Рішення

від 20.12.2018 по справі 910/13352/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 20.12.2018Справа №  910/13352/18 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “С.К.С” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Пантек Компані” про стягнення грошових коштів      Суддя Котков О.В.         Секретар судового засідання Кукота О.Ю.         Представники учасників судового процесу: не з'явилися. СУТЬ СПОРУ: 5 жовтня 2018 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю “С.К.С” (позивач) надійшла позовна заява б/н б/д до Товариства з обмеженою відповідальністю “Пантек Компані” (відповідач) про стягнення грошових коштів за договором поставки № 7689 від 23.05.2018 року в сумі 331 590,01 грн. з них: основного боргу – 316 488,30 грн. (триста шістнадцять тисяч чотириста вісімдесят вісім гривень 30 копійок) та пені – 15 101,71 грн. (п'ятнадцять тисяч сто одна гривня 71 копійка). Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як покупець, не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором поставки № 7689 від 23.05.2018 року, зокрема, в повному обсязі не здійснив оплату вартості поставленого йому позивачем, як продавцем, товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи №910/13352/18 здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 08.11.2018 року. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2018 року підготовче засідання відкладено на 27.11.2018 року. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2018 року повідомлено сторін, що судове засідання у справі призначене на 27.11.2018 року не відбудеться, у зв'язку з направленням судді для участі у тренінгу, розгляд даної справи, судове засідання призначено на 06.12.2018 року. За ч. 4 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати. В підготовчому засіданні 06.12.2018 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, яка занесена до протоколу судового засідання, та призначено справу № 910/13352/18 до судового розгляду по суті на 20.12.2018 року, про що представника позивача було повідомлено під розписку, а відповідача – ухвалою суду від 06.12.2018 року. Представники сторін в судове засідання 20.12.2018 року не з'явилися, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового розгляду 20.12.2018 року за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Дослідивши наявні докази у матеріалах даної справи, Господарський суд міста Києва,- ВСТАНОВИВ: 23.05.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “С.К.С” (надалі – позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Пантек Компані” (надалі – відповідач, покупець) укладено договір поставки № 7689 (надалі – договір), відповідно до п. 1.1. якого, постачальник зобов'язується передавати у власність покупця товар (далі - товар), а покупець зобов'язується приймати та оплачувати його в порядку та на умовах, визначених цим договором. Відповідно до п 1.2. договору асортимент, кількість, ціна та загальна вартість товару визначається в товарно-транспортних накладних (далі - ТТН), які оформлюються постачальником згідно отриманого від покупця замовлення. В п. 4.1 договору визначено, що оплата товару здійснюється протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту передачі партії товару покупцю. На виконання умов договору поставки № 7689 від 23.05.2018 року позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму – 316  488,30 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними: № KS000430804 від 18.07.2018 року на суму 57 061,32 грн.,                   № KS000430805 від 18.07.2018 року на суму 24 282,00 грн., № KS000432274 від 20.07.2018 року на суму 29 018,16 грн., № KS000432293 від 20.07.2018 року на суму 32 311,02 грн.,                    № KS000457285 від 24.07.2018 року на суму 47 286,00 грн., № KS000456986 від 24.07.2018 року на суму 18 539,40 грн., № KS000458522 від 26.07.2018 року на суму 61 982,40 грн.,                    № KS000458531 від 26.07.2018 року на суму 46 008,00 грн. (копії містяться в матеріалах справи). Вказані товарно-транспортні накладні підписані уповноваженими представника сторін без заперечень та скріплені печатками товариств. За приписами ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ – документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. У відповідності до п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012 р., підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.     Факт отримання товару відповідачем і товарно-транспортні накладні, надані позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійними підставами для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар (п. 1 Оглядового листа Вищого господарського суду України №01-06/767/2013 від 29.04.2013 р.). Оскільки спірні товарно-транспортні накладні мають найменування юридичних осіб, перелік товару, його вартість, посилання на договір та інші реквізити, вони відповідають вимогам закону та є первинним документом, який фіксує факт здійснення господарської операції. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не здійснив оплату вартості поставленого йому позивачем товару, а відтак відповідач має заборгованість за договором, яка за розрахунками позивача, становить 316  488,30 грн. Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за порушення виконання грошового зобов'язання щодо оплати товару. Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти. Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, як встановлено нормами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України. Приписами ч. 1 ст. 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму. Нормами ст. 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). За приписами ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України). Наявність, обсяг заборгованості відповідача у розмірі 316  488,30 грн. та настання строку виконання обов'язку щодо сплати підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та не були спростовані відповідачем. За умовами ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України). Відповідач контррозрахунку заявленої до стягнення суми основного боргу до суду не надав та не надіслав. Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та положень договору, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку суми заявленої до стягнення, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором поставки № 7689 від 23.05.2018 року в розмірі 316  488,30 грн. При зверненні до суду, позивач також просить стягнути з відповідача на його користь пеню – 15  101,71 грн. Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). З положень п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. В п. 6.1. договору визначено, що у випадку затримки оплати за товар покупець зобов'язаний виплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожний день прострочки платежу, починаючи з дати коли покупець був зобов'язаний оплатити партію товару. Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за кожною товарно-транспортною накладною: № KS000430804 від 18.07.2018 року на суму 57 061,32 грн., № KS000430805 від 18.07.2018 року на суму 24 282,00 грн., № KS000432274 від 20.07.2018 року на суму 29 018,16 грн., № KS000432293 від 20.07.2018 року на суму 32 311,02 грн., № KS000457285 від 24.07.2018 року на суму 47 286,00 грн., № KS000456986 від 24.07.2018 року на суму 18 539,40 грн., № KS000458522 від 26.07.2018 року на суму 61 982,40 грн., № KS000458531 від 26.07.2018 року окремо, судом встановлено, що позивач здійснив нарахування пені у відповідності до вимог договору та чинного законодавства України, зазначений розрахунок є вірним, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в межах визначеного позивачем періоду є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в сумі 15  101,71 грн., за розрахунками позивача. Як встановлено судом, відповідач не скористався наданими йому ст. 46 Господарського процесуального кодексу України правами, жодного доказу на спростування доводів позивача, або доказів, які б свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлені до стягнення кошти, суду не надав. Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Враховуючи викладені судом обставини та факти, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі про стягнення 331 590,01 грн. з них: основного боргу – 316 488,30 грн. (триста шістнадцять тисяч чотириста вісімдесят вісім гривень 30 копійок) та пені – 15 101,71 грн. (п'ятнадцять тисяч сто одна гривня 71 копійка). Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 4973,85 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача. Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" від 07.12.2017, № 2246-VIII, з 1 січня 2018 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць становить – 1762,00 гривень. В частині 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру до господарського суду ставка судового збору встановлюється в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Враховуючи викладене, при зверненні з позовом до суду з вимогами про стягнення 331 590,01 грн., позивач повинен був сплатити судовий збір в розмірі 4973,85 грн., тоді як сплати 4747,32 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 9142 від 26.09.2018 року. За таких обставин, з огляду на те, що позивачем до позовної заяви не додано доказів сплати суми судового збору у встановленому порядку та розмірі, з позивача підлягає стягненню в дохід Державного бюджету України 226,53 грн. недоплаченого судового збору. Керуючись ст.ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, – ВИРІШИВ: 1. Позов задовольнити повністю. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Пантек Компані” (код ЄДРПОУ 38185901, адреса: 03124, м. Київ, вул. Миколи Василенка, буд., 7-А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “С.К.С” (код ЄДРПОУ 38591109, адреса: 03062,                       м. Київ, вул. Екскаваторна, 35) грошові кошти: основного боргу – 316 488,30 грн. (триста шістнадцять тисяч чотириста вісімдесят вісім гривень 30 копійок), пені – 15 101,71 грн. (п'ятнадцять тисяч сто одна гривня 71 копійка) та судовий збір – 4973,85 грн. (чотири тисячі дев'ятсот сімдесят три гривні 85 копійок). 3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “С.К.С” (код ЄДРПОУ 38591109, адреса: 03062, м. Київ, вул. Екскаваторна, 35) в дохід Державного бюджету України (р/р 34314206083017, Одержувач: ГУК у м. Києві/м. Київ, Банк одержувача: Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, ідентифікаційний код 37993783, код платежу: 22030101) 226,53 грн. (двісті двадцять шість гривень 53 копійки) недоплаченого судового збору. 4. Видати накази після набрання рішенням законної сили. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне рішення складено 28.12.2018р. Суддя                                                                                                                                                       О.В. Котков