Рішення

від 17.12.2018 по справі 912/2695/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В'ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2018 рокуСправа № 912/2695/18 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Тимошевської В.В. за участю секретаря судового засіданні ОСОБА_1 розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/2695/18

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпорт транс сервіс", 43010, м. Луцьк, вул. Кременецька, 38

до відповідача: Голландсько-британського підприємства з іноземними інвестиціями Товариства з обмеженою відповідальністю "БРП", 25026, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Севастопольська, 9

про повернення майна, стягнення 15 511,81 грн

Представники:

від позивача - ОСОБА_2, довіреність № б/н від 15.01.18, в режимі відеоконференції;

від відповідача - участі не брали.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Імпорт транс сервіс" звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою № 09/10-10 від 09.10.2018, яка містить вимоги до Голландсько-британського підприємства з іноземними інвестиціями Товариства з обмеженою відповідальністю "БРП" наступного змісту:

- повернути дизельне пальне масою 5 165,00 кг зі зберігання нафтобази Голандсько-британського підприємства з іноземними інвестиціями Товариства з обмеженою відповідальністю "БРП";

- стягнути з Голландсько-британського підприємства з іноземними інвестиціями Товариства з обмеженою відповідальністю "БРП" суму штрафу в розмірі 15 511,81 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на неналежне виконання відповідачем умов Договору про надання послуг по прийманню, зберіганню та відпуску нафтопродуктів від 04.01.2016 № 0401 в частині не повернення нафтопродуктів зі зберігання.

Ухвалою від 17.10.2018 господарський суд залишив позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпорт транс сервіс" без руху, встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, допущеним останнім при її поданні.

25.10.2018 на адресу суду, з дотриманням строку, встановленим ухвалою від 17.10.2018, надійшов лист Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпорт транс сервіс" від 22.10.2018 № 22/10-1 про усунення недоліків позовної заяви, відповідно до змісту якої позивачем усунено недоліки позовної заяви, а саме надано докази сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.

Ухвалою господарського суду від 26.10.2018 подану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 912/2695/18; ухвалено розглядати справу № 912/2695/18 за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 19.11.2018.

19.11.2018 господарський суд розпочав підготовче засідання.

Господарський суд ухвалою від 19.11.2018 закрив підготовче провадження у справі №912/2695/18. Справу № 912/2695/18 призначив до судового розгляду по суті на 17.12.2018.

17.12.2018 суд розпочав розгляд справи по суті.

В судовому засіданні 17.12.2018 представник позивача, який приймав участь у справі в режимі відеоконференції, підтримав заявлений позов в повному обсязі.

Представник відповідача участі в судовому засіданні 17.12.2018 не брав, відзив у встановлений судом строк не подав, про наявність поважних причин неподання відзиву суд не повідомив.

Господарський суд вважає відповідача таким, що належним чином повідомлений про дату час та місце судового засідання з огляду на таке.

Ухвалу про відкриття провадження у даній справі від 26.10.2018 було направлено на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві, яка також є офіційною адресою його місцезнаходження згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (а.с. 61-62).

Окрім того, в матеріалах справи міститься телефонограма, зі змісту якої вбачається, що за наявними засобами зв'язку зв'язатись з відповідачем не вдалось (а.с. 63).

Враховуючи вищезазначене, господарський суд вчинив всі необхідні дії для повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення засідання суду.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З огляду на викладене, враховуючи вжиття судом всіх можливих заходів для належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, а також те, що явка сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась та є правом, а не обов'язком учасників справи, господарський суд вважає за можливе розглянути справу №912/2695/18 в судовому засіданні 17.12.2018 за відсутності представника відповідача.

На підставі ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з неподанням відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, спір вирішено за наявними в справі матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши усі обставини справи, оцінивши подані докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

04.01.2016між Товариством з обмеженою відповідальністю "Імпорт Транс Сервіс" (ОСОБА_3) та Голландсько-британським підприємством з іноземними інвестиціями Товариством з обмеженою відповідальністю "БРП" (далі - Виконавець) укладено договір про надання послуг по прийманню, зберіганню та відпуску нафтопродуктів №0401 (далі - Договір) (а.с. 9-18).

Відповідно до п. 1.1 Договору, Виконавець надає ОСОБА_3 за обумовлену плату комплекс послуг з приймання, зберігання та відпуску нафтопродуктів (дизельного пального), належних ОСОБА_3 (далі - Товар), на складі ПММ за адресою: 25014, м. Кіровоград, проспект Промисловий, 9 А (далі - складські комплекси).

Зберігання Товару ОСОБА_3 здійснюється в окремо розташованих ємностях, що належать Виконавцю. Сторони погодили, що для виконання даного Договору Виконавець резервує необхідну кількість ємностей, загальним об'ємом 300 м куб. (п. 1.2. Договору).

Згідно із п. 1.3 Договору, Товар, що передається на зберігання, не переходить у власність до Виконавця і повертається ОСОБА_3 на першу письмову вимогу.

Як зазначено в п. 1.5 Договору, Асортимент та кількість Товару, що передається на зберігання, погоджується Сторонами в ОСОБА_3 приймання-передачі на кожну окрему товарну партію.

Відповідно до п. 2.8. Договору, протягом 10 днів після закінчення звітного місяця, Виконавець передає ОСОБА_3 звірки руху Товарів по нафтобазі, де вказується:

- залишок Товару на початок звітного періоду;

- кількість Товару, який прийнято на зберігання;

- кількість відвантаженого зі зберігання Товару;

- залишок Товару на кінець звітного періоду.

Акт також включає в себе і інформацію про кількість списаних нафтопродуктів у межах норм природного убутку.

Термін дії Даного Договору встановлюється з моменту його підписання до 31.12.2016. Зобов'язання сторін, що виникли у зв'язку з цим Договором, підлягають виконанню незалежно від строку його дії (п. 8.5. Договору).

Додатковою угодою № 3 від 31.01.2016 внесено зміни до п. 8.5. Договору та сторонами погоджено, що термін дії цього Договору встановлюється до 31 грудня 2017 (а.с. 19).

Договір та Додаткова угода №3 до нього підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками підприємств.

Як вказує позивач, враховуючи закінчення дії Договору, Заявник забирав Товар протягом січня - лютого 2018 зі зберігання, що підтверджується Актами приймання-передачі нафтопродуктів зі зберігання (а.с. 21-30, 34) та звітами про рух нафтопродуктів за період з 01.01.2018 по 31.01.2018 (а.с 20) та за період з 01.02.2018 по 28.02.2018 (а.с.32).

Згідно акту звірки руху товарів по нафтобазі від 31.01.2018 станом на кінець лютого залишок дизельного пального становив 10265,00 кг (а.с.33).

Згідно товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів від 16.03.2018, яка підписана обома сторонами, засвідчено факт вивезення 5 103,00 кг дизельного пального.

Таким чином, невивезений залишок дизельного пального становить 5 162,00 кг (10 265,00 кг (залишок на кінець лютого 2018) - 5 103,00 кг (вивезене пальне 16.03.2018)).

Отже, відповідачем не повернено майно позивачу в кількості 5 162,00 кг дизельного пального.

Із пункту 1.3. Договору вбачається, що Товар, що передається на зберігання, не переходить у власність до Виконавця і повертається ОСОБА_3 на першу письмову вимогу.

23.08.2018 позивач звернувся до відповідача з вимогою № 23/08-1, в якій просив протягом 7 (семи) календарних днів з дня отримання даної вимоги повернути зі зберігання 5162,00 кг дизельного пального, що залишились на зберіганні нафтобази, розташованої за адресою: 25014, м. Кропивницький, просп. Промисловий, 9А (а.с. 36).

Однак, вказана вимога була залишена без відповіді та задоволення.

На момент розгляду справи доказів повернення майна позивачу відповідачем не надано.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 936 Цивільного кодексу України встановлює, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до статті 938 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Згідно з ч. 1 ст. 949 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

За приписами ст. 953 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з вимогою про повернення 5 162,00 кг нафтопродуктів, проте, станом на момент розгляду спору у відповідача перебуває неповернутий залишок пального у кількості 5 162,00 кг.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами пункту 2.12. Договору Виконавець зобов'язаний повернути весь Товар або його частину на вимогу ОСОБА_3, навіть якщо строк дії Договору не закінчився.

Таким чином, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та приписів п. 2.12 Договору, строк виконання зобов'язання про повернення Товару станом на момент вирішення спору настав.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою та сьомою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Приймаючи до уваги зазначене та враховуючи, що відповідачем не надано суду жодних доказів належного виконання зобов'язання щодо повернення зі зберігання товару у кількості 5 162,00 кг, не спростовано заявлених позовних вимог в цій частині та не надано доказів відсутності у останнього обов'язку повернути прийнятий на зберігання товар, суд приходить до висновку, що факт неповернення відповідачем залишку дизельного палива належним чином доведений, документально підтверджений та строк повернення, у відповідності до умов договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині є обґрунтованими.

Разом з цим, згідно прохальної частини позову позивач просить повернути 5 165,00 кг Товару, однак оскільки судом встановлено, що залишок неповернутого Товару становить 5 162,00 кг, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню та поверненню підлягає Товар масою 5 162,00 кг.

Що стосується вимог про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 15 511,81 грн та за неналежне виконання зобов'язань за Договором, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі статтею 230, пунктом 4 статті 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

З наведених норм вбачається, що сторони договору, за відсутності встановлених спеціальними законами обмежень, не позбавлені права передбачити у договорі господарську санкцію, що стягується за прострочення негрошового зобов'язання у відсотках до суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення, та звернутися з вимогою про її стягнення у зв'язку з простроченням зобов'язання.

Судом встановлено, що згідно з п. 7.6. Договору за необґрунтовану відмову від видачі (повернення) Товару зі зберігання Виконавець зобов'язується сплатити на користь ОСОБА_3 штраф у розмірі 10% від початкової оціночної вартості майна, яке знаходиться на зберіганні на момент пред'явлення вимоги замовника про видачу (повернення) Товару.

Відповідно до п. 1.5. Договору, сторони оцінюють Товар в гривнях України. Вартість майна оцінюється виходячи з рівня середньої дрібно-гуртової ціни на нафтопродукти у відповідному регіоні, відповідно до даних інформаційного бюлетеня моніторингу цін на ринку України та Європи Консалтингової групи А 95.

Згідно інформації за № 3433 від 21.08.2018, наданої ТОВ Консалтингова група А 95, середня дрібно-гуртова ціна на ДП (у співвідношенні гривня/літр та гривня/тона з ПДВ на умовах передплати, без урахування транспортування) у Кіровоградському регіоні станом на 21.08.2018, тобто на момент пред'явлення вимоги про повернення Товару, становить 30 050,00 грн за тонну ДП (а.с. 45).

Таким чином, ціна 5 162,00 кг ДП становить 155 118,10 грн.

Перевіривши розрахунок позивача (а.с. 5 на звороті), суд встановив, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню штраф у розмірі 10 % від початкової оціночної вартості майна, що становить 15 511,81 грн.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).

Відповідачем відзиву на позовну заяву, контррозрахунку суми позовних вимог та будь-яких заперечень по суті позовних вимог не надано, доводів позивача у встановленому законом порядку не спростовано.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпорт транс сервіс" про зобов'язання повернути Товар масою 5 162,00 кг та стягнення 15 511,81 грн штрафу.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Зобов'язати Голландсько-британське підприємство з іноземними інвестиціями Товариства з обмеженою відповідальністю "БРП" (25026, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Севастопольська, 9, ідентифікаційний код 24714916) повернути зі зберігання Товариству з обмеженою відповідальністю "Імпорт транс сервіс" (43010, м. Луцьк, вул. Кременецька, 38, ідентифікаційний код 39608851) дизельне пальне масою 5 162,00 кг.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Голландсько-британського підприємства з іноземними інвестиціями Товариства з обмеженою відповідальністю "БРП" (25026, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Севастопольська, 9, ідентифікаційний код 24714916) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпорт транс сервіс" (43010, м. Луцьк, вул. Кременецька, 38, ідентифікаційний код 39608851) 15 511,81 грн штрафу, а також 3 524,000 грн витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Належним чином засвідчені копії рішення направити Товариству з обмеженою відповідальністю "ІМПОРТ ТРАНС СЕРВІС" за адресою: 43010, м. Луцьк, вул. Кременецька, 38 та Голландсько-британському підприємству з іноземними інвестиціями Товариству з обмеженою відповідальністю "БРП" за адресою: 25026, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Севастопольська, 9.

Повне рішення складено 27.12.2018.

Суддя В.В.Тимошевська