Рішення

від 13.12.2018 по справі 911/1870/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2018 р. м. Київ Справа № 911/1870/18

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОЦЕНТР-КОМПЛЕКТ» , 08131, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Київська, буд. 24

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОЦЕНТР МУЛЬТИБРЕНД» , 08131, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Миру, буд. 40

про стягнення заборгованості за договором оренди № 23 індивідуально визначеного нерухомого майна від 01.11.2015 р. у загальному розмірі 235411,67 грн., у тому числі - 190124,16 грн. основної заборгованості, 27414,31 грн. пені, 3766,00 грн. 3% річних, 14107,20 грн. інфляційних втрат.

секретар судового засідання: Демідова А.А.

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 2 від 20.06.2018 р.);

від відповідача: не з'явився.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОЦЕНТР-КОМПЛЕКТ» (далі - ТОВ «АВТОЦЕНТР-КОМПЛЕКТ» , позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОЦЕНТР МУЛЬТИБРЕНД» (далі - ТОВ «АВТОЦЕНТР МУЛЬТИБРЕНД» , відповідач) про стягнення заборгованості за договором оренди № 23 індивідуально визначеного нерухомого майна від 01.11.2015 р. у загальному розмірі 235411,67 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення повного та своєчасного розрахунку з позивачем за орендоване приміщення, відповідно до договору оренди № 23 індивідуально визначеного нерухомого майна від 01.11.2015 р., у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 190124,16 грн. основної заборгованості, 27414,31 грн. пені, 3766,00 грн. 3% річних, 14107,20 грн. інфляційних втрат, а також судовий збір.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.09.2018 р. було відкрито провадження у даній справі та призначено підготовче засідання на 01.11.2018 р.

У судовому засіданні 01.11.2018 р. представник позивача підтримував позовні вимоги у повному обсязі; представник відповідача у судове засідання не з'явився. Водночас, про дату, час і місце судового засідання всі учасники процесу були повідомлені в порядку, передбаченому ГПК України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 01.11.2018 р. підготовче засідання у даній справі було відкладено на 26.11.2018 р.

26.11.2018 р. до господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання б/н, б/д (вх. № 32879/18 від 26.11.2018 р.), за змістом якого позивач просить суд провести підготовче засідання у даній справі без участі свого представника з огляду на те, що ТОВ «АВТОЦЕНТР-КОМПЛЕКТ» надано всі наявні у нього докази, якими обґрунтовуються позовні вимоги. Також, у разі неявки у судове засідання відповідача, позивач клопотав про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 911/1870/18 до судового розгляду по суті.

У судове засідання 26.11.2018 р. представники позивача та відповідача не з'явились. Водночас, про дату, час і місце судового засідання сторони були повідомлені в порядку, передбаченому ГПК України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.11.2018 р. було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.12.2018 р.

У судовому засіданні 13.12.2018 р. представник позивача позовні вимоги підтримував; представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання відповідач був повідомлений в порядку, передбаченому ГПК України.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Поряд з цим, відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

У судовому засіданні 13.12.2018 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

01.11.2015 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОЦЕНТР-КОМПЛЕКТ» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОЦЕНТР МУЛЬТИБРЕНД» (орендар) було укладено договір оренди № 23 індивідуально визначеного нерухомого майна, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування окреме індивідуально визначене нерухоме майно - приміщення в нежитловій будівлі, загальною площею 1893,2 м.кв. (об'єкт оренди), що знаходиться за адресою: 08131, Київська область, Києво-Святошинський район, село Софіївська Борщагівка, вулиця Київська, будинок № 24.

Строк використання об'єкта оренди починається з дати прийняття орендарем об'єкта оренди за актом приймання-передачі і буде діяти 12 місяців до 31.10.2016 р. (п. 1.10 договору).

Згідно з п. 2.1 договору орендар вступає в строкове платне користування об'єкта оренди у термін, визначений у договорі, але не раніше дати підписання сторонами акту приймання-передачі.

Пунктом 2.3 договору передбачено, що прийом-передача об'єкта оренди здійснюється двосторонньою комісією, яка складається з представників сторін в кількості 3 чоловік від кожної сторони.

У відповідності з п. 3.2 договору орендна плата підлягає нарахуванню з дати підписання сторонами актів приймання-передачі орендарю об'єкта оренди та/або його складових частин і припиняється з дня підписання акту приймання-передачі об'єкта оренди та/або його складових частин орендодавцю.

За умовами пункту 3.3 договору орендна плата вноситься орендарем у національній валюті України - гривні, в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок орендодавця не пізніше 10 числа поточного місяця за минулий місяць, незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря. Підставою для перерахування орендної плати на рахунок орендодавця є рахунок-фактура, що виставляється останнім.

Відповідно до п. 3.11 договору у випадку припинення дії цього договору орендна плата сплачується орендарем по день фактичної здачі об'єкта оренди орендодавцеві відповідно до акту приймання-передачі об'єкта оренди, протягом 3-х днів з моменту повідомлення про припинення дії договору.

Орендар зобов'язується своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату, згідно до умов даного договору (п. 4.2 договору).

Згідно з п. 8.1 договору повернення орендодавцю об'єкта оренди здійснюється двосторонньою комісією, яка складається з представників сторін в кількості, зазначеній в п. 2.2 даного договору.

Пунктом 8.12 договору передбачено, що орендар повертає об'єкт оренди орендодавцю аналогічно порядку, встановленому при передачі об'єкта оренди в оренду за цим договором. Об'єкт оренди вважається поверненим орендарю з дати підписання сторонами акту передачі-приймання та скріплення його печатками сторін.

Цей договір припиняється по закінченню строку його дії. Цей договір може бути розірваним за взаємною згодою сторін (п.п. 12.4, 12.6 договору).

Пунктом 12.5 договору передбачено, що крім підстав, зазначених в п. 12.4 та п. 12.6 цього договору, договір може бути розірваний на вимогу однієї зі сторін, зокрема, у випадку, якщо орендар не вносить орендну плату та інші, передбачені цим договором платежі, протягом 2-х місяців з дати такого платежу. За таких обставин цей договір є розірваним з моменту одержання орендарем повідомлення орендодавця про відмову від договору, а також - достроково при порушенні умов договору та не виконанні вимог про відмову від договору.

01.11.2015 р., на виконання умов договору, ТОВ «АВТОЦЕНТР-КОМПЛЕКТ» та ТОВ «АВТОЦЕНТР МУЛЬТИБРЕНД» було підписано акт приймання-передачі до договору оренди № 23 індивідуально визначеного нерухомого майна, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв нерухоме майно - приміщення в нежитловій будівлі, загальною площею 1893,2 м.кв. , що знаходиться за адресою: 08131, Київська область, Києво-Святошинський район, село Софіївська Борщагівка, вулиця Київська, будинок № 24.

31.12.2016 р. ТОВ «АВТОЦЕНТР-КОМПЛЕКТ» та ТОВ «АВТОЦЕНТР МУЛЬТИБРЕНД» було підписано акт приймання-передачі до договору оренди № 23 індивідуально визначеного нерухомого майна від 01.11.2015 р., відповідно до п. 1 якого орендодавець прийняв, а орендар повернув зі строкового платного користування окреме індивідуально визначене нерухоме майно - приміщення в нежитловій будівлі загальною площею 304,2 м.кв., що знаходиться за адресою: 08131, Київська область, Києво-Святошинський район, село Софіївська Борщагівка, вулиця Київська, будинок № 24.

28.02.2017 р. ТОВ «АВТОЦЕНТР-КОМПЛЕКТ» та ТОВ «АВТОЦЕНТР МУЛЬТИБРЕНД» було підписано акт приймання-передачі до договору оренди № 23 індивідуально визначеного нерухомого майна від 01.11.2015 р., згідно з п. 1 якого орендодавець прийняв, а орендар повернув зі строкового платного користування окреме індивідуально визначене нерухоме майно - приміщення в нежитловій будівлі загальною площею 996,3 м.кв., що знаходиться за адресою: 08131, Київська область, Києво-Святошинський район, село Софіївська Борщагівка, вулиця Київська, будинок № 24.

30.09.2017 р. ТОВ «АВТОЦЕНТР-КОМПЛЕКТ» та ТОВ «АВТОЦЕНТР МУЛЬТИБРЕНД» було підписано додаткову угоду № 5 до договору оренди № 23 індивідуально визначеного нерухомого майна, відповідно до п. 1 якої сторони дійшли взаємної згоди щодо дострокового розірвання договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна № 23 від 01.11.2015 року, з підстав, визначених останнім абзацом пункту 12.5 договору - 30 вересня 2017 року.

Пунктом 2 додаткової угоди № 5 до договору оренди № 23 передбачено, що підписом на цій угоді сторони підтверджують, що майно, яке було предметом договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна № 23 від 01.11.2015 р. повернуто за актом приймання-передачі (повернення) від 30.09.2017 р. у справному стані, з урахуванням нормального фізичного зносу, і з цього приводу орендодавець претензій до орендаря не має.

Підписом на цій угоді орендар визнає наявність у нього заборгованості перед орендодавцем по сплаті орендної плати та інших платежів, передбачених умовами договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна № 23 від 01.11.2015 р., що станом на дату підписання цієї угоди складає суму 190124,16 грн., яку він зобов'язується погасити впродовж 30 днів з дати підписання цієї угоди (п. 3 додаткової угоди № 5 до договору оренди № 23).

Також 30.09.2017 р. ТОВ «АВТОЦЕНТР-КОМПЛЕКТ» та ТОВ «АВТОЦЕНТР МУЛЬТИБРЕНД» було підписано акт приймання-передачі до договору оренди № 23 індивідуально визначеного нерухомого майна від 01.11.2015 р., відповідно до п. 1 якого орендодавець прийняв, а орендар повернув зі строкового платного користування окреме індивідуально визначене нерухоме майно - приміщення в нежитловій будівлі загальною площею 736,70 м.кв., що знаходиться за адресою: 08131, Київська область, Києво-Святошинський район, село Софіївська Борщагівка, вулиця Київська, будинок № 24.

Оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання і не сплатив ТОВ «АВТОЦЕНТР-КОМПЛЕКТ» заборгованість за орендоване приміщення згідно додаткової угоди № 5 від 30.09.2017 р. до договору оренди № 23 індивідуально визначеного нерухомого майна від 01.11.2015 р., позивач і звернувся з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відносини сторін за правовою природою є договором найму (оренди).

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 284 Господарського кодексу України істотними умовами договору оренди є, зокрема, орендна плата з урахуванням її індексації.

За змістом ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

В силу ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 1 ст. 759, частини 1 ст. 761, частини 1 ст. 762 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Право передання майна у найм має власник речі, або особа, якій належать майнові права. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

У відповідності з ч. 1 ст. 795 ЦК України передання наймачеві будівлі оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як слідує з матеріалів справи, відповідач доказів оплати заборгованості за орендоване приміщення за договором оренди № 23 індивідуально визначеного нерухомого майна від 01.11.2015 р. в сумі 190124,61 грн., визначеній сторонами договору в додатковій угоді № 5 до нього, суду не надав.

Отже, факт порушення відповідачем зобов'язань за договором судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором оренди № 23 індивідуально визначеного нерухомого майна від 01.11.2015 р., з урахуванням встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 190124,61 грн., є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 27414,31 грн. пені.

У відповідності з п. 9.4 договору, за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен банківський день прострочення.

В силу вимог ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання відповідно до ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Водночас, відповідно до ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору. Аналогічні положення викладено у ст. 631 ЦК України.

У той же час, як вбачається із матеріалів справи, позивачем заявлено про стягнення з відповідача заборгованості за час фактичного користування орендованим приміщенням в період дії договору оренди.

Зокрема, з наданого позивачем розрахунку пені, долученого до позовної заяви вбачається, що позивач заявляє до стягнення з відповідача пеню, нараховану за прострочення сплати орендних платежів за період з 01.10.2017 р. по 30.04.2018 р., тобто за період після припинення дії договору.

Суд зазначає, що забезпечення неустойкою (у вигляді пені) виконання відповідачем зобов'язання зі сплати орендних платежів припинилося у зв'язку із припиненням дії договору, а тому відсутні підстави для застосування до відповідача господарської санкції у вигляді пені після припинення дії договору.

Водночас, іншої угоди, якою було б забезпечено неустойкою виконання відповідачем грошового зобов'язання після припинення дії договору сторонами спору суду не надано.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 3766,00 грн. 3% річних та 14107,20 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що розмір 3% річних було визначено позивачем у сумі 3766,00 грн., нарахованій на заборгованість відповідача в сумі 190124,61 грн. за загальний період з 01.10.2017 р. до 30.05.2018 р., який є арифметично вірним та обґрунтованим, у зв'язку з чим 3% річних підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, становить 14107,20 грн., нарахованих на заборгованість відповідача в сумі 190124,61 грн. за загальний період з жовтня 2017 року до квітня 2018 року, і є обґрунтованим, у зв'язку з чим інфляційні втрати підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОЦЕНТР-КОМПЛЕКТ» .

Решта долучених до матеріалів справи доказів була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків суду не спростовує.

Судові витрати відповідно до п. 2 ч. 1, п. 3 ч. 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОЦЕНТР-КОМПЛЕКТ» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АВТОЦЕНТР МУЛЬТИБРЕНД (08131, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Миру, буд. 40, код 40076159) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОЦЕНТР-КОМПЛЕКТ» (08131, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Київська, буд. 24, код 32498154) 190124 (сто дев'яносто тисяч сто двадцять чотири) грн. 16 коп. основного боргу, 3766 (три тисячі сімсот шістдесят шість) грн. 00 коп. 3% річних, 14107 (чотирнадцять тисяч сто сім) грн. 20 коп. інфляційних втрат, 3119 (три тисячі сто дев'ятнадцять) грн. 96 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 26.12.2018 р.

Суддя В.М. Бабкіна