Рішення

від 13.12.2018 по справі 911/2085/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2018 р. м. Київ Справа № 911/2085/18

Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства «Ростимир» , м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-ГТВ» , Київська обл., м. Біла Церква

про стягнення 163099,54 грн.

За участю секретаря судового засідання Зорі В.С.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1В (директор); ОСОБА_2 (орд. cерії АА № 118240);

від відповідача: не з'явився

встановив:

Приватне підприємство Ростимир звернулось до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Інтер-ГТВ про стягення 134800,00 грн. заборгованості, 18270,21 грн. пені, 3103,63 грн. 3% річних та 6925,70 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконанням відповідачем умов договору № 15 від 01.02.2016 р. транспортного експедирування в частині оплати наданих позивачем послуг, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у сумі 134800,00 грн. Враховуючи наявну заборгованість відповідача, позивачем з посиланням на п. 5.4 договору нараховано відповідачу 18270,21 грн. пені та з посиланням на ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано 3103,63 грн. 3% річних та 6925,70 грн. інфляційних втрат.

Представник позивача у підготовчому засіданні 01.11.2018 р. подав клопотання про приєднання доказів щодо понесення судових витрат, у якому просив приєднати до матеріалів справи докази щодо понесених приватним підприємством Ростимир витрат на правову допомогу в розмірі 10000,00 грн. та покласти понесені ПП Ростимир витрати на правову допомогу в розмірі 10000,00 грн. на ТОВ Інтер-ГТВ .

Ухвалою господарського суду Київської області від 01.11.2018 р. закрито підготовче провадження та розгляд справи по суті призначено на 13.11.2018 р.

Представник позивача у судовому засіданні 13.12.2018 р. подав клопотання про приєднання доказів щодо понесення судових витрат, у якому просив приєднати до матеріалів справи докази щодо понесених приватним підприємством Ростимир витрат на правову допомогу в розмірі 1800,00 грн. та покласти понесені ПП Ростимир витрати на правову допомогу на загальну суму 11800,00 грн. на ТОВ Інтер-ГТВ .

Представник позивача у підготовчих засіданнях 18.10.2018 р., 01.11.2018 р. та у судових засіданнях 13.11.2018 р. та 13.12.2018 р. позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у підготовчі засідання 18.10.2018 р., 01.11.2018 р. та у судові засідання 13.11.2018 р. та 13.12.2018 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив до суду не надав, хоча про час, дату та місце підготовчих та судових засідань відповідач був належним чином повідомлений, що підтверджується, зокрема, повідомленнями про вручення поштових відправлень № 0103265776004, № 0103266498792 та № 0103266125996.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.02.2016 р. між товариством з обмеженою відповідальністю Інтер-ГТВ (клієнт) та приватним підприємством Ростимир (експедитор) було укладено договір № 15 транспортного експедирування.

Відповідно до п. 1 договору експедитор за плату і за рахунок клієнта, діючи в межах даного договору, зобов'язуються організувати перевезення вантажів в міжнародних повідомленнях автомобільним транспортом перевізника.

Згідно з п. 3.1 договору клієнт зобов'язаний надавати заявку на перевезення вантажу не менше ніж за 2 дні до дати завантаження; надати документи та іншу інформацію про властивості вантажу, умови його перевезення та іншу інформацію, необхідну для здійснення перевезення.

Пунктом 4.9 договору встановлено, що по закінченню перевезення позивач зобов'язаний надати відповідачу акт виконаних робіт, рахунок для оплати.

Відповідно до п. 5.1 договору вартість кожного конкретного перевезення встановлюється за домовленістю між клієнтом та експедитором і обмовляється в заявці.

Пунктом 5.2 договору встановлено, що розмір оплати за експедиторські послуги визначений різницею між сумою, погодженої з клієнтом, і сумою фрахту, узгодженої з виконавцем.

Відповідно до п. 5.5 договору роботи вважаються виконаними, якщо експедитор організував перевезення згідно заявки, сторони не мають одна до одної жодних претензій. Доставка вантажу за місцем призначення підтверджується відміткою в CMR про отримання вантажу.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до кінця 2020 р. ( п. 9.1 договору).

На виконання умов договору сторонами було підписано заявки на міжнародне перевезення вантажу № 926 від 05.10.2017 р., № 1075 від 08.11.2017 р., № 1131 від 20.11.2017 р., № 1209 від 06.12.2017 р., № 1220 від 08.12.2017 р., № 284 від 27.03.2018 р.

На виконання вказаних заявок позивачем було надано відповідачу послуги з міжнародного перевезення вантажу на загальну суму 157500,00 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами здачі-приймання робіт (надання послуг) № OУ-0000843 від 10.10.2017 р., № ОУ-0000867 від 14.11.2017 р., № ОУ-0000931 від 28.11.2017 р., № ОУ-0000975 від 12.12.2017 р., № ОУ-0000999 від 19.12.2017 р. та № ОУ-0000266 від 03.04.2018 р. та міжнародними товарно-транспортними накладними у кількості 6 шт.

На оплату наданих послуг позивачем було виставлено відповідачу рахунки-фактури № 855 від 06.11.2017 р. на суму 24500,00 грн., № 876 від 10.11.2017 р. на суму 18000,00 грн., № 938 від 29.11.2017 р. на суму 33000,00 грн., № 982 від 13.12.2017 р. на суму 24000,00 грн., № 1005 від 20.12.2017 р. на суму 34000,00 грн., № 280 від 05.04.2018 р. на суму 24000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач за надані позивачем послуги за актом здачі-приймання робіт № OУ-0000843 від 10.10.2017 р. розрахувався лише частково у сумі 15200,00 грн., що підтверджується довідкою АТ Приватбанк , виданою ПП Ростимир за період з 05.10.2017 р. по 29.08.2018 р., а за надані позивачем послуги за актами здачі-приймання робіт № ОУ-0000867 від 14.11.2017 р., № ОУ-0000931 від 28.11.2017 р., № ОУ-0000975 від 12.12.2017 р., № ОУ-0000999 від 19.12.2017 р. та № ОУ-0000266 від 03.04.2018 р. не розрахувався взагалі.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що станом на 01.10.2017 р. на рахунку позивача за відповідачем значились переплати у сумі 7500,00 грн.

Відповідач за надані позивачем послуги у строк, встановлений у заявках на міжнародне перевезення вантажу, не розрахувався.

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача за надані позивачем послуги на підставі договору № 15 від 01.02.2016 р. транспортного експедирування станом на час прийняття рішення становить 134800,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з приписами статтей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги у сумі 134800,00 грн. станом на час прийняття рішення не погашена, а розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то позовна вимога про стягнення з відповідача 134800,00 грн. заборгованості підлягає задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 18270,21 грн. пені, нарахованої на заборгованість відповідача за кожною заявкою на міжнародне перевезення вантажу окремо з урахуванням дат виникнення заборгованості за загальний період з 14.10.2017 р. по 04.09.2018 р.

Згідно з п. 5.4 договору за несвоєчасну оплату рахунків клієнт оплачує додатково 0,2 % від суми фрахту за кожен день прострочення платежу.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Однак, наданий позивачем розрахунок пені є невірним.

Як вбачається з розрахунку позивача, позивачем нараховано пеню у сумі 3049,36 грн. за заявкою № 926 від 05.10.2017 р. за період з 14.10.2017 р. по 27.03.2018 р. на суму 22000,00 грн. та за період з 28.03.2018 р. по 14.04.2018 р. на суму 6800,00 грн., однак позивачем не враховано переплату у сумі 7500,00 грн., сума якої частково зарахована позивачем за надані відповідачу послуги на підставі заявки № 926 від 05.10.2017 р.

Відповідно до вірного розрахунку, здійсненого судом, сума пені за заявкою № 926 від 05.10.2017 р. за загальний період з 14.10.2017 р. по 27.03.2018 р., нарахована на заборгованість відповідача у сумі 14500,00 грн. складає 196,64 грн.

Крім того, з розрахунку позивача вбачається, що за заявкою № 1075 від 08.11.2017 р. позивачем нараховано 1805,48 грн. пені за період з 24.11.2017 р. по 24.04.2018 р. на суму заборгованості 13900,00 грн., однак, оскільки відповідачем 28.03.2018 р. було сплачено 15200,00 грн. за заявкою № 926 від 05.10.2017 р., то враховуючи 700 грн. переплати за заявкою № 926 від 05.10.2017 р., сума фрахту, із якої здійснюється розрахунок пені за заявкою № 1075 від 08.11.2017 р. складає 13200,00 грн.

Таким чином, відповідно до вірного розрахунку, здійсненого судом, сума пені за заявкою № 1075 від 08.11.2017 р. за загальний період з 24.11.2017 р. по 24.04.2018 р. на суму заборгованості 13200,00 грн. становить 1714,55 грн.

Також, позивачем здійснено розрахунок пені за заявками № 1131 від 20.11.2017 р. за період з 08.12.2017 р. по 08.05.2018 р. на суму 29500,00 грн., № 1209 від 06.12.2017 р. за період з 22.12.2017 р. по 22.05.2018 р. на суму 19500,00 грн., № 1220 від 08.12.2017 р. за період з 29.12.2017 р. по 29.05.2018 р. на суму 30000,00 грн., № 284 від 27.03.2018 р. за період з 13.04.2018 р. по 04.09.2018 р. на суму 20500,00 грн.

Однак, наданий позивачем розрахунок пені є невірним, оскільки позивачем невірно визначено початок періоду заборгованості за вказаними заявками.

Як вбачається із вказаних заявок, в графі Порядок оплати зазначено протягом 7 банківських днів після надання документів на оплату .

Як вбачається з матеріалів справи, рахунки-фактури на оплату були виставлені позивачем: за заявкою № 1131 від 20.11.2017 р. - рахунок-фактура № 938 від 29.11.2017 р. ; за заявкою № 1209 від 06.12.2017 р. - рахунок-фактура № 982 від 13.12.2017 р. ; за заявкою № 1220 від 08.12.2017 р. - рахунок-фактура № 1005 від 20.12.2017 р. ; за заявкою № 284 від 27.03.2018 р. - рахунок-фактура № 280 від 05.04.2018 р.

Отже, відповідно до вірного розрахунку здійсненого судом, сума пені за заявками № 1131 від 20.11.2017 р. за період з 09.12.2017 р. по 08.05.2018 р. на суму 29500,00 грн., № 1209 від 06.12.2017 р. за період з 23.12.2017 р. по 22.05.2018 р. на суму 19500,00 грн., № 1220 від 08.12.2017 р. за період з 30.12.2017 р. по 29.05.2018 р. на суму 30000,00 грн. та № 284 від 27.03.2018 р. за період з 17.04.2018 р. по 04.09.2018 р. на суму 20500,00 грн. складає 13277,84 грн.

Таким чином, загальна сума пені за заявками № 926 від 05.10.2017 р., № 1075 від 08.11.2017 р., № 1131 від 20.11.2017 р., № 1209 від 06.12.2017 р., № 1220 від 08.12.2017 р., № 284 від 27.03.2018 р. складає 15189,03 грн. та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 3103,63 грн. 3 % річних та 6925,70 грн. інфляційних втрат.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 3103,63 грн. 3 % річних, нарахованих на заборгованість відповідача за кожною заявкою на міжнародне перевезення вантажу окремо з урахуванням дат виникнення заборгованості за загальний період з 14.10.2017 р. по 04.09.2018 р.

Однак, наданий позивачем розрахунок 3 % річних є невірним.

Як вбачається з розрахунку позивача, позивачем нараховано 3 % річних у сумі 455,33 грн. за заявкою № 926 від 05.10.2017 р. за період з 14.10.2017 р. по 27.03.2018 р. на суму 24500,00 грн. та за період з 28.03.2018 р. по 04.09.2018 р. на суму 9300,00 грн., однак позивачем не враховано переплату у сумі 7500,00 грн., сума якої частково зарахована позивачем за надані відповідачу послуги на підставі заявки № 926 від 05.10.2017 р.

Відповідно до вірного розрахунку, здійсненого судом, сума 3 % річних за заявкою № 926 від 05.10.2017 р. за загальний період з 14.10.2017 р. по 27.03.2018 р., нарахована на заборгованість відповідача у сумі 17000,00 грн. та за загальний період з 28.03.2018 р. по 04.09.2018 р., нарахована на заборгованість відповідача у сумі 1800,00 грн. складає 254,37 грн.

Також, позивачем здійснено розрахунок 3 % річних за заявками № 1075 від 08.11.2017 р. за загальний період з 24.11.2017 р. по 04.09.2018 р. на суму заборгованості 18000,00 грн., № 1131 від 20.11.2017 р. за період з 08.12.2017 р. по 04.09.2018 р. на суму 33000,00 грн., № 1209 від 06.12.2017 р. за період з 22.12.2017 р. по 04.09.2018 р. на суму 24000,00 грн., № 1220 від 08.12.2017 р. за період з 29.12.2017 р. по 04.09.2018 р. на суму 34000,00 грн., № 284 від 27.03.2018 р. за період з 13.04.2018 р. по 04.09.2018 р. на суму 24000,00 грн.

Здійснений позивачем розрахунок 3 % річних за заявкою № 1075 від 08.11.2017 р. за загальний період з 24.11.2017 р. по 04.09.2018 р. на суму заборгованості 18000,00 грн. у сумі 421,64 грн. є арифметично вірним, отже підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 421,64 грн. 3 % річних.

Наданий позивачем розрахунок 3 % річних за заявками № 1131 від 20.11.2017 р., № 1209 від 06.12.2017 р., № 1220 від 08.12.2017 р., № 284 від 27.03.2018 р. є невірним, оскільки позивачем невірно визначено початок періоду заборгованості за вказаними заявками.

Як вбачається із вказаних заявок, в графі Порядок оплати зазначено протягом 7 банківських днів після надання документів на оплату .

Як вбачається з матеріалів справи, рахунки-фактури на оплату були виставлені позивачем: за заявкою № 1131 від 20.11.2017 р. - рахунок-фактура № 938 від 29.11.2017 р. ; за заявкою № 1209 від 06.12.2017 р. - рахунок-фактура № 982 від 13.12.2017 р. ; за заявкою № 1220 від 08.12.2017 р. - рахунок-фактура № 1005 від 20.12.2017 р. ; за заявкою № 284 від 27.03.2018 р. - рахунок-фактура № 280 від 05.04.2018 р.

Отже, відповідно до вірного розрахунку, здійсненого судом, сума 3 % річних за заявками № 1131 від 20.11.2017 р. за період з 09.12.2017 р. по 04.09.2018 р. на суму 33000,00 грн., № 1209 від 06.12.2017 р. за період з 23.12.2017 р. по 04.09.2018 р. на суму 24000,00 грн., № 1220 від 08.12.2017 р. за період з 30.12.2017 р. по 04.09.2018 р. на суму 34000,00 грн. та № 284 від 27.03.2018 р. за період з 17.04.2018 р. по 04.09.2018 р. на суму 24000,00 грн. складає 2211,30 грн.

Таким чином, загальна сума 3 % річних за заявками № 926 від 05.10.2017 р., № 1075 від 08.11.2017 р., № 1131 від 20.11.2017 р., № 1209 від 06.12.2017 р., № 1220 від 08.12.2017 р., № 284 від 27.03.2018 р. складає 2887,31 грн. та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 6925,70 грн. інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість відповідача за заявками № 926 від 05.10.2017 р. за період з жовтня 2017 р. по березень 2018 р. на суму заборгованості 24500,00 грн. та за період з квітня 2018 р. по червень 2018 р. на суму 9300,00 грн., № 1075 від 08.11.2017 р. за період з грудня 2017 р. по червень 2018 р. на суму заборгованості 18000,00 грн., № 1131 від 20.11.2017 р. за період з грудня 2017 р. по червень 2018 р. на суму 33000,00 грн., № 1209 від 06.12.2017 р. за період з січня 2018 р. по червень 2018 р. на суму 24000,00 грн., № 1220 від 08.12.2017 р. за період з січня 2018 р. по червень 2018 р. на суму 34000,00 грн., № 284 від 27.03.2018 р. за період з квітня 2018 р. по червень 2018 р. на суму 24000,00 грн.

Однак, наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за заявкою № 926 від 05.10.2017 р. за період з жовтня 2017 р. по березень 2018 р. на суму заборгованості 24500,00 грн. та за період з квітня 2018 р. по червень 2018 р. на суму 9300,00 грн. є невірним, оскільки позивачем не враховано переплату у сумі 7500,00 грн., сума якої частково зарахована позивачем за надані відповідачу послуги на підставі заявки № 926 від 05.10.2017 р.

Відповідно до вірного розрахунку, здійсненого судом, сума інфляційних втрат за заявкою № 926 від 05.10.2017 р. за загальний період з 01.11.2017 р. по 28.02.2018 р., нарахована на заборгованість відповідача у сумі 17000,00 грн. та за загальний період з 01.03.2018 р. по 30.06.2018 р., нарахована на заборгованість відповідача у сумі 1800,00 грн. складає 757,06 грн. та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім того, позивачем здійснено розрахунок інфляційних втрат за заявками № 1075 від 08.11.2017 р. за період з грудня 2017 р. по червень 2018 р. на суму заборгованості 18000,00 грн., № 1131 від 20.11.2017 р. за період з грудня 2017 р. по червень 2018 р. на суму 33000,00 грн., № 1209 від 06.12.2017 р. за період з січня 2018 р. по червень 2018 р. на суму 24000,00 грн., № 1220 від 08.12.2017 р. за період з січня 2018 р. по червень 2018 р. на суму 34000,00 грн., № 284 від 27.03.2018 р. за період з квітня 2018 р. по червень 2018 р. на суму 24000,00 грн.

Відповідно до абзаців 2, 3 п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Проте, позивачем розраховано інфляційні втрати за заявками № 1131 від 20.11.2017 р. та № 284 від 27.03.2018 р. за періоди, в яких заборгованість існувала менше місяця.

Відповідно до вірного розрахунку здійсненого судом, сума інфляційних втрат за заявками № 1075 від 08.11.2017 р. за період з 01.12.2018 р. по 30.06.2018 р. на суму заборгованості 18000,00 грн., № 1131 від 20.11.2017 р. за період з 01.01.2018 р. по 30.06.2018 р. на суму заборгованості 33000,00 грн., № 1209 від 06.12.2017 р. за період з 01.01.2018 р. по 30.06.2018 р. на суму 24000,00 грн., № 1220 від 08.12.2017 р. за період з 01.01.2018 р. по 30.06.2018 р. на суму 34000,00 грн. та № 284 від 27.03.2018 р. за період з 01.05.2018 р. по 30.06.2018 р. складає 3129,26 грн.

Таким чином, загальна сума інфляційних втрат за заявками № 926 від 05.10.2017 р., № 1075 від 08.11.2017 р., № 1131 від 20.11.2017 р., № 1209 від 06.12.2017 р., № 1220 від 08.12.2017 р., № 284 від 27.03.2018 р. складає 3886,32 грн. та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 11800,00 грн. витрат на правову допомогу.

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, повязані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, повязану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у звязку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження судових витрат позивачем надано ордер серії АА № 118240 від 18.09.2018 р. про надання правової допомоги, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЖТ № 000861, виданого ОСОБА_2, додаток № 2 від 07.08.2018 р. до договору про надання правової допомоги № 20180807 від 07.08.2018 р., акти приймання-передачі наданих послуг № 1 від 01.11.2018 р. та № 2 від 13.12.2018 р, рахунки-фактури на оплату наданих послуг № 20180807 від 07.08.2018 р. на суму 10000,00 грн. та № 20181212 від 12.12.2018 р. на суму 1800,00 грн., платіжні доручення № 8144 від 10.08.2018 р. на суму 10000,00 грн. та № 8906 від 12.12.2018 р. на суму 1800,00 грн.

Отже, враховуючи часткове задоволення позову, понесені позивачем судові витрати на професійну правничу допомогу, яка надана адвокатом ОСОБА_2, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються судом на обидві сторони пропорційно задоволеним вимогам, а саме з товариства з обмеженою відповідальністю Інтер-ГТВ підлягає стягненню 11341,54 грн.

Судовий збір відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України покладається судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Інтер-ГТВ (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Леваневського, буд. 85, код. 31781365) на користь приватного підприємства Ростимир (03191, АДРЕСА_1, код 36556790) 134800,00 грн. (сто тридцять чотири тисячі вісімсот грн. 00 коп.) заборгованості, 3886,32 грн. (три тисячі вісімсот вісімдесят шість грн. 32 коп.) інфляційних втрат, 2887,31 грн. (дві тисячі вісімсот вісімдесят сім грн. 31 коп.) 3 % річних, 15189,03 грн . (п'ятнадцять тисяч сто вісімдесят дев'ять грн. 03 коп.) пені, 11341,54 грн. (одинадцять тисяч триста сорок одну грн. 54 коп.) витрат на правничу допомогу та 2351,44 грн. (дві тисячі триста п'ятдесят одну грн. 44 коп.) судового збору.

2. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України .

У той же час згідно пункту 17.5 Перехідних Положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено 27.12.2018 р.

Суддя О.О. Рябцева