Рішення

від 28.12.2018 по справі 916/2447/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" грудня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/2447/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Степанової Л.В.

при секретарі судового засідання Курко Д.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю;

від відповідача: не з'явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі відокремленого підрозділу Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Одеського морського порту) до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Вільна гавань» про стягнення 7432,28грн.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі відокремленого підрозділу Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Одеського морського порту) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Вільна гавань» 7432,28грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору №КД-18278 від 13.05.2013р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.11.2018р. відкрито провадження у справі №916/2447/18, ухвалено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду на 27.11.2018р. о 11:00.

В судовому засіданні від 27.11.2018р. було оголошено перерву по 18.12.2018р. о 11:00, про що зазначено у протоколі судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.11.2018р. викликано сторін у судове засідання на 18.12.2018р. о 11:00.

В судовому засіданні від 18.12.2018р. було оголошено перерву по 28.12.2018р. о 11:00, про що зазначено у протоколі судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.12.2018р. викликано сторін у судове засідання на 28.12.2018р. о 11:00.

19.12.2018р. за вх.суду№26198/18 позивач звернувся до суду з заявою про долучення доказів, а саме розрахунку позовних вимог.

Відповідач в засідання суду не з'явився, відзив на позов не надав, своїм правом на захист не скористався.

В судовому засіданні від 28.12.2018р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі №916/2447/18.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача суд встановив:

Як вказує позивач, 13.05.2013р. між Державним підприємством Адміністрація морських портів України (позивач, Постачальник) та ТОВ Вільна гавань (відповідач, Споживач), укладено договір КД-18278 (далі договір), відповідно до умов якого Постачальник силами дільниці тепловодопостачання Служби енергозабезпечення забезпечує подачу Споживачу питної холодної води, приймання господарсько-побутових стоків, подачу теплової енергії та технічне обслуговування вентиляційних систем на об'єкти Споживача на території порту, а Споживач зобов'язався своєчасно сплачувати надані послуги відповідно до умов договору.

Відповідно до п.3.2. договору оплата платежів здійснюється на підставі рахунків Постачальника в об'ємах теплопостачання, водопостачання, водовідведення та вентиляції підтверджених актами виконаних робіт протягом 7 днів з моменту отримання рахунку.

За прострочення платежів Споживач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення (п.4.1. договору).

13.06.2013р. між сторонами було укладено додаткову угоду №КД-18278/1 якою сторони, у зв'язку із реорганізацією Одеського морського порту, змінили преамбулу договору та реквізити сторін.

13.05.2014р. сторони уклали додаткову угоду №КД-18278/2 якою змінили п.3.2. договору виклавши його у наступній редакції: Оплата послуг теплопостачання, водопостачання, водовідведення та вентиляції проводиться протягом 20 календарних днів, наступних за звітним. Грошові кошти перераховуються на розрахунковий рахунок Постачальника.

19.05.2016р. між сторонами було укладено додаткову угоду №КД-18278/3.

29.08.2017р. сторони підписали додаткову угоду №КД18278/4 якою змінили банківські реквізити Постачальника.

24.10.2018р. між сторонами укладена додаткова угода №КД18278/5 якою сторони дійшли згоди про розірвання договору №КД-18278 від 13.05.2013р.

Позивач зазначає, що за надані у грудні 2017 року послуги Постачальником було виставлено Споживачу до сплати рахунки №531846 від 31.12.2017р. на суму 17513,47грн та №510332 від 31.12.2017р. на суму 49976,64грн., однак, всупереч умовам договору, Споживач допустив прострочення оплати послуг, сплативши рахунок №531846 від 31.12.2017р. лише 25.01.2018р. (прострочення становить 3 дні), рахунок №510332 від 31.12.2017р. частками: 41976,64грн. - 05.02.2018р. (прострочення становить 14 днів з 23.01.2018р. по 05.02.2018р.) та 8000грн. - 14.02.2018р. (прострочення становить 23 дні - з 23.01.2018р. до 14.02.2018р.). За надані у січні 2018 року послуги Постачальником було виставлено Споживачу до сплати рахунки №531046 від 31.01.2018р. на суму 19701,52грн. та №510027 від 31.01.2018р. на суму 56926,30грн., однак, всупереч умовам договору, Споживач допустив прострочення оплати послуг, сплативши рахунок №531046 від 31.01.2018р. лише 26.02.2018р. (прострочення становить 6 днів), рахунок №510027 від 31.01.2018р. частками: 16926,30грн - 01.03.2018р. (прострочення становить 9 днів з 21.02.2018р. по 01.03.2018р.), 10000,00грн. - 21 березня 2018р. (прострочення становить 29 днів з 21.02.2018р. по 21.03.2018р.), 15000,00грн. - 28.03.2018р. (прострочення становить 36 днів - з 21.02.2018р. до 28.03.2018р.) та 15000,00грн - 02.04.2018р. (прострочення становить 41 день - з 21.02.2018р. до 02.04.2018р.). За надані у лютому 2018 року послуги Постачальником було виставлено Споживачу до сплати рахунки №531132 від 28.02.2018р. на суму 13964,70грн. та №510066 від 28.02.2018р. на суму 55812,56грн., однак, всупереч умовам договору, Споживач допустив прострочення оплати послуг, сплативши рахунок №531132 від 28.02.2018р. лише 27.03.2018р. (прострочення становить 7 днів), рахунок №510066 від 28.02.2018р. частками: 15812,56грн. - 10.04.2018р. (прострочення становить 21 день - з 21.03.2018р. до 10.04.2018р.), 20000,00грн. - 13.04.2018р. (прострочення становить 24 дні - з 21.03.2018р. по 13.04.2018р.) та 20000,00грн. - 23.03.2018р. (прострочення становить 34 дні). За надані у березні 2018 року послуги Постачальником було виставлено Споживачу до сплати рахунок №531157 від 31.03.2018р. на суму 10807,20грн та №510089 від 31.03.2018р. на суму 51076,99грн., однак, всупереч умовам договору, Споживач допустив прострочення оплати послуг, сплативши рахунок №531157 від 31.03.2018р. лише 26.04.2018р. (прострочення становить 3 дні), рахунок №510089 від 31.03.2018р. частками: 26076,99грн. - 14.05.2018р. (прострочення становить 21 день - з 24.04.2018р. до 14.05.2018р.) та 25000,00грн -23.05.2018р. (прострочення становить 30 днів - з 24.04.2018р. по 23.05.2018р.). За надані у березні 2018 року послуги Постачальником було виставлено Споживачу до сплати рахунок №510089 від 31.03.2018р. на суму 51076,99грн., однак, всупереч умовам договору, Споживач допустив прострочення оплати послуг, сплативши рахунок №510089 від 31.03.2018р. частками: 26076,99грн. - 14.05.2018р. (прострочення становить 24 день з 21.04.2018р. по 14.05.2018р.) та 25000,00грн - 23.05.2018р. (прострочення становить 33 дні - з 21.04.2018р. до 23.05.2018р.). За надані у квітні 2018 року послуги Постачальником було виставлено Споживачу до сплати рахунки №531245 від 30.04.2018р. на суму 15032,56грн. та №510137 від 30.04.2018р. на суму 9387,68грн., однак, всупереч умовам договору, Споживач допустив прострочення оплати послуг, сплативши рахунок №531245 від 30.04.2018р. лише 18.06.2018р. (прострочення становить 29 днів), рахунок №510137 від 30.04.2018р. - 30.05.2018р. (прострочення становить 10 днів). За надані у травні 2018 року послуги Постачальником було виставлено Споживачу до сплати рахунок №531359 від 31.05.2018р. на суму 14040,28грн., однак, всупереч умовам договору, Споживач допустив прострочення оплати послуг, сплативши рахунок №531359 від 31.05.2018р. лише 23.06.2018р. (прострочення становить 3 дні).

Як вказує позивач, враховуючи несвоєчасне здійснення відповідачем оплати за надані послуги, позивач нарахував останньому 6697,27грн. пені та 735,01грн. 3% річних.

Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача 6697,27грн. пені та 735,01грн. 3% річних.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

З матеріалів справи вбачається, що 13.05.2013р. між позивачем та відповідачем було укладено договір КД-18278, відповідно до умов якого Постачальник силами дільниці тепловодопостачання Служби енергозабезпечення забезпечує подачу Споживачу питної холодної води, приймання господарсько-побутових стоків, подачу теплової енергії та технічне обслуговування вентиляційних систем на об'єкти Споживача на території порту, а Споживач зобов'язався своєчасно сплачувати надані послуги відповідно до умов договору.

Оплата послуг теплопостачання, водопостачання, водовідведення та вентиляції проводиться протягом 20 календарних днів, наступних за звітним. Грошові кошти перераховуються на розрахунковий рахунок Постачальника (п.3.2 договору в редакції додаткової угоди №КД-18278/2 від 13.05.2014р.

Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). За приписами ст. 612 цього ж Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно п.4 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою (ч. 1 ст. 546 ЦК України). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник зобов'язаний передати кредитору у випадку порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Згідно п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Згідно п.4.1. договору за прострочення платежів Споживач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у сумі 6697,27грн. за період з 15.12.2017р. по 02.03.2018р. згідно наданих позивачем рахунків на оплату та доказів оплати відповідачем вказаних рахунків, за допомогою програми «Законодавство» , вважає його правильним та зазначає, що стягненню з відповідача підлягає пеня у сумі 6697,27грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних у сумі 735,01грн. за період з 15.12.2017р. по 02.03.2018р. згідно наданих позивачем рахунків на оплату та доказів оплати відповідачем вказаних рахунків, за допомогою програми «Законодавство» , вважає його правильним та зазначає, що стягненню з відповідача підлягають 3% річних у сумі 735,01грн.

Відповідно до ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі відокремленого підрозділу Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Одеського морського порту) про стягнення з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Вільна гавань» 6697,27грн. пені та 735,01грн. 3% річних, обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1762,00грн. покласти на відповідача згідно ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, ст.ст. 232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі відокремленого підрозділу Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Одеського морського порту) про стягнення з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Вільна гавань» 6697,27грн. пені та 735,01грн. 3% річних - задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Вільна гавань» (65571, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 37984260) на користь Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (01135, м. Київ, пр. Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 38727770) в особі відокремленого підрозділу Одеської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Одеського морського порту) (65026, м. Одеса, Митна площа,1, код ЄДРПОУ 38728457) 6697,27грн. пені та 735,01грн. 3% річних, 1762,00грн. судового збору.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Повне рішення складено 28 грудня 2018р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.В. Степанова