Рішення

від 12.12.2018 по справі 918/666/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2018 р. м. Рівне Справа № 918/666/18

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В.,

за участю секретаря судового засідання Ярощук О.П, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в загальному позовному провадженні справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Дніпрополімермаш"

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Біосмартекс"

про стягнення в сумі 480 208,89 грн..

За участю представників сторін:

від позивача: представник ОСОБА_2;

від відповідача: представник ОСОБА_3.

Статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав визначених статтею 35,37 ГПК України відсутні.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Дніпрополімермаш" (надалі - Позивач або ПрАТ "Дніпрополімермаш") звернулося в Господарський суд Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Біосмартекс" (надалі - Відповідач або ТОВ "Біосмартекс") в якому просить стягнути з останнього 325 568,60 грн. основного боргу та 154 640,29 грн. пені.

Свої вимоги Позивач мотивує тим, що на підставі Договору купівлі - продажу № 5210 від 03.04.2017 року він продав Відповідачу товар (гідравлічний листозгинальний прес ЧПК, модель AD-R 25100) на загальну суму 36 504,00 Євро, однак вартість товару останнім сплачено частково.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 25.10.2018 р. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог в якій останній просить суд стягнути з Відповідача заборгованість в сумі 276 246, 85 грн. та 30 % річних у розмірі 154 640,29 грн.

Статтею 169 ГПК України встановлено, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 ГПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Передбачені статтею 46 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством.

Аналогічна правова позиція висвітлена в п. 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Враховуючи вищевказане, суд зазначає, що заяву про уточнення позовних вимог слід розглядати як заяву про зменшення позовних вимог, а відтак дана заява приймається судом до розгляду.

05.12.2018 року до суду від Відповідача надійшов відзив, в якому останній визнає позовні вимоги частково в частині стягнення заборгованості у розмірі 275 286,91 грн. та 30 % річних у розмірі 154 640,29 грн., в решті позовних вимог просить відмовити в задоволенні, посилаючись на те, що позивачем допущена помилка в тексті позовної заяви при визначенні основної суми заборгованості за Договором в розмірі 325 568,60 грн., а не 275 286,91 грн., що в свою чергу, впливає на розмір загальної суми заборгованості за Договором з врахуванням штрафних санкцій та визначення ціни позову, яка складає 429 927,20 грн. (275 286,91 грн. + 154 640,29 грн.), а не 480 208,89 грн. як вказано у позовній заяві.

Ухвалою суду від 20.11.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник Позивача в судовому засіданні 12.12.2018 року позовні вимоги підтримав, з підстав зазначених у позовній заяві, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог та погодився з позицією представника Відповідача, щодо допущення арифметичної помилки стосовно розрахунку основної заборгованості.

Представник Відповідача в судовому засіданні 12.12.2018 року визнав позовні вимоги частково, з підстав зазначених у відзиві.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, з'ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.

03.04.2017 року між ПАТ "Дніпрополімермаш" (Продавець) та ТОВ "Біосмартекс" (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу № 5210 (далі - Договір), за умовами якого, Продавець зобов'язався продати, а Покупець прийняти та оплатити обладнання (надалі - Товар) ( п.1.1. Договору).

Пунктом 1.2. Договору передбачено, що найменування, номенклатура, ціна та кількість Товару та строк його оплати і поставки обговорені у відповідному додатку № 1 до Договору, що є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п. 2.2. Договору, Товар буде переданий Покупцю з наданням видаткових накладних на Товар. У випадку, якщо Покупець порушить передбачені Графіком оплати Товару строки оплати за Товар, Продавець, відповідно, переносить строки поставки Товару, і до нього в цьому випадку не можуть застосовуватися передбачені цим Договором та діючим законодавством України санкції за прострочення поставки Товару, і це в будь - якому випадку не буде підставою для розірвання даного Договору як за домовленістю сторін, так і в судовому порядку.

Згідно з п. 3.1. - п. 3.4. Договору, ціна на товар формується виходячи з вартості товару в Євро (в еквіваленті, по курсу, передбаченому цим Договором) і встановлюється в українських гривнях, та вказується в додатку №1 до договору. При цьому оплата товару здійснюється в національній валюті України у відповідності до нижченаведеної формули за відрахуванням раніше здійснених платежів: S = Z х А гривень, де S - ціна товару на момент оплати, (грн.); Z - узгоджена сторонами ціна товару у валюті, зазначена у відповідному додатку № 1 до договору; А - міжбанківський курс Євро, встановлений у міжбанківській інформаційній системі "УкрДілінг" (сайт www.udinform.corn), сформований на 16:00 за Київським часом (надалі іменується "міжбанківський курс") на дату, що передує даті фактичної сплати Покупцем коштів за товар, збільшений на розмір збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при здійсненні операцій з купівлі іноземної валюти. Загальна вартість товару (ціна договору) визначається загальною вартістю Товару, що постачався на протязі усього строку дії цього Договору. Розрахунки за цим Договором здійснюються в національній валюті України згідно з п. 3.1. цього Договору. Враховуючи валютну складову вартості Товару, що є предметом Договору, Сторони погодили, що всі сплачені Покупцем грошові кошти за Товар в гривні зараховуються Продавцем в рахунок оплати Товару в Євро виходячи з Міжбанківського курсу, встановленого на відповідний (мінімально дозволений) банківський день (встановлений чинною Постановою НБУ щодо строків здійснення банками купівлі іноземної валюти за дорученням юридичних осіб), збільшеного на розмір збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при здійсненні операцій з купівлі іноземної валюти. При цьому, якщо сплачених Покупцем грошових коштів в гривні не достатньо для виконання ним зобов'язань з оплати Товару в Євро згідно умов Договору, Покупець зобов'язаний впродовж 10 календарних днів з дня відповідної сплати коштів за Товар здійснити відповідну доплату; якщо сплачених Покупцем грошових коштів в гривні виявиться більше, ніж необхідно для виконання ним зобов'язань з оплати Товару в євро згідно умов Договору, Продавець зобов'язаний впродовж 10 календарних днів з дня відповідної сплати коштів за Товар повернути Покупцю надлишково сплачені ним грошові кошти або зарахувати їх в рахунок майбутніх платежів по Договору.

03.08.2017 року між ПАТ "Дніпрополімермаш" (Продавець) та ТОВ "Біосмартекс" (Покупець) укладено додаткову угоду № 1 до Договору купівлі - продажу № 5210 від 03.04.2017 р., за умовами якої строни прийшли до взаємної згоди внести зміни до додатка 1 договору купівлі - продажу № 5210 від 03.04.2017 року, пункт Специфікація товару викласти в наступній редакції: найменування - гідравлічний листозгинальний прес ЧПК, модель АD-R 25100, кількості 1 (одна) шт., вартість якого складає 36 504,00 Євро з ПДВ, міжбанківський курс, що передує даті укладання Договору 2894,74 за 100 євро, що становить 1 056 695,89 грн..

Відповідно до вищевказаної додаткової угоди, сторони погодили строк поставки - 40 днів з моменту передплати, та графік оплати товару, зокрема, строк поставки - 40 днів з моменту передплати, перший платіж в сумі 21 902,40 Євро (634 017,53 грн.) у строк до 05.05.2017 р.; другий платіж в сумі 4 867,20 Євро (140 880,78 грн.) - протягом 30 календарних днів з дати підписання видаткової накладної; третій платіж в сумі 4 867,20 Євро (140 880,78 грн.) - протягом 60 календарних днів з дати підписання видаткової накладної; четвертий платіж в сумі 4 867,20 Євро (140 880,80 грн.) - протягом 90 календарних днів з дати підписання видаткової накладної.

У разі порушення Покупцем строків оплати, передбачених Договором, він сплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення оплати за весь період прострочення, а також 30 % річних від суми простроченого платежу (п. 6.2. Договору).

Пунстом 10.1. Договору сторони передбачили, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 2019 р., але, у будь - якому випадку, до повного виконання сторонами прийнятих на себе договірних зобов'язань.

Вказаний Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплено відбитками печаток останніх.

За твердженням Позивача на виконання умов Договору Відповідачем здійснено часткову оплату за товар, у розмірі 824 989,31 грн., що у валютному еквіваленті складає 28 068,75 Євро (11 161,93 + 10 574,65 + 4 791,46 + 1 540,71).

Матеріалами справи встановлено, що Позивач на виконання Договору здійснив поставку товару, а Відповідач отримав товар згідно видаткової накладної № 50516 від 12.06.2017 р. на суму 1 098 093 грн. 00 коп.

Відтак, сума основного боргу Відповідача складає 8 435,25 Євро (36 504,00 - 28 068,75), що за міжбанківським курсом продажу Євро на дату, що передує даті складання позовної заяви (02.10.2018 року - 32,6353) становить 275 286 грн. 91 коп.

Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

У відповідності до п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012 р. "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права", підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Оскільки вказані видаткові накладні містять найменування юридичних осіб, а також підписи осіб, які передають та отримують товар, перелік товару, його вартість, посилання на договір, штамп позивача і відповідача про отримання товару та інші реквізити, вони відповідають вимогам закону та є первинним документом, який фіксує факт здійснення господарської операції.

На підставі наведеного, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача 275 286 грн. 91 коп. заборгованості за переданий товар згідно Договору купівлі - продажу № 5210 від 03.04.2017 року обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про стягнення з Відповідача 30 % річних у розмірі 154 640,29 грн., судом зазначається наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Частина 2 ст. 20 Господарського кодексу України передбачає право кожного суб'єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі та застосування штрафних санкцій.

На підставі п. 6.2. Договору Позивачем нараховано 30 % річних у розмірі 154 640,29 грн.

Суд, здійснивши перерахунок нарахованих Позивачем сум 30 % річних прийшов до висновку, що наданий Позивачем розрахунок є вірним, відтак позовні вимоги про стягнення з Відповідача 154 640,29 грн. 30 % річних (нарахованих за період прострочення з 06.05.2017 р. по 03.10.2018 р.) є законними, обґрунтованими, підтвердженими Відповідачем та матеріалами справи, а відповідно такими, що підлягають до задоволення.

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі викладеного, враховуючи, що Позивач довів наявність заборгованості за поставлений товар в сумі 275 286,91 грн. зі сторони Відповідача згідно Договору купівлі - продажу № 5210 від 03.04.2017 року, а Відповідач визнав наявність вищевказаної заборгованості перед Позивачем, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог

Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства "Дніпрополімермаш" (49600, м. Дніпро, вул. Героїв Сталінграда, буд. 147, код ЄДРПОУ 00218615) задоволити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Біосмартекс" (35800, Рівненська область, м. Острог, вул. Татарська, 204, код ЄДРПОУ 39837231) на користь Приватного акціонерного товариства "Дніпрополімермаш" (49600, м. Дніпро, вул. Героїв Сталінграда, буд. 147, код ЄДРПОУ 00218615) 275 286,91 грн. (двісті сімдесят п'ять тисяч двісті вісімдесят шість гривень 91 коп.) заборгованості по Договору купівлі - продажу № 5210 від 03.04.2017 року; 154 640,29 грн. (сто п'ятдесят чотири тисячі шістсот сорок гривень 29 коп.) 30 % річних та 6 448,91 грн. (шість тисяч чотириста сорок вісім гривень 91 коп.) витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити в задоволенні.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 27 грудня 2018 року.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Марач В.В.