Рішення

від 20.12.2018 по справі 910/12318/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.12.2018Справа № 910/12318/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Письменної О.М., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГАНОМ ГРУПП"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-будівельна компанія "БУДЕЛЕКТРОКАБЕЛЬ"

про стягнення 59060,44 грн.

за участю представників:

від позивача: Сорокопуд О.П.

від відповідача: Тоцька А.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕГАНОМ ГРУПП" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-будівельна компанія "БУДЕЛЕКТРОКАБЕЛЬ" про стягнення 312247,45 грн., з яких: 239226,39 грн. - заборгованість, 50216,30 грн. - пеня, 6632,55 грн. - 3% річних, 16172,21 грн. - інфляційні збитки.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов'язань за договором поставки №05/01/17-1 від 05.01.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/129862318/18, постановлено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі 09.10.2018.

05.10.2018 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що заборгованість відповідача по договору становить 80981,60 грн. Також відповідач зазначає, що сторонами не було погоджено заявки у відповідності до п. 3.6., п. 5.2. договору, у зв'язку із чим строк оплати по вказаним рахункам не настав.

В судовому засіданні 09.10.2018 оголошено перерву в підготовчу засіданні до 25.10.2018.

В судовому засіданні 25.10.2018 продовжено строк підготовчого провадження у справі №910/12318/18 та відкладено підготовче засідання на 22.11.2018, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання. Направлено позивачу ухвалу про виклик в судове засідання 22.11.2018.

В судовому засіданні 22.11.2018 судом задоволено клопотання позивача про відкладення розгляду справи та відкладено підготовче засідання на 06.12.2018, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання. Направлено позивачу ухвалу про виклик в судове засідання.

27.11.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог.

В судовому засіданні 06.12.2018 суд розглянув заяву про позивача про уточнення позовних вимог, в якій позивачем заявлені вимоги про стягнення пені у сумі 40940,33 грн., 3% річних у розмірі 5629,90 грн., інфляційних втрат у сумі 12490,21 грн. судом встановлено, що за своїм змістом здана заява про уточнення позовних вимог по своїй суті є заявою про зменшення розміру позовних вимог.

У відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Оскільки заява позивача відповідає вимогам ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв до розгляду заяву про зменшення позовних вимог.

В судовому засіданні 06.12.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.12.2018, про що постановлено ухвалу занесену до протоколу судового засідання. Направлено позивачу ухвалу про виклик в судове засідання з розгляду справи по суті.

Представник позивача в судовому засіданні 20.12.2018 надав пояснення по суті позовних вимог, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача надав пояснення по суті своїх заперечень, проти позовних вимог заперечив.

В судовому засіданні 20.12.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

05.01.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕГАНОМ ГРУПП" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-будівельна компанія "БУДЕЛЕКТРОКАБЕЛЬ" укладений договір поставки №05/01/17-1, згідно із яким, постачальник передає у власність покупцеві, а покупець приймає та оплачує продукцію (товар) у кількості та асортименті відповідно до письмових замовлень покупця,в яких вказує розміри і кількість товару, який він просить поставити по цій заявці, також вказується термін поставки.

Товар постачається покупцю протягом 14 робочих днів, з моменту здійснення покупцем передоплати відповідно до п.п. 5.2., 5.4., цього договору, якщо інше не передбачено у додатках цього договору (п. 3.1. договору).

Згідно із п. 3.6. договору, узгоджена заявка (з підписами і печатками постачальника та покупця) є підставою для відвантаження товару.

Факт передачі товару підтверджується актом-прийому передачі або видатковою накладною за підписом уповноважених представників обох сторін, в якому вказується стан, комплектність і готовність товару до передачі (п. 3.11. договору).

Відповідно до п. 5.2. договору, оплата товару здійснюється протягом 3-х банківських днів з моменту підтвердження заявки відповідно до п. 3.6. цього договору в розмірі 100% від вартості відповідної партії поставки товару, яка зазначена в рахунку-фактури або листі.

На підставі рахунків на оплату №879 від 27.11.2017, №880 від 27.11.2017, №950 від 14.12.2017, №967 від 18.12.2017, №329 від 02.05.2018 позивачем поставлено товар відповідачу товар згідно із видатковими накладними №515 від 01.12.2017 на суму 260229,13 грн., №9 від 12.01.2018 на суму 29799,28 грн., №533 від 14.12.2017 на суму 99657,22 грн., №540 від 15.12.2017 на суму 15148,86 грн., №549 від 19.12.2017 на суму 31155,74 грн., №167 від 02.05.2018 на суму 18268,74 грн.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на прострочення відповідачем виконання зобов'язань за договором поставки №05/01/17-1 від 05.01.2017 в частині оплати за поставлений позивачем товар, у зв'язку із чим у відповідача утворилась заборгованість у сумі 239226,49 грн.

Внаслідок прострочення грошового зобов'язання, позивачем нараховані пеня у розмірі 50216,30 грн., 3% річних у сумі 6632,55 грн. та інфляційні збитки у сумі 16172,21 грн.

Під час розгляду справи, позивачем у зв'язку із здійсненням відповідачем оплат заборгованості позивачем подано заяву про уточнення (зменшення) позовних вимог, в якій заявлено до стягнення з відповідача про стягнення пені у сумі 40940,33 грн., 3% річних у розмірі 5629,90 грн. та інфляційних втрат у сумі 12490,21 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На виконання взятих на себе зобов'язань за договором поставки №05/01/17-1 від 05.01.2017 позивач поставив відповідачу товару згідно із видатковими накладними №515 від 01.12.2017 на суму 260229,13 грн., №9 від 12.01.2018 на суму 29799,28 грн., №533 від 14.12.2017 на суму 99657,22 грн., №540 від 15.12.2017 на суму 15148,86 грн., №549 від 19.12.2017 на суму 31155,74 грн., №167 від 02.05.2018 на суму 18268,74 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Заперечення відповідача ґрунтуються на відсутність погоджених сторонами заявок, у відповідності до п. 3.6., п. 5.2. договору, у зв'язку із чим строк оплати по вказаним рахункам не настав.

Так, пунктом п. 5.2. договору визначено, що оплата товару здійснюється протягом 3-х банківських днів з моменту підтвердження заявки відповідно до п. 3.6. цього договору в розмірі 100% від вартості відповідної партії поставки товару, яка зазначена в рахунку-фактури або листі.

У відповідності до п. 3.6. договору, узгоджена заявка (з підписами і печатками постачальника та покупця) є підставою для відвантаження товару.

За змістом умов договору, погоджена сторонами заявка є підставою для відвантаження товару. Водночас, факт передачі товару у відповідності до 3.11. договору підтверджується видатковими накладними. В матеріалах справи наявні видаткові накладні №515 від 01.12.2017, №9 від 12.01.2018, №533 від 14.12.2017, №540 від 15.12.2017, №549 від 19.12.2017, №167 від 02.05.2018, які підтверджують факт отримання відповідачем товару. У зазначених видаткових накладних, що підписані з боку відповідача, міститься посилання на номер та дату замовлення покупця (відповідача у справі). За таких обставин, доводи відповідача про відсутність погоджених сторонами замовлень є необґрунтованими та спростовуються встановленими вище обставинами.

Як підтверджено матеріалами справи, відповідач прострочив строк оплати за поставлений товар.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У зв'язку із простроченням оплати вартості поставленого товару позивачем заявлено до стягнення з відповідача (у редакції заяви про зменшення позовних вимог) суму пені у сумі 40940,33 грн., 3% річних у розмірі 5629,90 грн. та інфляційних втрат у сумі 12490,21 грн.

В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати за поставлений товар передбачена у пункті 7.2. договору, згідно із яким сторони погодили, що у разі порушення покупцем умов оплати згідно п. 5.2., п. 5.4. покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діє на цей період, від несплаченої суми за кожен день затримки оплати.

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Згідно із розрахунку, доданого до заяви про зменшення позовних вимог, позивач нараховує пеню у сумі 40940,33 грн. за періоди з 02.12.2017 по 30.03.2018, з 30.03.2018 по 03.04.2018, з 03.04.2018 по 02.05.2018, з 13.01.2018 по 31.05.2018, з 31.05.2018 по 13.07.2018, з 16.12.2017 по 16.05.2018, з 20.12.2017 по 19.05.2018, з 03.05.2018 по 12.09.2018.

Судом встановлено, що у періодах з 02.12.2017 по 30.03.2018, з 30.03.2018 по 03.04.2018, з 03.04.2018 по 02.05.2018, з 13.01.2018 по 31.05.2018, з 31.05.2018 по 13.07.2018, позивачем двічі нарахована пеня за 30.03.2018, 03.04.2018, 31.05.2018, у зв'язку із чим нарахування за вказані періоди слід здійснювати з 02.12.2017 по 29.03.2018, з 30.03.2018 по 02.04.2018, з 03.04.2018 по 02.05.2018, з 13.01.2018 по 30.05.2018, з 31.05.2018 по 13.07.2018.

Перевіривши розрахунок пені судом встановлено, що сума пені становить 40596,73 грн., у зв'язку із чим вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню.

Розрахунок інфляційних втрат у сумі 12490,21 грн. є арифметично вірним, а тому позовні вимоги у цій частині (у редакції заяви про зменшення позовних вимог) підлягають задоволенню.

Також, перевіривши розрахунок 3% річних судом встановлено, що до стягнення з відповідача підлягають стягненню 3% річних у сумі 5599,81 грн., а тому вимоги у даній частині суд задовольняє частково.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГАНОМ ГРУПП" частково.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-будівельна компанія "БУДЕЛЕКТРОКАБЕЛЬ" (03124, м. Київ, БУЛЬВАР ВАЦЛАВА ГАВЕЛА, будинок 8, ідентифікаційний код 39659618) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГАНОМ ГРУПП" (03124, м. Київ, БУЛЬВАР ВАЦЛАВА ГАВЕЛА, будинок 8, корпус 48, ідентифікаційний код 39503432) пеню у сумі 40596,73 грн., 3% річних у сумі 5599,81 грн., інфляційні втрати у сумі 12490,21 грн. та судовий збір у розмірі 1750,85 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 29.12.2018.

Суддя О.В. Гулевець