.12.2018.

Як вбачається з переписки сторін, відповідач приступив до виконання даного етапу до отримання передоплати та 13.12.2017 надав позивачу прототип головної сторінки сайту, а 21.12.2018 надав дизайн головної сторінки, які в подальшому піддавались коригуванню.

Замовником затверджено прототип веб-сайту та дизайн головної сторінки 29.12.2017, що з урахуванням положень п. 1.5 Правил та п. 3.3 Додаткової угоди № 1 не є порушенням строків надання послуг.

Строк надання послуг з розробки дизайну усього сайту, верстки та програмування складає 20 (двадцять) робочих днів після отримання оплати відповідно до п. 2.2 додаткової угоди, а саме у розмірі 30 % вартості послуг за договором, що складає 828 доларів США без врахування ПДВ (другий етап).

2 січня 2018 року, за твердженням позивача, він, на підставі п. 2.2 Додаткової угоди № 1, сплатив відповідачу 23 323,94 грн. (з ПДВ 27 988,73 грн.). Сплаті підлягала сума у розмірі 30 % загальної ціни договору, що становить 828,60 доларів США без врахування ПДВ. У позовній заяві позивач посилається на офіційний курс валют НБУ станом на 02.01.2018, що з вищенаведених міркувань не має значення для вирішення цього спору.

Судом встановлено, що відповідачем 02.01.2018 на підставі договору № 74 від 05.12.2017 виставлено рахунок на оплату № 1 на оплату вартості послуг з розробки дизайну веб-сайту, прототипу веб-сайту, послуг у сфері інформатизації з програмування веб-сайту, наповнення сайту контентом, тестування, адміністрування веб-сайту у розмірі 27 988,73 грн., з яких 4 664,79 грн. складає ПДВ. Заявлена до сплати сума коштів, за мінусом ПДВ, у перерахунку за курсом НБУ станом на 02.01.2018 складає: 23 323,94 / 28,0672 = 831,00 доларів США, тобто більша ніж підлягала оплаті позивачем згідно п. 2.2 Додаткової угоди №1.

Оплата за рахунком № 1 від 02.01.2018 фактично була здійснена 22.01.2018 у розмірі 27 988,73 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 20 від 22.01.2018, яке міститься в матеріалах справи.

Суд дійшов висновку про належне виконання обов'язку позивача за п. 2.2 додаткової угоди №1 щодо внесення передоплати з тих самих міркувань, що наведені судом по п. 2.1 Додаткової угоди №1.

Строк надання послуг з розробки дизайну усього сайту, верстки та програмування складає 20 (двадцять) робочих днів після отримання оплати відповідно до п. 2.2 додаткової угоди.

Оплата за другий етап була здійснена 22.01.2018. Відповідно послуги, що входили в другий етап надання послуг мали бути надані до 19.02.2018.

Сторони погоджуються з тим, що дизайн веб-сайту був наданий позивачу 16.02.2018, тобто в межах строку, передбаченого п. 3.2 Додаткової угоди (позовна заява, роздруківки переписки сторін з поясненнями відповідача).

Проте жодного підтвердження надання решти послуг за другим етапом, а саме верстки та програмування у строк, відповідачем не надано.

Відповідач не заперечує, що оплата за рахунками № 383 від 05.12.2017 та № 1 від 02.01.2018 є передоплатою за договором.

При цьому відповідач у своєму відзиві вказує, що ці платежі складають 94,81 % вартості послуг за договором. Як вбачається з розрахунку наведеного у відзиві на позовну заяву, відповідач перераховує сплачену суму коштів в доларовий еквівалент за курсом НБУ станом на дату фактичної оплати, а саме 15.12.2017, 18.12.2017, 22.01.2018. За цим розрахунком сплачена сума коштів дорівнює 2618,72 долара США. Проте цей розрахунок є хибним, оскільки відповідач у розрахунку бере до уваги всю суму з урахуванням ПДВ, що суперечить умовам договору, а саме, п. 2 Додаткової угоди №1.

Натомість вбачається, що позивачем повністю здійснено передоплату за п. 2.1 та 2.2 Додаткової угоди № 1, а саме 80 % ціни послуг за договором.

Строк надання послуг з тестування, seo-налаштування та наповнення контентом веб-проекту складає 4 (чотири) робочих дні після отримання оплати відповідно до п. 2.3 додаткової угоди, а саме у розмірі 10% вартості послуг за договором, що складає 276 доларів США без врахування ПДВ (третій етап).

20 лютого 2018 року відповідач виставив два рахунки: № 440 за редагування веб-дизайну у розмірі 3257,06 грн., з яких 542,84 грн.; № 441 за рекламу у соціальних мережах у розмірі 4200,00 грн., з яких 700,00 грн.

Оплата за цими рахунками проведена 23.02.2018, що підтверджується відповідно платіжними дорученнями № 36 та № 37, що наявні в матеріалах справи.

Позивач у позовній заяві зазначає, що дані платежі були здійснені як передоплата згідно з п. 2.3 Додаткової угоди №1, та їх оплата була підставою для початку здійснення робіт з тестування, seo-налаштування та наповнення контентом веб-сайту.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує проти цього та вказує, що це оплата за додаткові послуги, що не входить у суму договору та, відповідно, оплачувалась на підставі окремих актів. При цьому доказів підписання чи хоча б направлення таких актів позивачу у лютому 2018 року відповідач не надає.

Факт того, що оплата за рахунками № 440 і № 441 від 20.02.2018 здійснювалась на підставі рахунків, а не актів приймання-передавання наданих послуг підтверджується тим, що відповідні акти надання послуг датовані 28.02.2018 (після фактичної дати платежу) та були направлені позивачу 04.04.2018 разом з відповіддю на претензії від 09.03.2018 та 20.03.2018, що підтверджується додатками до відзиву на позовну заяву.

Позивач у своїх письмових поясненнях з приводу актів приймання-передавання наданих послуг заперечує факт підписання будь-яких актів приймання-передавання наданих послуг, так як відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором. Факт направлення відповідачем актів з відповіддю на претензії від 09.03.2018 та 20.03.2018 не підтверджує того, що позивач підписав ці акти. Позивач також зазначає, що про підписання цих актів, після направлення претензії від 20.03.2018, якою повідомлено відповідача про розірвання договору, не могло бути мови.

З урахуванням аргументів сторін та наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що акти приймання-передавання сторонами не підписувалися.

Суд погоджується з твердженнями відповідача, що рахунки № 440 та № 441 від 20.01.2018 виставлені за додаткові послуги та не були передоплатою згідно з п. 2.3 додаткової угоди №1, з наступних підстав.

Згідно з п. 2.3 Додаткової угоди №1 замовник після затвердження дизайну всіх сторінок, верстки та програмування веб-проекту відбувається наступна передоплата, яка становить 10% від загальної суми розробки веб-проекту та прирівнюється до еквіваленту у національній валюті України - гривні, 276 доларів США без врахування ПДВ. В цю оплату врахована вартість тестування, seo-налаштування та наповнення контентом веб-проекту.

Оскільки затвердження результатів другого етапу надання послуг наявними у матеріалах справи доказами не підтверджується, то вбачається, що у позивача не виник обов'язок щодо оплати чергового платежу за договором відповідно до п. 2.3 Додаткової угоди №1.

На підставі рахунків № 440 та № 441 від 20.01.2018 позивач сплатив відповідачу 6 214,22 грн. (з ПДВ 7 457,06 грн.), що підтверджується відповідно платіжними дорученнями №36 та №37 від 23.01.2018, які містяться в матеріалах справи. Курс гривні до долара США станом на 23.01.2018 складає 2701,1922 за 100 доларів США, відповідно 27,0119 за один долар США.

З урахуванням курсу долара США станом на 20.01.2018 сума коштів сплачена позивачем за цими рахунками без врахування ПДВ еквівалентна 230,05 доларам США та є меншою від передбаченої п. 2.3 Додаткової угоди №1 передоплати.

Рахунки виставлені без прив'язки до договору №74 від 05.12.2017. Призначення платежу за цими рахунками відрізняється від того, що зазначене у рахунках №383 від 05.12.2017 та №1 від 02.01.2018, та містить конкретні послуги, що підлягають оплаті, а саме: "редагування веб-дизайну" (у рахунку № 440) та "реклама у соціальних мережах" (у рахунку №441).

Надання послуг з розміщення реклами у соціальних мережах не охоплюється предметом Договору №74 від 05.12.2017. Відповідно ця послуга є додатковою та підлягала оплаті окремо на підставі виставленого рахунку.

Щодо редагування веб-дизайну, то ця послуга охоплюється предметом договору №74 від 05.12.2017, проте вона підлягає оплаті додатково.

Так, п. 3.4 Правил передбачає оплату окремих послуг додатково, зокрема, коригування дизайн-макетів з ініціативи замовника в результаті відхилення від прототипу веб-сайту, зміна дизайн-макетів внаслідок надання фото, відео та текстових матеріалів, які відрізняються від наданих перед початком розробки дизайну. Тобто, за змістом положення цього пункту Правил вбачається, що будь-які редагування, ініційовані замовником уже в процесі роботи над веб-дизайном за наданими від початку ввідними даними та, які потребують додаткової роботи виконавця, підлягають оплаті додатково.

Відповідач не надав суду жодних доказів того, що він вимагав у позивача оплату за третій етап надання послуг, виставляв рахунок на оплату відповідно до практики, що склалась між сторонами. Також відповідачем не надано доказів на підтвердження належного виконання робіт за цим етапом.

Проаналізувавши надані сторонами пояснення та докази, наявні в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що за договором про надання послуг №74 від 05.12.2017 позивачем сплачено відповідачу кошти у розмірі 76 487,35 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №1 від 15.12.2017, №2 від 18.12.2017, №20 від 22.01.2018 та №36 від 23.02.2018 (37 701,30+7 540,26 + 27988,73+3 275,06=76 487,35 грн.).

Роботи за договором у повному обсязі мали бути виконані до 01.03.2018.

Остаточний розрахунок за договором відповідно до п. 2.4 Додаткової угоди №1 мав відбутися після прийняття замовником усіх послуг згідно із п. 8 додаткової угоди №1, а саме протягом 5 (п'яти) робочих днів після підписання сторонами Акту приймання-передавання зазначених послуг на підставі рахунку, наданого виконавцем.

Після повної оплати замовником послуг за договором, виконавець зобов'язаний надати послуги з перенесення сайту на сервер, доступи до якого надані замовником (п. 8.1 Додатку 1).

За усною домовленістю сторін, строк виконання робіт був продовжений до 08.03.2018, що не оспорюється жодною із сторін.

Відповідач здійснив розміщення результатів своєї роботи в мережі інтернет на домені asianbeauty.com.ua лише 09.03.2018, що визнають обидві сторони.

Проте, судом встановлено, що те, що було розміщено на доменному імені позивача 09.03.2018 не є належним виконанням за договором. На підтвердження неналежного виконання за договором в матеріалах справи містяться роздруківки скріншотів сайту від 09.03.2018, з яких вбачається, що сайт дійсно не відповідає вимогам, погодженим сторонами у договорі.

Заперечення Відповідача у відзиві на позовну заяву, що ним надано практично всі послуги, передбачені умовами договору, виходячи з об'єму наданої інформації та, що він передав результат робіт замовнику 09.03.2018, і виконати роботи у повному обсязі він не може з вини позивача, так як позивач не оплатив надані послуги та не надав усю необхідну інформацію для завершення робіт, не приймається судом до уваги, оскільки спростовується матеріалами справи.

Позивач довів суду, що надав відповідачу всю необхідну інформацію, що підтверджується наданими суду роздруківками електронних листів від 11.01.2018, 19.02.2018, 21.02.2018, 27.02.2018, 28.02.2018 та їх вмісту, якими відповідачу направлялись матеріали для наповнення сайту контентом.

Відповідач ніяким чином не спростував факт отримання ним цієї інформації та не довів, що наданої інформації недостатньо, чи вона не може бути використана за призначенням.

Відповідно до стаття 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 857 Цивільного кодексу України робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.

Відповідно до п. 5.4 Договору документами, що підтверджують надання послуг за договором є підписані обома сторонами акти. У випадку, якщо замовник не підписав акт протягом п'яти робочих днів з моменту отримання акта, послуги вважаються наданими виконавцем у повному обсязі і підлягають оплаті.

Про необхідність підписання замовником акта зазначено і в п. 8 Додаткової угоди №1.

Відповідач посилається на те, що замовник відповідно до п. 3.2.1 договору зобов'язуваний своєчасно сплачувати та приймати послуги шляхом підписання актів приймання-передавання наданих послуг. Відповідні акти були надіслані на адресу позивача, однак ні відповіді, ні зауважень від змовника не отримано, що свідчить про їх прийняття позивачем

Згідно з ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

У зв'язку з тим, що розміщений на домені позивача 09.03.2018 сайт не відповідав вимогам, погодженим у договорі та був непридатним для використання за призначенням, позивач звернувся до відповідача з вимогою прибрати цей сайт з домену позивача. Замість цього було вивішено банер із надписом "Мы скоро вернемся к Вам. Сейчас наш интернет-магазин корейской косметики обновляется, и скоро он снова станет доступен. Благодарим за понимание . Цей факт не заперечується відповідачем та підтверджується роздруківкою скріншота екрану.

Судом встановлено, що позивач відразу після розміщення сайту 09.03.2018 надіслав претензію відповідачу, у якій вимагав належним чином виконати послуги відповідно до договору або повернути сплачені кошти.

20 березня 2018 року позивач повторно направив претензію відповідачу, у якій повідомив відповідача про розірвання договору в односторонньому порядку у зв'язку з неналежним його виконанням та вимагав повернути сплачені кошти у розмірі 80 687,35 грн.

4 квітня 2018 року відповідач надіслав позивачу відповідь на претензії від 09.03.2018 та 20.03.2018, у якій вимагав надати інформацію, передбачену умовами договору, для заповнення контентом веб-сайту у найкоротші строки та підписати протягом 5-ти робочих днів акт виконаних робіт від 03.04.2018 та надіслати екземпляр ТОВ "АН ЮА".

Акт від 03.04.2018 виписаний за виконані роботи на суму внесеної позивачем передоплати. Даний акт позивачем не підписувався.

Факт надсилання 04.04.2018 акту позивачу разом з відповіддю на претензії та непідписання його позивачем не свідчить про прийняття робіт, оскільки позивач заявив про виявлені недоліки ще 09.03.2018 та 20.03.2018 фактично відмовився від прийняття робіт, неналежно виконаних відповідачем.

Отже, в матеріалах справи відсутні докази належного виконання відповідачем робіт, обумовлених договором про надання послуг №74 від 05.12.2017.

Крім того, з наявного в матеріалах справи листування між сторонами за допомогою електронної пошти вбачається, що позивачем за наслідками численних перевірок результатів виконаних відповідачем робіт висловлювалися зауваження щодо недоліків, виявлених під час виконання робіт.

Судом прийнято до уваги, твердження позивача, що кожного разу зауваження позивача приймалися відповідачем до уваги та виправлялися, але, як вбачається з електронного листування сторін, протягом тривалого часу відповідачем так і не було належним чином проведено виконання умов договору про надання послуг №74 від 05.12.2017 та, як наслідок, не було передано за актом приймання-передачі жодного етапу виконаних робіт.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить також з наступного.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України , господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу статей 525 , 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з нормами статті 530 Цивільного кодексу України , якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до статті 612 Цивільного кодексу України , боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

При цьому, позивач виконав свої зобов'язання щодо здійснення попередньої оплати та протягом дії договору надавав відповідачу всі необхідні дані, що підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи.

В той же час, як було вказано вище, у додатковій угоді № 1 до договору сторони погодили строки етапів виконання виконавцем робіт.

Як вбачається з матеріалів справи, у визначені договором строки відповідач не здійснив виконання обумовлених договором робіт та не здійснив їх передачу позивачу за актом приймання-передачі, як це визначено умовами договору.

Оскільки строк дії договору закінчився 01.03.2018 та не був продовжений сторонами, але зобов'язання за договором невиконане належним чином, то у позивача, на підставі ст. 611 Цивільного кодексу України, виникло право вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків доказується кредитором.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Вказане право замовника також передбачене статтею 849 Цивільного кодексу України , в якій визначено, що замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Дана норма фіксує загальне право кредитора відмовитись від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків внаслідок втрати інтересу для кредитора у зв'язку з простроченням боржника (частина 3 статті 612 Цивільного кодексу України ).

Оскільки відповідач роботи за договором у передбачений договором термін не виконав, відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, в зв'язку з чим, позивач має право на захист свого порушеного права, відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України .

Відповідно до частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Підставою для відшкодування збитків, відповідно до пункту 1 статті 611 Цивільного кодексу України , є порушення зобов'язання.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України , учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управне на сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з частиною 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарських відносин.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише за наявності вини відповідача, факту невиконання зобов'язання, наявності збитків та причинно-наслідкового зв'язку між не виконанням зобов'язання та збитками.

Судом встановлено, що відповідач не виконав належним чином своїх зобов'язань за Договором, що спричинило збитки позивача. Відповідач не довів факт відсутності його вини у порушенні зобов'язання. Факт наявності причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками та розмір збитків у розмірі 76 487,35 грн. доведений позивачем.

Заявлені збитки у частині 4 200,00 грн., сплачених за рахунком № 441 від 20.02.2018 не підлягають задоволенню, оскільки дана сума сплачена позивачем за послуги, які не охоплюються предметом договору №74 від 05.12.2018.

Також, позивачем не доведено наявність та розмір заявлених збитків у формі упущеної вигода у розмірі продажів, які могли б відбутися у березні 2018 року, якби веб-сайт було створено в належному вигляді, і якби він функціонував у належному вигляді, розрахована за аналогією з продажами, які були здійснені у квітні 2018 року.

Позивачем також не доведено причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням відповідачем зобов'язань за договором №74 від 05.12.2018 та збитками, пов'язаними з необхідністю пошуку нового розробника веб-сайту у розмірі 7 000,00 грн.

Позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000,00 грн. та 10 500,00 грн.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.04.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Укр-Кор трейд (далі - клієнт) та Адвокацьким об'єднанням Юрзовнішсервіс (далі - адвокат) було укладено договір про надання професійної правничої допомоги, за змістом п. 1.1. якого клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу клієнтові в обсязі та на умовах, передбачених даним договором, а також іншими дорученнями клієнтів, які будуть підписані в додатках до цього договору.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат позивачем було надано рахунок №18/04/18 від 18.04.2018, відповідно до якого загальна сума до сплати, без ПДВ - 25 000,00 грн..

03.04.2018 між клієнтом та адвокатом було підписано Акт приймання-передачі наданих послуг.

На підставі вищевказаного рахунку №18/04/18 від 18.04.2018 та Акту приймання-передачі наданих послуг позивач здійснив оплату в сумі 25 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №81 від 02.05.2018.

Разом з тим, за матеріалами справи судом встановлено, що заявлена позивачем сума 25 000,00 грн. до стягнень є неспівмірною сумою позову, та враховуючи, що позовні вимоги задовольняються частково, суд вважає за можливе задовольнити витрати на правничу допомогу адвоката частково в сумі 10 000,00 грн. При цьому судом також враховано допущені адвокатом помилки в розрахунках позовної суми, в зв'язку з чим позовні вимоги задоволені частково.

В підтвердження понесених витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 10 500,00 грн. представником позивача ніяким чином не підтверджено та належним чином не доведено.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями ст.ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 234, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Кор Трейд" задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АН ЮА" (03151, м. Київ, вул. Ушинського, будинок 40, ідентифікаційний код 39361862) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Кор Трейд" (01103, м. Київ, бульвар Дружби народів, будинок 18/7, квартира 44, ідентифікаційний код 41641374) 76 487 (сімдесят шість тисяч чотириста вісімдесят сім) грн. 35 коп. збитків, що були сплаченні позивачем за послуги, 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу та 1 147 (одну тисячу сто сорок сім) грн. 31 коп. судового збору.

В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 22.12.2018

Суддя І.І. Борисенко