Рішення

від 20.12.2018 по справі 911/2054/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2018 р. м. Київ Справа № 911/2054/18

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КВАРТАЛ 5»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АРДА-ДОН»

про стягнення заборгованості за договором про надання поворотної фінансової допомоги № 3П-21/04-17 від 21.04.2017 р. у загальному розмірі 3146369,52 грн., у тому числі - 3107000,00 грн. основної заборгованості, 17620,52 грн. 3% річних, 21749,00 грн. інфляційних втрат.

секретар судового засідання: Демідова А.А.

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (ордер № 453364 від 17.09.2018 р.);

від відповідача: не з'явився.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КВАРТАЛ 5» (далі - ТОВ «КВАРТАЛ 5» , позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АРДА-ДОН» (далі - ТОВ «АРДА-ДОН» , відповідач) про стягнення заборгованості за договором про надання поворотної фінансової допомоги № 3П-21/04-17 від 21.04.2017 р. у загальному розмірі 3146369,52 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання ТОВ «АРДА-ДОН» зобов'язань за договором № ЗП-21/04-17 про надання поворотної фінансової допомоги від 21.04.2017 р. в частині повернення позивачу наданих відповідачу коштів в сумі 3107000,00 грн., у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 3107000,00 грн. основної заборгованості, 17620,52 грн. 3% річних, 21749,00 грн. інфляційних втрат, а також судові витрати.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.09.2018 р. за вказаним позовом було відкрито провадження у даній справі та призначено підготовче засідання на 01.11.2018 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 01.11.2018 р. було відкладено підготовче засідання на 26.11.2018 р.

У судовому засіданні 26.11.2018 р. представник позивача підтримувала позовні вимоги у повному обсязі; представник відповідача у судове засідання не з'явився. Водночас, про дату, час і місце судового засідання відповідач був повідомлений в порядку, передбаченому ГПК України.

Також у судовому засіданні 26.11.2018 р. представник позивача заявила про надання суду всіх наявних у позивача доказів, що мають значення для вирішення спору.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.11.2018 р. було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.12.2018 р.

У судовому засіданні 20.12.2018 р. представник позивача позовні вимоги підтримувала та клопотала про покладення на відповідача судових витрат у вигляді сплаченого позивачем судового збору; представник відповідача у судове засідання не з'явився. Про дату, час і місце судового засідання відповідач був повідомлений в порядку, передбаченому ГПК України.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Поряд з цим, відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

У судовому засіданні 20.12.2018 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

21.04.2017 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «КВАРТАЛ 5» (товариство 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АРДА-ДОН» (товариство 2) було укладено договір № ЗП-21/04-17 про надання поворотної фінансової допомоги, відповідно до п. 1.1 якого поворотна фінансова допомога (допомога) - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення (згідно до пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 1.2 договору товариство 1 надає товариству 2 у користування поворотну фінансову допомогу у сумі не більше 6631000,00 грн. шляхом перерахування грошей на рахунок товариства 2, а товариство 2 зобов'язується повернути цю суму допомоги у визначений цим договором строк.

У відповідності з п. 2.1 договору допомога надається товариству 2 на безоплатній основі, а саме - без плати за користування сумою допомоги, без нарахування процентів або надання інших видів компенсації за користування наданою сумою допомоги.

Пунктом 2.2 договору встановлено, що допомога надається на строк до моменту вимоги товариства 1 про її повернення.

Повернення грошових коштів товариству 1 проводиться у безготівковій формі перерахуванням грошей на рахунок товариства 1 (п. 2.4 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору сторони несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов'язань за даним договором відповідно до чинного законодавства України.

Так, на виконання умов договору та взятих на себе зобов'язань, позивачем, в рахунок надання поворотної фінансової допомоги, було перераховано відповідачу 6653000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень № 30563 від 21.04.2017 р. на суму 400000,00 грн., № 30561 від 21.04.2017 р. на суму 500000,00 грн., № 30562 від 21.04.2017 р. на суму 500000,00 грн., № 30564 від 21.04.2017 р. на суму 70000,00 грн., № 30567 від 10.05.2017 р. на суму 5000000,00 грн., № 30583 від 13.06.2017 р. на суму 63000,00 грн., № 30619 від 13.07.2017 р. на суму 120000,00 грн. (оригінали оглянуто судом).

При цьому, як зазначає позивач так як вбачається з матеріалів справи, позивачем було перераховано відповідачеві грошові кошти в розмірі, на 22000,00 грн. більшому, аніж передбачено п. 1.1 договору.

ТОВ «АРДА-ДОН» було повернуто ТОВ «КВАРТАЛ 5» кошти в загальній сумі 3524000,00 грн.

Проте, як зазначав позивач, відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань, повернення поворотної фінансової допомоги у повному розмірі не здійснив.

Як слідує з матеріалів справи, 27.06.2018 р. позивачем було надано ТОВ «АРДА-ДОН» вимогу № 318/1 від 27.06.2018 р., яку було отримано 27.06.2018 р. генеральним директором відповідача І. Агеєвою (підпис якої міститься на даній вимозі), за змістом якої ТОВ «КВАРТАЛ 5» вимагає повернути поворотну фінансову допомогу у розмірі 3107000,00 грн. за договором № ЗП-21/04-17 про надання поворотної фінансової допомоги від 21.04.2017 р. у строк 7 календарних днів з дня отримання цієї вимоги.

Оскільки вимога позивача зі сторони ТОВ «АРДА-ДОН» залишилась без виконання, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача залишку 3107000,00 грн. заборгованості за договором № ЗП-21/04-17 про надання поворотної фінансової допомоги від 21.04.2017 р.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Приписами ч. 2 п. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За своєю правовою природою, договір укладений між позивачем та відповідачем є договором позики.

Згідно з ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Частиною другою цієї ж статті встановлено, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В силу вимог ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи слідує, що умовами договору не було встановлено строк повернення ТОВ «КВАРТАЛ 5» грошових коштів, перерахованих на рахунок ТОВ «АРДА-ДОН» .

Пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як слідує з матеріалів справи, відповідач доказів повернення поворотної фінансової допомоги у розмірі 3107000,00 грн. за договором № ЗП-21/04-17 про надання поворотної фінансової допомоги від 21.04.2017 р. суду не надав.

Отже, факт порушення відповідачем зобов'язань за договором судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором № ЗП-21/04-17 про надання поворотної фінансової допомоги від 21.04.2017 р., з урахуванням встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 3107000,00 грн., є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 17620,52 грн. 3% річних та 21749,00 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що розмір 3% річних було визначено позивачем у сумі 17620,52 грн., нарахований на заборгованість відповідача за загальний період з 05.07.2018 р. до 11.09.2018 р., який є арифметично вірним та обґрунтованим, у зв'язку з чим 3% річних підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, становить -21749,00 грн. (мінус двадцять одна тисяча сімсот сорок дев'ять гривень), нарахованих на заборгованість відповідача за загальний період з 05.07.2018 р. до 11.09.2018 р.

Слід зазначити, що індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць , а тому прострочення платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу, з урахуванням індексу інфляції, визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочення.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012 сума боргу, з урахуванням індексу інфляції, повинна розраховуватися виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Як зазначено у п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З урахуванням наведеного, згідно з вірним арифметичним розрахунком, розмір інфляційних втрат становить 0,00 грн. за період з 01.08.2018 р. до 31.08.2018 р., тобто інфляційні втрати є відсутніми та не підлягають стягненню з відповідача.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «КВАРТАЛ 5» .

Судові витрати відповідно до п. 2 ч. 1, п. 3 ч. 4, ч. 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АРДА-ДОН» (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Стельмаха, буд. 9-А, код 30208987) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КВАРТАЛ 5» (04119, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Дегтярівська, 27-Т, код 38926278) 3107000 (три мільйони сто сім тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 17620 (сімнадцять тисяч шістсот двадцять) грн. 52 коп. 3% річних, 46869 (сорок шість тисяч вісімсот шістдесят дев'ять) грн. 31 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 27.12.2018 р.

Суддя В.М. Бабкіна