Рішення

від 19.11.2018 по справі 910/11918/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.11.2018Справа № 910/11918/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., секретар судового засідання Мамонтова О.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом публічного акціонерного товариства Дельта Банк

до товариства з обмеженою відповідальністю Аутомотів ТСГ

про зобов'язання визнати та включити кредиторську вимогу до проміжного

ліквідаційного балансу підприємства

Представники:

від позивача Спінулова В.В. (за дов.)

від відповідача не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося публічне акціонерне товариство Дельта Банк з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Аумотів ТСГ про зобов'язання визнати та включити кредиторську вимогу до проміжного ліквідаційного балансу підприємства.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач набув права вимоги за кредитним договором № 809 К-Т 13.02.08 від 16.05.2008, укладеним між відкритим акціонерним товариством Сведбанк та відповідачем, а ліквідатор останнього ухиляється від розгляду кредиторських вимог позивача на суму 29 272 763 гривень 71 копійок.

Суд своєю ухвалою від 17.09.2018 відкрив провадження у справі № 910/11918/18 та постановив розглядати справу в порядку загального позовного провадження.

Відповідач відзив на позов не подав, з огляду на що, відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України, спір вирішується за наявними матеріалами.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

Товариством з обмеженою відповідальністю Аутомотів ТСГ з 02.03.2010 перебуває в процесу припинення за рішенням засновників, про що свідчить дані Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

08.08.2018 позивач звернувся до відповідачу з заявою від 03.08.2018, у якій, посилаючись на наявність заборгованості відповідача та отримання права цієї заборгованості, просив відповідача розглянути та визнати кредиторські вимоги на суму 29 272 763 гривень 71 копійок та письмово повідомити про результати розгляду вимог.

Ця заборгованість, відповідно до заяви позивача, виникла за кредитним договором № 809 К-Т 13.02.08 (далі - Кредитний договір), укладеним 16.05.2008 між відкритим акціонерним товариством Сведбанк та товариством з обмеженою відповідальністю Аутомотів ТСГ . Обґрунтовуючи своє право вимоги позивач у заяві посилається на договір купівлі-продажу прав вимоги, за умовами якого публічне акціонерне товариство Омега Банк погодилося продати (відступити) права вимоги та передати їх позивачу, а позивач погодився купити права вимоги, прийняти їх та сплатити загальну купівельну ціну (пункт 2.1 договору). За актом приймання-передачі прав вимоги від 19.08.2014 публічне акціонерне товариство Омега Банк передало позивачу, а позивач прийняв права вимоги, зазначені у додатку до цього акту, в тому числі право вимоги за кредитним договором № 809 К-Т 13.02.08 від 16.05.2008.

Позивача відповіді на заяву від 03.08.2018 від відповідача не отримав.

За приписами ст. 110 ЦК України, ліквідація юридичної особи може здійснюватись або за рішенням її учасників (органу юридичної особи), або за рішенням суду.

Порядок ліквідації юридичної особи за рішенням засновків врегульовано ст. 111 ЦК України, який полягає у створенні ліквідаційної комісії, складення ліквідаційного балансу, виплаті грошових сум кредиторам юридичної особи, тощо. Порядок задоволення вимог кредиторів визначено ст. 112 ЦК України, що полягає у виплаті коштів. Правові наслідки відмови у виплаті, відповідно до ч. 3 ст. 112 ЦК України, полягають у можливості звернення кредитора до суду із позовом до ліквідаційної комісії. Виходячи з порядку задоволення вимог кредиторів, який стосується дій щодо виплати коштів, судовий захист цих вимог також пов'язаний зі стягненням коштів за рішенням суду.

Ліквідації юридичної особи за рішенням засновків, відповідно до чинного законодавства України, не унеможливлює захисту прав кредиторів шляхом стягнення цих сум в рамках позовного провадження.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на справедливий суд) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Концепція справедливого судового розгляду також включає вимогу правової певності. Одним із аспектів правової певності є те, що сторони можуть покластися на остаточне рішення суду і діяти відповідним чином. У справі Брумареску проти Румунії (Brumarescu v. Romania) Європейський суд з прав людини зазначив таке:

Суд повторює, що право на справедливий судовий розгляд справи, гарантоване пунктом 1 статі 6 Конвенції, має тлумачитися в світлі преамбули до Конвенції, яка проголошує - у відповідній частині - верховенство права як складову спільної спадщини Договірних Сторін. Одним із основних аспектів верховенства права є принцип правової певності, який, крім іншого, вимагає, щоб остаточні рішення судів не піддавалися сумнівам .

Право особи на захист своїх цивільних прав та інтересів забезпечено законом (стаття 15 Цивільного кодексу України), способи якого визначені статтею 16 Цивільного кодексу України та не є вичерпними. Водночас, відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) кожен, чиї права та свободи, визнані у цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод особа має право саме на ефективний спосіб захисту прав і це означає, що вона має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

У відповідності з частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Обов'язкам позичальника, які виникають за кредитним договором кореспондують права кредитодавця, зокрема на повернення кредиту та одержання процентів, а також інших платежів, передбачених кредитним договором. Тобто, права кредитора за кредитним договором за своїм змістом мають майновий характер.

Частиною 3 статті 112 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

Отже, закон закріплює право кредитора звернутися із позовом до ліквідаційної комісії. Однак предмет позову законом не визначено, він визначається кредитором на власний розсуд. При цьому обраний спосіб захисту прав має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Суд констатує, що вирішення спору про зобов'язання визнати та включити кредиторську вимогу до проміжного ліквідаційного балансу підприємства, тобто вимоги немайнового характеру, не призведе до погашення відповідачем заборгованості за кредитним договором № 809 К-Т 13.02.08 від 16.05.2008, та не призведе до задоволення вимог позивача за рахунок майна, що залишиться після ліквідації відповідача. Дане свідчить про неефективність обраного позивачем способу правового захисту, адже вирішення спору не призводить до захисту його прав як кредитора, що є підставою для відмови у позові.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у справах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог.

Оскільки позивачу в задоволенні позову відмовлено, суд покладає на нього судовий збір в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову публічного акціонерного товариства Дельта Банк (вул. Щорса, 36-Б, м. Київ, 01133, ідентифікаційний код 34047020) до товариства з обмеженою відповідальністю Аутомотів ТСГ (проспект Миколи Бажана, 7-Д, м. Київ, 02121, ідентифікаційний код 32769202) відмовити повністю.

Судовий збір покласти на публічне акціонерне товариство Дельта Банк .

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана в порядку, передбаченому підпунктом 17.5 пункту 17 розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України .

Повний текст рішення складено 28.12.2018.

Суддя С. А. Ковтун