Рішення

від 20.12.2018 по справі 914/845/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.2018 Справа №914/845/18

За позовом: Приватного підприємства «Наттекс» , с.Волиця-Гніздичівська, Жидачівський район, Львівська область, Україна

до відповідача: Фірми « Nattex Germany e.K.» , Баварія, Федеративна Республіка Німеччина

про: стягнення заборгованості за договором про виконання робіт №5 від 11.12.2017 в розмірі 24 003,68 грн

Суддя Ділай У.І.

Секретар Куць М.Я.

За участі представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 - представник (Довіреність №б/н від 27.08.17р.)

Від відповідача: не зявився

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Приватного підприємства «Наттекс» до відповідача: Фірми « Nattex Germany e.K.» про стягнення заборгованості за договором про виконання робіт №5 від 11.12.2017р. в розмірі 24 003,68 грн.

Ухвалою суду від 15.05.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 05.06.2018.

Представник позивача в судовому засіданні 05.06.2018 підтримав позовні вимоги та подав довідку про заборгованість відповідача в розмірі 743,52 євро.

Ухвалою суду від 05.06.2018 зупинено провадження у справі №914/845/18 до виконання судового доручення про вручення судових документів Company « Nattex Germany e.K.» чи повідомлення про неможливість такого виконання. Розгляд справи в підготовчому засіданні призначено на 06.12.2018 .

26.10.2018 до суду надійшло підтвердження про вручення документів відповідачу.

06.12.2018 ухвалою суду поновлено провадження у справі №914/845/18 .

Представник позивача в судовому засіданні 06.12.2018 надав суду усні пояснення, просив позовні вимоги задоволити.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, вимог ухвали суду не виконав, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується документами про вручення , які повернулися з центрального органу з Німеччини вх. 40773/18 від 26.10.2018р .

Ухвалою від 06.12.2018 підготовче провадження закрито. Призначено справу до судового розгляду по суті на 20.12.2018.

Представник позивача в судовому засіданні 20.12.2018 підтримав позовні вимоги з підстав наведених у позовній заяві та з посиланням на матеріали справи.

Відповідач в судове засідання 20.12.2018 явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки та невиконання вимог ухвал суду не повідомив.

Господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

У зв'язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ч. 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.

В процесі розгляду матеріалів справи суд -

встановив:

11 грудня 2017 року між позивачем та відповідачем укладено Контракт №5 про виконання робіт, відповідно до п. 1.1. якого предметом даного контракту є діяльність позивача по монтажу кабеля в надані відповідачем матраци.

У п. 3.1, 3.2 контракту сторони узгодили, що замовник зобов'язується оплатити виконавцю встановлену ціну за одиницю виробу згідно калькуляції. Загальна сума контракту 743,52євро.

Відповідно до п.п. 2.2., 2.3. Контракту, поставка готової продукції здійснюється партіями автомобільним транспортом на умовах ЕХW с. Волиця-Гніздичівська. При поставках сторони керуються правилами INCOTERMS-2010.

Як зазначив позивач, 25 січня 2018 року в селі Волиця-Гніздичівська (Україна, Львівська область, Жидачівський район) передано готову продукцію (матраци), що підтверджується актом від 25.01.2018 прийому-передачі готової продукції.

За твердженням ПП «Наттекс» , позивач виконав взяті зобов'язання за контрактом, долучивши до матеріалів справи копію акту № 2 надання послуг від 25.01.2018 на загальну суму 743,52 євро (оригінал оглянуто судом) .

25 січня 2018 року позивач відвантажив товар відповідачу.

У п. 6.1. Контракту встановлено, що замовник зобов'язується оплатити вартість виконаних робіт протягом 30 банківських днів з дати її відвантаження.

Як зазначено в позовній заяві, оплату в повному обсязі за отримані послуги відповідач не здійснив. В результаті утворилась заборгованість в розмірі 743,52 євро, що за офіційним курсом НБУ гривні щодо євро станом на 16.04.2018 (100 Євро - 3217,8050 грн) становить 23925,02 грн.

Спір виник внаслідок того, що відповідач не виконав договірних зобов'язань щодо своєчасної сплати вартості поставленого товару. Відтак, ПП «Наттекс» звернулося до господарського суду Львівської області із позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 23925,02 грн .

Крім того, керуючись положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивач нарахував 78,66грн 3% річних.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.76 Закону України «Про міжнародне приватне право» , суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону. Окрім цього, у ч.1 ст.5 вказаного Закону встановлено, що у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.

Так, у п. 12.2 контракту встановлено, що у разі неможливості вирішення спорів шляхом переговорів, вони вирішуються при арбітражному суді Торгово-Промислової палати України.

Відтак, вказаний спір підсудний господарському суду Львівської області.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали Контракт №5 про виконання робіт від 11.12.2017, у зв'язку із чим набули взаємних прав і обов'язків.

За договором про надання послуг, відповідно до вимог ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Позивач, відповідно до п.5.1 . договору, зобов'язувався завершити необхідні роботи за 90 днів з дати поставки товару і передати їх замовнику, а відповідач, згідно з п.6.1 договору, - зобов'язався оплатити вартість виконаних робіт протягом 30 банківських днів з дати її відвантаження .

Позивач свої зобов'язання щодо надання послуг на загальну суму 743,52 євро виконав повністю, що підтверджується копією акту № 2 надання послуг від 25.01.2018 (оригінали оглянуто судом).

Відповідач про дійсність отриманих послуг та проти наявності заборгованості не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Відповідач самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання відповідачем не подано.

Отже, відповідач своїх зобов'язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в судовому засіданні позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати наданих послуг у розмірі 743,52 євро, що за офіційним курсом НБУ гривні щодо євро станом на 16.04.2018 (100 Євро - 3217,8050 грн) становить 23925,02 грн.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок, підстави та правильність нарахування суми 3% річних, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, судом встановлено, що позивач правомірно просить стягнути з відповідача 78,66грн 3% річних.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судовий збір покладається на останнього.

Керуючись статтями 4, 7 ,13, 14, 73, 74, 76-79, 91, 96, 120, 123, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задоволити.

2.Стягнути з Company « Nattex Germany e.K.» (Auracher Weg 5A, Weinberg (Aurach), Freistaat Bayern, 91589, Aurach, Bundesrespublik Deutschland) на користь Приватного підприємства «Наттекс» (81741, Україна, Львівська область, Жидачівський район, с. Волиця-Гніздичівська, вул. Польова, 9, ідентифікаційний код 36738293) 743,52 євро, що за офіційним курсом НБУ гривні щодо євро станом на 16.04.2018 (100 Євро - 3217,8050 грн) становить 23925,02 грн основного боргу, 78,66грн 3% річних та 1762,00грн. судового збору.

3.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили в порядку ст. 327 ГПК України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України. Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повний текст складено 29.12.2018.

Суддя Ділай У.І.