Рішення

від 17.12.2018 по справі 916/1709/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" грудня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/1709/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловська Ю.М.

при секретарі судового засідання: Карагяур В.М.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Газтрон-Україна” (01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, буд. 36, приміщення 45А);

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Шарконт” (65014, м. Одеса, вул. Жуковського, буд. 2);

про стягнення 1 238 956,27 грн.

ВСТАНОВИВ:

СУТЬ СПОРУ: 14.08.2018 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю „Газтрон-Україна” звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю „Шарконт”, в якій просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 1 136 470,48 грн., з яких: 852600,00 грн. – основний борг, 49118,55 грн. – 26% річних, 64231,93 грн. – подвійна облікова ставка НБУ, 170520,00 грн. – збитки у розмірі 20% від невиконаного зобов'язання, а також стягнути з відповідача судовий збір.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №27-09-1 в частині розрахунку за фактично отриманий товар, що стало підставою для звернення з відповідним позовом.

Ухвалою господарського суду від 31.08.2018 року суддею Невінгловською Ю.М. за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/1709/18 в порядку загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання.

У судовому засіданні від 28.09.2018р. судом було постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 24.10.2018р., в порядку ст. 183 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 24.10.2018 року, в порядку ст. 177 Господарського процесуального кодексу України строк підготовчого провадження було продовжено на 30 днів. Крім того, протокольною ухвалою суду від 24.10.2018 року в порядку ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, підготовче засідання було відкладено на 12.11.2018 року.

06.11.2018 року до суду від позивача надійшло клопотання (вх. ГСОО №22728/18), у відповідності до якого останній просив суд розгляд справи здійснити без його участі.

06.11.2018 року до суду від позивача надійшла заява (вх. ГСОО №2-5503/18), в порядку ст.46 Господарського процесуального кодексу України, у відповідності до якої останній збільшив розмір позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 1 238 956,27 грн., що складаються з суми основного боргу у розмірі 852600,00 грн. та штрафних санкцій, а саме 26 % річних у розмірі 93 529,05 грн., подвійної облікової ставки НБУ у розмірі 122 307,22 грн. та збитків у розмірі 20% від невиконаного зобов'язання у розмірі 170 520,00 грн., а також стягнути з відповідача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 18 586,00 грн.

Враховуючи, що вищевказана заява ТОВ „Газтрон-Україна” подана в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України, суд здійснює розгляд позовних вимог в редакції заяви позивача від 06.11.2018 року вх. ГСОО №2-5503/18.

Ухвалою суду від 12.11.2018 року, в порядку ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 29.11.2018 року.

У судовому засіданні від 29.11.2018р. судом було оголошено перерву у розгляді справи до 17.12.2018 року.

У судове засідання від 17.12.2018 року представник позивача не з'явився, між тим про дату час та місце судового засідання позивач був повідомлений належним чином.

Відповідач – Товариство з обмеженою відповідальністю „Шарконт” про дату, час та місце судових засідань повідомлявся належним чином шляхом направлення ухвал суду на його юридичну адресу, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованого станом на 15.08.2018 року, у судові засідання не з'являвся, про поважність причин відсутності не повідомляв, відзив на позовну заяву не надав.

Отже, враховуючи відсутність жодних повідомлень щодо поважності причин неявки відповідача у судові засідання, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до п. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини справи, суд дійшов таких висновків:

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Водночас вимогами ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як встановлено матеріалами справи, 27.09.2017 року між ТОВ „Газтрон-Україна” (надалі – постачальник) та ТОВ „Шарконт” (надалі – покупець) укладено договір поставки скрапленого газу №27/09-1 (надалі – договір), згідно умов якого постачальник зобов'язався поставити покупцеві в погоджені строки скраплений вуглеводневий газ (надалі – товар) узгодженими партіями, а покупець зобовязався їх оплатити і прийняти в кількості згідно з поданими заявками, які погоджені з постачальником.

Відповідно до п. 2.5 договору, загальна вартість товару (ціна цього договору) за цим договором визначається як сумарна вартість партій товару згідно всіх додатків до нього та/або видаткових накладних.

За умовами п. 3.1 договору, кількість та одиниця виміру товару, що поставляється за цим договором, визначається сторонами в додатках або підтверджених постачальником заявках покупця (по формі додатку №1 до цього договору). Умовами додатків та підтверджених заявках узгоджується точний об'єм поставки тієї або іншої партії товару, а також вказується граничні показники (мінімальний та максимальний або процент відхилення) об'єму поставки тієї або іншої партії товару, уникнути яких неможливо через технічні особливості поставки товару. Фактична кількість і вартість тієї або іншої партії товару вказується в документах на товар (видаткових накладних та/або актах прийому-передачі).

Згідно з п.4.8 договору, датою поставки вважається дата передачі товару, зазначена у товарно-транспортній накладній та видатковій накладній (або в акті приймання-передачі).

Пунктом 5.5 договору встановлено, що приймання за кількістю здійснюється за видатковою та товарно-транспортною накладними.

У п. 7.1 договору, ціна партії товару узгоджується з покупцем на підставі заявки останнього і відображається у додатку до договору та/або у відповідному рахунку-фактурі.

За умовами п. 7.2 договору покупець здійснює оплату партії товару шляхом 100% передоплати такої партії, якщо інше не встановлено у конкретному додатку на партію товару.

Пунктом 8.7 договору передбачено, що при наявності у покупця заборгованості, незалежно від причин і підстав її виникнення, грошові кошти, що надходять від покупця, зараховуються в черговості, яка визначається постачальником, в погашення наявних збитків, відсотків, заборгованості та сум неустойки, нарахованої внаслідок неналежного виконання останнім своїх зобов'язань. При цьому призначення платежу, вказане в платіжному документі, постачальником до уваги не береться.

Згідно з п. 11.1 цей договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2017 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань, передбачених цим договором і додатками до нього, якщо їх виконання розпочалося чи повинно було розпочатись до закінчення дії договору. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік на тих же умовах, якщо не пізніше ніж за 10 (десять) календарних днів до закінчення дії даного договору жодна із сторін не заявить про необхідність розірвання або зміни договору.

Із матеріалів справи також вбачається, що сторонами відповідно до умов договору №27/09-1 укладено додатки до зазначеного договору щодо кожної окремої поставки за спірний період:

1) додаток №27/09-1-82 від 25.04.2018р. щодо поставки газу у термін до 02.05.2018 року на суму 60513,00 грн., термін оплати до 02.05.2018р. (включно).

За видатковою накладною №4274 від 25.04.2018 року на суму 60513,00 грн. та товарно-транспортною накладною №Р4274 від 25.04.2018р. на суму 60513,00 грн. позивачем було передано у власність відповідача газ вуглеводний скраплений;

2) додаток №27/09-1-81 від 25.04.2018р. щодо поставки газу у термін до 02.05.2018 року на суму 52716,00 грн., термін оплати до 02.05.2018р. (включно).

За видатковою накладною №4273 від 25.04.2018 року на суму 52716,00 грн. та товарно-транспортною накладною №Р4273 від 25.04.2018р. на суму 52716,00 грн. позивачем було передано у власність відповідача газ вуглеводний скраплений;

3) додаток №27/09-1-80 від 25.04.2018р. щодо поставки газу у термін до 02.05.2018 року на суму 47748,00 грн., термін оплати до 02.05.2018р. (включно).

За видатковою накладною №4272 від 25.04.2018 року на суму 47748,00 грн. та товарно-транспортною накладною №Р4272 від 25.04.2018р. на суму 47748,00 грн. позивачем було передано у власність відповідача газ вуглеводний скраплений;

4) додаток №27/09-1-118 від 08.05.2018р. щодо поставки газу у термін до 15.05.2018 року на суму 439920,00 грн., термін оплати до 15.05.2018р. (включно).

За видатковою накладною №4766 від 08.05.2018 року на суму 439920,00 грн. та товарно-транспортною накладною №Р4766 від 08.05.2018р. на суму 439920,00 грн. позивачем було передано у власність відповідача газ вуглеводний скраплений

5) додаток №27/09-1-119 від 09.05.2018р. щодо поставки газу у термін до 16.05.2018 року на суму 413130,00 грн., термін оплати до 16.05.2018р. (включно).

За видатковою накладною №4784 від 09.05.2018 року на суму 413130,00 грн. та товарно-транспортною накладною №Р4784 від 09.05.2018р. на суму 413130,00 грн. позивачем було передано у власність відповідача газ вуглеводний скраплений;

6) додаток №27/09-1-120 від 11.05.2018р. щодо поставки газу у термін до 18.05.2018 року на суму 272600,00 грн., термін оплати до 18.05.2018р. (включно).

За видатковою накладною №5145 від 11.05.2018 року на суму 272600,00грн. та товарно-транспортною накладною №Р5145 від 11.05.2018р. на суму 272600,00грн. позивачем було передано у власність відповідача газ вуглеводний скраплений.

Як стверджує позивач, відповідач за фактично отриманий товар протягом періоду з 25.04.2018р. по 11.05.2018р. розрахувався частково, сплативши лише грошові кошти у розмірі 434 027,00 грн., що підтверджується довідкою банку вих. №008-01/1333 від 02.11.2018р., в зв'язку з чим сума неоплаченого товару становить 852600,00 грн.

Водночас в матеріалах справи наявний акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.04.2018р. по 20.06.2018р. у відповідності до якого заборгованість відповідача перед позивачем становить 852600,00 грн., зазначений акт підписаний та скріплений печатками відповідних сторін.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Положеннями ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

В порушення вимог ст. 73-74 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем не надано доказів, які б свідчили про сплату повної вартості товару за спірними накладними.

За результатами розгляду справи судом встановлено, що відповідач за фактично отриманий товар розрахувався частково, в зв'язку з чим на момент розгляду справи за відповідачем рахується заборгованість за поставлений протягом періоду з 25.04.2018р. по 11.05.2018р. газ вуглеводневий скраплений за договором №27/09-1 від 27.09.2017р. у розмірі 852600,00 грн., яка з урахуванням додатків укладених між сторонами та періодичних платежів, мала бути погашена 15.05.2018р., 16.05.2018р. та 18.05.2018р.

Згідно з положеннями ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ „Газтрон-Україна” та стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 852600,00 грн.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

У відповідності до ч.1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки – грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов'язання, а також відшкодування збитків та моральної шкоди.

Положеннями п. 8.4 договору визначено, що у разі невиконання покупцем своїх грошових зобов'язань, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, коли сталося порушення, від несплаченої суми за кожен день прострочення з моменту поставки товару.

Відповідно до п. 7.7 договору, у разі, якщо постачальник здійснить поставку партії товару без 100% передоплати такої партії покупцем, останній, з дня отримання партії товару, зобов'язаний протягом 2-х банківських днів здійснити оплату такої партії.

У відповідності до п. 8.6 договору за невиконання покупцем своїх грошових зобов'язань, у постачальника виникає право нарахувати відсотки за користування чужими грошовими коштами в розмірі 26% річних від суми невиконаного покупцем грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 8.9 договору, нарахування пені зупиняється тільки повним виконанням своїх зобов'язань стороною, яка порушила умови даного договору.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно формули розрахунку пені, наведеної в листі Національного банку України №25-011/388-1707 від 12.03.1997р. на виконання Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, сума простроченого платежу помножена на розмір пені за кожен день прострочення у відсотках, розділена на сто та помножена на кількість днів прострочення платежу буде дорівнювати сумі пені за прострочення платежу.

Суд, перевіривши розрахунок розміру пені (а.с.89) нарахованої за 154 дні з 31.05.2018 року та розміру річних виходячи із ставки 26% (а.с.89) нарахованих за 154 дні з 31.05.2018 року вважає їх вірними та такими, що підлягають задоволенню.

З приводу заявлених вимог щодо стягнення з відповідача збитків, суд вказує таке.

У відповідності до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

За умовами п. 8.5 договору, покупець відшкодовує збитки, які завдані постачальнику внаслідок невиконання або неналежного виконання своїх грошових зобов'язань. При порушені покупцем своїх грошових зобов'язань більш ніж на 30 календарних днів, він зобов'язаний відшкодувати постачальнику нанесені таким чином збитки в розмірі 20% від невиконаного зобов'язання. У покупця виникає зобов'язання відшкодувати збитки на 31 день з дня порушення своїх грошових зобов'язань.

За приписами ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 Господарського кодексу України встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такого виду господарської санкції, як відшкодування збитків, необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи); шкідливого результату такої поведінки - збитків, їх наявності та розміру; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла збитки. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи.

Крім того, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Умовою відповідальності за правопорушення є вина заподіювача збитків, тобто винною дією є невиконання, відмова від виконання або неналежне виконання зобов'язань. Кредитор, вимагаючи відшкодування збитків, має довести три перші умови відповідальності, зокрема факт наявності протиправної поведінки боржника, розмір збитків, причинний зв'язок. Вина боржника у порушенні презюмується та не підлягає доведенню кредитором.

Так, підставою для стягнення збитків у розмірі 170520,00 грн. є посилання позивача на неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання, прострочення сплати вартості отриманого товару більше як на 30 днів, внаслідок чого у позивача на підставі п. 8.5 договору №27/09-1 від 27.09.2017р. виникло право щодо стягнення збитків виходячи із розміру 20% від невиконаного грошового зобов'язання.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином, в порушення вимог ст.ст. 73-74 Господарського процесуального кодексу України, позивачем не надано доказів, які б свідчили про понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором.

Крім того, суд зазначає, що позивачем також не визначено правової природи заявлених збитків, в зв'язку з чим суд позбавлений можливості встановити правомірність таких вимог, а встановлення у договорі самого розміру збитків у разі прострочення боржника не є однозначною підставою щодо фактичного понесення позивачем збитків як то пов'язаних із втратою майна, сплатою санкцій іншим контрагентам чи ін.

З огляду на відсутність усіх елементів складу цивільного правопорушення, зокрема, наявності підтвердження понесення позивачем збитків, у задоволені позовних вимог ТОВ „Газтрон-Україна” в частині стягнення збитків у розмірі 170520,00 грн. слід відмовити.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог ТОВ „Газтрон-Україна” та стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 852600,00 грн., пені у розмірі 122307,22 грн. та 26% річних у розмірі 93529,05 грн.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача та відповідача пропорційно розміру задоволених судом вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Шарконт” (65014, м. Одеса, вул. Жуковського, буд. 2; код ЄДРПОУ40296303) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Газтрон-Україна” (01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, буд. 36, приміщення 45А; код ЄДРПОУ 34048506) 852600/вісімсот п'ятдесят дві тисячі шістсот/грн. основного боргу, 122307/сто двадцять дві тисячі триста сім/грн. 22 коп. пені та 93529/дев'яносто три тисячі п'ятсот двадцять дев'ять/грн. 05 коп. 26% річних.

3.В решті позову відмовити.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Шарконт” (65014, м. Одеса, вул. Жуковського, буд. 2; код ЄДРПОУ40296303) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Газтрон-Україна” (01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, буд. 36, приміщення 45А; код ЄДРПОУ 34048506) 16019/шістнадцять тисяч дев'ятнадцять/грн. 70 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 27 грудня 2018 р.

Суддя Ю.М. Невінгловська