Рішення

від 20.12.2018 по справі 910/15091/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.12.2018Справа № 910/15091/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Форум Груп Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Блекмаунт"

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Кукота О.Ю.

Представники сторін:

від позивача Кудіна О.С. (представник за довіреністю);

від відповідача не з'явились.

В судовому засіданні 20.12.2018 року, відповідно до положень ст.ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення, повідомлено представника позивача, що повне рішення буде складено 28.12.2018р.

СУТЬ СПОРУ:

12 листопада 2018 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Форум Груп Україна" (позивач) надійшла позовна заява № 05/11 від 05.11.2018 року до Товариства з обмеженою відповідальністю "Блекмаунт" (відповідач) про стягнення грошових коштів за договором суборенди № ОТ 2236 від 07.11.2017 року в сумі 289 242,45 грн. з них: основного боргу - 195 825,92 грн. (сто дев'яносто п'ять тисяч вісімсот двадцять п'ять гривень 92 копійки), пені - 22 294,99 грн. (двадцять дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні 99 копійок), інфляційних збитків - 2349,92 грн. (дві тисячі триста сорок дев'ять гривень 92 копійки), 3% річних - 1893,29 грн. (одна тисяча вісімсот дев'яносто три гривні 29 копійок) та штрафу - 66 878,33 грн. (шістдесят шість тисяч вісімсот сімдесят вісім гривень 33 копійки).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як суборендар, в повному обсязі не виконав взяті на себе зобов'язання за договором суборенди № ОТ 2236 від 07.11.2017 року, зокрема, у визначені відповідним договором строки не сплатив орендну плату та не відшкодував вартість сервісних послуг, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за вказаним правочином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2018 року судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/15091/18, ухвалено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 11.12.2018 року.

За ч. 4 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.

Так, в підготовчому засіданні 11.12.2018 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, яка занесена до протоколу судового засідання, та призначено справу № 910/15091/18 до судового розгляду по суті на 20.12.2018 року. Про дату, час і місце судового засідання представника позивача повідомлено під розписку, відповідача - ухвалою суду від 11.12.2018 року.

В судовому засіданні 20.12.2018 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання 20.12.2018 року не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. На адресу суду від відповідача відзиву на позов, клопотань, заяв тощо не надходило.

Водночас, суд звертає увагу, що поштове відправлення з ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі не було вручене відповідачу та було повернуте до суду 27.11.2018 року з відміткою у довідці відділення поштового зв'язку на відповідному конверті "за закінченням встановленого строку зберігання".

Так, поштове відправлення з ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі було направлене Товариству з обмеженою відповідальністю "Блекмаунт" за адресою: 01010, м. Київ, вул. Московська, 32/2, яка вказана в позовній заяві та відповідає адресі місцезнаходження товариства у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

В пункті 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України суд дійшов висновку, що днем вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі від 15.11.2018 року у справі №910/15091/18 є 16.11.2018 року.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи, проте своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк, а також правом взяти участь у розгляді справи, не скористався.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши всі представлені докази, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07.11.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Форум Груп Україна" (надалі - орендар, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Блекмаунт" (надалі - суборендар, відповідач) укладено договір суборенди №ОТ 2236 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, орендар зобов'язується передати в суборенду, а суборендар зобов'язується прийняти приміщення та сплачувати надані послуги, згідно умов цього договору.

В п. 1.1.4. договору визначено, що для цілей розрахунків, обумовлених в п. 1.4 договору, використовується площа приміщення розрахована за методикою БОМА (міжнародна система виміру площ для Бізнес Споруд та Бізнес-Центрів - Standard Method for Measuring Floor Area in Office Buildings, ANSI/BOMA Z65/1-1996), що дорівнює 162,59 кв.м, плюс фактор приміщень спільного користування в розмірі 10% площі, що дорівнює 16,26 кв.м., всього 178,85 кв.м. Для цілей розрахунків, обумовлених в розділі 3 договору використовується площа приміщення розрахована за методикою БОМА, що дорівнює 162,59 кв.м., плюс фактор приміщень спільного користування в розмірі 10% площі, що дорівнює 16,26 кв.м., всього 178,85 кв.м.

Згідно з п. 1.2.2. договору з дня підписання сторонами акту прийому-передачі приміщення суборендар має право користуватися приміщенням у відповідності до мети суборенди.

На виконання умов договору суборенди № ОТ 2236 від 07.11.2017 року за актом прийому-передачі приміщення від 04.12.2017 року орендар передав, а суборендар прийняв у користування нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Київ, вул. О.Теліги, 6, корпус 1 (копія міститься в матеріалах справи).

Відповідно до п. 1.4.1. договору оренда плата за договором становить 49 813,94 грн., крім того ПДВ 9962,79 грн., всього 59 776,73 грн. за один повний календарний місяць суборенди.

Наступні платежі сплачуються авансом щомісячно в термін з 1 (першого) по 10 (десяте) число поточного (розрахункового) місяця. Орендар щомісячно (до першого числа місяця, наступного за тим, в якому надавались послуги) надає суборендарю два примірники акту надання послуг за поточний місяць з розрахунком їх місячної вартості. Суборендар, не пізніше 5 (п'ятого) числа місяця, наступного за поточним (розрахунковим) повертає один підписаний примірник акту орендарю. Якщо протягом зазначеного строку суборендар не поверне підписаний акт або не направить мотивованої претензії щодо якості послуг, послуги вважаються наданими належним чином. Наявність мотивованої претензії не звільняє суборендаря від оплати орендної плати в строк, встановлений договором (п. 1.4.2.2. договору).

За умовами підпунктів 2.1.2., .2.1.3. п. 2.1. договору суборендар сплачує орендарю орендну плату та плату за сервісні послуги.

Відповідно до п.п. 3.1., 3.2. договору суборендар зобов'язаний щомісячно здійснювати відшкодування вартості сервісних послуг відповідно до умов договору. Суборендар сплачує орендарю вартість спожитих сервісних послуг щомісячно з 1 (першого) по 10 (десяте) число наступного за поточним (розрахунковим) місяцем на підставі виставленого орендарем рахунку-фактури.

Додатковою угодою № 1 від 07.03.2018 року до договору збільшено площу суборендованого приміщення, внесено зміни в п. 1.1.4., 1.4.1. договору, відповідно до якої для цілей розрахунків, обумовлених в п. 1.4 та в розділі 3 договору, використовується площа приміщення-1 розрахована за методикою БОМА (міжнародна система виміру площ для Бізнес Споруд та Бізнес-Центрів - Standard Method for Measuring Floor Area in Office Buildings, ANSI/BOMA Z65/1-1996), що дорівнює 162,59 кв.м, плюс фактор приміщень спільного користування в розмірі 10% площі, що дорівнює 16,26 кв.м, всього 178,85 кв. м. Для цілей розрахунків, обумовлених в п.1.4 та в розділі 3 договору використовується площа приміщення-2 розрахована за методикою БОМА, що дорівнює 19,53 кв.м, плюс фактор приміщень спільного користування в розмірі 15% площі, що дорівнює 2,93 кв.м, всього 22,46 кв.м. Оренда плата становить: приміщення-1 - 59 776,73 грн. (з ПДВ) за один повний календарний місяць суборенди, приміщення-2: протягом першого та другого року суборенди - 7101,57 грн. (з ПДВ) за один повний календарний місяць суборенди.

07.03.2018 року орендар передав, а суборендар прийняв у користування нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Київ, вул. О.Теліги, 6, корпус 6, цоколь, що підтверджується актом прийому-передачі приміщення (копія міститься в матеріалах справи).

Позивачем нараховано відповідачу 195 825,92 грн., з яких: 125 127,14 грн. - орендної плати за червень-липень 2018 року та 70 698,78 грн. - плати по відшкодуванню вартості сервісних послуг за травень-липень 2018 року.

Судом встановлено, що позивачем 06.07.2018 року та 19.07.2018 року були направлені відповідачу рахунки-фактури на оплату орендної плати та сервісних послуг: №ФГУ00027994, №ФГУ00027995 від 29.05.2018 року, №ФГУ00027998, №ФГУ0028805 від 31.05.2018 року, №ФГУ0030242, №ФГУ0030243 від 26.06.2018 року, №ФГУ0030661, №ФГУ0030592 від 27.06.2018 року, №ФГУ0031301, №ФГУ0031300 від 18.07.2018 року та для підписання акти надання послуг: №6413, №6414від 31.05.2018 року, №6423, №6425, №8927, №8928 від 30.06.2018 року, №6420, №6421, №6422, №6426 від 27.07.2018 року. Факт направлення відповідачу вказаних рахунків-фактур та актів надання послуг підтверджується описами вкладення у цінні листи № 0407310111280 та № 0407310111352 (копії містяться в матеріалах справи).

Втім, відповідачем вищевказані рахунки-фактури на загальну суму 195 825,92 грн. не оплачені, а відтак, за розрахунками позивача, відповідач має заборгованість за договором в розмірі 195 825,92 грн., яка складається із заборгованості з орендної плати за червень-липень 2018 року в сумі 125 127,14 грн. та плати по відшкодуванню вартості сервісних послуг за травень-липень 2018 року в сумі 70 698,78 грн., як і не були повернуті позивачу підписані примірники актів надання послуг. При цьому, матеріали справи не містять мотивованої претензії щодо якості послуг, отже надані позивачем послуги вважаються наданими належним чином.

Судом встановлено, що позивач, внаслідок неоплати заборгованості за договором суборенди № ОТ 2236 від 07.11.2017 року звернувся до відповідача з вимогою №03/01/06.07.18 від 06.07.2018 року про погашення заборгованості по орендній платі та сервісним послугам, втім відповідач вказану вимогу залишив без відповіді та задоволення.

В п. 16.3. договору сторони погодили, що договір може бути припинений в будь-який час до закінчення строку його дії шляхом односторонньої відмови орендаря від договору у випадку, якщо суборендар порушив строки сплати грошових зобов'язань, передбачених договором.

Матеріалами справи підтверджується, що у зв'язку з несплатою заборгованості по орендній платі та сервісним послугам, позивач 19.07.2018 року направив відповідачу лист №5810 від 18.07.2018 року щодо припинення (розірвання) договору суборенди №ОТ 2236 від 07.11.2017 року з 27.07.2018 року.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості за договором в сумі 195 825,92 грн., згідно розрахунку наданого позивачем, з них: орендної плати за червень-липень 2018 року - 125 127,14 грн. та плати по відшкодуванню вартості сервісних послуг за травень-липень 2018 року - 70 698,78 грн.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача санкції за порушення виконання грошового зобов'язання щодо оплати заборгованості за договором суборенди № ОТ 2236 від 07.11.2017 року.

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами договір суборенди № ОТ 2236 від 07.11.2017 року є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання глави 58 Цивільного кодексу України та глави 30 Господарського кодексу України.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цих Кодексом (ч. 6 ст. 289 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів сплати відповідачем на користь позивача 195 825,92 грн. заборгованості за договором суборенди № ОТ 2236 від 07.11.2017 року до суду не представлено.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України). Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Водночас, судом встановлено, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності у відповідача письмових зауважень щодо виконання позивачем зобов'язань за договором суборенди № ОТ 2236 від 07.11.2017 року, станом на час розгляду справи доказів здійснення відповідачем оплати заборгованості в загальній сумі 195 825,92 грн. (орендної плати за червень-липень 2018 року - 125 127,14 грн. та плати по відшкодуванню вартості сервісних послуг за травень-липень 2018 року - 70 698,78 грн.) матеріали справи не містять.

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 195 825,92 грн. (орендної плати за червень-липень 2018 року - 125 127,14 грн. та плати по відшкодуванню вартості сервісних послуг за травень-липень 2018 року - 70 698,78 грн.) за договором суборенди № ОТ 2236 від 07.11.2017 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повністю.

При зверненні до суду позивач також просив суд стягнути з відповідача на його користь санкції за порушення виконання грошового зобов'язання: пені - 22 294,99 грн., інфляційних збитків - 2349,92 грн., 3% річних - 1893,29 грн. та штрафу - 66 878,33 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З положень п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

В п. 12.2. договору встановлено, що у випадку неналежної або несвоєчасної сплати орендної плати, вартості сервісних послуг, встановлених цим договором, суборендар зобов'язується сплатити орендарю неустойку в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день такого прострочення, включаючи день фактичної оплати.

Так, позивач здійснює нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, з огляду на те, що до розміру пені за порушення грошових зобов'язань діє спеціальна норма, а саме - статтею 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , встановлено розмір пені на рівні, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, оскільки законом обмежений розмір пені за порушення грошового зобов'язання.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені окремо за порушення строків оплати орендної плати та відшкодування сервісних послуг, судом встановлено, що він виконаний арифметично не вірно, позивачем невірно визначено період нарахування пені за несвоєчасну сплату сервісних послуг, при розрахунку пені за несвоєчасну сплату сервісних послуг не враховано п. 3.2. договору, тому сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача за порушення грошового зобов'язання по сплаті орендної плати та відшкодуванню вартості сервісних послуг на користь позивача, не виходячи за межі визначеного позивачем періоду, за розрахунком суду, становить 21 446,75 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 848,24 грн. позивачу належить відмовити.

Пунктом 12.6. договору передбачено, що у випадку дострокового припинення дії цього договору з ініціативи суборендаря, або у випадку дострокового припинення дії цього договору внаслідок порушення суборендарем своїх зобов'язань, встановлених договором, суборендар зобов'язується сплатити орендарю штраф в розмірі тримісячної орендної плати (з урахуванням ПДВ) по договору (вартість послуг суборенди), яка буде діяти на момент припинення дії договору з урахуванням п. 1.4.3. договору. За ініціативою орендаря такий штраф може бути повністю або частково погашений за рахунок Гарантійного платежу.

Позивачем заявлено до стягнення штраф в сумі 66 878,33 грн. за порушення відповідачем зобов'язань по оплаті орендної плати та відшкодуванню сервісних послуг, за розрахунком позивача, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача штраф у розмірі 200 634,93 грн., що дорівнює 3 місячній орендній платі, діючої у липні 2018 року: 66 878,31 грн. х 3 місяці, при цьому вказує, що 24.10.2018 року частину штрафу в сумі 133 756,60 грн. відповідачем було погашено за рахунок гарантійного платежу, після погашення частини штрафу за рахунок гарантійного платежу розмір штрафу становить 66 878,33 грн. (200 634,93 грн. - 133 756,60 грн.).

Втім, перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення штрафу підлягають задоволенню частково в сумі 66 878,27 грн., з розрахунку: 66 878,29 грн. (розмір орендної плати за липень 2018 року) х 3 (кількість місяців) - 133 756,60 грн. (погашення частини штрафу за рахунок гарантійного платежу), оскільки позивачем невірно визначено суму орендної плати, діючої у липні 2018 року, в іншій частині позовних вимог щодо стягнення штрафу в сумі 0,06 грн. позивачу належить відмовити.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведена норма встановлює право кредитора вимагати сплати суму боргу з урахуванням інфляційних збитків та 3% річних протягом усього періоду прострочення до моменту повного виконання боржником своїх грошових зобов'язань перед кредитором.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку інфляційних збитків окремо за порушення строків оплати орендної плати та відшкодування сервісних послуг, судом встановлено, що він виконаний арифметично не вірно, позивачем невірно визначено період нарахування інфляційних збитків за несвоєчасну сплату сервісних послуг, при розрахунку інфляційних збитків за несвоєчасну сплату сервісних послуг не враховано п. 3.2. договору, суд встановив, що загальна сума інфляційних збитків, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить суму більшу, ніж заявлена позивачем до стягнення, яка становить 6205,28 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Втім, зважаючи на те, що суд обмежений в праві вийти за межі позовних вимог в частині стягнення інфляційних збитків, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних збитків за порушення грошового зобов'язання по сплаті орендної плати та відшкодуванню вартості сервісних послуг на користь позивача, не виходячи за межі визначеного позивачем період, підлягають задоволенню в сумі 2349,92 грн., за розрахунком позивача.

Також, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних окремо за порушення строків оплати орендної плати та відшкодування сервісних послуг, судом встановлено, що він виконаний арифметично не вірно, позивачем невірно визначено період нарахування 3% річних за несвоєчасну сплату сервісних послуг, при розрахунку 3% річних за несвоєчасну сплату сервісних послуг не враховано п. 3.2. договору, суд встановив, що сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, не виходячи за межі визначеного позивачем періоду, за розрахунком суду становить 1793,88 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних в сумі 99,41 грн. позивачу належить відмовити.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2018 року встановлено відповідачу строк у п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство. Попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву на позов, справа згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України буде розглянута за наявними в ній матеріалами.

Як встановлено судом, відповідач не скористався наданими йому ст. 46 Господарського процесуального кодексу України правами, жодного доказу на спростування доводів позивача, або доказів суду не надав.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково про стягнення 288 294,74 грн. з них: основного боргу - 195 825,92 грн., пені - 21 446,75 грн., інфляційних збитків - 2349,92 грн., 3% річних - 1793,88 грн. та штрафу - 66 878,27 грн.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 4321,43 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Блекмаунт" (код ЄДРПОУ 40833460, адреса: 01010, м. Київ, вул. Московська, 32/2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Форум Груп Україна" (код ЄДРПОУ 40900270, адреса: 03680, м. Київ, пров. Охтирський, 7, оф. 1-106) грошові кошти: основного боргу - 195 825,92 грн. (сто дев'яносто п'ять тисяч вісімсот двадцять п'ять гривень 92 копійки), пені - 21 446,75 грн. (двадцять одна тисяча чотириста сорок шість гривень 75 копійок), інфляційних збитків - 2349,92 грн. (дві тисячі триста сорок дев'ять гривень 92 копійки), 3% річних - 1793,88 грн. (одна тисяча сімсот дев'яносто три гривні 88 копійок), штрафу - 66 878,27 грн. (шістдесят шість тисяч вісімсот сімдесят вісім гривень 27 копійок) та судовий збір - 4321,43 грн. (чотири тисячі триста двадцять одна гривня 43 копійки).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 28.12.2018р.

Суддя О.В. Котков