Рішення

від 22.12.2018 по справі 911/2337/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" грудня 2018 р. м. Київ Справа № 911/2337/18

Розглянувши матеріали справи за позовом Управління поліції охорони в Київській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТІП ГРУП»

про стягнення 2 273,32 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

Без виклику представників сторін.

обставини справи:

До Господарського суду Київської області звернулось Управління поліції охорони в Київській області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТІП ГРУП» про стягнення 2 273,32 грн. з яких 2 000,00 боргу та 273,32 грн. пені.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Пунктом 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки, ціна позову у справі № 911/2337/18 не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який встановлений на 01 січня року, в якому подано відповідну позовну заяву, справа є не складною з огляду на наявні в ній матеріали, суд, в силу ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.

У зв'язку з чим, ухвалою Господарського суду Київської області від 25.10.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрити провадження у справі № 911/2337/18, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч.ч. 1-2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 4 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України за клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться (ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Оскільки, відповідач, належним чином повідомлений про розгляд даної справи, у встановлений судом строк відзиву на позов та клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надіслав, доказів повної або часткової сплати ним заборгованості, яка є предметом даного спору, не надав, клопотань про відкладення розгляду справи з метою надання додаткового часу для подання відзиву від відповідача не надходило, суд вважає, що, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для винесення рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

11.04.2018 року між Управлінням поліції охорони в Київській області (далі - позивач, Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СТІП ГРУП» (далі - відповідач, Замовник) було укладено Договір про спостереження за системами тривожної сигналізації, встановлених на об'єкті, із реагуванням наряду поліції охорони № 168 (далі - Договір).

Відповідно до п. 2.1 Договору Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується здійснювати спостереження та обслуговування сигналізації на об'єкті Замовника за адресою: м. Богуслав, вул. Острів, 1, забезпечити негайне прибуття наряду поліції охорони (далі - НПО) на об'єкт у разі спрацювання сигналізації, а в разі необхідності припинення правопорушення або злочину на об'єкті.

Розрахунок вартості послуг Виконавця за цим Договором здійснюється на підставі цін, визначених Сторонами у Протоколі погодження договірної ціни (додаток 3 до Договору). Вартість послуг визначається у Розрахунку (Додаток 2 до Договору) (п. 3.1 Договору).

Оплата за цим Договором здійснюється Замовником в порядку передоплати щомісячно до 5-го числа місяця, в якому надаються послуги, шляхом перерахування Замовником грошових коштів у сумі місячної вартості послуг, визначеної в Розрахунку, на рахунок Виконавця (п. 3.2 Договору).

До закінчення поточного місяця Виконавець надає Замовнику два примірники Акту приймання наданих послуг, який останній зобов'язаний протягом п'яти перших робочих днів наступного місяця підписати і один примірник підписаного Акту повернути Виконавцю. У випадку наявності у Замовника заперечень щодо обсягу послуг, наданих Виконавцем у звітному місяці. Замовник зобов'язаний в той же строк у письмовій формі надати Виконавцю свої обґрунтовані заперечення (п. 3.5 Договору).

За умови неповернення Замовником підписаного Акту приймання наданих послуг чи ненадання обґрунтованих заперечень щодо обсягу послуг, наданих Виконавцем у звітному місяці, в строк, визначений в п. 3.5 даного Договору, вважається, що послуги у такому місяці надані Виконавцем в повному обсязі і прийняті Замовником без зауважень, а Акт приймання наданих послуг таким, що підписаний сторонами (п. 3.6 Договору).

Даний Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2018 року (п. 7.1 Договору).

Сторонами Додатком № 1 до Договору було погоджено адресу об'єкту охорони, а саме м. Богуслав, вул. Острів, 1, та час охорони, зокрема з 08:00 до 08:00.

Додатком № 2 до Договору Сторони підписали Розрахунок вартості охорони майна на Об'єкті Замовника, що склала 1 000,00 грн.

Додатком № 3 до Договору Сторони підписали Протокол узгодження договірної ціни, яким погодили, що договірна ціна за здійснення охорони по Договору становить 1 000,00 грн. в т.ч. ПДВ за один місяць охорони Об'єкта.

18.05.2018 року позивачем було виставлено відповідачу рахунок-фактуру № МИР-001479 від 18.05.2018 року на оплату наданих послуг охорони за травень 2018 року на суму 1 000,00 грн. та рахунок-фактуру № МИР-001715 від 01.06.2018 року на оплату наданих послуг охорони за червень 2018 року на суму 1 000,00 грн.

Як зазначає позивач, у відповідності до п. 3.5 Договору протягом травня - червня 2018 року відповідачу були надані послуги з охорони на загальну суму 2 000,00 грн., в підтвердження чого останній надав Акти прийому-здачі виконаних робіт/послуг № МИР-001479 від 31.05.2018 року на суму 1 000,00 грн. та № МИР-001715 від 30.06.2018 року на суму 1 000,00 грн., які були надані представнику відповідача нарочно, проте примірники підписаних Актів за травень і червень 2018 року відповідач позивачу не повернув, заперечень щодо обсягу наданих позивачем послуг не надав.

Окрім того, позивач додатково повідомляє суд про те, що 02.06.2018 року та 20.06.2018 року відбулось спрацювання тривожної сигналізації на Об'єкті, що відображено в бортових журналах позивача.

06.08.2018 року позивач надіслав відповідачу ОСОБА_1 № 2210/43/30/02-2018 року від 02.08.2018 року про сплату існуючої заборгованості в сумі 2 000,00 грн., до якої повторно додав рахунки-фактури за травень-червень 2018 року та Акти прийому-здачі виконаних робіт/послуг за травень-червень 2018 року, які просив підписати та повернути, проте вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

У зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з даним позовом і просив стягнути з відповідача 2 000,00 боргу.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як передбачено ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Приписами ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Таким чином, за наслідками розгляду спору судом встановлено заборгованість відповідача в сумі 2 000,00 грн., яка не заперечена та не спростована останнім.

У зв'язку з простроченням відповідачем строків оплати наданих послуг, позивач просить стягнути з відповідача 273,32 грн. пені, нарахованої на підставі п. 5.3 Договору за загальний період з 06.05.2018 року по 12.10.2018 року по кожному спірному Акту окремо.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Пунктом 5.3 Договору передбачено, що за кожен день прострочення оплати за цим Договором, Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення.

Судом досліджено та встановлено, що позивачем нарахована пеня по кожному періоду на суму заборгованості, існування якої у відповідні періоди відповідачем не заперечено та не спростовано, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Відтак, у зв'язку з тим що наданий розрахунок пені є арифметично вірним, пеня підлягає задоволенню в заявленому розмірі в сумі 273,32 грн.

Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем не заперечені і не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до статей 123, 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі в сумі 1 762,00 грн.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 129, 233, 236-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Управління поліції охорони в Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТІП ГРУП» про стягнення 2 273,32 грн. задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТІП ГРУП» (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, буд. 23 А, ідентифікаційний код 40883967) на користь Управління поліції охорони в Київській області (01033, м. Київ, вул. Гайдара, буд. 8 , ідентифікаційний код 40109063 ) 2 000 (дві тисячі) грн. коп. боргу, 273 (двісті сімдесят три) грн. 32 коп. пені та 1 792 (одна тисяча сімсот дев'яносто два) грн. 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 розділу ХІ Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 22.12.2018 р.

Суддя Т.П. Карпечкін