ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
======================================================================
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 грудня 2018 року Справа № 915/864/18
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi ОСОБА_1,
за участю:
секретаря судового засідання Долгової А.О.,
представника позивача: ОСОБА_2 - дов.від 02.10.2018;
представника відповідача: ОСОБА_3 - дов.№691/02.02.01-22/02.06/14/18 від 11.04.2018,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом : Товариства з додатковою відповідальністю Реклама
(54034, АДРЕСА_1; ідент.код 01041952),
до відповідача: Миколаївської міської ради
(54001, м.Миколаїв, вул.Адміральська, буд.20; ідент.код 26565573),
про : розірвання договору оренди землі, -
в с т а н о в и в:
09.08.2018 Товариство з додатковою відповідальністю «Реклама» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Миколаївської міської ради, в якій просить суд розірвати договір оренди землі №74482 від 18.02.2010, укладений між Миколаївською міською радою та Закритим акціонерним товариством «Реклама» , правонаступником якого є позивач.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає наступне.
18.02.2010 між Миколаївською міською радою та Закритим акціонерним товариством Реклама , правонаступником якого є ТДВ Реклама , укладено договір оренди №7482 земельної ділянки по вул.Круговій, 44 у м.Миколаєві, згідно якого позивач прийняв в оренду із співвласниками строком на 15 років земельну ділянку загальною площею 2508 кв.м для обслуговування нежитлових приміщень, у яких ідеальна частка орендаря визначена у розмірі 960/1000, або 2408 кв.м, без права передачі її в суборенду.
Позивач зазначає, що наведена у вказаному договорі площа земельної ділянки, яка передана у оренду позивачеві, з самого початку не відповідає дійсності в силу того, що згідно зі свідоцтвом від 24.05.2001 власником нежитлових приміщень картонажного цеху площею 273 кв.м, які складають 85/1000 частки усього нежитлового об'єкту по вул.Круговій, 44, що належали раніше ЗАТ Реклама , став ОСОБА_4.
До того ж, згідно з договором купівлі-продажу часток нежитлового об'єкту від 18.11.2006 власниками 40/1000 часток нежитлового об'єкта по вул.Круговій, 44, що належали на праві власності ЗАТ Реклама , стали в рівних частках ОСОБА_5 та ОСОБА_6.
За договорами купівлі-продажу від 20.04.2001, від 19.09.2002 та від 26.01.2007 власником нежитлових приміщень, які складають 115/1000 часток нежитлового об'єкта по вул.Круговій, 44, що належали на праві власності ЗАТ Реклама , стала ОСОБА_7.
На підставі рішення виконкому Миколаївської міської ради від 20.08.2008 №1675 на 760/1000 часток нежитлового об'єкта по вул.Круговій, 44, що залишились у власності ЗАТ Реклама , було видане свідоцтво про право власності, замінене у зв'язку з перетворенням ЗАТ Реклама на ТДВ Реклама .
Позивач стверджує, що вже на день укладення договору оренди від 18.02.2010 ідеальна частка позивача у нежитлових приміщеннях по вул.Круговій, 44 складала не 960/1000, а 760/1000.
Після укладення вказаного договору позивач уклав наступні договори, якими продав частки належного йому об'єкта нерухомості за вищевказаною адресою:
- договір від 30.01.2014 з ОСОБА_8 - 10/100 часток;
- договір від 30.01.2014 з ОСОБА_9 - 22/100 частки;
- договір від 19.05.2015 з ОСОБА_10 - 7/100 часток;
- договір від 24.05.2016 з ОСОБА_11 - 29/100 часток.
Таким чином, загальна ідеальна частка позивача у нежитлових приміщеннях за вищевказаною адресою зменшилася з 760/1000 до 80/1000.
У зв'язку з викладеним та з метою врегулювання питання оплати орендної плати за користування усією земельною ділянкою по вул.Круговій, 44 у м.Миколаєві і недопущення виникнення та збільшення заборгованості по оплаті за землю позивач 13.06.2018 звернувся до Миколаївського міського голови через канцелярію виконкому Миколаївської міської ради та 15.06.2018 через центр надання адміністративних послуг з пропозицією про розірвання за згодою сторін зазначеного договору оренди та укладення з усіма власниками приміщень за вказаною адресою нових договорів оренди землі пропорційно їх часткам у праві власності на об'єкт нерухомості.
Однак на момент звернення до суду відповіді від Миколаївської міської ради позивач не отримав, у зв'язку з чим, позивач, посилаючись на вищевикладені обставини та положення ст.120 ЗК України, ч.2 ст.651 ЦК України, ч.1 ст.32 Закону України Про оренду землі та п.п.9.4, 12.3, 12.4 спірного договору оренди землі, просить суд розірвати договір оренди землі №74482 від 18.02.2010, укладений між відповідачем та ЗАТ «Реклама» .
Відповідач, у відзиві на позов (а.с.96-98) просить суд відмовити в задоволенні позову ТДВ Реклама до Миколаївської міської ради про розірвання договору оренди землі від 18.02.2010 №7482, посилаючись на положення ч.3 ст.334, ч.1 ст.377 ЦК України, ч.1 ст.220 ЗК України, ч.3 ст.7, ч.1 ст.31, ч.1 ст.32 Закону України Про оренду землі , п.12.3 спірного договору оренди землі. Зокрема, відповідач вважає, що стаття 32 Закону України Про оренду землі не передбачає припинення договору оренди землі шляхом його розірвання у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці, а наявність підстав для розірвання договору оренди землі, перелік яких наведений у статті 32 Закону України Про оренду землі , а також у п.12.3 самого договору оренди землі, позивачем не доведена.
Крім того, посилаючись на положення ст.79-1 ЗК України, ч.ч.1, 2 ст.55 Закону України Про землеустрій , відповідач зазначає, що рішенням Миколаївської міської ради від 08.12.2016 №11/22 позивачу було надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну ділянку площею 2508 кв.м, з метою встановлення ТДВ Реклама нового розміру ідеальної частки земельної ділянки по вул.Круговій, 44. Станом на момент подачі заперечень до суду технічна документація до Миколаївської міської ради не надходила.
До того ж, відповідач вважає, що відповідно до п.9.4 договору оренди землі, у разі відчуження часток будівель та споруд, розташованих на земельній ділянці, наданій в оренду, орендар (позивач) зобов'язаний повідомити про це міську раду у 10-денний термін із дня відчуження. Орендар сумісно з власником придбаного майна можуть звернутися до міської ради з клопотанням про внесення змін до договору оренди землі щодо зменшення площі земельної ділянки та переоформлення документів на право користування земельною ділянкою, що зайнята проданою часткою будівель та споруд, на нового власника майна. При цьому, зміни до договору оренди землі будуть внесені після прийняття рішення міської ради про зменшення площі земельної ділянки та надання новому власнику майна у користування земельної ділянки, що зайнята проданою часткою будівель та споруд. Позивачем не надано суду доказів повідомлення нових власників про необхідність переоформлення на себе правових документів на землю та направлення такого повідомлення на адресу відповідача.
Відповідач зазначає, що позивачем до теперішнього часу не подано на затвердження Миколаївської міської ради технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, тому порушення позивачем питання зменшення розміру орендованої частки земельної ділянки є передчасним.
Крім того, відповідач звертає увагу суду на те, що по вул.Круговій, 44 в м.Миколаєві у ТДВ Реклама залишилось нерухоме майно, що також вказує на безпідставність вимоги позивача щодо розірвання договору оренди.
Ухвалою суду від 14.08.2018 даний позов залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 03.09.2018 у даній справі відкрито провадження. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження.
У підготовчих засіданнях 03.10.2018 та 25.10.2018 у відповідності до ст.ст.183, 202 ГПК України (в редакції Закону №2147-VIII від 03.10.2017) судом оголошувались перерви.
25.10.2018 суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів.
Ухвалою суду від 20.11.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
У судовому засіданні 05.12.2018 у відповідності до ст.202 ГПК України (в редакції Закону №2147-VIII від 03.10.2017) судом оголошувалась перерва.
Під час розгляду справи, представник позивача підтримав доводи, викладені у позові та відповіді на відзив.
Представник відповідача, під час розгляду справи, підтримував доводи, викладенні у відзиві на позовну заяву та письмових запереченнях.
У судовому засіданні 18.12.2018 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників учасників справи, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів у їх сукупності, а також приймаючи до уваги, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступні обставини.
18.02.2010 між Миколаївською міською радою (орендодавець) та Закритим акціонерним товариством Реклама (орендар), правонаступником якого є позивач - Товариство з додатковою відповідальністю Реклама , укладено договір оренди землі №7482 (а.с.69-70) (далі - Договір), за умовами якого Миколаївська міська рада на підставі рішення від 12.11.2009 за №40/27 передає, а ЗАТ Реклама приймає в оренду із співвласниками земельну ділянку для обслуговування нежитлових приміщень по вул.Круговій, 44 /Ленінський район/ (п.1.1 договору); в оренду ЗАТ Реклама із співвласниками передається земельна ділянка загальною площею 2508 кв.м, у тому числі 1332 кв.м під капітальною забудовою, 20 кв.м під спорудами, 1156 кв.м під проходами, проїздами та площадками, з визначенням ідеальної частки ЗАТ Реклама 960/1000 від земельної ділянки загальною площею 2508 кв.м, що складає 2408 кв.м без права передачі її в суборенду (п.2.1 договору). На земельній ділянці знаходяться нежитлові приміщення, які належать ЗАТ Реклама із співвласниками (п.2.2 договору). Договір зареєстровано у Миколаївській регіональній філії ДП Центр ДЗК , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 06.04.2010 за №041049900059.
Пунктами 6.1, 6.2 Договору передбачено, що передача земельної ділянки в оренду здійснюється без розроблення проекту її відведення за актом приймання - передачі об'єкта оренди в день державної реєстрації цього договору. Право на оренду земельної ділянки виникає після державної реєстрації цього Договору.
На виконання умов договору відповідач передав, а позивач прийняв в оренду земельну ділянку по вул.Круговій, 44 для обслуговування нежитлових приміщень, що підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки від 06.04.2010 (а.с.71).
Відповідно до п.п.л) п.9.4 Договору, у разі відчуження часток будівель та споруд, розташованих на земельній ділянці, наданій в оренду, орендар зобов'язаний повідомити про це міську раду у 10-денний термін із дня відчуження. Орендар сумісно з власником придбаного майна можуть звернутися до міської ради з клопотанням про внесення змін до Договору оренди землі щодо зменшення площі земельної ділянки та переоформлення документів на право користування земельною ділянкою, що зайнята проданою часткою будівель та споруд, на нового власника майна. При цьому, зміни до договору оренди землі будуть внесені після прийняття рішення міської ради про зменшення площі земельної ділянки та надання новому власнику майна у користування земельної ділянки, що зайнята проданою часткою будівель та споруд.
Як вбачається з матеріалів справи, протягом 2014-2016 років позивач здійснив відчуження частини нежитлових приміщень та нежитлових будівель, що знаходяться за адресою: м.Миколаїв, вул.Кругова, буд.44, а саме:
- 30.01.2014 позивач продав ОСОБА_8 10/100 часток нежитлових приміщень та нежитлових будівель, що знаходяться за адресою: м.Миколаїв, вул.Кругова, буд.44, по договору купівлі-продажу, посвідченому приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_12, зареєстрованого в реєстрі за №41 (а.с.78, 79).
- 30.01.2014 позивач продав ОСОБА_9 22/100 часток нежитлових приміщень та нежитлових будівель, що знаходяться за адресою: м.Миколаїв, вул.Кругова, буд.44, по договору купівлі-продажу, посвідченому приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_12, зареєстрованого в реєстрі за №39 (а.с.81-83).
- 19.05.2015 позивач продав ОСОБА_10 7/100 часток нежитлових приміщень та нежитлових будівель, що розташовані за адресою: м.Миколаїв, вул.Кругова, буд.44, по договору купівлі-продажу, посвідченому приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_13, зареєстрованого в реєстрі за №1286 (а.с.84, 85).
- 24.05.2016 позивач продав ОСОБА_11 29/100 часток нежитлових приміщень та нежитлових будівель, що розташовані за адресою: м.Миколаїв, вул.Кругова, буд.44, по договору купівлі-продажу, посвідченому приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_13, зареєстрованого в реєстрі за №905 (а.с.86, 87).
З метою врегулювання питання оплати орендної плати за користування усією земельною ділянкою по вул.Круговій, 44 у м.Миколаєві позивач листом №1206/18 від 12.06.2018 (а.с.88) звернувся до Миколаївського міського голови та 15.06.2018 через центр надання адміністративних послуг (а.с.89) до Миколаївської міської ради з пропозицією про розірвання за згодою сторін спірного договору оренди та укладення з усіма власниками приміщень за вказаною адресою нових договорів оренди землі пропорційно їх часткам у праві власності на об'єкт нерухомості.
Позивач зазначає, що на момент звернення до суду ніякої відповіді від Миколаївської міської ради він не отримав.
Вказані обставини стали підставою звернення позивача до суду.
На підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам сторін, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що за договорами купівлі-продажу позивач продав частину нежилих приміщень, розташованих на орендованій у відповідача земельній ділянці, що підтверджується позивачем та не заперечується відповідачем. Частина нежитлових приміщень, розміщених на орендованій земельній ділянці, залишилась у власності позивача, що підтверджується позивачем та не заперечено відповідачем.
Відповідно до ч.3 ст.334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Частиною 1 ст.377 ЦК України визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Згідно ч.1 ст.120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
За положенням ч.3 ст.7 Закону України "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.
Аналіз положень наведених норм дає підстави для висновку про те, що у разі переходу права власності на майно, що знаходиться на орендованій земельній ділянці, до нового власника з моменту набуття права власності на це майно переходить право оренди земельної ділянки, на якій вказане майно розміщене у тому самому обсязі та умовах, які були у попереднього власника. Отже з моменту набуття права власності на нерухоме майно особа, яка стала новим власником такого майна, одночасно набуває права оренди земельної ділянки, на якій розміщене це майно у зв'язку з припиненням права власності на нього та, відповідно, припиненням права користування попереднього власника земельною ділянкою, на якій це майно розміщене, згідно з ч.2 ст.120 ЗК України.
Тобто особа, яка набула права власності на це майно фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника. При цьому договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно, отже договір не підлягає розірванню.
Наведене також узгоджується з правовою позицією постанови Верховного Суду України від 08.06.2013 у справі №21-804а16, згідно з якою у частинах першій та другій статті 120 Земельного кодексу України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. За статтями 125 і 126 цього Кодексу право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка оформляється відповідно до Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Аналогічним чином перехід права власності на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, унормовують положення статті 377 Цивільного кодексу України. За частиною третьою статті 7 Закону України від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда. Аналіз зазначених норм права дає можливість визначити, хто саме є платником земельного податку, що є об'єктом оподаткування, з якого моменту виникає (набувається, переходить) обов'язок сплати цього податку, подію (явище), з якою припиняється його сплата, умови та підстави сплати цього платежу у разі вчинення правочинів із земельною ділянкою чи будівлею (її частиною), які на ній розташовані. Частиною 1 ст.120 Земельного кодексу України визначено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. У розумінні положень підпунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1, пункту 269.2 статті 269, підпунктів 270.1.1, 270.1.2 пункту 270.1 статті 270, пункту 287.7 статті 287 ПК платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов'язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права. Аналогічна правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду України від 12.09.2017 №2а-10596/12/2670.
Частиною 1 ст.31 Закону України "Про оренду землі" визначені випадки припинення договору оренди землі, зокрема, у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.
Частина 1 ст.32 Закону України "Про оренду землі" передбачає припинення договору оренди землі шляхом розірвання у наступних випадках: на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору; у разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки; на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
З огляду на викладене суд приходить до висновку про те, що стаття 32 Закону України "Про оренду землі" не передбачає припинення договору оренди землі шляхом його розірвання у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, чи їх частину, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці .
Тобто, відчуження об'єкта нерухомості, що знаходиться на орендованій земельній ділянці не є підставою для розірвання договору оренди з попереднім власником , оскільки такий договір припиняється щодо останнього, однак діє на тих самих умовах щодо особи, яка, набувши право власності на нерухоме майно, розміщене на орендованій земельній ділянці, з моменту набуття такого права набуває також права оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже й відповідні права та обов'язки, зокрема із сплати орендної плати за користування земельною ділянкою.
До того ж, сторони у спірному договорі оренди визначили, що у разі відчуження часток будівель та споруд, розташованих на земельній ділянці, наданій в оренду, орендар зобов'язаний повідомити про це міську раду у 10-денний термін із дня відчуження. Орендар сумісно з власником придбаного майна можуть звернутися до міської ради з клопотанням про внесення змін до Договору оренди землі щодо зменшення площі земельної ділянки та переоформлення документів на право користування земельною ділянкою, що зайнята проданою часткою будівель та споруд, на нового власника майна . При цьому зміни до договору оренди землі будуть внесені після прийняття рішення міської ради про зменшення площі земельної ділянки та надання новому власнику майна у користування земельної ділянки, що зайнята проданою часткою будівель та споруд (п.п.л) п.9.4 Договору).
Рішенням Миколаївської міської ради від 08.12.2016 №11/22 позивачу було надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну ділянку площею 2508 кв.м, з метою встановлення ТДВ Реклама нового розміру ідеальної частки земельної ділянки по вул.Круговій, 44 в м.Миколаєві. Однак, позивачем не надано на затвердження Миколаївської міської ради технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, про що стверджує відповідач та не заперечується позивачем.
Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, у разі відмови у позові, судовий збір підлягає покладенню на позивача.
Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
1. В задоволенні позову відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне судове рішення складено 28 грудня 2018 року.
Суддя М.В. Мавродієва
Суд | Господарський суд Миколаївської області |
Дата ухвалення рішення | 18.12.2018 |
Оприлюднено | 02.01.2019 |
Номер документу | 78927565 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Миколаївської області
Мавродієва М.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні