Рішення

від 27.12.2018 по справі 916/2414/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" грудня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/2414/18 Господарський суд Одеської області у складі судді Лічмана Л.В.,

секретар судового засідання Цісельський К.О.,

за участю представників учасників справи:

від позивача: ОСОБА_1,

від відповідача: ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Ягуар-ТД» до Акціонерного товариства „Українська залізниця» в особі регіональної філії „Одеська залізниця» Акціонерного товариства „Українська залізниця» про стягнення 16578,17 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.11.2018 р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/2414/18, призначено судове засідання для розгляду справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження на 04.12.2018 р.

Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.12.2018 р. оголошено перерву в судовому засіданні до 27.12.2018 р.

Згідно із приписами ст.ст.233,240 ГПК України в судовому засіданні 27.12.2018 р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю ,,Ягуар-ТД» (далі - ТОВ ,,Ягуар-ТД» ) звернулось в Господарський суд Одеської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства „Українська залізниця» в особі регіональної філії „Одеська залізниця» Публічного акціонерного товариства „Українська залізниця» (на теперішній час відповідач змінив назву на Акціонерне товариство „Українська залізниця» в особі регіональної філії „Одеська залізниця» Акціонерного товариства „Українська залізниця» ) (далі - АТ „Українська залізниця» ) про стягнення заборгованості у розмірі 16578,17 грн, з яких 8472,85 грн основного боргу, 4186,05 грн пені, 3151,23 грн інфляційних нарахувань та 768,04 грн 3% річних, вказуючи на невиконання відповідачем умов договору поставки від 12.01.2015 р. № ТЧ-5/1 в частині оплати вартості поставленого товару. Крім того позивач просить покласти на відповідача судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1762,00 грн та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 1500,00 грн.

Обґрунтовуючи позов, ТОВ ,,Ягуар-ТД» посилається на приписи ст.ст.173,174,181,193 ГК України, ст.ст.525,526,530,546,549,625,655,692,712 ЦК України, практику та роз'яснення пленуму судів касаційної інстанції, умови названого вище договору, видаткові накладні від 11.09.2015 р. № РН-0000687, від 11.09.2015 р. № РН-0000689, від 13.11.2015 р. № РН-0000902, акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.07.2018 р., претензію від 29.03.2016 р. № 1, докази її отримання відповідачем тощо.

АТ „Українська залізниця» письмовий відзив на позовну заяву не подало, проте в судовому засіданні його представник позов визнав. При цьому відповідачем заявлено письмове клопотання, в якому просить згідно ст.233 ГК України та ст.551 ЦК України зменшити розмір штрафних санкцій на 50% (до 4052,66 грн), оскільки матеріали справи не свідчать про завдання позивачу збитків внаслідок неналежного виконання зобов'язань відповідачем.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши відповідність доводів сторін фактичним обставинам справи та нормам українського законодавства, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

12.01.2015 р. між ТОВ ,,Ягуар-ТД» (Постачальник) та Локомотивним депо станції ім. Т. Шевченка Одеської залізниці (Замовник) укладено договір поставки № ТЧ-5/1 (Договір), згідно якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Замовнику певну продукцію відповідно до специфікацій, а Замовник зобов'язується прийняти і оплатити цей товар на умовах даного Договору (п.1.1 Договору).

Найменування товару: матеріали (п.1.2 Договору).

Кількість та асортимент товару визначається специфікацією, яка є невід'ємною частиною Договору (п.3.1 Договору).

Замовник оплачує поставлений Постачальником товар за ціною, вказаною у специфікації (п.6.1 Договору).

Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються у безготівковій формі (п.7.1 Договору).

Замовник здійснює оплату поставленого товару протягом 30 банківських днів з дня його отримання. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками акту прийому-передачі товару або видаткової накладної (п.7.2 Договору).

Підтвердженням про одержання товару Замовником є акт прийому-передачі товару або видаткова накладна, підписані уповноваженими представниками сторін (п.9.5 Договору).

Термін дії Договору: з моменту його підписання до 31.12.2015 р., а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами зобов'язань (п.16.2 Договору).

На виконання Договору Постачальником поставлено, а Замовником прийнято товар (емаль ГФ 92 ХС сіра (50 кг), бензин Калоша ТМ ,,ХІМРЕЗЕРВ» (1 л) пет (0,52 кг), розчинник на основі уайт-спірита ТМ ,,WIN» (5 л) пет (2,8 кг), Orleson E70/120 (Нефрас С2 80/120), паливо для реактивних двигунів марки РТ) на загальну суму 8472,85 грн, що підтверджується видатковими накладними від 11.09.2015 р. № РН-0000687 на суму 2406,00 грн, від 11.09.2015 р. № РН-0000689 на суму 1073,65 грн, від 13.11.2015 р. № РН-0000902 на суму 4993,20 грн, актом звірки взаєморозрахунків станом на 01.07.2018 р.

Договір, видаткові накладні, акт звірки взаєморозрахунків підписано представниками сторін.

Неоплата АТ „Українська залізниця» усієї вартості прийнятого товару спричинила направлення йому претензії від 29.03.2016 р. № 1, залишення якої без задоволення - звернення ТОВ ,,Ягуар-ТД» до господарського суду з позовом у рамках провадження у даній справі.

Згідно із приписами ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно із приписами ч.ч.1 та 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В ч.1 ст.692 ЦК України закріплено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, зазначає, що між сторонами виникли господарські зобов'язання, підставою яких письмовий Договір поставки.

При цьому ТОВ ,,Ягуар-ТД» як Постачальником виконано належним чином взяті на себе обов'язки та поставлено товар (матеріали) на загальну суму 8472,85 грн, що підтверджується дослідженими в описовій частині рішення документами.

В свою чергу АТ „Українська залізниця» в порушення приписів ст.ст.525,526,610,629,692,712 ЦК України, ст.193 ГК України та умов Договору вартість отриманого товару не оплатило, не дивлячись на те, що з урахуванням ч.1 ст.530 ЦК України, ч.1 ст.692 ЦК України та п.7.2 Договору, яким визначено, що оплата вартості товару має бути здійснена протягом 30 банківських днів з дня його отримання, строк виконання зобов'язання на суму 8472,85 грн настав.

Враховуючи викладене, позов про стягнення основного боргу підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

В силу ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

В ст.549 ЦК України надано визначення неустойки (штрафу, пені), під якою слід розуміти грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання… Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Замовник за даним Договором несе наступну відповідальність: за несвоєчасну оплату Замовник виплачує Постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості, за кожен день прострочення (п.11.2 Договору).

Крім того згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на наведене та те, що матеріалами справи підтверджено неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання по оплаті вартості поставленого товару, господарський суд дійшов висновку, що АТ „Українська залізниця» має сплатити:

- 901,20 грн пені, з яких: 264,66 грн нараховано на суму 2406,00 грн за період з 24.10.2015 р. (згідно п.7.2 Договору першим днем прострочення є 24.10.2015 р.) по 23.04.2016 р. (позивач згідно ч.6 ст.232 ГК України помилково останнім днем прострочення вказує 25.10.2018 р.); 118,11 грн - на суму 1073,65 грн за період з 24.10.2015 р. (згідно п.7.2 Договору першим днем прострочення є 24.10.2015 р.) по 23.04.2016 р. (позивач згідно ч.6 ст.232 ГК України помилково останнім днем прострочення вказує 25.10.2018 р.); 518,43 грн - на суму 4993,20 грн за період з 26.12.2015 р. (згідно п.7.2 Договору першим днем прострочення є 26.12.2015 р.) по 25.06.2016 р. (позивач згідно ч.6 ст.232 ГК України помилково останнім днем прострочення вказує 25.10.2018 р.);

- 738,09 грн 3% річних, з яких: 216,94 грн нараховано на суму 2406,00 грн за період з 24.10.2015 р. (згідно п.7.2 Договору першим днем прострочення є 24.10.2015 р.) по 25.10.2018 р.; 96,80 грн - на суму 1073,65 грн за період з 24.10.2015 р. (згідно п.7.2 Договору першим днем прострочення є 24.10.2015 р.) по 25.10.2018 р.; 424,35 грн - на суму 4993,20 грн за період з 26.12.2015 р. (згідно п.7.2 Договору першим днем прострочення є 26.12.2015 р.) по 25.10.2018 р.;

- 2867,33 грн інфляційних нарахувань, з яких: 865,16 грн нараховано на суму 2406,00 грн за період з 24.10.2015 р. (згідно п.7.2 Договору першим днем прострочення є 24.10.2015 р.) по 31.08.2018 р. (листопад 2015 р. - серпень 2018 р.); 386,07 грн - на суму 1073,65 грн за період з 24.10.2015 р. (згідно п.7.2 Договору першим днем прострочення є 24.10.2015 р.) по 31.08.2018 р. (листопад 2015 р. - серпень 2018 р.); 1616,10 грн - на суму 4993,20 грн за період з 26.12.2015 р. (згідно п.7.2 Договору першим днем прострочення є 26.12.2015 р.) по 31.08.2018 р. (січень 2016 р. - серпень 2018 р.).

Відтак, позов про стягнення пені, 3% річних та інфляційних нарахувань слід задовольнити частково в зв'язку з допущеними арифметичними та методологічними помилками в їх розрахунку.

Стосовно письмового клопотання відповідача про зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій на 50% на підставі ст.233 ГК України та ст.551 ЦК України господарський суд зазначає таке.

Відповідно до ст.233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати в т.ч. ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Вказані обставини встановлюються на підставі поданих боржником доказів.

З огляду на те, що відповідачем не надано будь-яких документальних підтверджень того, що в даному випадку наявні передумови для зменшення розміру штрафних санкцій, те, що зменшення судом 3% річних та інфляційних втрат законодавством не дозволяється, а також те, що після перевірки судом правильності розрахунку ціни позову сума пені, що підлягає стягненню, складає 901,20 грн, у той час як відповідач просить зменшити штрафні санкції до 4052,66 грн, господарський суд у задоволенні клопотання залізниці, заявленого з посиланням на приписи ст.233 ГК України та ст.551 ЦК України, відмовляє.

Згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В п.3 ч.4 ст.129 ГПК України зазначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.ч.2-4 ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в т.ч. гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в т.ч. впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

До складу судових витрат, які підлягають відшкодуванню за рахунок АТ „Українська залізниця» , судом включаються витрати позивача по оплаті: судового збору в розмірі 1379,51 грн; правничої допомоги адвоката ОСОБА_3 в сумі 1174,39 грн, які розраховано пропорційно розміру задоволених судом позовних вимог. Факт понесення витрат на правничу допомогу підтверджується договором про надання правової допомоги від 22.10.2018 р. № 44-10, актом виконаних робіт від 24.10.2018 р. № 44-10, платіжним дорученням від 24.10.2018 р. № 2546 на суму 1500,00 грн та адвокатським ордером серії ЧК № 96467 від 25.10.2018 р.

Керуючись ст.ст.129,231,232,233,238,240,241 ГПК України, вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства „Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, код 40075815) в особі регіональної філії „Одеська залізниця» Акціонерного товариства „Українська залізниця» (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, код 40081200) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Ягуар-ТД» (18036, м. Черкаси, вул. В. Чорновола, 267, код 36701625) 8472/вісім тисяч чотириста сімдесят дві/ грн 85 коп. основного боргу, 901/дев'ятсот одну/грн 20 коп. пені, 738/сімсот тридцять вісім/ грн 09 коп. 3% річних, 2867/дві тисячі вісімсот шістдесят сім/грн 33 коп. інфляційних нарахувань, 1379/одну тисячу триста сімдесят дев'ять/грн 51 коп. судового збору та 1174/одну тисячу сто сімдесят чотири/ грн 39 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

В решті позову про стягнення пені, 3% річних та інфляційних нарахувань відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання його повного тексту і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 28 грудня 2018 р.

Суддя Л.В. Лічман