Рішення

від 28.12.2018 по справі 916/2023/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28.12.2018Справа №  916/2023/18 Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши матеріали господарської справи за позовом Департамента комунальної власності Одеської міської ради до Всеукраїнської громадської жіночої організації «Дар життя» про стягнення 27 717, 72 грн. Без повідомлення (виклику) учасників справи ОБСТАВИНИ СПРАВИ: До Господарського суду Одеської області звернувся Департамент комунальної власності Одеської міської ради (далі - позивач) з позовом до Всеукраїнської громадської жіночої організації «Дар життя» (далі - відповідач) про стягнення неустойки у сумі 27 717, 72 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 4/60 оренди нежитлового приміщення від 09.01.2002, в частині повернення об'єкту оренди після закінчення строку дії договору оренди. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.09.2018 позовну заяву Департаменту комунальної власності Одеської міської ради і додані до неї документи передано на розгляд до Господарського суду міста Києва. 19.10.2018 матеріали позовної заяви Департамента комунальної власності Одеської міської ради надійшли до Господарського суду міста Києва та згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передані на розгляд судді Щербакова С.О. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2018 позовну заяву Департамента комунальної власності Одеської міської ради залишено без руху. Встановлено Департаменту комунальної власності Одеської міської ради строк протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви, а саме надати суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. 05.11.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду від Департаменту комунальної власності Одеської міської ради надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2018 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову та характер спірних правовідносин, судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу – для подання відповіді на відзив. При цьому, судом повідомлено відповідача, що останній протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі може подати заяву із обгрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності). Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу. Відповідно до ч.   6 ст.  242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (стаття 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»). В силу положень ст. 10 зазначеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Так, з метою повідомлення відповідача   про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 29.10.2018 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04107, м. Київ, вул. Підгірна/Татарська, буд. 3/7, нежиле приміщення 98, проте до суду повернувся конверт з ухвалою суду від 05.11.2018 з відміткою «не зареєстровано». Згідно з ч.  6 ст.  242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Відповідно до ч. 2  ст.2 Закону України «Про доступ до судових рішень»  усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Частинами 1, 2  ст.3 Закону України «Про доступ до судових рішень»  визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1  ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»). Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливость ознайомитись, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 05.11.2018 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua). Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва – ВСТАНОВИВ: 09.01.2002 між Представництвом по управлінню комунальноі власності Одеськоі міськоі ради, правонаступником якого є Департамент комунальної власності Одеської міської ради   (далі - орендодавець) та Всеукраїнською громадською жіночою організацією «Дар життя»  (далі - орендар) укладено договір № 4/60 оренди нежитлового приміщення, умовами якого передбачено, що орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення, розташоване за адресою: вул. Армійська 9, на першому поверсі, загальною площею 57,7 м2. Строк дії договору оренди з 09.01.2002 по 09.01.2007 (п. 1.2. договору). Відповідно до п. 3.4. договору, орендодавець зобов'язується передати орендарю в оренду приміщення, згідно п. 1.1. цього договору, за актом приймання-передачі, який підписується обома сторонами. Вказане приміщення орендодавцем передається орендарю виключно для використання під розміщення організації (п. 4.1. договору). Згідно п. 4.7. договору, після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, орендар зобов'язаний у 15-денний термін передати орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об'єкта оренди. Додатковою угодою №1 від 31.07.2007 до договору оренди нежитлового приміщення №4/60 від 09.01.2002, зокрема продовжено строк дії договору оренди до 03.07.2010. Додатковою угодою № 2 від 12.05.2009 до договору оренди нежитлового приміщення №4/60 від 09.01.2002 сторони змінили договорі оренди на приміщення, що розташоване за адресою: вул. Армійська, 9 у частині збільшення орендованої площі з 57,7 кв.м. на 58, 8 кв.м. на підставі технічного паспорту, виготовленого КП «ОМБТІ та РОН» від 31.03.2009. Так, 08.01.2013 між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та Всеукраїнською громадською жіночою організацією «Дар життя»   укладено додатковий договір № 4 про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення № 4/60 від 09.01.2002, відповідно до якого сторони внесли зміни до договору, зокрема встановили строк дії договору: з дати підписання договору оренди до 31.12.2013. Додатковими договорами № 5 від 21.01.2014, №6 від 17.11.2014, № 7 від 08.06.2015, № 8 від 15.01.2016 до договору оренди нежитлового приміщення № 4/60 від 09.01.2002 сторони вносили змін до договору в частині строку дії останнього, зокрема додатковим договором № 8 від 15.01.2016 до договору сторони встановили строк дії договору: з 01.01.2016 до 31.12.2016. Як зазначає позивач, договір оренди нежитлового приміщення № 4/60 від 09.01.2002 припинив свою дію 31.12.2016 у зв'язку із закінченням строку на який його було укладено, однак відповідач не здійснив передачу нежитлового приміщення першого поверху загальною площею 58,8 кв.м., що розташований    за адресою: вул. Армійська 9,    в    м. Одеса, у зв'язку з чим Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Всеукраінськоі    громадськоі жіночоі організаціі «Дар життя»   про стягнення 20 434, 08 грн. неустойки та виселення з орендованого    нежитлового приміщення № 98 на першому поверсі загальною площею 58,8 кв.м, що знаходиться за адресою: вул. Армійська 9, в    м. Одеса. Рішенням Господарського суду Одеської області від 13.03.2018 у справі № 916/2867/17 позовні вимоги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради задоволено повністю. Виселено Всеукраїнську громадську    жіночу організацію «Дар життя»   з орендованого нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 58,8 кв.м, що розташоване за адресою: вул. Армійська 9, в    м. Одеса., на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради. Стягнуто з Всеукраїнської    громадської    жіночої організації «Дар життя»   на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради  неустойку у сумі 20 434, 08 грн. за період з 16.01.2017 року по 31.10.2017 року та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 200, 00грн. Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає що рішення Господарського суду Одеської області від 13.03.2018 у справі № 916/2867/17  в частині виселення Всеукраїнської громадської    жіночої організації «Дар життя»   було виконано лише 03.05.2018, у зв'язку з чим позивачем за період 01.11.2017 по 03.05.2018 нараховано відповідачу неустойку за користування приміщенням після закінчення строку дії договору у розмірі 27  717, 72 грн. Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного. Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 4/60 оренди нежитлового приміщення від 09.01.2002, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором оренди. Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору. У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Так, згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. У відповідності до  ст. 760 Цивільного кодексу України,  предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права. У відповідності до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Згідно  ст. 283 Господарського кодексу України,  за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі. Відповідно до ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунальна майна», істотними умовами договору оренди є, зокрема об'єкт оренди  (склад  і  вартість  майна  з  урахуванням  її індексації); термін, на який укладається договір оренди;  орендна плата з урахуванням її індексації. Пунктом 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» закріплено обов'язок орендаря сплачувати орендну плату своєчасно та в повному обсязі (далі -Закон). Статтею 29 Закону, передбачена відповідальність сторін за невиконання зобов'язань за договором оренди, відповідно до законодавчих актів України. Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських   договорів   застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно  до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно  до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).   Договір, відповідно до  ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Як встановлено судом вище, відповідачем було прийнято у строкове платне користування нежитлове приміщення, розташоване за адресою: вул. Армійська 9, на першому поверсі, загальною площею 58,8 м2 на підставі договору № 4/60 оренди нежитлового приміщення від 09.01.2002 Так, між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та Всеукраїнською громадською жіночою організацією «Дар життя»  було укладено додаткові договори  про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення № 4/60 від 09.01.2002, а саме № 4 08.01.2013, № 5 від 21.01.2014, №6 від 17.11.2014, № 7 від 08.06.2015, № 8 від 15.01.2016, якими сторони вносили змін до договору в частині строку дії останнього, зокрема додатковим договором № 8 від 15.01.2016 до договору сторони встановили строк дії договору: з 01.01.2016 до 31.12.2016. Судом встановлено, що договір оренди нежитлового приміщення № 4/60 від 09.01.2002 припинив свою дію 31.12.2016 у зв'язку із закінченням строку на який його було укладено, однак відповідач не здійснив передачу нежитлового приміщення першого поверху загальною площею 58,8 кв.м., що розташований    за адресою: вул. Армійська 9,    в    м. Одеса, у зв'язку з чим Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Всеукраінськоі    громадськоі жіночоі організаціі «Дар життя»   про стягнення 20 434, 08 грн. неустойки та виселення з орендованого    нежитлового приміщення № 98 на першому поверсі загальною площею 58,8 кв.м, що знаходиться за адресою: вул. Армійська 9, в    м. Одеса. Отже, рішенням Господарського суду Одеської області від 13.03.2018 у справі № 916/2867/17 позовні вимоги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради задоволено повністю. Виселено Всеукраїнську громадську    жіночу організацію «Дар життя»   з орендованого нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 58,8 кв.м, що розташоване за адресою: вул. Армійська 9, в    м. Одеса., на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради. Стягнуто з Всеукраїнської    громадської    жіночої організації «Дар життя»   на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради  неустойку у сумі 20 434, 08 грн. за період з з 16.01.2017 року по 31.10.2017 року та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 200, 00грн. Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили. Норми статті 129 Конституції України визначають, що основними засадами судочинства є обов'язковість судового рішення. Таким чином, факти, встановлені у рішенні Господарського суду Одеської області від 13.03.2018 у справі № 916/2867/17, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді даної справи. Відповідно до частини четвертої  статті 291 Господарського кодексу України, правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму  Цивільним кодексом України. Статтею 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»  передбачено, що  у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.    Згідно зі  статтею 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Згідно п. 4.7. договору, після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, орендар зобов'язаний у 15-денний термін передати орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об'єкта оренди. Таким чином, у разі припинення договору, у відповідача виникає обов'язок повернути орендодавцю майно з оренди, оскільки договір припинив свою дію, внаслідок чого орендар втратив право на користування об'єктом оренди. Проте, як зазначає позивач, рішення Господарського суду Одеської області від 13.03.2018 у справі № 916/2867/17  в частині виселення Всеукраїнською громадською    жіночою організацією «Дар життя»   було виконано лише 03.05.2018, доказів зворотного суду не надано. Тож, позивачем за період з 01.11.2017 по 03.05.2018  нараховано відповідачу неустойку у розмірі 27  717, 72 грн. за користування приміщенням після закінчення строку дії договору. Відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Згідно абз. 2 п. 5.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна», неустойка передбачена ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258  ЦК України, оскільки, на відміну від приписів статті 549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеня). Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання;  сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.   Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України). Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання. Таким чином, враховуючи прострочення повернення відповідачем орендованого майна, суд перевіривши наданий позивачем розрахунок неустойки у розмірі подвійної плати за фактичне користування річчю вважає обґрунтованою вимогу позивача про стягнення з відповідача 27  717, 72 грн. неустойки. Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України,   належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Таким чином, враховуючи наведене вище, суд визнає обгрунтованою вимогу позивача про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 27  717, 72 грн. за користування приміщенням після закінчення строку дії договору  та відповідно  такою, що підлягає задоволенню. Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача. Керуючись   статтями 74, 76-80, 129, 236-238, 247-252  Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд  міста Києва. ВИРІШИВ: 1. Позовні вимоги Департамента комунальної власності Одеської міської ради  задовольнити. 2. Стягнути з Всеукраїнської громадської жіночої організації «Дар життя» (04107, м. Київ, вул. Підгірна/Татарська, буд. 3/7, нежиле приміщення 98, ідентифікаційний код - 21678901) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, ідентифікаційний код -26302595) 27 717 (двадцять сім тисяч сімсот сімнадцять) грн. 72 коп. – неустойки та 1 762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. – судового збору. 3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Згідно з пунктом  17.5 розділу ХІ “Перехідні положення” Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.               Суддя                                                                                                   С. О.  Щербаков