Рішення

від 18.12.2018 по справі 916/1360/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" грудня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/1360/18

Господарський суд Одеської області у складі

судді Цісельського О.В.

при секретарі судового засідання Мукієнко Д.С.

за участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНА 2005" (АДРЕСА_1, м. Одеса, 65033)

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "САГІТТА-Т" (вул. Святослава Ріхтера, буд. №2, м. Одеса, 65072)

про стягнення 40678,60 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "ЮНА 2005" звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх.№1464/18) про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "САГІТТА-Т" 40 678,60 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

03 квітня 2017 року між ТОВ "ЮНА 2005" (Постачальник) та ТОВ "САГІТТА-Т" (Покупець) було укладено Договір поставки з відстрочкою платежу №192/17, за умовами її якого (з урахуванням протоколу розбіжностей до нього) Постачальник зобов'язується і поставляти Покупцю, а Покупець приймати та оплачувати товар, відповідно до умов даного договору.

Відповідно до п.1.2. Договору, товаром за даним договором є товари, зазначені в узгодженому сторонами прейскуранті (специфікаціях), які є невід'ємними частинами даного договору.

Відповідно до п.2.1 Договору, поставка товару здійснюється за узгодженими між , сторонами цінами, зазначеними в прейскуранті (специфікаціях). Постачальник зобов'язується надавати ціни в прейскуранті, які узгоджені між Покупцем та Постачальником, на рівних умовах, як для Покупця так і для інших роздрібних компаній.

Згідно до п.3.1. Договору, поставка товару здійснюється на умовах DDP-склад Покупця (ІНКОТЕРМС 2010) однією або кількома партіями відповідно до специфікацій або накладних, які складаються на кожну таку партію товару. По узгодженню сторін одержувачем товару за даним договором може бути третя особа.

Умовами п.3.13. Договору визначено, що за 60 днів до закінчення строку придатності и реалізації товару (до закінчення строку придатності чи реалізації товару Постачальник обов'язується прийняти товар з оформленням відповідних товарно-транспортних га бухгалтерських документів (накладних, товарно-транспортних накладних).

Відповідно до п.3.17. Договору, Покупець має право визначити та повернути товари, які реалізуються у магазині Покупця, як товари які не мають попиту та надати дані Постачальнику про продаж даних товарів, які підтверджують економічне обґрунтування недоцільність подальшого розміщення товарів в магазинах Покупця. Постачальник зобов'язаний забрати товари, які не мають купівельний попит, протягом 7 днів з моменту отримання даних, які підтверджують дане обґрунтування. Вартість товару, який повертається по накладним на весь час дії даного договору зараховується в рахунок часткової оплати за товар, який був поставлений від Постачальника.

Згідно з п.4.1. Договору Покупець здійснює оплату за реалізований товар шляхом щомісячного перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. Оплата здійснюється не пізніше 10 числа наступного місяця.

На виконання умов укладеного Договору поставки з відстрочкою платежу №192/17 від 3 квітня 2017 року ТОВ "ЮНА 2005" на користь відповідача ТОВ "САГІТТА-Т" було здійснено поставку товару на суму 14 113,50 грн., що підтверджується видатковими накладними №0сн-000282 від 9 серпня 2017 року на суму 4 335,06 грн., №0сн-000280 від 10 серпня 2017року на суму 5130,30 грн., №0сн-000281 від 10 серпня 2017 року на суму 4648,14 грн.

Після отримання товару від ТОВ "ЮНА 2005" оплата з боку відповідача не була здійснена.

Які товари, що поставлені на користь ТОВ "САГІТТА-Т" не мають попиту та підлягають поверненню.

Крім того, зважаючи на обставину, що договором не визначено строк реалізації товару, відповідний товар мав бути реалізований у розумні строки, або повернений як такий, який не користується попитом.

На даний час розмір несплаченої суми за поставлений ТОВ "ЮНА 2005" на користь ТОВ "САГІТТА-Т" за товар, по яким настав строк сплати становить 14 113,50 грн.

03 січня 2018 року ТОВ "ЮНА 2005" на адресу ТОВ "САГІТТА-Т" була скерована вимога про сплату заборгованості.

Однак, відповіді на зазначену вимогу від ТОВ "САГІТТА-Т" не надходило, та залишено відповідачем без реагування.

21 квітня 2016 року між ТОВ "ЮНА 2005" (Постачальник) та ВКФ „ЮНА СЕРВІС» (Покупець) укладений договір поставки з відстрочкою платежу №18/16, за умовами якого (з урахуванням протоколу розбіжностей до нього) Постачальник зобов'язується поставляти Покупцю, а Покупець приймати і оплачувати товар, згідно з умовами даного договору.

Згідно з п.4.1. Договору Покупець здійснює оплату за реалізований товар шляхом щомісячного перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника Оплата здійснюється не пізніше 10 числа наступного місяця.

Згідно з умовами п.4.6. договору, Постачальник зобов'язаний не рідше одного разу в місяць надавати Покупцю акт звірки розрахунків. У випадку не надання акту звірки взаєморозрахунків з боку постачальника на протязі шість місяців, заборгованість сторін по їх виконанню умов даного договору визначається на підставі даних Покупця, при цьому перегляд даних Покупця не допускається.

Між ТОВ "ЮНА 2005" та ВКФ "ЮНА СЕРВІС" підписаний акт звірки взаємних розрахунків, згідно з яким заборгованість ВКФ "ЮНА СЕРВІС" по договору №18/16 від 31 травня 2016 року становить 76 565,10 грн.

24 лютого 2017 року торгова група компаній «ВІРТУС» направила лист у якому було вказано, що керівництвом компанії прийнято рішення відкрити нову операційну компанію і перевести всі об'єкти господарської діяльності ВКФ "ЮНА СЕРВІС" на новою юридичну особу ТОВ "САГІТТА-Т".

Запропоновано провести звірку взаєморозрахунків щодо зменшення боргів між компаніями, а також підписати тристоронні договори переведення Боргів ВКФ "ЮНА СЕРВІС" на компанію "САГІТТА-Т".

Також гарантувало протягом місяця провести всі розрахунки згідно договору поставки після підписання відповідних д: говорів.

07 липня 2017 року між ВКФ «ЮНА- СЕРВІС» (Первісний боржник) з однієї сторони, ТОВ "САГІТТА-Т" (ОСОБА_1 боржник) з іншої сторони та ТОВ "ЮНА 2005" (Кредитор) з третьої сторони уклали договір, яким регулюються відносини, пов'язані із переведенням боргу (Первісного боржника) в зобов'язанні, що виникло із договору поставки з відстроченням платежу №18/16 від 21 квітня 2016 року, укладеному між Первісним боржником і Кредитором (далі йменується «Основний договір» ).

Згідно з п.2 Договору Первісний боржник переводить на ОСОБА_1 боржника грошове, зобов'язання перед Кредитором в розмірі 76 565,10грн, яке виникло на підставі Основного договору, а ОСОБА_1 боржник погоджується виконати вказане грошове зобов'язання.

Згідно з п.3 грошове зобов'язання, яке переводиться Первісним боржником на ОСОБА_1 Боржника встановлюється Актом звірки взаєморозрахунків між Первісним Боржником і Кредитором.

Відповідно з п.4 Первісний боржник зобов'язаний забезпечити ОСОБА_1 боржника повною своєчасною інформацією, що має відношення до переведення боргу.

Відповідно з п.5 з моменту набрання чинності даним договором ОСОБА_1 боржник приймає на себе обов'язки та права Первісного боржника по договору поставки з відстроченням платежу №18/16 від 21 квітня 2016р. і зобов'язується виконати таке зобов'язання на користь Кредитора.

Згідно з п.7 Кредитор не заперечує проти заміни Первісного боржника ОСОБА_1 боржником в Основному договорі і підписуючи зі своєї сторони даний договір, надає свою згоду на відповідну передачу боргу в порядку і на умовах, встановлених даним договором.

Згідно з п.8 ОСОБА_1 боржник, підписанням даного договору підтверджує, що йому була передана всі необхідна інформація (документація) пов'язана з Основним договором, в тому числі і та, що стосується спорів і протиріч по Основному договору між Первісним боржником і Кредитором.

З 21 липня 2017 року на теперішній час ТОВ "САГІТТА-Т" сплатило за обома договорами 50 000,00 грн.

За таких обставин загальний розмір заборгованості ТОВ "САГІТТА-Т" перед ТОВ «ЮНА 2005» за Договір поставки з відстрочкою платежу №192/17 та Договором переведенням боргу становить 40 678,60 грн.

З січня 2018 року на адресу ТОВ "САГІТТА-Т" направлена претензія про сплату боргу в розмірі 40678,60 грн., яка відповідачем залишена без задоволення.

6 березня 2018 року на адресу ТОВ "САГІТТА-Т" надіслано листа з вимогою сплатити за реалізований товар і два екземплярів актів звірки по ТОВ "САГІТТА-Т" та ВКФ «ЮНА-СЕРВІС» , який відповідачем залишено без реагування.

З врахуванням вищенаведеного, позивач був змушений звернутись до Господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.07.2018р., позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНА 2005" було передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Оборотової О.Ю.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.07.2018р. позовну товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНА 2005" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

У зв'язку з перебуванням судді Оборотової О.Ю. у відпустці з 20.08.2018р. по 14.09.2018р., розпорядженням керівника апарату суду призначено повторний автоматичний розподіл справи №916/1360/18.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №916/1360/18 було передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Гуляк Г.І.

Ухвалою Господарського суду Одеської області (суддя Гуляк Г.І.) від 10.09.2018р. прийнято справу №916/1360/18 до свого провадження.

Приймаючи до уваги прийняття Вищою радою правосуддя рішення №2974/0/15-18 від 25.09.2018р. про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Господарського суду Одеської області у відставку, призначено повторний автоматичний розподіл вищезазначеної справи для визначення складу суду.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.10.2018р. справу №916/1360/18 передано на розгляд судді Д'яченко Т.Г.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.10.2018р. суддею Д'яченко Т.Г. прийнято справу до розгляду.

З підстав перебування судді Господарського суду Одеської області Д'яченко Т.Г. з 05.11.2018р. на тривалому лікарняному (відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами), розпорядженням керівника апарату суду ОСОБА_3 №632, справу №916/1360/18 було призначено до повторного автоматичного розподілу.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №916/1360/18 було передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Цісельського О.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.11.2018р. справу №916/1360/18 було прийнято до свого провадження суддею Цісельським О.В. до провадження та призначено до розгляду.

Представник позивача в судове засідання, призначене на 18.12.2018р. не з'явився, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судові засідання не з'явились, хоча про час та місце їх проведення був повідомлений належним чином, відзив на позов суду не надав, свої правом на захист не скористався.

Відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за можливості сповістити їх з допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.

Розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов наступних висновків:

Частиною 1 ст.1 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

У відповідності до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Стаття 12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ч.1 ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх , не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

У відповідності до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку . Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Стаття 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зі змісту ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України вбачається, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості .

Як зазначено в ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Поряд з цим, ч.2 ст.628 Цивільного кодексу України закріплює, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір) . До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі , якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст.656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

За положеннями ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Стаття 712 ЦК України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема з розрахунку заборгованості приведеного позивачем в позовній заяві та не спростованого відповідачем, останнім договірні зобов'язання щодо оплати вартості отриманого від позивача товару за договором не виконані належним чином, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в сумі 40 678,60 грн., у зв'язку з чим, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума заборгованості, встановлена судом в розмірі 40 678,60 грн.

Реалізуючи передбачене ст.64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

В цих нормах передбачається певна низка заходів, за допомогою яких потерпіла особа забезпечує реалізацію права на захист свого порушеного права чи інтересу , які в сукупності своїй утворюють відповідний правовий механізм захисту прав особи, який міститься в кожній галузі права.

Офіційне тлумачення поняття інтересу, який підлягає захисту, надано в Рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року №1-10/2004, яким визначено, що охоронюваний законом інтерес треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони для задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності та іншим загально-правовим засадам.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати й на його ефективність з точки зору ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Умовами ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У п.145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань.

Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст.13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування.

Зміст зобов'язань за ст.13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією.

Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Іншими словами, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 1 762 грн.

Керуючись ст.ст.13, 73, 76, 86, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов - задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "САГІТТА-Т" (вул. Святослава Ріхтера, буд. №2, м. Одеса, 65072, код 33072323) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНА 2005" (АДРЕСА_1, м. Одеса, 65033, код 33387529) суму боргу в сумі 40 678 (сорок тисяч шістсот сімдесят вісім) грн. 60 коп. та судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України.

Накази видати в порядку ст.327 ГПК України

Повний текст рішення складено 26 грудня 2018 р.

Суддя О.В. Цісельський