Рішення

від 10.12.2018 по справі 910/16929/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.12.2018Справа № 910/16929/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., секретар судового засідання Мамонтова О.О., дослідивши матеріали господарської справи

за позовом публічного акціонерного товариства Фідобанк

до товариства з обмеженою відповідальністю Автоград

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, товариство з обмеженою відповідальністю Автопассаж

про визнання недійсними нікчемних правочинів

Представники:

від позивача Єкімчук О.Л. (за дов.)

від відповідача Іванченко О.П. (діє на підставі договору про надання правової допомоги)

від третьої особи Павлено О.В. (діє на підставі договору про надання правової допомоги)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом публічне акціонерне товариство Фідобанк (далі - ПАТ ФІДОБАНК ) до товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) Автоград про визнання недійсними нікчемних правочинів, а саме: договору про прощення боргу за кредитним договором № 021/6.2.1.4.0/12224, укладеного 03.02.2016 між ПАТ ФІДОБАНК та ТОВ Автоград , та договору про припинення до генеральної кредитної угоди № 010/6.2.1.4.0/12223 від 06.06.2012.

Позовні вимоги мотивовані невідповідністю цих правочинів вимогам п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , оскільки їх укладення призвело до безоплатної відмови банку від своїх вимог.

01.11.2017 суд ухвалив рішення про відмову у задоволенні позову.

31.01.2018 Київський апеляційний господарський суд залишив без змін рішення місцевого суду.

17.05.2018 Верховний Суд скасував рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2018, справу передав на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Скасовуючи рішення судів передніх інстанцій, Верховний Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій, порушивши норми процесуального закону, не залучити до участі у справі товариство з обмеженою відповідальністю Автопассаж як сторону генеральної кредитної угоди та одного із оспорюваних договорів.

10.07.2018 Господарський суд міста Києва постановив розглядати справу за правилами загального позовного провадження, залучив до участі у справі як третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, товариство з обмеженою відповідальністю Автопассаж . Під час нового розгляду справи позивача заяви про залучення товариство з обмеженою відповідальністю Автопассаж співвідповідачем не подав.

Відповідач позовні вимоги відхилив з огляду на таке. Підставою для зменшення кредитного зобов'язання позичальника була умова щодо дострокового погашення суми основного боргу за кредитом та процентів за користування кредитом у розмірі 8 7 53 392,63 грн. Таке дострокове погашення кредитної заборгованості стало визначальною умовою при визначенні сторонами істотних умов про прощення боргу та на момент його укладення стало суттєвою перевагою для ПАТ ФІДОБАНК , оскільки банку достроково було повернуто тіло кредиту та процентів за його користування, остаточне погашення якого передбачалось аж у червні 2019 року. Укладаючи оспорювані правочини банк не здійснював безоплатного відчуження майна, не приймав на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, так само як і не відмовлявся від власних майнових вимог.

З таких же підстав заперечила проти позову третя особа.

24.09.2018 відповідач подав клопотання про зупинення провадження у справі № 910/16929/17 до ухвалення Конституційним Судом України рішення у справі № 1-26/2016 (2-4/2016) за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

Суд відхилив клопотання, про що постановив протокольну ухвалу.

24.09.2018 відповідач подав клопотання про забезпечення витрат на професійну правничу допомогу шляхом внесення публічним акціонерним товариством ФІДОБАНК на депозитний рахунок Господарського суду міста Києва суми витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 94 000,00 грн. Обґрунтовуючи свою заяву відповідач послався на наявність, на його думку, обґрунтованих ризиків вважати, що майновий стан позивача може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування судових витрат відповідача у випадку відмови у позові, оскільки позивача перебуває у процедурі ліквідації.

Суд відмовив у задоволенні клопотання з огляду на таке. Одним із правових наслідків початку процедури ліквідації банку, відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 46 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , є втрата чинності публічних обтяжень чи обмежень на розпорядження (у тому числі арештів) будь-яким майном (коштами) банку. Цією ж нормою передбачено, що накладення нових обтяжень чи обмежень на майно не допускається. Оскільки внесення коштів на депозитний рахунок суду є обмежувальним заходом щодо майна (коштів) банку, який ліквідується, підстави для задоволення клопотання відповідача відсутні.

29.11.2018 суд поновив товариству з обмеженою відповідальністю Автоград строк для подання доказів та прийняв звіт про фактичні результати виконання дослідження та оцінки стану та результатів господарської діяльності товариства з обмеженою відповідальністю Автоград від 28.11.2018.

Позивач у письмових поясненнях зазначив, що наданий відповідачем звіт про фактичні результати виконання дослідження та оцінки стану та результатів господарської діяльності товариства з обмеженою відповідальністю Автоград від 28.11.2018 не є експертним висновком в розумінні приписів чинного законодавства.

В той же час, звіт про фактичні результати містить посилання на обставини, що мають значення для справи, а саме:

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

06.06.2012 публічне акціонерне товариство Ерсте Банк , правонаступником якого є публічне акціонерне товариство Фідокомбанк , правонаступником якого, в свою чергу, є публічне акціонерне товариство Фідобанк (Банк/кредитор) та товариство з обмеженою відповідальністю Автоград (позичальник-1) уклали генеральну кредитну угоду №010/6.2.1.4.0/12223 (далі - Генеральна кредитна угода), відповідно до п. 1.1. якої, на умовах цієї Генеральної кредитної угоди та укладених в її рамках кредитних договорів кредитор може надавати позичальнику кредити, а позичальник зобов'язується повернути отримані кредити та платити кредитору винагороду (проценти, комісії) за надання ним банківських послуг за кредитними договорами в рамках цієї Генеральної кредитної угоди, сплатити неустойку (пеню, штрафи) та інші передбачені цією Генеральною кредитною угодою та укладеними в її рамках кредитними договорами платежі.

Відповідно до п. 1.2 Генеральної кредитної угоди, ліміт активних операцій в рамках цієї угоди не може перевищувати 16 032 000,00 грн.

Згідно п. 1.3 Генеральної кредитної угоди, в рамках цієї угоди кредити надаються на строки, встановлені окремими кредитними договорами, однак в будь -кому випадку кінцевий термін повернення кредитних коштів не може перевищувати 05.06.2019. Кінцевим терміном повернення кредитних коштів вважатиметься також 30-й (тридцятий) день з дня направлення кредитором позичальнику листа-повідомлення (вимоги) відповідно до п. 5.1.5 цієї угоди.

03.04.2013 публічне акціонерне товариство Ерсте Банк (правопопередник публічного акціонерного товариства Фідокомбанк та публічного акціонерного товариства Фідобанк ), товариство з обмеженою відповідальністю Автоград (позичальник-1) та товариство з обмеженою відповідальністю Автопассаж (позичальник-2) уклали додаткову угоду № 1 до Генеральної кредитної угоди, згідно з умовами якої сторони домовилися, що із підписанням цієї додаткової угоди позичальник-2 входить стороною в угоду.

У зв'язку з цим, сторони домовились внести зміни та доповнення до умов Генеральної кредитної угоди, зокрема, визначили, що ліміт активних операцій в рамках цієї угоди не може перевищувати 23 332 000,00 грн., з них:

для позичальника-1 субліміт активних операцій не може перевищувати 16 032 000,00 грн.;

для позичальника-2 субліміт активних операцій не може перевищувати 300 000,00 грн.

Додатковою угодою № 2 до Генеральної кредитної угоди, укладеною 03.07.2013 між банком, позичальником-1 та позичальником-2, сторони домовилися внести зміни та доповнення до умов Генеральної кредитної угоди, зокрема, встановили, що ліміт активних операцій в рамках цієї угоди не може перевищувати 23 332 000,00 грн., з них:

для позичальника-1 субліміт активних операцій не може перевищувати 14 528 800,00 грн.;

для позичальника-2 субліміт активних операцій не може перевищувати 700 000,00 грн.

31.03.2014 банк, позичальник-1 та позичальник-2 уклали додатковий договір № 3 до Генеральної кредитної угоди, згідно з умовами якого сторони домовилися внеси зміни та доповнення до умов Генеральної кредитної угоди.

В рамках Генеральної кредитної угоди, 06.06.2012 між публічним акціонерним товариством Ерсте Банк та товариством з обмеженою відповідальністю Автоград (далі - позичальник-1) було укладено Кредитний договір № 012/6.2.1.4.0/12224 (невідновлювальна кредитна лінія) (далі - Кредитний договір).

Відповідно до п. 1.1. Кредитного договору, кредитор, на положеннях та умовах цього договору, в рамках Генеральної кредитної угоди, відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію в сумі 15 032 000,00 грн. (ліміт кредитування), зі строком користування кредитними коштами (кредитною лінією) до 05.06.2019 (включно) із сплатою 18,2 процентів річних.

07.06.2012, на виконання умов Кредитного договору, Банк надав позичальнику-1 кредит в розмірі 15 032 000,00 грн.

Додатковою угодою № 1 до Кредитного договору, укладеною 03.04.2013 між Банком та позичальником-1, сторони домовилися внести зміни до умов Кредитного договору.

05.06.2013 між Банком та позичальником-1 було укладено додаткову угоду № 2 до Кредитного договору, відповідно до умов якої сторони домовилися внести зміни до умов Кредитного договору.

03.07.2013 Банк та позичальник-1 уклали додаткову угоду №т 3 до Кредитного договору, відповідно до умов якої сторони домовилися внести зміни до умов Кредитного договору, зокрема, погодили ліміт невідновлювальної кредитної лінії в розмірі 13 528 800,00 грн.

В подальшому до Кредитного договору були укладені додаткові угоди: № 4 від 16.10.2013, № 5 від 20.01.2014, № 6 від 31.03.2014, № 7 від 23.05.2014, № 8 від 10.10.2014, № 9 від 27.03.2015.

03.02.2016 Банк та товариство з обмеженою відповідальністю Автоград (клієнт) уклали договір про прощення боргу за кредитним договором № 012/6.2.1.4.0/12224 від 06.06.2012 (далі - Договір про прощення боргу).

Відповідно до п. 1. Договору про прощення боргу клієнт, який являється позичальником за договором кредиту, підтверджує наявність заборгованості перед Банком, що виникла за договором кредиту, яка станом на 03.02.2016, тобто на момент укладення Договору прощення боргу, складає загальну суму 11 753 392,63 грн., яка складається з:

строкові проценти за користування кредитом - 311 492,63 грн.;

сума основного боргу за кредитом - 11 441 900,00 грн.

Відповідно до п. 2 Договору про прощення боргу, з підписанням цього Договору прощення боргу сторони домовились про таке:

2.1. Клієнт зобов'язаний здійснити погашення заборгованості за договором кредиту в розмірі 8 753 392,63 грн., а саме:

строкові проценти за користування кредитом - 311 492,63 грн.;

сума основного боргу за кредитом - 8 441 900,00 грн.

2.2. Після виконання клієнтом свого зобов'язання, визначеного пунктом 2.1. нього Договору прощення боргу:

2.2.1. Банк прощає залишок боргу клієнта за договором кредиту у сумі 3 000 000,00 грн., а саме:

сума основного боргу за кредитом - 3 000 000,00 грн.

2.2.2. Зобов'язання сторін за договором припиняється прощенням боргу відповідно до статті 605 Цивільного кодексу України.

05.02.2016 публічне акціонерне товариство ФІДОБАНК , товариство з обмеженою відповідальністю Автоград та товариство з обмеженою відповідальністю Автопассаж уклали договір про припинення до Генеральної кредитної угоди № 010/6.2.1.4.0/12223 від 06.06.2012, відповідно до якого сторони дійшли згоди про припинення Генеральної кредитної угоди № 010/6.2.1.4.0/12223 від 06.06.2012 з 05.02.2016 (далі - Договір про припинення).

Відповідно до п. 2 Договору про припинення, у зв'язку з припиненням Генеральної кредитної угоди № 010/6.2.1.4.0/12223 від 06.06.2012, сторони не вважають себе пов'язаними будь-якими правами та обов'язками за вказаною угодою.

Сторони не мають одна до одної претензій будь-якого характеру, в тому числі матеріальних (п. 3 Договору про припинення).

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 12, ст.ст. 34-37 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , на підставі рішення Правління Національного банку України від 20.05.2016 № 8 Про віднесення публічного акціонерного товариства Фідобанк до категорії неплатоспроможних , виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20.05.2016 № 783 Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ ФІДОБАНК та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку .

Вказаним рішенням розпочато процедуру виведення публічного акціонерного товариства Фідобанк з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на один місяць з 20.05.2016 по 19.06.2016 (включно), призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та делеговано всі повноваження адміністратора ПАТ ФІДОБАНК , визначені Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , зокрема, ст.ст. 37-39 Закону, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Коваленку Олександру Володимировичу з 20.05.2016 по 19.06.2016.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.06.2016 № 959 Щодо продовження строку тимчасової адміністрації у ПАТ ФІДОБАНК продовжено строк тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку ПАТ ФІДОБАНК з 20.06.2016 по 19.07.2016 (включно) та продовжено повноваження уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ ФІДОБАНК , що передбачені ст.ст. 37-39 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , Коваленку Олександру Володимировичу з 20.06.2016 по 19.07.2016 (включно).

На підставі рішення Правління Національного банку України від 18.07.2016 року № 142-рш Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства ФІДОБАНК виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 19.07.2016 № 1265 Про початок процедури ліквідації ПАТ ФІДОБАНК та делегування повноважень ліквідатора банку .

Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації публічного акціонерного товариства ФІДОБАНК з 20.07.2016 до 19.07.2018 включно, призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та делеговано всі повноваження ліквідатора ПУАТ ФІДОБАНК , визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 52і, 53 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , в тому числі з підписання всіх договорів, пов'язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, провідному професіоналу питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Коваленку Олександру Володимировичу з 20.07.2016 до 19.07.2018 включно.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, з тих підстав, що банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог.

Встановлюючи наявність обставин, з якими закон (п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб ) пов'язує нікчемність договору, суд виходить з такого.

За приписами п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб умовою нікчемності договору, який передбачає відмову від власних майнових вимог, є безоплатність.

Для визначення розуміння безоплатності слід звернутись до Податкового кодексу України, який містить критерії віднесення наданих товарів, робіт, послуг до безоплатних операцій (п. 14.1.13 ст. 14 Податкового кодексу України):

- товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів;

- роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості;

- товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Отже, безоплатна операція це та, яка не передбачає будь-якої компенсації.

Як зазначено судом вище, умовою прощення боргу за кредитом у розмірі 3 000 000,00 грн. є попереднє вчинення клієнтом погашення заборгованості за договором кредиту в розмірі 8 753 392,63 грн., а саме:

строкові проценти за користування кредитом - 311 492,63 грн.;

сума основного боргу за кредитом - 8 441 900,00 грн.

Якщо проценти за користування кредитом у розмірі 311 492,63 грн. становили поточний черговий платіж, то сплата основного боргу за кредитом у розмірі 8 441 900,00 грн. стосувалась дострокового повернення кредиту, обов'язок з повного погашення якого за умовами Кредитного договору виникав у відповідача тільки у 2019 році.

Настання прав і обов'язків сторін за Договором про прощення боргу залежить від дій відповідача щодо погашення заборгованості за договором кредиту в розмірі 8 753 392,63 грн. Відтак, підставою для зменшення кредитного зобов'язання відповідача була саме умова дострокового погашення останнім суми кредиту та процентів за користування кредитом. Вказане свідчить про те, що прощення боргу за кредитом у розмірі 3 000 000,00 грн. є певною компенсацією позивачем відповідачу за дострокове повернення основного боргу за кредитом у розмірі 8 441 900,00 грн.

Вказана обставина виключає безоплатний характер прощення боргу за Договором про прощення боргу, яка є необхідною умовою його нікчемності відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

Інших обставин недійсності оспорюваних договорів позивачем суду не наведено.

З огляду на це, позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у вигляді судового збору покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в позові публічного акціонерного товариства Фідобанк до товариства з обмеженою відповідальністю Автоград .

Судовий збір покласти на публічне акціонерне товариство Фідобанк .

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана в порядку, передбаченому підпунктом 17.5 пункту 17 розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України .

Повний текст рішення складено 29.12.2018.

Суддя С. А. Ковтун